Особливості регулювання біржової діяльності за кордоном

Правове регулювання біржової торгівлі з боку держави здійснюється, як правило, через спеціальні державні організації і органи місцевої влади.

Найбільш розроблена система регулювання біржових операцій склалася в США. Регулювання біржової торгівлі в США почалося з 1973 р. Регулюванням усіх операцій, зокрема на товарних біржах цієї країни, займаються Комісія з товарної ф’ючерсної торгівлі (КТФТ) і самі біржі. Основний підхід до регулювання, особливо ф’ючерсної торгівлі, можна визначити як контрольоване самоврядування. Її персональний склад призначається Президентом і затверджується Конгресом. Незважаючи на те, що КТФТ має вищу владу в галузі ф’ючерсної торгівлі в США, на практиці вона перекладає на учасників ф’ючерсної торгівлі обов’язок розробки і впровадження ефективних заходів по запобіганню маніпулюванню цінами. Сама ж КТФТ постійно веде спостереження за цим процесом самоврядування.

Формування сучасного правового регулювання біржової торгівлі в США відбувалося протягом тривалого часу.

Так, протягом майже півстоліття після своєї появи біржові ринки в США не мали федерального законодавства, а кожна біржа встановлювала свої правила. Після Громадянської війни (1861 ‑ 1865 рр.) наступив період падіння цін на сировинні товари, в якому виробники звинуватили спекулянтів і біржові ринки (ф’ючерсні). У деяких штатах були ухвалені закони, що повністю забороняли ф’ючерсну торгівлю. Першим ввів такий закон штат Іллінойс. Закон, прийнятий в 1867 р., забороняв продаж товару на термін, якого не було в наявності у продавця. Закон майже не застосовувався, однак в 1867 р. були заарештовані сім членів Чиказької торгової палати за операцію по продажу товарів на термін. Незважаючи на те, що вони були незабаром відпущені, інцидент спричинив хвилювання на біржовому ринку. Наступного року закон був відмінений. У період до Першої світової війни між урядом і біржовими (ф’ючерсними) ринками існувало перемир’я, однак всі спроби ввести регулювання цих ринків провалювалися. Першим таким кроком став в 1916 р. закон про ф’ючерсну торгівлю бавовною.

У 1921 р. був розроблений і ухвалений закон про ф’ючерсну торгівлю, однак незабаром він був визнаний неконституційним. Текст закону був перероблений і прийнятий у 1922 р. під назвою Закон про зернову ф’ючерсну торгівлю. Закон вперше містив визначення контрактного ринку (офіційна назва ф’ючерсної біржі) і заснував адміністрацію по зернових ф’ючерсних контрактах в рамках департаменту сільського господарства. Цей закон регулював торгівлю на Чиказькій товарній біржі і на дев’яти інших зернових біржах, що існували в той час. Адміністрація набула права здійснювати нагляд за торгівлею, збирати дані про активність ринку і перевіряти книги і рахунки членів біржі.

Протягом наступного десятиріччя Конгрес США вводив різні зміни в цей закон, однак лише криза 1939 р. і депресія 1930-х років призвели до його перегляду. Прийнятий в 1936 р. Закон про товарні біржі розповсюдив регулювання на інші біржові ринки і ввів нові поняття. Так, в цьому законі передбачалася можливість встановлення лімітів позицій по спекулятивних операціях. Він також вимагав реєстрації брокерів і комісійних купців. Закон 1936 р. забороняв торгівлю опціонами на ф’ючерсні контракти, ця заборона зберігалася аж до 1982 р.

Закон 1936 р. передбачав створення Комісії з товарних бірж. У 1947 р. вона була перейменована в Адміністрацію по товарних біржах. Згодом виявилися два недоліки цієї організації: її влада не розповсюджувалася на весь спектр біржової торгівлі, оскільки вона займалася в основному сільськогосподарськими товарами, і її повноваження не відповідали періоду бурхливого розвитку ф’ючерсного ринку в 1970-ті роки.

У 1974 р. був ухвалений Закон “Про Комісію з товарної ф’ючерсної торгівлі”, згідно з яким був створений новий орган регулювання ‑ Комісія з товарної ф’ючерсної торгівлі (КТФТ).

КТФТ є незалежним регулюючим органом, що призначається і підпорядковується Конгресу. Комісія складається з п’яти членів, кожний призначається Президентом США і затверджується Конгресом на п’ятирічний термін.

Основні завдання КТФТ полягають у запобіганні використання ринку однією стороною на шкоду іншій, захисті клієнтів і забезпеченні виконання біржами своїх економічних цілей, виявлення реального рівня цін і зниження ризику, пов’язаного з несприятливими змінами цін.

Функціями КТФТ є:

- реєстрація або виключення зі списку фізичних та юридичних осіб, які допущені до операцій на біржі;

- вироблення і опублікування правил та інструкцій, необхідних для реалізації закону;

- повідомлення відповідному комітету або посадовій особі будь-якого ф’ючерсного ринку всіх фактів щодо певної угоди або ринкової операції, включаючи імена сторін, дії яких, на думку комісії, порушують нормальне функціонування біржового ринку, певним чином завдають шкоди або суперечать інтересам виробників та інвесторів;

- зміна або доповнення правил біржових інститутів за умовами контрактів, формами і методами здійснення купівлі (продажу) з поставкою на строк, обробка інформації про угоди, що укладаються, і платежі, забезпечення фінансової відповідальності учасників торгівлі;

- спрямування діяльності ф’ючерсних ринків, якщо складається критичне фінансове становище;

- вживання таких заходів, які, на думку комісії, необхідні для підтримки або відновлення нормальної торгівлі на біржі;

- встановлення лімітів на кількість контрактів, що придбаваються торговцями і т.д.

Як уже зазначалося, КТФТ є незалежним федеральним органом. Місцезнаходження її – Вашингтон. Вона має регіональні офіси в Нью-Йорку, Чикаго, Канзас-Сіті і Лос-Анджелесі та субрегіональний офіс в Міннеаполісі.

Комісія має такі структурні підрозділи:

- офіс виконавчого директора надає різні адміністративні послуги Комісії щодо бюджету, персоналу та внутрішнього аудиту. Він також керує відділом адміністративного права, який працює зі скаргами клієнтів на професіоналів біржового бізнесу. Прийнята КТФТ скарга потрапляє насамперед у секцію скарг офісу виконавчого директора, яка або відмовляє в розгляді скарги, або передає її в секцію розслідування офісу виконавчого директора для винесення резолюції.

- відділ порушень розслідує і виносить рішення щодо порушників закону про КТФТ і норми регулювання КТФТ. Розслідування можуть бути розпочаті на основі інформації, що надійшла від інших осіб до КТФТ, або в результаті власних незалежних розслідувань. При встановленні факту порушення відділ вирішує, куди звертатися для встановлення міри адміністративного впливу: в КТФТ чи до федерального суду.

- відділ економічного аналізу відповідає за аналіз контрактних ринків: позицій великих трейдерів, їх активності, взаємодії ціни і факторів попиту і пропозиції, що належать до різних біржових ринків. Мета його діяльності – підтримка вільних, конкурентних ринків шляхом виявлення і попередження маніпулювання цінами та іншої протиправної торгової практики.

Відділ також розробляє різні програми навчання, публікує статті й інші матеріали, сприяючи розумінню ролі контрактних (ф’ючерсних) ринків і регулюючої діяльності КТФТ.

- відділ торгівлі і ринків відповідає за виконання контрактними біржами США своїх обов’язків щодо контролю над ринком. Цей підрозділ переглядає правила бірж і розглядає заяви про реєстрацію нових ф’ючерсних контрактів і нові контрактні біржі.

- офіс генерального радника. Генеральний радник є головним юридичним радником в КТФТ при формуванні політики і адміністративної практики. Співробітники офісу переглядають нормативну, законодавчу й адміністративну документацію, що надходить в КТФТ, і дають відповідь щодо застосування і трактування закону про товарні біржі. Цей підрозділ представляє також КТФТ перед судом присяжних, коли розглядаються справи, що стосуються Комісії.

- офіс голови виконує численні функції, включаючи координацію підготовки і розподілу документів щодо політики, а також контроль потоку інформації, що надходить в Комісію. Офіс має бібліотеку КТФТ і підтримує зв’язок між КТФТ й іншими урядовими органами, зокрема такими, як департамент сільського господарства, Казначейство США, Рада керівників Федеральної резервної системи, Комісія з цінних паперів.

Регулювання біржової торгівлі в інших країнах значно відрізняється від американського.

Так, наприклад, у Великобританії до 1986 р. за діяльністю товарних бірж спостерігав Банк Англії і Департамент торгівлі, які могли лише в надзвичайних ситуаціях рекомендувати відповідній біржі зробити певні дії щодо нормалізації становища, наприклад, підвищити депозит або обмежити торгівлю тільки ліквідацією контрактів. Однією з таких надзвичайних обставин, на думку Банку Англії, були маніпуляції, внаслідок яких динаміка біржових котирувань досить довго не відповідала співвідношенню між попитом і пропозицією на ринку реального товару.

Введене в дію у 1986 р. регулювання ринку фінансових послуг змінило цей традиційний для Великобританії підхід: було прийняте спеціальне законодавство і створена Рада з цінних паперів та інвестицій, одне із завдань якого – нагляд за товарними і фондовими біржами. Рада повинна захищати інтереси клієнтів, розробляти єдині стандарти і підходи в організації біржової торгівлі.

З метою більш суворого регулювання була організована асоціація ф’ючерсних брокерів і дилерів, в завдання якої входить регулювання діяльності основних учасників біржової торгівлі через їх реєстрацію. Асоціація несе відповідальність також за нагляд за всіма учасниками ф’ючерсних ринків. Правила асоціації стосуються порядку ведення операцій, процедури збору і переказу депозитів і встановлення фінансових вимог до професійних учасників ринку. Законодавство дозволяє асоціації здійснити розслідування і дисциплінарні процедури.

Рада з цінних паперів та інвестицій уповноважена реєструвати ф’ючерсні та опціонні (контрактні) біржі Великобританії як зареєстровані біржі (Recognizеd Investment Exchanges). Учасники ринку, що здійснюють операції з ф’ючерсами і опціонами через члена асоціації, не зобов’язані проходити реєстрацію.

У Франції питання регулювання біржової діяльності входять в компетенцію комісії з ф’ючерсних товарних ринків. Останнім часом регулювання з боку цієї комісії стало більш жорстким. Так, вона зобов’язала членів біржі надавати клієнтам більше інформації про ринки і рух цін, підвищила розмір мінімального капіталу для зареєстрованих членів біржі з 1 до 3,5 млн. фр.

В Японії за діяльністю товарних бірж спостерігають різні міністерства (фінансів, сільського господарства, зовнішньої торгівлі і промисловості).

Після серії скандалів, що пов’язані з неетичною поведінкою певних біржових торговців в 1983 р., урядом було введено законодавство, направлене проти шахрайства в біржовій торгівлі, особливо у ф’ючерсній (контрактній). У 1987 р. вперше була призупинена діяльність трьох брокерських фірм. Встановлені ліміти кількості відкритих контрактів, які можуть мати члени і не члени біржі (їх обсяги істотно відрізняються на різних біржах).

У Сінгапурі в 1986 р. було ухвалено закон, згідно з яким контроль за біржами був покладено на міністерство фінансів, включаючи затвердження створення біржі і припинення торгівлі на ній. Всі користувачі товарних бірж – від торговців до консультантів – повинні отримати від міністерства фінансів відповідну ліцензію, інакше їх чекає покарання у вигляді тюремного ув’язнення до трьох років і штрафу до 30 тис. сінг. дол.

За шахрайські угоди торговці можуть бути ув’язнені на термін від семи років і штрафу до 100 тис. сінг. дол. Крім того, біржовики, чиї навмисні дії призводять до збитків клієнтів, зобов’язані відшкодувати втрати клієнтів. Мета регулювання діяльності бірж в Сінгапурі та в інших країнах полягає в запобіганні шахрайству, поширенню чуток, маніпулюванню цінами.

Питання для самоконтролю:

1. У чому зміст державного регулювання біржової діяльності?

2. Чим викликана потреба державного регулювання біржової діяльності?

3. Яка мета регулювання біржової діяльності?

4. Які основні принципи державного контролю за біржовою діяльністю?

5. Які функції виконує регулювання біржової діяльності?

6. Ким здійснюється державне регулювання і контроль за діяльністю бірж в Україні?

7. Який механізм ліцензування біржової діяльності?

8. В чому суть регулювання біржової діяльності через саморегулювання?

9. Яка система регулювання біржової діяльності за кордоном?

10. Назвіть особливості регулювання біржової діяльності за кордоном.

[1] Биржевое дело: Учебник / Под. ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. – М.: Финансы и статистика, 1998. – С. 41.

[2] Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 р. // ВВР. – 1996. – № 51. ‑ Ст. 292.

[3] Биржевое дело: Учебник / Под. ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. – М.: Финансы и статистика, 1998. – С. 42

[4] Берлач А.І., Берлач Н.А., Ілларіонов Ю.В. Організаційно-правові основи біржової діяльності. Навчальний посібник. – К.: Фенікс, 2000. – С. 23.

[5] Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 р. // ВВР. – 1996. – № 51. ‑ Ст. 292.

[6] Резго Г.Я., Кетова И.А. Биржевое дело: Учебник / Под ред. Г.Я. Резго – М.: Финансы и статистика, 2005. – С. 60.

[7] Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. // ВВР. – 2006. ‑ № 13. – Ст. 857.

[8] Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. // ВВР. – 2006. ‑ № 13. – Ст. 857.

[9] Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р. // ВВР. – 1999. – № 29. – Ст. 238.

[10] Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України” від 27 грудня 2006 р. N 1837 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 1 – Ст. 26.

[11] Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Міністерство праці та соціальної політики України” від 2 листопада 2006 р. N 1543 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 45 – Ст. 3001.

[12] Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Міністерство економіки України” від 26 травня 2007 р. № 777 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 39 – Ст. 1563.

[13] Закон України “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 р. // ВВР. – 2003. – № 50. – Ст. 472.

[14] Постанова Верховної Ради України “Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України” від 7 липня 1992 р. // ВВР. – 1992. ‑ № 39. – Ст. 581.

[15] Указ Президента України “Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” від 14 лютого 1997 року № 142/97 // Офіційний вісник України. – 1997. ‑ № 8. – Том 1. – С. 113.

[16] Указ Президента України “Про Координаційну раду з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні” від 10 травня 1997 р. № 409/97 // Офіційний вісник України. – 1997. ‑ № 19. – С. 25.

[17] Указ Президента України “Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України” від 4 квітня 2003 року № 292/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. ‑ № 15. – Ст. 650.

[18] Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України” від 31 січня 2007 р. № 100 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 8 – Ст. 307.

[19] Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва” від 26 квітня 2007 р. № 667 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 32. – Ст. 1296.

Поиск по сайту: