Основні принципи організації туристських маршрутів

Зав. кафедри_________________________професор Волошин І.М.

Львів – 2010

План

1. Основні принципи організації туристських маршрутів.

2. Класифікація туристських маршрутів.

3. Вимоги до організації транспортних подорожей.

4. Підготовчий, маршрутний і заключний етапи організації транспортної подорожі. Маршрутна документація.

Основні принципи організації туристських маршрутів

Класифікацію маршрутів можна збудувати за різними ознаками. За типами маршрути бувають: тематичні - з переважанням екскурсійного обслуговування і пізнавальної спрямованості; похідні - маршрути з активними способами пересування; фізкультурно-оздоровчі - з переважанням у програмі спортивних і фізкультурно-оздоровчих заходів; комбіновані - маршрути, що поєднують у собі елементи усіх перерахованих раніше маршрутів.

За сезонністю маршрути поділяються на: - позасезонні (круглорічні); сезонні - функціонують у певний сезон (лещетарські, водні чи гірські).

По побудові траси маршрути поділяють на: - лінійні - з відвідуванням одного чи декількох пунктів (крім початкового) на трасі; - радіальні - стаціонарні з відвідуванням одного пункту на маршруті; - кільцеві - зі співпадінням точок початку і кінця маршруту і відвіданням кількох пунктів на маршруті.

За тривалістю маршрути бувають: - багатоденними (14-30 днів); - маршрути вихідного дня; кількагодинні (екскурсійні).

За видом транспорту на маршруті: власний транспорт туристської фірми; - арендований (зафрахтований) транспорт в інших організаціях; - власний транспорт туристів.

За способами пересування на маршруті: - автобусні; - пароплавні (морські і річкові); - авіаційні; - залізничні; - комбіновані.

За змістом туристські маршрути поділяють на: - відпочинок на природі; відпочинок на морському узбережжі; - відпочинок у горах та інше.

Незалежно від форми маршруту до організації подорожі ставляться наступні обов’язкові вимоги:

наявність туристів;

забезпечення туристів проїзними документами у напрямку туди і назад;

організація харчування на маршруті і у місцях тимчасового перебування;

- наявність природних і культурних об’єктів туризму;

- підготовка місць для відпочинку і розміщення груп туристів на нічліг у кожному пункті зупинки;

- наявність обслуговуючого персоналу, у тому числі керівників туристських груп, працівників диспетчерських пунктів;

- узгодження календарних термінів і маршрутів подорожей з транспортними організаціями, тобто планування перевезень;

- погодження з транспортними організаціями розкладу руху туристсько-екскурсійних потягів, річкових і морських суден, автобусів і рейсів літаків;

- розробка господарсько-фінансового плану і калькуляції вартості туристських путівок у залежності від укладених договорів і обсягу послуг, що будуть надаватися;

- підбір і підготовка кадрів, забезпечення їх необхідними методичними матеріалами і реквізитами;

- реалізація туристських путівок;

- визначення замовника і узгодження з ним маршруту, способу пересування, а також контингенту туристів.

Найвідповідальшіим етапом організації подорожі є укладення договорів між турфірмою, що відправляє групу, і турфірмою, що її приймає, між туроператорами і транспортними підприємствами, громадського харчувння та іншими підприємствами. Ці угоди регулюють стосунки туристських організацій з підприємствами туристської інфраструктури і спрямовані як на надання туристам можливості переміщення з пункта відправлення у пункт призначення, так і на забезпечення відпочинку, розваг. Угоди об’єктивно, точно і чітко визначають умови приймання і відправлення груп туристів. Перед їх укладанням рекомендується ознайомитися з умовами приймання і обслуговування туристів безпосередньо на місці. Спрямування груп туристів по транспортних маршрутах без укладання угоди про приймання є не бажаним. Також заборонено направляти туристські групи по транспортних маршрутах при відсутності проїзних квитків у зворотньому напрямі.

Туристські транспортні подорожі, як правило, реалізуються з використанням кількох видів транспорту: залізничного і автомобільного (автобус чи легковий автомобіль); авіаційного і автомобільного; водним, залізничним і автомобільним.

Найбільш мобільний вид транспорту - автобус і легковий автомобіль - використовується як на самостійному маршруті, так і у вигляді допоміжного (трансферного) транспорту для доставки туристів з аеропорту (вокзалу) в готель і у зворотньому напрямі.

Транспортні подорожі можна класифікувати за такими головними ознаками: спосіб переміщення на маршруті; - вид транспорту, що використовується; побудова траси маршруту; - тривалість подорожі; - сезонність; - інші критерії.

Найбільшою популярністю користуються автобусні, авіаційні і залізничні подорожі (приблизно 90% загального обсягу транспортних подорожей).

Плануючи свою подорож, туристи враховують такі чинники: швидкість доставки до мети поїздки, комфорт подорожі, вартість, можливість перевезення багажу і його вага, можливість зупинятися на маршруті, умови харчування, рівень шуму і вібрації, умови для сну і відпочинку, можливість широкого огляду під час поїздки, наявність несприятливих екологічних факторів, безпека. За пріоритетністю ці вимоги розподіляються наступним чином: безпека подорожі, вартість і наявність різноманітних пільг, комфортабельність, швидкість руху, інші чинники.

Чим більшим є набір позитивних чинників, тим вищою є вартість транспортної подорожі, але жоден транспортний засіб у повній мірі не може відповідати усьому набору вимог. Наприклад, високій пасажиромісткості і комфорту подорожей на морських і річкових суднах протиставляється їх невисока мобільність і швидкість руху. Висока швидкість руху на літаках при достатньо високому рівні обслуговування пов’язана з високим рівнем тарифів. Висока мобільність автомобільного транспорту (автобусів і легкових автомобілів) протиставляється невисокій пасажиромісткості і низькому рівню безпеки.

Розробка маршрутів - складна багатоступенева процедура, що вимагає достатньо високої кваліфікації і є головним елементом технології туристського обслуговування. Вона є тривалою за часом і інколи займає кілька місяців. Якщо маршрут є замовним (одноразовим), то процедура його розробки спрощується, за виключенням заходів, що забезпечують його безпеку. Розробка маршруту закінчується погодженням і затвердженням паспорту маршруту. Він використовується при формуванні маршруту, а також при розслідуванні дорожньо-транспортних пригод.

Порядок формування і реалізації транспортного туру. Після процедури розробки і затвердженння маршруту починається етап формування туру. Розрізняємо два головних види туру. Пекідж-тур - комплексна туристська послуга, що включає у себе: розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, транспортні послуги. На практиці значною популярністю користуються ексклюзивні тури, де турист замовляє мінімально-потрібний набір головних послуг, купуючи додаткові послуги за необхідності. Це розширює можливість планування власного часу туристу і у низці випадків здешевлює путівку.

Додатком при формуванні турів є товари туристського призначення, тобто тур - це сукупний продукт, до складу якого входять послуги і товари.

Етап формування туру складається з складання набору послуг і товарів, які його складатимуть. Крім механічного складання такого набору формування туру передбачає і його техніко-економічне обгрунтування, бо низькорентабельний тур у кінцевому результаті має мало шансів здійснитися.

Таким чином формування туру має дві межі: верхня - максимально атрактивний пакет послуг і товарів, нижня - економічна ефективність, що впливає на його ціну. Надалі сформований товарний продукт у вигляді туристської путівки реалізується через турагентів, бюро з реалізації чи самостійно через бюро подорожей і екскурсій, яке є посередником між туристом і підприємствами, що надають йому послуги (готелі, підприємства харчування, екскурсійні служби, музеї, спортивно-оздоровчі комплекси та інші).

Організація проведення туристського маршруту різних видів і типів включає наступні етапи: підготовчий, маршрутний і завершальний. Виконанню туристського маршруту передує досить серйозна підготовка керівника туристської групи. На підготовчому етапі він передусім уважно вивчає туристський маршрут, програму подорожі і умови обслуговування групи у кожному пункті маршруту.

Програма кожного туристського маршруту має відповідати меті подорожі і містити план заходів, що будуть здійснені для задоволення спеціалізованих чи конкретних запитів і інтересів туристів.

Вивчення умов обслуговування туристів на маршруті передбачає знайомство керівника туристської групи з умовами транспортного обслуговування, розміщення і харчування туристів на маршруті та інших видів обслуговування, передбачених програмою подорожі.

Організація і проведення туристського маршруту обов’язково відображається у маршрутній документації. У ній можна виділити наступні групи документів: 1. Технологічні документи на маршрут, похід, екскурсію. 2. Документи на реалізацію туристського маршруту. 3. Документи на обслуговування туристської групи на маршруті. 4. Документи звітності.

Документальною базою туристської подорожі є: технологічна карта туристської подорожі, інформаційний листок до туристської путівки з описом подорожі. При організації екскурсії заповнюються: технологічна карта екскурсії, контрольний пакет екскурсії, матеріали Портфеля екскурсовода, схема траси маршруту транспортної екскурсії.

Керівник туристської групи передусім знайомиться з технологічними документами на туристський маршрут, з документами на реалізацію туристського маршруту.

До документів звітності про закінчення маршруту належать звіт по маршруту керівника туристської групи і акти обслуговування на усі види послуг, що надаються на маршруті.

Методика проведення туристського маршруту. Методика проведення туристського маршруту - це сукупність прийомів, що складають основу роботи керівника маршруту (туристської групи) під час проведення туристської подорожі. Методика проведення туристського маршруту складається з двох частин: словесної (вербальної) методики; практичної методики.

Словесна методика передбачає використання керівником туристської групи прийомів усного викладу шляхової інформації на маршруті, проведення вступної і завершальної бесіди з туристами.

Шляхова інформація - важлива частина роботи керівника з туристами на маршруті. Матеріали для шляхової інформації мають бути підготовленими працівниками туристської фірми заздалегідь до початку роботи маршруту, добре вивчені керівником туристської групи, поновлені чи доповнені у випадку необхідності. Для цього керівник повинен добре знати маршрут, історію і цікаві туристські об’кти країни, де проходить маршрут, об’єкти показу.

На маршруті керівник використовує такі методичні прийоми шляхової інформації: оголошення, пояснення, повідомлення, довідка, бесіда.

Оголошення - прийом подання інформації, який використовується керівником найчастіше на маршруті. Оголошення робимо при попередньому зборі групи, наприклад при відправленні потяга, під час подорожі - про місця зупинок транспорту, час і місце знаходження різних служб, харчування туристів.

Пояснення - прийом подання інформації, за допомогою якого акцентується увага туристів на особливостях об’єкта, події, явища, діяльність людей. Прийом пояснення слід застосовувати при подорожах дітей, у випадках, коли змінюється позклад руху транспорту.

Повідомлення - прийом пдання інформації, за допомогою якого відбувається прояснення існуючих сторін явищ, процесів, подій, пов’язаних з маршрутом. Так керівник туристської групи, використовуючи цей прийом, повідомляє туристам про програму обслуговування, цікаві історичні факти, особливості обслуговування туристів у країні перебування.

Довідка - прийом подання інформації, за допомогою якого відбувається стислий виклад фактичного матеріалу про об’єкт чи події і факти, що пов’язані з темою, змістом маршруту. Це може бути довідка про не заплановані екскурсії, можливості відвідання музеїв чи театрів.

Бесіда - прийом подання інформації, який використовується керівником при зустрічі з туристською групою і при закінченні маршруту. Розрізняємо вступну і завершальну бесіду.

Вступна розмова проводиться керівником групи у перший день маршруту. Під час зустрічі доцільно дати коротку характеристику маршрута, в якій мають бути відображені його специфіка і головна мета. Потрібно розповісти про цікаві місця, меморіальні комплекси і місця, пов’язані з життям відомих особистостей, повідомити, що перед кожною зупинкою буде докладно розказано про тему і план екскурсії у місті, розпорядок дня, соціальних заходах, про можливість і порядок організації додаткових екскурсій для туристів.

Під час вступної розмови доцільно нагадати туристам про повагу до тих, хто обслуговує їх групу, про увагу і турботу щодо товаришів по подорожі. Керівнику туристської групи доцільно також підкреслити, що виконання програми подорожі залежить від створення організованого колективу, допомоги туристів у проведенні маршруту і активної роботи старости.

Вступна розмова - перша зустріч туристів з керівником маршруту і від того, як вона проведена, у значній мірі залежить настрій туристів, авторитет керівника туристської групи і виконання програми маршруту.

В останній день подорожі керівник маршруту керівник повинен проветм завершальну розмову. Її бажано проводити за один-дваа днідо закінчення подорожі. Вона має бути так організована, щоб туристи мали можливість висловити свої враження від подорожі, претензії, побажання і пропозиції. Такий вечір традиційно закінчують товаариським банкетом, врученням пам’ятних сувенірів.

Практична методика дозволяє керівникові туристської групи цілеспрямовано керувати організацією усіх заходів, передбачених програмою маршруту. Вона передбачає активне використання прийомів організації екскурсій, проведення соціальної роботи, відпочинкових заходів, розміщення і харчування туристів під час подорожі.

Комплексне обслуговування туристів на маршруті зазвичай проводиться кількома виконавцями: двома турфірмами, транспортною організацією, підприємствами харчування і розміщення, екскурсійними бюро і розважальними організаціями.

Методика екскурсійного обслуговування передбачає проведення планових екскурсій, що входить до вартості путівки, і позапланових, що проводяться додатково за рахунок коштів туристів.

Визначаючи екскурсійну програму у тому чи іншому місті по маршруту, необхідно також виходити з розкладу руху пароплава, потяга, часу роботи музеїв, узгоджувати теми екскурсій з маршрутом, його назвою.

Головне правило методики проведення туристського маршруту полягає у повному задоволені усіх потреб туриста, що виправдовувало б мету його поїздки і приносило б йому задоволення.

Поиск по сайту: