АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Участь населення

Читайте также:
  1. Відтворення населення та його регіональні особливості
  2. Гроші як участь
  3. Диференціація доходів населення і її раціональні межі
  4. Етнічний склад населення та його територіальні особливості
  5. Зайнятість населення і її регулювання в сучасних умовах
  6. Заняття №2 (здоров’я населення)
  7. ЗАПОВНИТИ ЗАЯВКУ НА УЧАСТЬ ОН-ЛАЙН
  8. ЗАПОВНИТИ ЗАЯВКУ НА УЧАСТЬ У КОНФЕРЕНЦІЇ
  9. Запрошуємо Вас взяти участь в І Міжнародній науково-практичній конференції
  10. Заселення території України первісними людьми. Їх перші стоянки. Культура населення України в епоху палеоліту.
  11. ЗАЯВКА НА УЧАСТЬ У КОНКУРСІ
  12. ІІІ. ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ НАСЕЛЕННЯ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ МИРНОГО ТА ВОЄННОГО ЧАСІВ

Головними дійовими особами в громаді можуть виступати різні групи або так звані агенти. Скажімо, у територіальній громаді ви­діляють: 1) місцевих жителів; 2) державні органи (включно з дер­жавними соціальними службами); 3) інших зовнішніх дійових осіб, які представляють національні благодійні організації, комерцій­ний сектор, релігійні організації, профспілки тощо.

Безумовно, що планування та впровадження соціальних про­грам у громаді (територіальній чи за інтересами) має спиратися на участь населення. Британський практичний соціальний працівник та автор відомих книжок із соціальної роботи А. Твелветріз вва­жає, що робота в громаді - це насамперед процес допомоги у са­мовдосконаленні громад через організацію колективних дій [12].

У соціальній роботі існує поняття «місцевих або громадських ініціатив» (community initiatives), які відрізняються різним ступе­нем спонтанності та формалізованості. Класифікація Уіллмотта [13]:

«Місцеве життя» або «сусідська модель» (neighborhood life) - ця назва для повсякденної активності у її чисто спонтанних формах. Наприклад, мешканці невеликої географічної зони підтриму­ють деякі свої сусідські інтереси. Завдання соціального працівника -допомогти сформувати цільові групи захисту таких інтересів, спря­мувати їхню діяльність. Це можуть бути мешканці, поєднані за та­кою ознакою, як обмежена мобільність і потреба зробити спуск для інвалідних візочків у громадську будівлю, або протест проти будів­ництва автотраси на території їхнього району. Деякі місцеві ініціа­тиви спрямовані на стимулювання контактів поміж людьми, котрі є запорукою підтримання здорового мікросоціального клімату.

«Дії всередині громади» (community action) також зароджуються спонтанно, але мають більш організований характер. Це може бути обладнання дитячого майданчика або створення ради мікрорайо­ну. У більшості країн такі місцеві ініціативи підтримують. Внутріш­ня активність громади вигідна для суспільства, бо вона зводить до мінімуму необхідність його втручання.

«Розвиток громади» (community development) має передумовою співробітництво ентузіастів та професіоналів у справі активізації різних сторін місцевого життя. Як правило, програми такого роду передбачають наявність зовнішньої підтримки. Наприклад, прове­дення фестивалю мистецтв або створення клубу.

«Місцева/громадська політики» (community policy) ~- комплекс програм, спрямованих на залучення членів громади до досягнен­ня певних цілей. Прикладом може бути створення групи людей, що є сусідами, з метою охорони власності один одного й профі­лактики правопорушень, допомога поліції у виконані її функцій. Сюди також можна віднести надання допомоги й підтримки з боку громади (community care) інвалідам та самотнім людям похилого віку та, насамперед, ідею створення неформальної системи індиві­дуального догляду за людьми, які потребують довготермінового догляду, силами самих членів громади.

В Україні зроблено спробу регламентувати участь населення у житті територіальної громади, незважаючи на фактичну відсутність нормативного забезпечення соціальної роботи в громаді. Ухвале­ний у липні 2001 року Закон «Про органи самоорганізації насе­лення» визначає доволі жорсткі рамки отримання дозволу на ство­рення таких органів, реєстрації, діяльності, делегування повноважень тощо. На думку автора статті, це може бути небезпечно для вже висунутих, розпочатих в Україні громадських ініціатив, оскі­льки сутність громади є досить суперечливою: вона є засобом ство­рення соціального порядку, який опирається спробам вплинути на нього зовні, а тим більше підпорядкувати зовнішнім структу­рам управління. Більше того, це може призвести до конфліктів у громаді, бо може спричинити появу інших «ініціатив», що вини­катимуть як альтернатива формалізованим (зареєстрованим) ут­воренням.

М. Пейн стверджує, що реальна громада як живий соціальний організм опирається намаганням використати його як інструмент офіційної політики для підтримки бюрократичної організації [14]. З огляду на це й практичні соціальні працівники, і фахівці з місце­вого самоврядування, й законодавці мають зважені підходи до ре­гулювання громадських ініціатив, стимулюючи, але не обмежую­чи участі населення в житті громади.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.)