|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Завдання 1. У піддослідної тварини (щур) відтворити гарячку і вивчити залежність температури тіла від рівня теплопродукціїМІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ
«Затверджено» на методичній нараді
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Київ – 2009 1. Актуальність теми: Гарячка є важливою ланкою патогенезу багатьох хвороб, зокрема інфекційних. Підвищення температури тіла під час гарячки зумовлене перебудовою центра терморегуляції, що спонукає підвищенню температури тіла. Треба добре розумітися на різниці між патогенезом гарячки та перегрівання. Гарячка має як захисно-пристосувальні механізми, так і власне патологічні. Знання та правильна оцінка цих механізмів, розуміння закономірностей розвитку гарячки абсолютно необхідні для лікування хворих. 2. Конкретні цілі: Ø Визначати поняття типового патологічного процесу гарячка; Ø Застосовувати існуючі принципи для класифікації типових патологічних процесів; Ø Аналізувати причинно-наслідкові взаємозв’язки в патогенезі типових патологічних процесів, при цьому вміти відокремлювати зміни місцеві і загальні, патологічні і пристосувально-компенсаторні; Ø Застосовувати необхідні методи для експериментального моделювання та вивчення гарячки; Ø Пояснювати загальнобіологічне значення гарячки, її ролі в патології, зокрема у виникненні та розвитку відповідних груп захворювань. 3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):
Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття. 4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
4.2. Теоретичні питання до заняття: 1. Визначення гарячки. 2. Етіологія гарячки: екзогенні та ендогенні пірогени. 3. Патогенез гарячки, стадії. 4. Типи температурних кривих. 5. Відмінність гарячки від гіпертермії. 6. Значення гарячки для організму.
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті: Завдання 1. У піддослідної тварини (щур) відтворити гарячку і вивчити залежність температури тіла від рівня теплопродукції. Методика: У щура виміряти ректальну температуру за допомогою термометра, підрахувати частоту дихання за 1 хв. Виміряти об'єм кисню, що поглинається щуром за 10 хв за допомогою установки Калабухова. Внутрішньоочеревинно ввести щуру розчин пірогеналу (1 мг на 1 кг маси тіла). Спостерігати за поведінкою тварини. Через 1-1,5 год вдруге виміряти температуру, частоту дихання, поглинання кисню за 10 хв. Порівняти результати, одержані на початку та в кінці досліду, зробити висновки.
Матеріали для самоконтролю: A. Завдання для самоконтролю: 1. У хворої на гостру пневмонію з’явився озноб з підвищенням температури тіла до 39°C, загальна слабкість, сухий кашель. Який з перерахованих медіаторів запалення має властивості ендогенного пірогену? A. Тромбоксан А2 B. Брадикінін C. Гістамін D. Інтерлейкін 1 E. Серотонін 2. У хворого протягом доби температура тіла підвищується і залишається високою від 1 до 3 годин, а потім знижується до нормального рівня. Таке підвищення температури тіла спостерігається періодично через 3 дні на четвертий. Який це тип температурної кривої? A. Febris remittens B. Febris recurrens C. Febris continua D. Febris hectica E. Febris intermittens 3. У хворого після переохолодження температура тіла підвищилася до 39,7°C і коливалася від 39°C до 39,8°C протягом 3 діб. Який тип температурної кривої у хворого? A. Febris continua B. Febris recurrens C. Febris intermittens D. Febris hectica E. Febris remittens 4. Експериментальній тварині з метою відтворення лихоманки було введено пірогенал. Який механізм при цьому запускає процес підвищення температури тіла? A. Активація скорочувального термогенезу B. Активація нескорочувального термогенезу C. Зменшення тепловіддачі D. Роз'єднання тканинного дихання й окислювального фосфорилювання E. Підвищення установчої точки нейронів терморегуляторного центру 5. Жінка 46 років скаржиться на загальну слабкість, озноб, біль у горлі. Об'єктивно: почервоніння в зоні мигдаликів. Температура тіла 38,60С. Які з перерахованих клітин є головним джерелом ендогенних пірогенів, що викликають лихоманку у хворої? A. Базофіли B. Еозинофіли C. Макрофаги D. В-лімфоцити E. Тканинні базофіли 6. У дитини із запаленням легенів спостерігається підвищення температури тіла. Яка з перерахованих біологічно активних речовин відіграє провідну роль у виникненні цього явища? A. Брадикінін B. Серотонін C. Гістамін D. Інтерлейкін - 1 E. Лімфокін 7. У хворого, який довго хворів на лихоманку, внаслідок лікування температура тіла почала швидко знижуватися. Який найбільш імовірний механізм зниження температури при цьому? A. Зменшення теплопродукції внаслідок зниження метаболізму B. Захисна активація імунної системи C. Зниження резистентності організму до дії пірогенів D. Зниження утворення пірогенів E. Підвищення резистентності організму до дії пірогенів 8. Хворому на грип лікар у комплексній терапії не призначив жарознижувальних препаратів, виходячи із захисної дії підвищеної температури. Який з механізмів такої дії підвищеної температури включається при лихоманці? A. Стимуляція розмноження збудника B. Пригнічення еритропоезу C. Пригнічення продукції лізоциму D. Активація продукції інтерферону E. Пригнічення антитілоутворення 9. У хворого на грип відзначається блідість шкірних покривів, «гусяча шкіра», озноб. Яке співвідношення процесів утворення й віддачі тепла в описаному періоді лихоманки? A. Посилення теплопродукції без зміни тепловіддачі B. Теплопродукція дорівнює тепловіддачі C. Теплопродукція перевищує тепловіддачу D. Зниження тепловіддачі при незміненій теплопродукції E. Теплопродукція нижча за тепловіддачу 10. У хворого на ГРВІ блідість шкіри змінилася гіперемією, виникло відчуття жару, шкіра на дотик стала гарячою. Яке співвідношення процесів утворення й віддачі тепла в описаному періоді лихоманки? A. Посилення теплопродукції без зміни тепловіддачі B. Теплопродукція дорівнює тепловіддачі на більш високому рівні C. Теплопродукція перевищує тепловіддачу D. Зниження тепловіддачі на фоні незміненої теплопродукції E. Теплопродукція нижча за тепловіддачу Б. Задачі для самоконтролю: Задача 1 Після введення пірогеналу у людини спостерігається бліда, суха шкіра, озноб, «гусяча» шкіра, підвищене поглинання кисню за даними газообміну. Задача 2 Протягом доби температура тіла то підвищується, то знижується до нормального рівня. Такі підйоми температури спостерігаються через три дні на четвертий. Який це тип гарячки, коли він спостерігається і чому? Задача 3 Виходячи з патогенезу гарячки та гіпертермії, проаналізувати наведені нижче випадки підвищення температури тіла та пояснити, в якому з них потрібно застосовувати жарознижувальні засоби: 1) температура тіла хворого 39°С, значна інтоксикація; 2) температура тіла хворого 39°С, загальний стан задовільний, свідомість ясна; 3) у новонародженого внаслідок порушення режиму споживання рідини спостерігається сухість шкіри та слизових оболонок, сильна спрага, підвищена температура тіла.
5. Література: Основна: 1. Патологічна фізіологія / За ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця.-К.: Вища шк., 1995. – 615 с. 2. Патологическая физиология / Под ред. Н.Н. Зайко, Ю.В. Быця.- Москва: Медпресс-информ, 2004. – 635 с. 3. Посібник до практичних занять з патологічної фізіології / За ред. Ю.В.Биця та Л.Я.Данилової. - К.: Здоров’я, 2001. Додаткова: 1. Патологическая физиология: Учебник/Под ред. А.Д.Адо и др.- М.: Триада-Х, 2000. 2. Зайчик А.Ш., Чурилов Л.П. Основы общей патологии. Ч. 1. Основы общей патофизиологии.- СПб: ЭЛБИ, 1999. 3. Ройт А. Основы иммунологии. – М.: Мир, 1991. 4. Физиология человека: в 3-х томах. Перевод с англ. Под ред. Р.Шмидта и Г.Тевса. – М: Мир, 1996. 5. Руководство по патологической физиологии: В 4 т. / Под ред. Н.Н. Сиротинина. - М.: Медицина, 1966. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.) |