Поняття про літературну мову

Походження і розвиток сучасної української мови.

Українська мова – національна мова українського народу.Відповідно до статті 10 КУ прийнятою ВР 28червня 1996 року українська мова є державною мовою України, тобто держава забезпечує усебічний розвиток і функціонування української мови у всіх сферах суспільної діяльності.

Коли йдеться про походження української мови, переважна більшість зацікавлених сприймає цю проблему як походження сучасної української мови, тобто тієї, яку вони чують щодня по радіо й телебаченню і використовують у щоденному спілкуванні між собою, яку вивчали в школі, якою читають книжки, газети й часописи. Проте слід пам'ятати, що національна мова складається з двох самостійних гілок: спільної для всієї нації літературної мови, відшліфованої майстрами художнього слова, і мови народної, яка досить відрізняється в різних діалектних ареалах.

Історію української мови починають від праслов’янської (спільнослов'янської) мовної єдності, яка виділилася з індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ тис. до н. е. Праслов'янська доба тривала близько 2000 років.

Безперервність історичного розвитку етносу на українських землях від середини І тис. н. е. до нашого часу може свідчити про те, що після розпаду праслов'янської мовної спільності в цьому ареалі почав формуватися український етнос і відповідно — українська мова. Вона перейняла від праслов'янської значний специфічний лексичний фонд і чимало фонетичних та граматичних (насамперед, морфологічних) рис, які в інших слов'янських мовах замінилися новими, а в українській мові вони склали найдавнішу групу мовних особливостей.

Решту лексики складають більш пізні запозичення, серед яких найбільше з мертвих класичних мов – давньогрецької, латини і старослов’янської. За радянських часів до лексичного складу ввійшло багато русизмів, які часто вводилися без адаптування до вимог граматичної системи. Останнім часом лексичний склад активно поповнюється запозиченнями з англійської мови. Але загальний розвиток мови відбувається за рахунок внутрішньомовних ресурсів: нові слова творяться на базі вже існуючих.

Поняття про літературну мову.

Літературна мова-це уформована, відшліфована форма загальнонародної української мови, що обслуговує найрізніші сфери діяльності людей:державні та громадські установи; преса; художня література; наука,театр,освіта; побут людей. Літературна мова характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, розвиненою системою стилів. Писемна форма літературної мови функціонує у сфері державної, політичної, господарської, наукової та культурної діяльності. Усна форма обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові та виробничі потреби суспільства.

Літературна мова прийшла три періодизації:

1.Давньоукраїнський період(11-13вв)

2.Староукраїнський період(14-18вв)

3.Сучасний або новий(18-до тепер)

Початком нового періоду літературної мови умовно вважається 1798-вийшли друком 3перші частини Енеїди Котляревсьького.

Літературна мова становить культурне надбання нації, виступає важливим чинником єдності національного мовного простору. Духовний і матеріальний розвиток народу відбивається у його літературній мові.

Поиск по сайту: