Р о з д і л II. Стаття 3. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ
ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

Стаття 3. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері
захисту населення від інфекційних хвороб

Кабінет Міністрів України у сфері захисту населення від
інфекційних хвороб:

розробляє і здійснює відповідні державні цільові програми;
{ Абзац другий статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3421-IV (3421-15) від 09.02.2006 }

забезпечує фінансування та матеріально-технічне постачання
закладів охорони здоров'я, органів державної
санітарно-епідеміологічної служби, підприємств, установ та
організацій, залучених до проведення заходів і робіт, пов'язаних з
ліквідацією епідемій, координує проведення цих заходів і робіт;
{ Абзац третій статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

координує та спрямовує роботу міністерств, інших органів
виконавчої влади;

укладає міжурядові договори;

вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Стаття 4. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки
Крим і місцевих органів виконавчої влади у сфері
захисту населення від інфекційних хвороб

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи
виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:

реалізують державну політику в галузі охорони здоров'я та
щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення, організовують розроблення і виконання регіональних і
місцевих програм з питань захисту населення від інфекційних
хвороб, а також беруть участь у розробленні та виконанні
державних цільових програм; { Абзац другий статті 4 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3421-IV (3421-15) від 09.02.2006 }

забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних
заходів (благоустрій, водопостачання та водовідведення, прибирання
та санітарна очистка, боротьба з живими переносниками збудників
інфекційних хвороб тощо) на територіях населених пунктів, у місцях
масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, здійснюють
контроль за виконанням цих заходів;

здійснюють контроль за додержанням юридичними і фізичними
особами санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних та
ветеринарних правил і норм, правил торгівлі та побутового
обслуговування населення; { Абзац четвертий статті 4 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

організовують проведення аналізу епідемічної ситуації в
регіоні та контролю за її станом;

забезпечують комунальні заклади охорони здоров'я, діяльність
яких пов'язана з лікуванням і профілактикою інфекційних хвороб,
кадрами, фінансовими та матеріально-технічними ресурсами;

інформують населення через засоби масової інформації про
епідемічну ситуацію в регіоні та здійснювані протиепідемічні
заходи;

вирішують питання фінансового та матеріально-технічного
забезпечення лікувально-профілактичних і протиепідемічних заходів
та робіт, пов'язаних з ліквідацією епідемій та спалахів
інфекційних хвороб;

вирішують інші питання у межах повноважень, визначених
законом.

Стаття 5. Повноваження органів місцевого самоврядування у
сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від
інфекційних хвороб:

забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних
заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового
відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по
ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують
питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих
заходів і робіт;

здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію
епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;

забезпечують участь у боротьбі з інфекційними хворобами
закладів та установ охорони здоров'я усіх форм власності, а також
вдосконалення мережі спеціалізованих закладів та установ охорони
здоров'я, діяльність яких пов'язана із захистом населення від
інфекційних хвороб;

забезпечують доступність і безоплатність надання медичної
допомоги хворим на інфекційні хвороби у державних і комунальних
закладах охорони здоров'я;

забезпечують відповідно до законодавства громадян пільгових
категорій лікарськими засобами та виробами медичного призначення
для лікування і профілактики інфекційних хвороб;

вирішують інші питання у межах повноважень, визначених
законом.

Стаття 6. Повноваження центральних органів виконавчої влади
щодо захисту населення від інфекційних хвороб

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров’я, щодо захисту
населення від інфекційних хвороб:

затверджує санітарно-протиепідемічні правила і норми, методи
обстеження та лікування хворих, діагностики та профілактики
інфекційних хвороб, інші нормативно-правові акти;

встановлює методи випробувань дезінфекційних засобів,
контролю за їх відповідністю вимогам стандартів, інших нормативних
документів, регламентує застосування таких методів;

вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції,
спрямовані на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб,
на поліпшення епідемічної ситуації в Україні;

встановлює допустимі рівні забруднення мікроорганізмами та
іншими біологічними чинниками харчових продуктів і продовольчої
сировини, води, ґрунту, інших об’єктів середовища життєдіяльності
людини;

вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони здоров’я, щодо захисту населення від
інфекційних хвороб:

здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію
медичних імунобіологічних препаратів;

бере участь у формуванні державних замовлень на виробництво
лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів та
дезінфекційних засобів, необхідних для здійснення профілактичних і
протиепідемічних заходів, а також на підготовку фахівців із
профілактики та лікування інфекційних хвороб;

забезпечує створення, зберігання та своєчасне оновлення
необхідного запасу лікарських засобів, медичних імунобіологічних
препаратів, дезінфекційних засобів тощо на випадок епідемій;

вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя
населення, щодо захисту населення від інфекційних хвороб:

розробляє санітарні норми, методи профілактики інфекційних
хвороб, інші нормативно-правові акти;

здійснює нагляд за додержанням підприємствами, установами,
організаціями незалежно від форми власності та громадянами
законодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб,
контролює виконання вимог санітарно-протиепідемічних правил і
норм;

здійснює епідеміологічний нагляд за побічною дією
імунобіологічних препаратів та їх епідеміологічною ефективністю;

веде державний облік інфекційних хвороб;

координує проведення закладами охорони здоров’я, органами
державної санітарно-епідеміологічної служби, науково-дослідними
установами, що належать до сфери його управління, заходів,
спрямованих на санітарну охорону території України;

аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію в Україні та в
окремих регіонах, розробляє та подає в установленому порядку
обґрунтовані пропозиції, спрямовані на профілактику та зниження
рівня інфекційних хвороб, на поліпшення епідемічної ситуації;

організовує проведення наукових досліджень, спрямованих на
зниження рівня інфекційних хвороб, поліпшення епідемічної
ситуації, підвищення ефективності протиепідемічних заходів;

забезпечує створення, зберігання та своєчасне оновлення
необхідного запасу дезінфекційних засобів на випадок епідемій;

здійснює міжвідомчу координацію та забезпечує взаємодію з
іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади у сфері
захисту населення від інфекційних хвороб;

погоджує проекти рішень, якими встановлюється порядок
проведення профілактичних і протиепідемічних заходів;

погоджує порядок проведення профілактичних і протиепідемічних
заходів у межах підпорядкованих центральним органам виконавчої
влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і
військового будівництва, охорони громадського порядку, захисту
державного кордону, виконання кримінальних покарань, Службі
безпеки України, територій, об’єктів, частин і підрозділів;

організовує та координує роботи з проведення гігієнічного
навчання населення з питань запобігання виникненню та поширенню
інфекційних хвороб, а також забезпечує медичні служби міністерств,
інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органи
державної санітарно-епідеміологічної служби періодичною
інформацією про епідемічну ситуацію в Україні та у світі, щорічно
інформує їх про прийняті санітарно-протиепідемічні правила та інші
нормативно-правові акти у сфері захисту населення від інфекційних
хвороб;

вирішує інші питання у межах повноважень, визначених
законом.

{ Статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1254-VI
(1254-17) від 14.04.2009; в редакції Закону 5460-VI (5460-17)
від 16.10.2012 }

Стаття 7. Лікування хворих на інфекційні хвороби

Лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в
акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і
комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони
здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих
закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому
законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо
перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в
осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого
хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися
амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31
цього Закону.

Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися
особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним
вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я,
у тому числі особи, які в установленому порядку займаються
приватною медичною практикою.

Стаття 8. Фінансування профілактичних і протиепідемічних
заходів та лікування хворих на інфекційні хвороби

Фінансування профілактичних і протиепідемічних заходів
здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та
місцевих бюджетів, а у випадках, передбачених законом, - за
рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від
форм власності, а також коштів фізичних осіб.

Профілактичні щеплення проти інфекційних хвороб, включених до
календаря щеплень, та профілактичні щеплення за епідемічними
показаннями проводяться для громадян безоплатно за рахунок коштів
місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Поставки медичних імунобіологічних препаратів для проведення
профілактичних щеплень, включених до календаря щеплень, у тому
числі для профілактики сказу, здійснюються за рахунок коштів
Державного бюджету України, а для проведення щеплень за
епідемічними показаннями - за рахунок коштів місцевих бюджетів, а
також інших джерел, не заборонених законодавством. Порядок
забезпечення закладів охорони здоров'я медичними імунобіологічними
препаратами встановлюється центральним органом виконавчої влади,
що забезпечує формування державної політики у сфері охорони
здоров'я.

{ Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 723-V (723-16) від 13.03.2007 }

У державних і комунальних закладах охорони здоров'я та
державних наукових установах лікування, медичні огляди та
обстеження осіб, хворих на інфекційні хвороби, та бактеріоносіїв
проводяться безоплатно (за рахунок коштів відповідних бюджетів), а
також можуть проводитися за рахунок інших джерел, не заборонених
законодавством.

Профілактичні та поточні дезінфекційні заходи проводяться за
рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від
форм власності та за кошти фізичних осіб.

Стаття 9. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення
робіт, пов'язаних із епідеміологічним обстеженням,
ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних
хвороб, порядок відшкодування понесених на це
витрат

Витрати, пов'язані з епідеміологічним обстеженням і
ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних хвороб, фінансуються
за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
У випадках, передбачених законом, для цього можуть залучатися
кошти підприємств, установ і організацій незалежно від форм
власності, а також кошти фізичних осіб і громадських організацій,
у тому числі міжнародних.

У разі якщо епідемія чи спалах інфекційної хвороби виникли з
вини встановленої юридичної або фізичної особи, витрати з
Державного бюджету України та місцевих бюджетів на локалізацію та
ліквідацію зазначених епідемії чи спалаху інфекційної хвороби
можуть бути відшкодовані за рахунок винної особи в порядку,
встановленому законом.

У разі виникнення епідемії чи спалаху інфекційної хвороби
засоби масової інформації незалежно від форм власності сприяють
органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у
проведенні необхідної роз'яснювальної роботи серед населення.

Поиск по сайту: