Р о з д і л III. Стаття 10. Основні принципи профілактики інфекційних хвороб

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ
ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

Стаття 10. Основні принципи профілактики інфекційних хвороб

Основними принципами профілактики інфекційних хвороб є:

визнання захисту населення від інфекційних хвороб одним із
пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування;

дотримання підприємствами, установами, організаціями
незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних
та санітарно-протиепідемічних правил і норм при здійсненні
будь-яких видів діяльності;

комплексність проведення профілактичних, протиепідемічних,
соціальних і освітніх заходів, обов'язковість їх фінансування;

безоплатність надання медичної допомоги особам, хворим на
інфекційні хвороби, у державних і комунальних закладах охорони
здоров'я та в державних наукових установах;

соціальний захист осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи
є бактеріоносіями;

державна підтримка відповідних наукових розробок і
вітчизняних виробників медичних імунобіологічних препаратів,
лікарських і дезінфекційних засобів та виробів медичного
призначення, що застосовуються для профілактики, діагностики та
лікування інфекційних хвороб.

Стаття 11. Організація та проведення профілактичних і
протиепідемічних заходів

Організація та проведення профілактичних і протиепідемічних
заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України,
обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та
бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних
досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні,
транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої
сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг,
а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень,
профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання
громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та
санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах
встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої
влади, органи місцевого самоврядування, органи державної
санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров'я,
підприємства, установи та організації незалежно від форм
власності, а також на громадян.

{ Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

Організацію та проведення профілактичних і протиепідемічних
заходів у межах територій, об'єктів, частин і підрозділів,
підпорядкованих центральним органам виконавчої влади, що
реалізують державну політику у сферах оборони і військового
будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних
покарань, захисту державного кордону, Службі безпеки України,
забезпечують зазначені органи, підпорядковані їм установи
державної санітарно-епідеміологічної служби, медичні служби, а
також керівники зазначених об'єктів, частин, підрозділів.

{ Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1254-VI (1254-17) від 14.04.2009, N 5460-VI (5460-17) від
16.10.2012}

Проведення профілактичних щеплень забезпечують центральний
орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
охорони здоров’я, місцеві органи виконавчої влади, органи
місцевого самоврядування та органи державної
санітарно-епідеміологічної служби.

{ Частина третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

Стаття 12. Профілактичні щеплення

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору,
поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються
до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій,
діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та
(або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим
профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних
хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових
профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці
працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких
підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших
відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері охорони здоров’я.

{ Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної
хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на
відповідних територіях та об'єктах можуть проводитися обов'язкові
профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за
епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за
епідемічними показаннями на відповідних територіях та об'єктах
приймають головний державний санітарний лікар України, головний
державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні
державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя,
головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої
влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і
військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання
кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки
України.

{ Частина четверта статті 12 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 1254-VI (1254-17) від 14.04.2009, N 5460-VI
(5460-17) від 16.10.2012 }

Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення,
повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та
зобов'язані надати об'єктивну інформацію особам, яким проводиться
щеплення, або їх законним представникам про ефективність
профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду
особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.
Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення
проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про
щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні
ускладнення. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи
визнані у встановленому законом порядку недієздатними,
профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно
інформованих батьків або інших законних представників. Особам
віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом
обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх
згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою
об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників
цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники
відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має
право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі
відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у
присутності свідків.

Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні
ускладнення та про відмову від обов'язкових профілактичних щеплень
підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних
медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення
профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень
встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Стаття 13. Вимоги до медичних імунобіологічних препаратів,
контроль за їх якістю та застосуванням

Для профілактичних щеплень застосовуються медичні
імунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва,
зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку.

Медичні імунобіологічні препарати можуть відпускатися
громадянам за рецептами лікарів у порядку, встановленому
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров'я.

Державний контроль за якістю, ефективністю, безпечністю та
правильністю застосування вітчизняних та зарубіжних медичних
імунобіологічних препаратів здійснюється центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю
якості та безпеки лікарських засобів, у порядку, встановленому
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров’я.

{ Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

Зберігання, транспортування, а також знешкодження непридатних
для використання медичних імунобіологічних препаратів здійснюється
з додержанням санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних
правил і норм. Контроль за дотриманням встановлених порядку та
умов зберігання, транспортування, а також знешкодження медичних
імунобіологічних препаратів здійснюється центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю
якості та безпеки лікарських засобів.

{ Частина четверта статті 13 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

Про кожний випадок поствакцинального ускладнення заклади та
установи охорони здоров'я незалежно від форм власності зобов'язані
терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки
лікарських засобів.

{ Частина п'ята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

Стаття 14. Створення нових та генетично змінених
мікроорганізмів і біологічно активних речовин

Підприємства, установи, організації незалежно від форм
власності, їх структурні підрозділи (лабораторії), в яких
проводяться дослідження, пов'язані зі створенням нових та
генетично змінених мікроорганізмів і біологічно активних речовин,
підлягають обов'язковій реєстрації в центральному органі
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони
здоров’я з метою здійснення державного контролю за проведенням
таких досліджень.

{ Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI
(5460-17) від 16.10.2012 }

Стаття 15. Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих
закладах

Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших
дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки
закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичним
наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду
дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у
цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення
згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з
хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з
календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.
У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням
установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при
благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму
відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного
дитячого закладу та відвідувати його.

Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для
прийому їх до дитячих закладів установлюються центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері охорони здоров'я.

Працівники дитячих закладів підлягають обов'язковим
профілактичним медичним оглядам з метою виявлення хворих на
інфекційні хвороби та бактеріоносіїв у порядку, встановленому
законодавством.

Працівники дитячих закладів зобов'язані:

вести постійне спостереження за станом здоров'я дітей, а в
разі виявлення хворого на інфекційну хворобу - вжити заходів для
його ізоляції від здорових дітей та негайно повідомити про цей
випадок відповідний заклад охорони здоров'я;

систематично проводити гігієнічне навчання та виховання
дітей.

Стаття 16. Захист населення від інфекційних хвороб, спільних
для тварин і людей (зооантропонозних інфекцій)

Захист населення від інфекційних хвороб, спільних для тварин
і людей (зооантропонозних інфекцій), забезпечується проведенням
ветеринарно-санітарних, протиепізоотичних, профілактичних і
протиепідемічних заходів під час догляду за тваринами,
виробництва, переробки та реалізації продукції тваринництва,
дотриманням усіма господарюючими суб'єктами вимог ветеринарних,
санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм,
а також контролем місцевих органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування за їх дотриманням.

З метою запобігання виникненню та поширенню зооантропонозних
інфекцій серед людей місцеві органи виконавчої влади та органи
місцевого самоврядування:

затверджують комплексні програми і плани профілактики та
боротьби з цими інфекціями;

затверджують правила утримання тварин у домашніх умовах,
виділяють і облаштовують на територіях населених пунктів місця для
їх вигулювання, забезпечують відлов, тимчасове утримання та
регулювання чисельності бродячих тварин;

забезпечують систематичне проведення дератизації на
територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку
населення та рекреаційних зонах.

Стаття 17. Права та обов'язки громадян та їх об'єднань у
сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Громадяни та їх об'єднання мають право на отримання
достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування,
органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади
охорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засоби
масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані
протиепідемічні заходи.

{ Частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або
приховування об'єктивних даних про захворювання населення на
інфекційні хвороби посадові особи органів, та закладів, зазначених
у частині другій цієї статті, несуть відповідальність згідно із
законом.

{ Частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

Громадяни та їх об'єднання мають право брати участь в
обговоренні питань щодо розміщення та будівництва об'єктів, що
можуть негативно впливати на епідемічну ситуацію, проектів
державних цільових, регіональних і місцевих програм з питань
захисту населення від інфекційних хвороб і вносити пропозиції з
цих питань до відповідних органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування, установ і організацій. { Частина
четверта статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3421-IV (3421-15) від 09.02.2006 }

Стаття 18. Права та обов'язки підприємств, установ і
організацій у сфері захисту населення від
інфекційних хвороб

Права та обов'язки підприємств, установ і організацій
незалежно від форм власності у сфері захисту населення від
інфекційних хвороб щодо забезпечення населення доброякісними,
безпечними для здоров'я харчовими продуктами, продовольчою
сировиною та питною водою, запобігання забрудненню збудниками
інфекційних хвороб відкритих водойм і грунту, утримання в
належному санітарному стані територій населених пунктів, місць
масового відпочинку населення, рекреаційних зон тощо визначені
законодавством.

Юридичні особи незалежно від форм власності та громадяни
забезпечують проведення профілактичних дезінфекційних заходів у
жилих, виробничих та інших приміщеннях (будівлях) і на земельних
ділянках, що належать їм на праві власності чи надані в
користування, здійснюють інші заходи з метою недопущення
розмноження гризунів і комах у приміщеннях (будівлях) і на
земельних ділянках.

Власники, а також керівники та інші посадові особи
підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності
зобов'язані в межах своїх повноважень сприяти медичним працівникам
у здійсненні заходів щодо захисту населення від інфекційних
хвороб.

Стаття 19. Права осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи
є бактеріоносіями

Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є
бактеріоносіями, мають право на:

безоплатне лікування у державних і комунальних закладах
охорони здоров'я та державних наукових установах;

отримання достовірної інформації про результати медичного
огляду, обстеження та лікування, а також на отримання рекомендацій
щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб;

звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди,
заподіяної їх здоров'ю та (або) майну внаслідок порушення
законодавства про захист населення від інфекційних хвороб.

Іноземцям та особам без громадянства, які хворіють на
інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, медична допомога
надається в порядку, встановленому цим Законом та міжнародними
договорами України.

Стаття 20. Обов'язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби
чи є бактеріоносіями

Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є
бактеріоносіями, зобов'язані:

вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для
запобігання поширенню інфекційних хвороб;

виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо
порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів
охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються;

проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та
обстеження.

Стаття 21. Обов'язкові профілактичні медичні огляди

Обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні
профілактичні медичні огляди працівників окремих професій,
виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з
обслуговуванням населення і може призвести до поширення
інфекційних хвороб, проводяться за рахунок роботодавців у порядку,
встановленому законодавством.

Обов'язковим профілактичним медичним оглядам підлягають
неповнолітні, учні загальноосвітніх і професійно-технічних
навчальних закладів та студенти вищих навчальних закладів, інші
категорії осіб відповідно до закону.

У разі погіршення епідемічної ситуації за поданням
відповідного головного державного санітарного лікаря рішеннями
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для
працівників, зазначених у частині першій цієї статті, можуть
проводитися позачергові обов'язкові профілактичні медичні огляди.

Обов'язковим профілактичним медичним оглядам і подальшому
медичному нагляду підлягають також особи, які перебували в
контакті з хворими на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні
хвороби чи бактеріоносіями збудників цих хвороб:

за місцем роботи, навчання, відпочинку тощо;

у домашніх умовах.

Дані про результати обов'язкових профілактичних медичних
оглядів працівників, зазначених у частині першій цієї статті,
заносяться до їх особистих медичних книжок та інших медичних
документів і підлягають обліку у відповідних органах державної
санітарно-епідеміологічної служби.

{ Частина п'ята статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких
підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядок
проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок
встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Особи, які відмовляються або ухиляються від проходження
обов'язкових профілактичних медичних оглядів, відсторонюються від
роботи, а неповнолітні, учні та студенти - від відвідування
відповідних закладів.

Стаття 22. Заходи щодо осіб, хворих на інфекційні хвороби,
контактних осіб та бактеріоносіїв

Особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та
бактеріоносії, які створюють підвищену небезпеку зараження
оточуючих, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичному
нагляду та обстеженням. Особи, які хворіють на особливо небезпечні
та небезпечні інфекційні хвороби, є носіями збудників цих хвороб
або перебували в контакті з такими хворими чи бактеріоносіями, а
також хворі на інші інфекційні хвороби у разі, якщо вони створюють
реальну небезпеку зараження оточуючих, підлягають лікуванню,
медичному нагляду та обстеженням у стаціонарах відповідних
закладів охорони здоров'я чи наукових установ.

Порядок госпіталізації, лікування та медичного нагляду за
хворими на інфекційні хвороби, контактними особами та
бактеріоносіями, умови їх перебування у відповідних закладах
охорони здоров'я та наукових установах установлюються центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони здоров'я.

Стаття 23. Відсторонення від роботи осіб, які є
бактеріоносіями

У разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з
обслуговуванням населення і може призвести до поширення
інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться
на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб.
Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони
відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На
період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Зазначені в частині першій цієї статті особи можуть бути
визнані тимчасово або постійно не придатними за станом здоров'я
для виконання певних видів робіт.

Рішення про тимчасову чи постійну непридатність осіб, які є
бактеріоносіями, для виконання певних видів робіт приймається
медико-соціальними експертними комісіями на підставі результатів
лікування, даних медичних оглядів тощо. Таке рішення
медико-соціальної експертної комісії може бути в установленому
порядку оскаржено до суду.

Перелік видів робіт, для виконання яких особи, які є
бактеріоносіями, можуть бути визнані тимчасово або постійно не
придатними, визначається центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Поиск по сайту: