Р о з д і л V. Стаття 28. Санітарна охорона території України

САНІТАРНА ОХОРОНА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ, КАРАНТИН,
ОБМЕЖУВАЛЬНІ ПРОТИЕПІДЕМІЧНІ ЗАХОДИ

Стаття 28. Санітарна охорона території України

Санітарна охорона території України забезпечується
проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та
санітарно-епідеміологічним наглядом у пунктах пропуску через
державний кордон та на всій території України. Правила санітарної
охорони території України (893-2011-п) затверджуються Кабінетом
Міністрів України.

Санітарно-епідеміологічний нагляд у пунктах пропуску через
державний кордон України здійснюють санітарно-карантинні
підрозділи відповідних органів державної
санітарно-епідеміологічної служби.

{ Частина друга статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

Пропуск через державний кордон України пасажирів, екіпажів,
бригад тощо, серед яких є особи з симптомами інфекційних хвороб,
дозволяється після проведення медичного огляду цих осіб.

В'їзд на територію України транспортних засобів, ввезення
вантажів, товарів та інших предметів, у тому числі харчових
продуктів та продовольчої сировини, лікарських засобів, хімічних,
біологічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів і
відходів, що можуть бути факторами передачі інфекції або створити
небезпеку для життя і здоров'я людей, дозволяється лише після
огляду їх працівниками санітарно-карантинного підрозділу.

{ Частина четверта статті 28 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4496-VI (4496-17) від 13.03.2012 }

В'їзд на територію України транспортних засобів, ввезення на
її територію, а також вивезення з України чи транзит через її
територію вантажів, товарів та інших предметів допускається за
наявності товаросупровідної документації, оформленої відповідно до
вимог міжнародних договорів України та інших нормативно-правових
актів.

Ввезення на територію України вантажів, товарів та інших
предметів, зазначених у частині четвертій цієї статті, не
допускається у разі якщо під час проведення
санітарно-епідеміологічного нагляду встановлено, що:

їх ввезення заборонено законодавством у зв'язку з небезпекою
для життя і здоров'я людей;

товаросупровідна документація не містить відомостей щодо їх
безпеки для життя і здоров'я людей;

їх ввезення може спричинити масові інфекційні захворювання
або отруєння людей.

Дипломатичні представництва, консульські установи,
торговельні представництва України за кордоном у разі виникнення в
країнах їх перебування особливо небезпечних інфекційних хвороб
терміново повідомляють про це центральний орган виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. З
урахуванням епідемічної ситуації Кабінет Міністрів України може
встановити тимчасові обмеження та особливі умови щодо
транспортного сполучення з цими країнами, в'їзду в Україну
іноземців та осіб без громадянства з цих країн, а також ввезення в
Україну харчових продуктів, продовольчої сировини, тварин, інших
вантажів, товарів і предметів, що можуть бути факторами передачі
інфекції, а також виїзд громадян України до цих країн.

{ Частина сьома статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

Виїзд громадян України до країн, перебування в яких пов'язане
з високим ризиком захворювання на особливо небезпечні та
небезпечні інфекційні хвороби, дозволяється після проведення їм
відповідних профілактичних щеплень.

Стаття 29. Карантин

Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів
України.

{ Частина перша статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом
Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я,
за поданням головного державного санітарного лікаря України.

{ Статтю 29 доповнено новою частиною згідно із Законом N 5460-VI
(5460-17) від 16.10.2012 }

Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну
негайно доводиться до відома населення відповідної території через
засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини,
що призвели до цього, визначаються межі території карантину,
затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші
заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються
тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові
обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на
період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо
небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися
режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші
необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

До відміни карантину його територію можуть залишити особи,
які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території
карантину.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на
території карантину правового режиму, своєчасним і повним
проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються
на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування.

Стаття 30. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування в умовах
карантину

На територіях, де встановлено карантин, місцевим органам
виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається
право:

залучати підприємства, установи, організації незалежно від
форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації
епідемії чи спалаху інфекційної хвороби;

залучати для тимчасового використання транспортні засоби,
будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення
профілактичних і протиепідемічних заходів, із наступним повним
відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або
витрат, пов'язаних з його використанням;

установлювати особливий режим в'їзду на територію карантину
та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі
необхідності - проводити санітарний огляд речей, багажу,
транспортних засобів та вантажів;

запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені
нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва,
виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та
якості питної води;

установлювати особливий порядок проведення профілактичних і
протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів;

створювати на в'їздах і виїздах із території карантину
контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для
роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників,
матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів
центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну
політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони
громадського порядку.

{ Абзац сьомий статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

Стаття 31. Спеціалізовані заклади охорони здоров'я, що
створюються на територіях карантину
(спеціалізовані лікарні, ізолятори, обсерватори)

У разі встановлення карантину місцеві органи виконавчої
влади, органи місцевого самоврядування створюють на території
карантину спеціалізовані заклади охорони здоров'я з особливим
протиепідемічним режимом - спеціалізовані лікарні, ізолятори,
обсерватори, використовуючи для цього приміщення закладів охорони
здоров'я, оздоровчих, навчальних закладів тощо.

Обов'язковій госпіталізації у спеціалізовані лікарні
підлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні
хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб.

Особи, які, перебуваючи на території карантину, мали
достовірно встановлені контакти з хворим на особливо небезпечну
інфекційну хворобу, підлягають госпіталізації в ізолятор.

Особам, які виявили бажання залишити територію карантину до
його відміни, необхідно протягом інкубаційного періоду відповідної
хвороби перебувати в обсерваторі під медичним наглядом і пройти
необхідні обстеження. Після закінчення терміну перебування в
обсерваторі з урахуванням результатів медичного нагляду та
обстежень їм видається довідка, що дає право на виїзд за межі
території карантину.

Режим роботи спеціалізованих закладів охорони здоров'я, форми
медичних довідок, що видаються особам, які перебували в цих
закладах, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

На період перебування в спеціалізованих закладах охорони
здоров'я працівникам видається листок непрацездатності, який
оплачується в розмірах і порядку, встановлених законодавством для
осіб, визнаних тимчасово непрацездатними внаслідок захворювання.

Стаття 32. Обмежувальні протиепідемічні заходи

Обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими
органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за
поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у
разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному,
навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної
хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що
загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті
види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти
поширенню інфекційних хвороб.

Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів
встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної
хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї
впливають.

Поиск по сайту: