Міфологія давніх слов’ян; культи, обряди, свята

Особлива сторінка духовної культури слов'ян — міфологія. Життя слов'ян великою мірою залежало вiд природних явищ. Вони обожнювали природу, наділяли її людськими властивостями. Особливий інтерес становить Збруцький ідол, що є своєрідним зображенням цілого пантеону язичницьких богів.

Головне місце серед зображень верхнього ярусу займає богиня родючості, бог Перун, зображений як воїн iз шаблею, та ще дві фігури iз суворими очима. Богів верхнього ярусу об’єднує шапка, що, можливо, відображує різні iпocтaci єдиного слов'янського бога. У середньому ярусі зображена земля з хороводом жінок i чоловіків, у нижньому – підземні боги.

Міфологічні персонажі за характером їхніх зв'язків з колективом, важливістю для людини поділяються на декілька рівнів. До найвищого рівня належали боги з найзагальнішими функціями (ритуально-юридична, військова, господарсько-природнича). До таких богів відноситься головний бог у слов'ян-язичників — Сонце, або Дажбог. Пізніше — це Хорс. На честь Сонця слов'яни влаштовували велике свято влітку, коли були найдовші дні. Богом грози вважався Перун, богом вітру — Стрибог, покровителем скотарства — Велес, богом вогню та ковальства — Сварог, богинею мудрості й краси — Лада. У дохристиянську пору для слов'ян було характерним об’єднання доброго й злого начала в образі одного й того самого бога. Наприклад, образ Велеса уособлював як добро (покровитель скотарства), так i зло (демон, якай приносить смерть).

До наступного рівня могли відноситись божества, пов'язані з господарськими циклами, сезонними обрядами та цілісністю замкнених колективів. Це — Рід, Ярило, Купала, більшість жіночих божеств, з-поміж яких виділяється Мокоша.

Нижчий рівень за функціями, що їх виконували божества, був найабстрактнішим, оскільки характеризував загальні поняття: Доля, Лихо, Смерть, Правда, Кривда тощо.

Найнижчий міфологічний рівень представлений неіндивідуалізованими істотами: духами, нечистю, тваринами, рослинами, джерелами, горами, камінням. Вони просторово співіснували з людиною i уособлювалися домовиками, лісовиками, водяниками, русалками, мавками, кікіморами тощо.

У східних слов'ян-язичників не було храмів. Дерев'яні зображення богів стояли просто неба. сюди люди приносили дарунки. Навколо них танцювали i співали, просили багатого врожаю, успіху на полюванні, гарної погоди. Головними святами у слов'ян були Новий рік, Iвана Купала. Ці та інші свята уособлювали різні важливі події в житті людей. Відображуючи певні пори року, вони стверджували глибоку віру в добро i щасливе життя, радість, перемогу над ворогом i нечистою силою.

Давні слов'янські свята дійшли й до наших днів – Коляда, Iвана Купала, зустріч весни.

Поиск по сайту: