Геолого-геоморфологічні екологічні проблеми

Важлива для людства проблема — охорона геологічного середовища верхньої частини літосфери, яка розглядається як багатокомпонентна динамічна система, що перебуває під впливом інженерно-господарської діяльності людини і, в свою чергу, певною мірою визначає цю діяльність. Найголовніший компонент геологічного середовища — гірські породи, що містять поряд з твердими мінеральними і органічними компонентами гази, підземні води. Особливо великий негативний вплив на довкілля здійснюють техногенні катастрофи, найбільша з яких у ХХ ст. — на Чорнобильській атомній електростанції — сталася в Україні.

2. Основні екологічні проблеми України

Україна переживає глибоку екологічну кризу, яка пов’язана з надмірним антропогенним навантаженням на її територію. Усі екологічні проблеми незалежно від того, якими галузями вони породжені, нерозривно пов’язані з певною територією. Це завжди просторові проблеми. Їх глибина залежить від структури економіки на тій чи іншій території, від комплексу провідних галузей господарства, розвиток яких обумовлений наявністю відповідних природних ресурсів. А ці ресурси вкрай нерівномірно розподілені по регіонах. Звідси велика строкатість у антропогенному навантаженні на ту чи іншу територію.

Інтенсивна людська діяльність, нераціональне природокористування, нехтування законами природи спричинили глибокі, часто незворотні зміни в навколишньому природному середовищі як в масштабах планети, так і окремих ландшафтів та екосистем.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсоміст­ких та енергомістких технологій, впровадження й нарощування яких здійснювалося найбільш «дешевим» способом — без будівництва відповідних очисних споруд. Це стало можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування, законодавства з охо­рони довкілля.

Основними джерелами забруднення природного середовища України є хімічна, металургійна, гірничовидобувна галузі промис­ловості, атомні та теплові електростанції, цукрові заводи, автотранспорт, сільськогосподарське виробництво, водномеліоративні системи тощо.

Екологічні проблеми проявляються на трьох рівнях:

- загальнодержавному,

- регіональному,

- локальному.

На загальнодержавному рівні слід відзначити такі види забруднення:

- порушення окремих компонентів природи,

- порушення балансу соціально-економічних функцій ландшафтів;

- неузгодженість розвитку різних видів меліорацій;

- нераціональне використання природних, перш за все мінеральних, ресурсів.

Регіональні проблеми — це водогосподарські меліорації Полісся і Півдня України; агрохімічні меліорації, відсутність науково обґрунтованого використання різноманітних ресурсів Карпат і Криму в умовах альтернативності та ін.

До локальних проблем можна віднести техногенні перевантаження природного середовища в населених пунктах, промислових центрах тощо. Серед цих проблем в Україні основними є наступні:

1) зменшення запасів корисних копалин;

2) зміна структури земельних ресурсів внаслідок вилучення земель під несільськогосподарські потреби і забудову, а також через розвиток негативних процесів у ландшафтах;

3) зниження родючості ґрунтів внаслідок вимивання гумусу, засолення, підтоплення, забруднення важкими металами, пестицидами та іншими речовинами;

4) зменшення запасів і забруднення поверхневих та підземних вод;

5) забруднення атмосферного повітря і зміна його складу внаслідок промислових та інших викидів у атмосферу;

6) скорочення розмаїття рослинного і тваринного світу та зміни в його генофонді;

7) погіршення гігієнічних і санітарно-епідеміологічних умов життєдіяльності людини та існування живих організмів.

1. Стан водних ресурсів України

Вода входить до складу всіх організмів біосфери, в тому числі і до складу тіла людини. У ньому вона виконує роль структурного компонента, розчинника і переносника поживних речовин, учасника біохімічних процесів, регулятора теплообміну з навколишнім середовищем. Від забезпеченості водою залежить життєдіяльність усіх живих організмів. Вода регулює клімат планети, забезпечує господарську та промислову діяльність людей.

Загалом в країні налічується 63 119 великих, середніх і малих річок, а також майже 8073 озер і лиманів. На сьогодні в Україні не залишилося жодного поверхневого водного об’єкта, який би за екологічним станом належав до водних об’єктів першої категорії. Згідно з оцінками експертів, найгірша екологічна ситуація спостерігається на річках Кальміус та Сіверський Донець (Донецька область), Азовському морі, озері Сасик (Одеська область), річках Лугань (Луганська область). Наприклад, р. Сіверський Донець і її притоки забруднені легкоокисними речовинами, нафтопродуктами, фенолами, сполуками азоту і важких металів.

Дніпро — найбільша річка України, третя в Європі після Волги та Дунаю за площею водозбірного басейну (504 тис. км²) і протяжністю (2201 км). Довжина Дніпра в межах України становить 981 км, площа водозбірного басейну — 286 тис. км². Водними ресурсами Дніпра користується понад 30 млн жителів України.

Основний обсяг промислового виробництва з переважанням "брудних” галузей (металургійна, хімічна, вугільна), найбільші енергетичні об’єкти та масиви зрошуваних земель сконцентровані в басейні р. Дніпра, де місцеві водні ресурси значно менші, ніж потреби в них. Із Дніпра для потреб промисловості й сільського господарства щороку беруть майже 15 млрд м³ води, а в атмосферу басейну кожного року викидається понад 10 млн. тонн газопилових забруднень.

Основними причинами кризової ситуації, що склалася на Дніпрі, є:

- спорудження водосховищ на річці;

- великомасштабні меліорації;

- будівництво великих промислових комплексів;

- величезні об’єми водозабору для промисловості та зрошення;

- колосальні обсяги забруднення.

За ступенем забруднення у розрахунку на 1 м³ води Азовське море займає перше місце у світі. Щороку в нього скидається 1,1 млрд м³ неочищених стоків; із ними потрапляє велика кількість хлору, натрію, калію та інших речовин. Майже 40—50 років тому в ньому виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному морі, й у 12 разів більше, ніж у Балтійському.

Головні причини катастрофи Азовського моря:

- хижацький вилов риби;

- будівництво гребель та водосховищ;

- інтенсивне впровадження зрошування земель сусідніх регіонів;

- забруднення викидами хімічної й металургійної промисловості.

У водах Чорного моря спостерігається максимальне забруднення синтетичними поверхнево-активними речовинами. Найзабрудненішими залишаються морські води порту "Одесса”, де середні концентрації за обсягом фенолу досягають 8 ГДК, а також дельтові водотоки та узмор’я Дунаю (4 ГДК), але тут спостерігається тенденція до зменшення рівнів забруднення в 1,4—1,5 рази.

В зв’язку з різким погіршенням стану водного басейну Чорного моря у 1993 році на Нараді міністрів охорони довкілля країн була прийнята Декларація із захисту Чорного моря.

Для переважної більшості підприємств промисловості та комунального господарства скиди забруднюючих речовин істотно перевищують гранично допустимий рівень. Це призводить до забруднення водних об’єктів і порушення норм якості води. В аварійному стані перебуває понад 30% водопровідних та каналізаційних мереж. Щодоби у водойми скидається понад 10,6 тис. куб. метрів неочищених і недостатньо очищених стічних вод. Найгостріша ситуація спостерігається в Східній Україні та в Криму.

Для того, щоб зберегти гідросферу нашої планети від остаточного забруднення і виснаження, необхідно перейти до раціонального використання водних ресурсів. Воно повинно базуватися на трьох основних принципах: суворій економії водовитрат; ефективному очищенні стічних вод; санітарній охороні поверхневих та підземних вод від забруднення та виснаження.

1. Знеліснення та деградація лісів

Знеліснення – це процес перетворення зайнятих лісом земель на угіддя без дерев, такі як пасовища, пустирі, сільськогосподарські угіддя, міста тощо.

Термін знеліснення (у результаті вирубки лісів) виник лише в останні десятиріччя, але нині вживається так само широко, як і "опустелювання" або "деградація ґрунтів". За визначенням ЮНЕП, знеліснення — повне знищення лісової рослинності та переведення земель в інший тип господарського призначення.

Основними причинами Знеліснення:

1) вирубка лісів без достатньої висадки нових дерев;

2) природні та техногенні пожежі;

3) виникнення ураганів;

4) вплив кислотних дощів;

5) зміна гідрологічного режиму;

6) зниження стійкості до фітозахворювань.

Наслідки процесу Знеліснення:

- зменшення біорізноманіття;

- посилення парникового ефекту;

- зменшення запасів деревини;

- зсуви ґрунтів, виникнення повеней, селів, водних та вітрових ерозій.

Ліс – активний нагромаджувач сонячної енергії. Він відбиває назад в атмосферу лише 10 – 18 % сонячної радіації. Завдяки фітонцидам, що їх виділяють рослини, повітря на території лісу практично чисте. Тільки 1 га листяного лісу влітку виділяє в середньому за добу 2 кг фітонцидів, а хвойного – до 5 кг. Всього за рік 1 га лісових масивів очищає до 18 млн. куб. м повітря від вуглекислого газу та відфільтровує 32 – 88 т пилу і газів.

Проте лісові масиви України є досить обмеженими. Площа лісового фонду складає близько 10 млн. га. Залісненість території України складає всього 14,3 %.

Ліси України виконують здебільшого водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. Різні промисли, пов’язані з вирубкою міліонів гектарів лісу призводять до різкої зміни їх географії на території України.

1. Особливості екологічних проблем Вінниччини

Надра Вінницької області надзвичайно багаті корисними копалинами. Тут розвідані родовища каолінів, вапняків для цукрової промисловості, кристалічних порід для виробництва щебеню, декоративно-облицювальних гранітів, пилових вапняків, будівельних пісків, гранітів для абразивних матеріалів, урану, марганцю, газу, золота, вугілля, торфу, фосфоритів.

Найбільш гострими екологічними проблемами Вінницької області є:

1. Загроза втрати контролю за поводженням з непридатними, невизначеними та забороненими пестицидами. У Вінницькій області, за неповними даними інвентаризації, накопичено 1016 тонн заборонених та непридатних до використання пестицидів у фактично безхазяйних складах колишніх сільськогосподарських підприємств.

Переважна більшість пестицидів зберігається в тарі незадовільної якості або без неї. Ще 1100 тонн заборонених та непридатних пестицидів, звезених на територію області з сусідніх областей, захоронено у Джуринському отрутомогильнику в Шаргородському районі, який на даний час теж є безхазяйним. Необхідно терміново вирішити проблему утилізації накопичених непридатних пестицидів, а також визначити конкретну організацію чи підприємство державної форми власності – власника Джуринського отрутомогильника.

2. Розміщення в межах міста на березі р. Тяжилівки під відкритим небом відходів хімічного виробництва. На території ВО “Хімпром” зберігається понад 400 тис.тонн відходів хімічного виробництва – фосфогіпсу та фосфатних шламів. Відходи хімічного виробництва розташовані на території міста Вінниці безпосередньо на березі р.Тяжилівка, що призводить до забруднення поверхневих і підземних вод в межах міста. Питання утилізації накопичених відходів не вирішується через банкрутство державного підприємства. Необхідно вирішити питання про вивезення відходів для їх утилізації або захоронення на облаштованому належним чином полігоні.

3. Розташування на території області очисних споруд м.Сорока (Республіка Молдова) та забруднення р. Дністер. На території с. Цекинівка Ямпільського району Вінницької області розташовані очисні споруди каналізації м. Сорока (Республіка Молдова). Впродовж останніх 5-ти років очисні споруди не діють. Стічні води м.Сорока скидаються безпосередньо в р. Дністер, що призводить до її забруднення та створення небезпечної санітарно-епідемічної ситуації на території України.

З ініціативи Вінницької обласної ради проведено роботи з оцінки впливу очисних споруд каналізації м.Сорока на навколишнє середовище на території с.Цекинівка. Молдовською стороною виконано роботи з заміни аварійного колектора на новий. В результаті досягнуто згоди про відновлення роботи очисних споруд до вирішення питання про будівництво нових очисних споруд на Молдовській території.

Однак, україно-молдовські домовленості з цього питання не виконуються. Стан очисних споруд, через відсутність належного догляду, постійно погіршується. Необхідно зобов’язати молдовську сторону виконати взяті на себе зобов’язання щодо відновлення роботи очисних споруд м. Сорока. В іншому випадку, слід вимагати виконання робіт з ліквідації цього об’єкту, включаючи рекультивацію земель і вивезення з території України накопичених на очисних спорудах відходів.

4. Проблема утилізації побутових відходів м. Вінниця. Розташований поблизу сіл Стадниця і Сосонка Вінницького району полігон твердих побутових відходів м. Вінниці організований в 70-их роках і експлуатується з грубими порушеннями вимог екологічної та санітарної безпеки. Зважаючи на це, рішеннями держуправління екоресурсів у Вінницькій області та обласної санітарно-епідеміологічної станції його експлуатація тимчасово заборонена.

Однак, через відсутність іншого полігону, експлуатація сміттєзвалища поблизу с. Мала Стадниця продовжується, що створює загрозу виникнення надзвичайної санітарно-епідеміологічної ситуації на прилеглій території та забруднення водозабору міста Вінниці.

З метою вирішення цієї проблеми Вінницькою міською радою розроблено техніко-економічне обґрунтування будівництва, придбання та впровадження установок, обладнання та машин для збору, транспортування і перероблення побутових відходів. Цей проект передбачає будівництво на околиці м. Вінниці сміттєсортувальної станції, на якій з побутового сміття буде вилучатися значна частина відходів, що є вторинною сировиною. Решта відходів, після пресування, буде транспортуватися на новий, належним чином облаштований полігон для захоронення. Для організації роздільного збору побутового сміття та регулярної доставки його на сортувальну станцію передбачено закупити необхідну кількість закритих контейнерів та спеціальних машин для їх транспортування.

Поиск по сайту: