Тема:Можливі шляхи подолання екологічної кризи. Концепція стійкого розвитку. Значення використання альтернативних джерел енергії

Лекція № 28

Базові терміни й поняття:

антропогенний фактор, тепловий ефект, енергозбереження, сталий розвиток.

Зміст лекції:

Екологічна криза – глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений стан взаємин між людиною і природою. До розвитку глобальної сучасної екологічної кризи призвели два чинники – демографічний та промислово-енергетичний.

Глобальні екологічні проблеми є результатом взаємодії людської цивілізації і навколишнього середовища в епоху промислового розвитку.
До них відносяться:
• Демографічна проблема (негативні наслідки зростання чисельності населення);
• Енергетична проблема (дефіцит енергії, який породжує пошук нових її джерел, і пов'язані з їх видобутком і використанням забруднення);
• Харчова проблема (необхідність досягнення рівня повноцінного харчування кожної людини потребує вирішення питань у галузі сільського господарства та використання добрив);
• Проблема збереження природних ресурсів (виснаження сировинних і мінеральних ресурсів, прісної води, кисню атмосфери, збереження біорізноманіття та генофода людства);
• Проблема захисту навколишнього середовища і людини від дії шкідливих речовин (відомі сумні факти масового викидання китів на узбережжі, ртутних і т.п. катастроф та ними спричинених отруєнь).

Як уникнути глобальної кризи? ми вже розглянути деякі проблеми з тих, що постали перед людиною відтоді, як вона стала відчувати себе частиною природи і почала активно її перетворювати. Але, незважаючи на бурхливий розвиток науки і техніки, людина неспроможна відмінити або змінити закони природи: вона може лише використовувати їх у своїй діяльності. Допомогти людині досягти гармонії у своїх взаємовідносинах із природою і покликана екологія.

Екологію часто ототожнюють з охороною природи, але це не одне й те саме. Охорона природи - це прикладна галузь знань про збереження і поліпшення стану біосфери, теоретичною базою якої є екологія. Під час планування та здійснення природоохоронних заходів на практиці реалізуються результати екологічних досліджень. Лише з розвитком екології людство поступово почало усвідомлювати важливість знань про взаємозв'язки між організмами і середовищем їхнього життя, Виявлення тих закономірностей, Які керують функціонуванням біосфери. Навіть незначний вплив людини на довкілля може призвести до ланцюгових реакцій, здатних спричинити непередбачені наслідки глобального масштабу. Тому, Щоб уникнути всеосяжної екологічної кризи, потрібне об'єднання зусиль усіх країн, що дасть можливість виробити і втілити у життя єдину стратегію збереження і поліпшення стану навколишнього природного середовища.

Насамперед, варто побудувати екологічно стабільне суспільство, яке б ґрунтувалося на застосуванні екологічних знань у практичній діяльності людини. Таке суспільство для задоволення власних потреб не повинне ставити під загрозу існування наступних поколінь, тобто має бути відповідальним за те, в якому стані залишить після себе навколишнє середовище і природні ресурси.

Стратегічні принципи побудови такого суспільства, узгоджені з урядами багатьох держав, розробили вчені під керівництвом Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів (МСОП). Ця стратегія передбачає забезпечення такого рівня розвитку людського суспільства, який реально поліпшить умови життя і водночас сприятиме збереженню стану біосфери і видового різноманіття організмів як основного фактора її стійкості.

Концепція «стійкого розвитку»:

Лише забезпечення стійкого, збалансованого й контрольованого розвитку може реально гарантувати перехід до нової ери необхідного й безпечного для миру економічного росту. Це означає, що при розробці економічної політики й у ході її здійснення в кожному секторі економічного життя необхідно забезпечити гармонічне сполучення між економікою й навколишнім середовищем. У Декларації Конференції в Ріо-де-Жанейро по навколишньому середовищу й розвитку, що включає в себе 27 рекомендаційних принципів, розкриваються істота й мети реалізації концепції стійкого розвитку. У концепції стійкого розвитк у світу, прийнятої міжнародним співтовариством, є такі положення:
• Необхідність визнання того факту, що в центрі уваги знаходяться люди, які повинні мати право на здорове і плідне життя в гармонії з природою;
• Охорона навколишнього середовища повинна стати невід'ємною частиною процесу розвитку;
• Забезпечення в рівній мірі задоволення потреб у розвитку та зберiганні навколишнього середовища, як нинішнього покоління, так і майбутніх поколінь.

Загально визначеним є розуміння стійкого розвитку як гармонійного поєднання економічних, соціальних та екологічних складових розвитку. Лише досягнення збалансованості між ними забезпечить можливість перейти до такого суспільного, який не виснажуватиме природні й людські ресурси,а тому матиме можливість тривати досить довго. В українській мові популярності набув термін “сталий розвиток”, який з’явився внаслідок перекладу терміна з англійської.

Важливим завданням науковців є складання балансу між господарськими потребами суспільства та природними можливостями їх задоволення. Маючи такий баланс і озброївшись новою безвідходною технологією, можна буде знати антагоністичне протиріччя між суспільством і природою. Для цього необхідно враховувати таке: економіко-географічне положення певного регіону; мінерально-сировинний, земельний, водний, реакційний потенціал та його просторовий розвиток; соціальний (демографічна ситуація, якісна та кількісна структура населення, соціальна інфраструктура); економічний (сільське та водне господарство. промисловість) і природоохоронний потенціал.

Які кроки треба потрібно здійснити для розбудови екологічного суспільства? Для розбудови екологічно стабільного суспільства людство передусім, повинне контролювати темпи зростання населення нашої планети. Прикладом вдалого розв'язання цієї проблеми може слугувати Китай, де даний показник вдалося зменшити вдвічі. Потім потрібно вирішити проблему раціонального використання енергоресурсів шляхом обмеження застосування невідновних ресурсів (чорне вугілля, нафта тощо) і ширшого використання відновних (енергія вітру, Сонця, припливів і відпливів, гарячих джерел та ін.).

Для забезпечення нормального існування мешканців великих міст потрібне дбайливе ставлення до їхнього природного оточення. З цією метою створюють зелені зони (лісопарки), які слугують місцеіснуванням диких видів організмів. Чим більше вони нагадуватимуть природні екосистеми, тим вищім буде видове різноманіття організмів, які їх населяють.

Поиск по сайту: