 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Зміст поняття «естетика». Предмет естетики
Лекція 1. Предмет, мета, функції та завдання естетики.
Естетика (від грец. aisthētikos – чуттєвий, здатний відчувати) – це філософська дисципліна, що досліджує закони емоційно-інтелектуального відношення людини до дійсності та закономірності об’єктивації в предметно-практичній, теоретичній і художній діяльності.
Предметом естетики є виразні форми дійсності, зокрема мистецтво, що мають безпосередню цінність для почуттів.
Об’єктом пізнання естетики є краса предметів, чуттєва даність явищ і думок.
Вперше поняття «естетика» для позначення філософського вчення про чуттєве пізнання і враження, яке виражається і вдосконалюється у мистецтві ввів Олександр Баумгартен у 1735 р. Він розглядав естетику як науку про «чуттєво-пізнавану досконалість» та науку про «досконалість чуттєвого пізнання». У праці «Філософські роздуми про деякі питання стосовно поетичного твору» (1735). У 1750 р. вийшла його праця «Естетика».
Баумгартен наголосив на нетотожності естетики і мистецтва. В естетиці він вбачає науку, яка здатна озброювати мистецтво принципами. За Баумгартеном, естетика поділяється на теоретичну та прикладну. На його думку, мета естетики – досконалість чуттєвого пізнання, тобто краса.
Основною характеристикою естетики є її двоїстість – це наука і мистецтво. Наука – тому що досліджує чуттєве пізнання та вільні мистецтва, створює теорію. А мистецтво – тому що є аналогом розуму, – красиве мислення, практичний процес.
До функцій естетики належать:
· виховання людських почуттів та чуттєвості;
· формування сприйняття прекрасного;
· формування уяви;
· вміння розрізняти і розуміти естетичні цінності;
· вироблення смаку, тобто розвиток здатності оцінювання.
Типи і форми естетичної рефлексії:
· науково-теоретична – це науковий, філософський аналіз проблем естетики (те, що існує завдяки багатьом мислителям);
· публіцистична – це «межова сфера», де теорія поєднується з емпірією (Д. Дідро – «Парадокс про актора», Х. Ортега-і-Гассет – «Естетика в трамваї»);
· художньо-образна – процеси художньої творчості та сприйняття, а також основні виміри соціального буття мистецтва (скульптура Поліктета «Доріфор» – зображення ідеальної людини)
Основними складовими частинами естетики є:
1) естетичне як вияв ціннісного ставлення людини до дійсності;
2) художня діяльність людини.
Ці складові частини естетики не лише органічно взаємопов’язані, а й відносно самостійні. Перша частина естетики розглядає природу, специфіку і творчий потенціал естетичного, а також категорії естетики – «прекрасне», «трагічне», «комічне» тощо.
Друга частина естетики досліджує художню діяльність людини, її структуру та функціональну своєрідність, природу художнього таланту, видову, жанрову, стильову самобутність мистецтва.
Естетика в системі інших наук:
Поиск по сайту: