Конструкції схильних дахів

Несучі конструкції схильних дахів звичайно виконують у вигляді кроквяних балок або кроквяних ферм, на які спираються лати (або великі панелі). По верху них настилається покрівля.

За способом спирання кроквяні конструкції бувають:

1. Приставні (наслонні);

2. Висячі.

1. Приставні (наслонні) кроквяні конструкції

Приставні крокви застосовують в тих випадках, коли є внутрішні стіни або колони, розташовані через 5-6 м, які можуть бути проміжними опорами для кроквяних конструкцій. Їх виробляють з дерева, сталі або залізобетону.

Конструкція горищного приставного (наслонного) даху включає елементи (див. рис.):

1 - горищне перекриття; 7 - підкіс;

2 - мауерлат; 8 - ригель (затяжка);

3 - кроквяна нога (балка); 9 - кобилка;

4 – верхній (гребеневий) прогін; 10 - гребінь;

5 – стояк (бабка); 11 – лати – обрешітка з брусів (50´50);

6 - лежень; 12 – скрутка з костилем

Основні елементи наслонних крокв - кроквяні ноги (балки), що встановлюються вздовж ската та підтримують лати (обрешітку). Усі елементи кроквяних конструкцій виконуються, здебільшого, з колод, брусів, пластин, дощок. Крокви з брусів ставлять через 1.5...2.0 м, а з дощок – через 1.2...1.5 м. Для жорстких матеріалів обрешітка виконується з брусів 50´50 мм. Для нежорстких покрівельних матеріалів обрешітку виконують з дошки суцільним настилом, який прибивають до кроквяних ніг цвяхами.

Нижні кінці кроквяних ніг опирають на зовнішні стіни через настінній брус – мауерлат. Мауерлат антисептують і вкладають на шар руберойду. Кріплення даху до стіни здійснюється через кінці кроквяних ніг за допомогою дротяних скруток та костилів. Верхні кінці кроквяних ніг спираються на гребеневий прогін, який підтримується стояками. Навантаження від стояків на опори передається через лежні. При відстані між стояками більше 3 м гребеневі прогони додатково підпираються повздовжніми підкосами. Коли проліт між проміжною опорою та зовнішньою стіною більше 3 м крокви зміцнюють підкосами, а при відстані між зовнішніми стінами 10…14 м крокви зтягують ригелем.

У трьох- і більше схилих дахах в місцях перетину двох схилів укладаються накосні кроквяні балки, на які спираються неповні кроквяні балки (наріжники).

2. Висячі кроквяні конструкції (шпренгельні ферми)

Висячі крокви являють собою найпростіший тип кроквяних ферм теслярської роботи, які спираються тільки кінцями на несучі вертикальні конструкції. Їх застосовують при відсутності проміжних опор. Їх виробляють з брусів або круглих колод, що з'єднуються врубками і металевими скобами.

Шпренгельні ферми відрізняються від звичайних гратчастих ферм тим, що останні мають ярко виражені верхній та нижній пояси і грати, а у шпренгельних фермах верхній пояс утворюють підкоси та ригель. Найбільш відповідальним вузлом цих ферм є опорний вузол, тобто спряження кроквяної балки з затяжкою. У шпренгельних конструкціях прогони (у тому числі і гребеневий) спираються на ферми, і кроки цих ферм (3.0...4.5 м) і кроквяних балок (1.5...2.0 м) можуть не збігатися.

У наслонних кроквах балки під впливом власної ваги і зовнішніх факторів працюють на вигин, а підкоси та стояки – на стиск. У висячих (шпренгельних) фермах балки та підкоси працюють, як і в наслонних кроквах, а затяжка і бабки – на розтягнення.

Поиск по сайту: