Складні синтаксичні конструкції

У мовленні не так уже й часто зустрічаються складні
речення, так би мовити «класичного» зразка — двокомпо-
нентні, що складаються із двох предикативних одиниць, на
яких переважно зосереджено увагу в курсах синтаксису
складного речення. Найчастіше в мовленні (причому в
різних його стилях) виступають складні синтаксичні конст-
рукції, що є багатокомпонентними, багаточленними склад-
ними реченнями, до складу яких входить три і більше пре-
дикативних частин, які відповідним чином пов’язані між
собою в єдине ціле. Це так звані ускладнені складні ре-
чення.

Серед складних синтаксичних конструкцій, що складаються
з кількох предикативних частин, виділяють такі різновиди:
1) безсполучникові багатокомпонентні речення; 2) складно-
сурядні багатокомпонентні речення; 3) складнопідрядні ба-
гатокомпонентні речення; 4) складні багатокомпонентні ре-
чення з різними типами зв’язку, інакше — складні багато-
компонентні речення змішаного типу, серед яких, у свою чергу,
виділено ще ряд підрізновидів.

До складних синтаксичних конструкцій із своєрідною
організацією належать також такі, як період та різні способи
передачі чужого мовлення.

У сучасній українській літературній мові, зокрема в її ху-
дожньо-белетристичному стилі, не кажучи уже про уснороз-
мовні стилі мовлення, поширено безсполучникові багатоком-
понентні речення, в яких три і більше предикативних час-
тин об’єднано в одне ціле, причому дослідники визначають,
що такі складні безсполучникові конструкції у мові худож-
ньої літератури з часом набирають дедалі більшого поши-
рення.

Серед них найпоширенішими є безсполучникові утворен-
ня з однорідною безсполучниковістю: Послався зелений бар -
вінок, червоніє зірка, повився горобиний горошок, вовча
ступа попустила широке листя, розкинувся до землі
синій ряст, розрослася зелена рута (М. В.); З неба, як
розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ

сонця, на ланах грає сонячна хвиля, під хвилею спіє хлібо -
робська доля (П. М.). У першому з наведених речень має-
мо шість предикативних одиниць, а в другому — три, що
поєднані між собою безсполучниково.

Безсполучникові багатокомпонентні складні речення з
неоднорідною безсполучниковістю, з різнотипними частина-
ми трапляються у мовленні рідше: Розбилася, розсипалася
грудка — стиглий ґрунт, пора орать, сіять (Горд.). По-
рівняно частіше трапляються безсполучникові багатокомпо-
нентні складні речення, що містять одночасно однорідну і
неоднорідну безсполучниковість: Не китайкою покрились
козацькії очі, не вимили біле личко слізоньки дівочі: орел
вийняв карі очі на чужому полі, біле личко вовки з’їли, —
така його доля (Т. Ш.); Поглянь: уся земля тремтить
в палких обіймах ночі, лист квітці рвійно шелестить,
траві струмок воркоче (Ол.). У першому з наведених ре-
чень, що складається з п’яти предикативних частин, пер-
ші дві поєднані однорідною безсполучниковістю, а до них
уже неоднорідною безсполучниковістю приєднується ці-
лий блок предикативних частин, пов’язаних між собою одно-
рідною безсполучниковістю; у другому ж реченні, що скла-
дається з чотирьох предикативних частин, до першої части-
ни з неоднорідною безсполучниковістю приєднується уся
решта.

Другий різновид багатокомпонентних безсполучникових
конструкцій — безсполучниково-сполучникові — трапляється
значно частіше, ніж суто безсполучникові, причому серед них
зустрічаються як конструкції з однорідною безсполучнико-
вістю і сурядністю, так і конструкції з безсполучниковістю і
підрядністю, з безсполучниковим поєднанням частин і су-
рядністю, підрядністю: Минають роки і сторіччя, відхо -
дять у небуття покоління людей, змінюються їхні зви -
чаї, вірування та погляди, а великі мистецькі надбання
залишаються, надовго переживають своїх творців, по -
новому розмовляють з кожним віком (Рил.); Береги не -
сподівано розступилися, відкривалися спокійні плеса ве -
ликих заток, які так густо позаростали широким ла -
таттям, що, здавалося, по ньому можна пройти від
берега до берега, не торкаючись босими підошвами тем -
ної води (Рил.); Мітинг почався, гримнув оркестр, з по -
стаменту впало біле полотнище, і всіх, хто тут зібрав -
ся, материнською посмішкою привітав юнак у тра -
диційній формі пілота (36.). У першому з наведених ре-
чень, що складається з чотирьох предикативних частин, перші

три частини поєднані між собою безсполучниково, а четвер-
та, що до того й ускладнена однорідними присудками, — про-
тиставним сполучником а; у другому реченні, що також скла-
дається з чотирьох предикативних частин, перші дві частини
поєднані безсполучниково, третя приєднується до другої за
допомогою сполучного слова які, а четверта з’єднана з тре-
тьою сполучником так що; у третьому ж реченні, що скла-
дається з п’яти предикативних частин, перші три частини
поєднані безсполучниково, четверта — сполучником суряд-
ності і, а до неї вже приєднується п’ята частина за допомо-
гою сполучного слова хто.

У мовленні досить широко представлено багатокомпо-
нентні складносурядні речення, щоправда, не всіх типів, а
лише ті, предикативні частини яких поєднуються в одне ціле
за допомогою єднальних, зокрема приєднувальних і розділо-
вих сполучників.

Найпоширенішими є складносурядні речення, предикативні
частини яких поєднуються єднальними сполучниками: Тяж -
ких дерев стривожені ряди Загомоніли раптом, затрем -
тіли, І довгі трави стебла похилили, І покотилася не -
добра вість, І змовкло все (Рил.); Не загримів ні грім у
хмарах, ні зловісні блискавки не розкраяли неба врочис -
тим спалахом, ні бурі не повивертали з корінням мо -
гутніх столітніх дубів (Довж.); Ні їсться, ні п’ється,
ні серце не б’ється, і очі не бачать, не чуть голови
(Т. Ш.); Лиш небо гуде неокрає, Та сім’я журавлина на
крилах весну піднімає, Та ясними ночами зорі світять
мечами, На Дону, на Дніпрі, на Дунаї (Мал.). Якщо в
першому з наведених речень предикативні частини поєдну-
ються єднальним сполучником і, то у другому — повторю-
ваним сполучником ні... ні, а в третьому — безсполуч-
никово; у четвертому у ролі єднального виступає сполуч-
ник та.

Не таким уже й рідким випадком є поєднання предика-
тивних частин у багатокомпонентному складносурядному
реченні за допомогою повторюваних розділових сполучників
то... то, чи... чи та ін.: То вітерець дихне по ниві, То
коник в житі засюрчить, То радісно бджола з добут -
ком, злетівши з квітки, задзижчить (Гл.); Чи щось ска -
зати хоче, чи так душа болить, чи розгнівалась на ко -

гось, чи все разом бентежиться в її вразливій нату -
рі (Шум.).

Іноді в ролі єднального може виступати повторюваний
сполучник а, за допомогою якого поєднуються в одне ціле
предикативні частини з перелічувальною інтонацією: А ве -
чір палить вікна незнайомі, А синя хмара жаром прой -
нялася, А синій ліс просвічує огнем, А вітер віти кло -
нить і співає Мені в ушах (Рил.).

Складносурядні речення, предикативні частини яких по-
єднані протиставними сполучниками, виступають лише як
двокомпонентні. Проте вони можуть входити до складу ба-
гатокомпонентних складносурядних речень, поєднуваних
іншими сполучниками сурядності, утворюючи при цьому
своєрідні блоки, що об’єднуються в єдине ціле єднальними
чи розділовими сполучниками або й безсполучниково:
/ колишеться м’ята, і тремтить долина, і доріг тих
багато, А вітчизна — одна (Мал.); Ви пан, а я сирота;
ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та
й по всьому я вам не під пару (Котл.). У першому з наве-
дених речень, що складається з чотирьох предикативних ча-
стин, три перші предикативні частини поєднані єднальним
сполучником і, а четверта приєднується до третьої, творячи
з нею своєрідний блок, за допомогою протиставного сполуч-
ника а; у другому ж реченні маємо безсполучникове по-
єднання аж трьох блоків, в яких об’єднані попарно за допо-
могою протиставного сполучника а три пари складносуряд-
них речень, а до них уже за допомогою протиставного спо-
лучника та приєднується остання частина цього складного
синтаксичного утворення.

В одному складнопідрядному реченні при одній головній
частині може бути кілька (дві і більше) підрядних частин.
Це багатокомпонентні складнопідрядні речення. У таких
складнопідрядних реченнях можуть виступати підрядні час-
тини всіх існуючих типів і застосовуватися всі засоби підряд-
ного зв’язку.

Серед багатокомпонентних складнопідрядних речень роз-
різняють: 1) конструкції з послідовною підрядністю (вклю-
ченням); 2) конструкції з супідрядністю; 3) конструкції, що
поєднують у собі супідрядність і послідовну підрядність.

1. Конструкції з послідовною підрядністю.
Багатокомпонентні складнопідрядні речення з послідовною
підрядністю — це такі складнопідрядні речення, в яких при
одній основній головній частині виступає дві і більше підряд-
них частин, залежність яких від головної побудована лан-
цюжком, тобто перша підрядна частина безпосередньо нале-
жить до основної головної частини, яка є абсолютно неза-
лежною, друга — підрядна — до першої підрядної, третя підряд-
на — до другої підрядної і т. д., причому кожна підрядна
частина стосовно наступної підрядної виступає у ролі голов-
ної частини, а всі підрядні частини становлять своєрідний
блок підрядних частин, які всі разом перебувають у певній
залежності від основної, абсолютно незалежної головної ча-
стини. Так, у реченні: Непоет, хто забуває про страшні
народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кай -
дани (Л. У.) основною частиною є Не поет, а від неї зале-
жить блок підрядних частин, що складається з двох предика-
тивних одиниць (хто забуває про страшні народні рани і
щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани), з яких
друга підрядна частина перебуває в залежності від першої,
що стосовно другої підрядної частини, в свою чергу, висту-
пає як головна.

Схематично залежність частин складнопідрядного речен-
ня з послідовною підрядністю зображується так:

головна частина

перша підрядна частина

друга підрядна частина

Конструкції з послідовною підрядністю називають ще вклю-
ченням.

Залежно від того, яке місце займає підрядна частина сто-
совно основної, головної, розрізняють підрядні частини різних
ступенів: першого (перша підрядна частина), другого (друга
підрядна частина), третього (третя підрядна частина) і т.д.
Так, у реченні: Йомубулотакпильно, що він не помічав
навіть, як копиця свіжої трави зсувалась з гарби на
спини буйволам і розтрушувалась по дорозі, коли високе
колесо, зачепившись за камінь, відкидало на бігу плете -
ну гарбу (Коц.), що складається з чотирьох предикативних
частин, основною головною частиною є Йому було так пиль -
но, в той час як наступні підрядні частини (перша, що почи-

нається сполучником що, друга — як, третя — коли) є
підрядні частини першого, другого, третього ступеня.

Найуживанішими є конструкції з послідовною двоступе-
невою і триступеневою підрядністю, тобто конструкції, в яких
при одній основній головній частині виступають дві-три
підрядні частини, поєднані з головною послідовною підряд-
ністю; значно рідше трапляються в мовленні чотириступе-
неві і зовсім рідко п’ятиступеневі конструкції.

Найпоширенішим різновидом складнопідрядних речень
з послідовною підрядністю є речення, в яких першою
виступає основна головна частина, а далі послідовно роз-
міщуються підрядні частини. Проте нерідко трапляються
випадки, коли підрядні частини одного ступеня, що йдуть
після основної головної, розриваються підрядними наступ-
них ступенів: ОдногодняОльгаПетрівнавиявила, що
з вішалки, яка стояла в коридорі, зник старий піджак
(М. Ол.).

Не так уже рідко основна головна частина переноситься
на кінець складнопідрядного речення з послідовною підряд-
ністю: Як засутеніло, що ткати невидно вже, Давид
вилізіз - заверстата (Гол.).

Зрідка головна частина міститься всередині складнопід-
рядного речення з послідовною підрядністю, розриваючись
на частини: Що б ви не викладали — літературу чи істо -
рію, фізику чи креслення, біологію чи математику, пер -
шимвогнищемзахоплення, до якого ви повинні привес -
ти свого вихованця (якщо тільки ви хочете бути його
вихователем), маєбутикнижка (Сух.).

2. Конструкції з супідрядністю. Супідрядність —
це такий тип підрядності, при якій підрядні частини (дві
і більше) залежать від тієї самої головної частини.

Залежно від того, як у цих реченнях виражена залежність
кожної з підрядних частин від головної (чи супідрядні час-
тини однорідні, чи вони різні за своїм значенням), розрізня-
ють два різновиди супідрядності: 1) супідрядність однорідна;
2) супідрядність неоднорідна.

Однорідна супідрядність — це така супідрядність,
коли підрядні частини, що належать до тієї самої головної
частини, є однорідними. Пояснюючи всю головну частину
чи якийсь із її членів, за своїм значенням вони є однакови-
ми, відповідають на одне й те саме питання і, утворюючи
разом своєрідний блок, перебувають між собою в приєдну-
вально-перелічувальних відношеннях, хоч зрідка можуть зна-
ходитися і в розділово-перелічувальних.

Підрядні частини в однорідних супідрядних реченнях
приєднуються до головної частини звичайно за допомогою
однакових сполучників: 1. Неманасвітісили, яка б
перепинила шлях весні, яка перешкодила б людству йти
до миру (36.); 2) Малонедосамоговечоравінходивз
матір’юівсерозповідавпроте, як на цьому заводі
робочі руки плавлять метал, як виростає і шириться
місто над морем (Цюпа); 3. Там, де Личка круто в’ється,
де хати в садах, де носила мене мати в поле на руках,
там я знаю кожну стежку, кожен камінець, там узяв я
пісню в серце із людських сердець (Павл.).

У першому з наведених речень дві однорідні підрядні час-
тини приєднуються до головної за допомогою сполучного
слова яка, у другому — за допомогою як, у третьому засо-
бом приєднання однорідних підрядних частин до головної
виступає сполучне слово де.

Схеми розглянутих вище речень будуть такими:

Іноді однорідні підрядні частини приєднуються до голов-
ної за допомогою різних сполучників чи сполучних слів, але
сполучники і сполучні слова при цьому обов’язково є одно-
типними, а самі підрядні частини відповідають на однакові
питання: Почали радитися, як їм вибратися з плавнів,
куди йти (Коц.).

Однорідність підрядних частин у супідрядних складних
реченнях нерідко веде до випущення другого чи взагалі нас-
тупного із сполучників підрядності, а зв’язок між підрядни-
ми частинами у таких випадках виражається за допомогою
або сполучників сурядності, або безсполучниково: Як тільки
смеркне і чорне небо щільно укриє землю, далекий обрій
враз розцвітає червоним сяйвом (Коц.); Аркадій Петро -
вич прислухався, як стукали чиїсь каблуки, пересували -
ся стільці, тонко дзвеніла склянка (Коц.).

Якщо у першому з наведених речень друга підрядна час-
тина з випущеним підрядним сполучником як поєднується
з першою підрядною частиною за допомогою сполучника
сурядності і, то в другому реченні друга і третя підрядні
частини з випущеним сполучником підрядності як поєдну-
ються з першою підрядною частиною безсполучниково.

Неоднорідна супідрядність — це така супідрядність,
у якій кілька підрядних частин, пояснюючи одну й ту саму

головну частину, належать до різних слів головної части-
ни або ж до того самого слова, але відповідають на різні питання.

Неоднорідна супідрядність, при якій підрядні частини по-
яснюють різні члени головної частини, називається різно-
членною супідрядністю: 1) Землемоя, всеплодющая
мати, Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в
бою сильніше стояти, Дайімені! (Фр.); 2) Щоб бути
гідним продовжувачем справедливої справи батьків, дідів
і прадідів, требанасампередзнатисвоюбатьківщи -
ну, той край, у якому ти народився і виріс (Цюпа).

У першому з наведених речень перша підрядна частина є
присубстантивно-атрибутивною до слова головної частини
сили, а друга — мети — пояснює всю головну частину;
у другому реченні перша підрядна частина мети пояснює
всю головну частину, а друга, присубстантивно-атрибутив-
на — лише одне її слово край.

Схеми цих речень будуть такими:

Неоднорідна супідрядність буває й одночленною — тоді, коли
дві й більше підрядних частин пояснюють те саме слово голов-
ної або й усю головну частину, але ці підрядні частини, будучи
за своїм значенням різними, неоднорідними, відповідають на
різні питання: Яживбидвічііпомербидвічі, Якби було
нам два життя дано, Щоб ворогові глянути у вічі, Не
зганьбленим зберігши знамено (Баж.). Якщо перша підрядна
частина у наведеному реченні, відповідаючи на питання з а
якої у м о в и?, є підрядною умови, то друга, відповідаючи
на питання з якою мето ю?, є підрядною мети.

Поряд з однорідною й неоднорідною супідрядністю ви-
ступає й супідрядність змішаного типу, коли в одному склад-
нопідрядному реченні поєднуються обидва різновиди супід-
рядності, як однорідної, так і неоднорідної: 1. Коли пацієнт
задрімав, Іннавийшла, присівшинасхідцяхвагончи -
ка, сталадивитися, як трудився тік, як дівчата та
жінки, закутані хустками до очей, шугають з лопата -
ми в руках серед ворохів пшениці, горнуть і горнуть,
вантажачи очищене зерно в кузови машин (Гонч.);
2) Мибудемслухатьмовущиру, що в хвилях принесе
ефір, що всі народи хочуть миру і що війну здолає мир
(Coc).

Якщо в першому з наведених речень перша підрядна ча-
стина часу, приєднуючись до головної за допомогою сполуч-
ника коли, належить до неї повністю, а решта дві, будучи
однорідними з’ясувальними, пояснюють лише одне слово
дивитися, то в другому — перша підрядна присубстантив-
но-атрибутивна частина, приєднуючись до головної за допо-
могою сполучного слова що, пояснює іменник головної час-
тини мову, а решта дві, приєднані сполучником що (знову-
таки однорідними, з’ясувальними), пояснюють дієслово бу -
дем слухать.

Схеми цих речень будуть такими:

3. Конструкції з послідовною підрядністю
і супідрядністю. Конструкції з послідовною підряд-
ністю і супідрядністю — це такі багатокомпонентні склад-
нопідрядні речення, що поєднують у собі послідовну
підрядність і супідрядність. В одних з цих конструкцій пе-
реважає послідовна підрядність, в інших — супідрядність:
1. / зналими, що там далеко десь у світі, Який ми кинули
для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки
і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і
намір наш, і діло те кленуть (Фр.); 2. Лишетойгідний
світлогомайбутнього, хто свято шанує минуле, пи -
шається героїчною історією свого народу і все робить для
того, щоб сучасне було не менш славне, щоб уписалося
воно золотими сторінками на скрижалі історії (Цюпа).

Якщо в першому із наведених речень, що складається з
чотирьох підрядних частин, переважає однорідна супідрядність
(три із них є однорідними), то в другому реченні, що скла-
дається з трьох підрядних частин, переважає послідовна
підрядність (дві з них поєднані послідовною підрядністю).

Схеми цих речень будуть такими:

§ 222. Складні багатокомпонентні речення
з різними типами зв’язку

В одному складному реченні, до якого входить кілька пре-
дикативних частин, можуть поєднуватися різні типи зв’язку.
Одні частини таких речень з’єднуються сполучниками су-
рядності, інші — сполучниками підрядності та сполучними
словами, ще інші — взагалі безсполучниковим зв’язком. Це
в основному так звані сурядно-підрядні складні речення, що
властиві переважно мові художньої літератури та публі-
цистичному й науковому функціональним стилям мов-
лення. Вони досить різноманітні з погляду можливих у
них поєднань їхніх предикативних частин, проте серед цих
синтаксичних конструкцій можна виділити кілька типів:
1) з сурядністю і підрядністю; 2) з сурядністю і безсполуч-
никовим зв’язком; 3) з підрядністю і безсполучниковим
зв’язком; 4) з сурядністю, підрядністю і безсполучниковим
зв’язком.

Найпоширенішими із відзначених конструкцій є так зва-
ні сурядно-підрядні складні речення, в яких одні преди-
кативні частини поєднані сурядним зв’язком, а інші — під-
рядним.

Серед сурядно-підрядних складних речень відзначається
три різновиди: а) дві чи кілька сурядних частин поширю-
ються однією, спільною для всіх них підрядною частиною;
б) з двох чи кількох сурядних частин лише одна має при
собі підрядні частини; в) кожна з двох чи кількох сурядних
частин має при собі підрядні частини.

Перший із відзначених різновидів сурядно-підрядних
складних речень, коли дві чи кілька сурядних частин мають
одну спільну для всіх них підрядну частину, що пояснює їх,
трапляється порівняно рідко. Так, у реченні: Така там була
температура, так мене парою проймало, стільки крові
з мене вийшло, що я відчув себе здоровшим (Ян.) підрядна
частина що я відчув себе здоровшим однаковою мірою по-
в’язана із кожною з трьох сурядних частин, які стосовно
підрядної виступають як головні.

Значно частіше зустрічаються сурядно-підрядні складні
речення, в яких лише при одній з кількох сурядних частин
виступає одна чи кілька підрядних частин: / день іде, і ніч
іде, і, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки (Т. III.); Ідуть од шахти шах -
тарі, А даль така широка та іскриста Там, де рум’яна
стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом

(Coc). У першому реченні, що має три сурядні частини, лише
при третій із них виступають підрядні частини, а в другому
реченні, до складу якого входить дві сурядні частини, підрядні
виступають лише при другій із них.

Нерідко також зустрічаються сурядно-підрядні складні
речення, в яких при кожній сурядній частині є одна чи кілька
підрядних частин: Коли мені кажуть «Київ», я бачу Дніпро,
стоячи на Володимирській гірці, я схиляюсь над неосяж -
ним простором, що відкривається моїм очам унизу, і в
мене таке відчуття, неначе я птах, мовби лечу я, роз -
пластавши руки - крила, заточую великі кола над тим
чарівним світом, яким лежить унизу (Загр.).

Схема цього речення буде така:

У художній літературі, щоправда зрідка, трапляються
випадки вживання складних синтаксичних конструкцій з
сурядністю і безсполучниковим зв’язком: / всі ми, як один,
підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки розприскалися штуки та відривки ска -
ли: Ми з силою розпуки раз по раз гримали о кам’яне
чоло (Фр.).

У наведеному реченні до останньої з трьох частин, пов’я-
заних між собою сполучниками сурядності і — і — і, при-
єднується безсполучниковим причиновим зв’язком четвер-
та предикативна частина.

Порівняно рідко зустрічаються також складні синтаксичні
конструкції, в яких предикативні частини поєднані між со-
бою підрядністю й безсполучниковим зв’язком: Коли вона
проснулась, на столі вже горіла свічка, в кімнаті нікого
не було, у чорні смолисті вікна дріботів дощ, наче били -
ся дзьобиками в скло ластів’ята, шукаючи, де б погрітись
(Гонч.).

У наведеному реченні перша підрядна частина, яка стоїть
на самому початку розглядуваної складної синтаксичної кон-
струкції, пояснює всі три наступні головні частини, пов’я-
зані між собою однорідною безсполучниковістю, до третьої з
головних частин приєднується друга підрядна частина спо-
лучником підрядності наче, а до неї вже й третя підрядна

частина сполучним словом де. Схема цього речення буде
мати такий вигляд:

Четвертий різновид складних багатокомпонентних конст-
рукцій з різними типами зв’язку, в яких предикативні час-
тини поєднані сурядністю, підрядністю і безсполучниковим
зв’язком, також зустрічаються порівняно рідко — переваж-
но в художньому структурному стилі мовлення. За типом
цієї конструкції, наприклад, можна побудувати цілий вірш:
Осліплені місяцем гори блищать, їм кедри і сосни казки
шелестять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком
підслухали в моря з гори. Осяяні місяцем гори блищать,
Осріблені місяцем сосни шумлять, А море і сердиться й
лає вітри, Що нишком його підслухають з гори (Ол.).

У наведеному вірші, що складається лише з двох складних
речень, перші дві предикативні частини кожного речення
поєднані безсполучниково, третя предикативна частина кож-
ного речення приєднується до попередніх частин за допомо-
гою сполучників сурядності і, а, а остання частина, що ви-
ступає в кожному з речень як присубстантивно-предика-
тивна частина, приєднується до третьої підрядним зв’язком
за допомогою сполучного слова що.

Дуже близькою до складних синтаксичних конструкцій є
своєрідна форма організації складних, а зрідка й простих
ускладнених речень, що широко представлена в мові худож-
ньої літератури і в публіцистичному та науковому мовленні,
відома під назвою «період».

Період — це розгорнутий вислів, що як своїм змістом,
так і інтонаційно чітко розпадається на дві взаємно врівно-
важені частини і характеризується єдністю змісту й інто-
нації. За своїм складом це звичайно багаточленне складне
речення, хоча зрідка трапляється й ускладнене просте, яке
характеризується вичерпною повнотою змісту й гармоній-
ністю синтаксичної структури. З інтонаційного погляду період

характеризується ритмічною завершеністю інтонації, тобто
закономірним підвищенням і зниженням голосу.

Період — це не окремий структурний тип, а лише різно-
вид існуючих типів речень, який відзначається деякими спе-
цифічними ознаками своєї будови й особливою вимовою.
При читанні періоду утворюється певна ритмічність висло-
ву: його починають читати спокійним голосом, потім голос
поступово підвищується, досягаючи кульмінації, а після пау-
зи знову знижується до первісного спокійного тону.

Перша частина періоду, що містить у собі основу вислову
і характеризується наростанням інтонації, називається підви-
щенням, а друга, заключна — зниженням. У великих за обся-
гом періодах підвищення і зниження за допомогою невели-
ких пауз можуть розпадатися на дрібніші частини — члени
періоду. За змістом період являє собою закінчене структур-
не ціле. Семантичні відношення між частинами періоду ті
самі, що й між частинами складного речення — часові, при-
чинові, умовні, протиставні, розділові тощо.

За своєю будовою період найчастіше — це багатокомпо-
нентне складнопідрядне речення, що складається з головної
і кількох однорідних підрядних частин, які звичайно містять-
ся у першій частині періоду. Характерною ознакою періоду,
що являє собою складне речення, є, як уже зазначалося, чітке
членування його на дві частини як інтонаційно, так 'і за
змістом: перша частина періоду — підвищення, в якій пере-
лічуються окремі явища, зіставляється з другою, заключною,
яка містить у собі висновок, узагальнення, наслідок. Періо-
дові властивий постійний порядок розміщення його частин:
перша частина містить у собі ряд звичайно однорідних еле-
ментів, які і за своїм змістом, і граматично залежать від
другої частини, причому перша частина періоду замикається
другою логічно, граматично й інтонаційно, що створює за-
вершеність, властиву цій синтаксичній структурі: Чи тільки
терни на шляху знайду, Чи до мети я повної дійду, Чи
без пори скінчу той шлях тернистий, — Бажаю так
скінчити я свій шлях, як починала: з співом на устах
(Л. У.); Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику
землі розташувався Верхній город Ярослава Мудрого
дев’ятсот років тому, і коли згадаємо, що сто п’ятде -
сят років тому на Хрещатику були тільки шинки й ви -
нокурні, коли згадаємо, що дев’ятнадцяте сторіччя Київ
зустрів, маючи лише кілька десятків кам’яних будинків
і являючи собою, як зазначав один мандрівник, «тільки
спогади та надії великого міста», — то тільки тоді

побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося
наше місто нині (Загр.); Коли глухого генія музики Уже
людські не досягали крики, Коли він чув лиш бунт німих
стихій І з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гар -
монії, щоб сам не чути, — Настигла смерть (Рил.).
В основі наведених періодів лежать складні речення: у пер-
шому — з кількома сурядними частинами, у другому — з
кількома підрядними умови, у третьому — з підрядними часу,
які разом з другою частиною, що виступає як головна, утво-
рюють складні речення ускладненої структури. Чітке розме-
жування першої й заключної частин періоду, який звичайно
має структуру складнопідрядного речення, на письмі
здійснюється й за допомогою розділових знаків: між пер-
шою і другою частинами такого періоду, як це видно і з
наведених прикладів, ставиться кома і тире.

Зрідка, як уже відзначалося, період може являти собою й
просте ускладнене речення з однотипними групами одно-
рідних членів речення у першій частині: Микола Дем’яно -
вич побудував собі трохи вище й ближче до шляху нову
хату, прекрасну хату на три кімнати з кухнею, з при -
будовою, хату на дерев’яній підлозі, під шифером, хату
з шахвами й комодами, з холодильником, з телевізором —
все як у людей (Лев.). Друга, висновкова частина в цьому
періоді, як бачимо, зовсім коротка.

У періодах, що становлять просте ускладнене речення, друга,
заключна частина починається звичайно з узагальнюючого
слова, перед яким ставиться тире.

КОНСТРУКЦІЇЗЧУЖИММОВЛЕННЯМ

§ 224. Загальні відомості

До складних синтаксичних конструкцій тісно прилягають
і конструкції з чужим мовленням, під яким розуміють різні
способи передачі мовлення чи думок якоїсь особи, що вклю-
чаються в авторську розповідь.

Форми й засоби передачі чужого мовлення залежать від
ситуації спілкування, від мети, призначення повідомлення.
Так, в одних випадках важливо передати не тільки зміст, а й
саму форму чужого мовлення з точним відтворенням його
лексичного складу й граматичної будови, в інших виявляється
достатньою передача лише його змісту.

Залежно від лексико-синтаксичних засобів і способів
передачі чужого мовлення розрізняють дві основні його

форми: 1) форми прямої передачі (пряма мова), 2) форми
непрямої передачі (непряма мова). Речення з прямою мо-
вою спеціально призначені для точного відтворення чужого
мовлення з певним дотриманням не тільки його змісту, а й
форми, а речення з непрямою мовою — лише для передачі
змісту чужого мовлення. Крім відзначених двох основних,
найпоширеніших форм передачі чужого мовлення, існують
ще й деякі інші форми, зокрема невласне пряма мова, а також
діалогічне мовлення та цитація.

Пряма мова — це точно відтворений чужий вислів
із збереженням його лексичних, синтаксичних та інтона-
ційних особливостей. Вона, як правило, супроводжується
словами автора, з яких стає відомо, кому належить пряма
мова, за яких обставин і в який спосіб вона була висловлена
тощо.

Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, всере-
дині її або після неї: Промовилаконвалія: «Прощай, гаю
милий!» (Л. У.); «Вам здається, — обізваласясусідка, —
що тепер море, як синій птах?» (Коц.); «Л в нашій учи -
тельській роботі треба, щоб минули роки і десятиліття,
поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг
школи і вивів на папері олівцем перші палички і кружеч -
ки, написав перше слово», — думавпросебеучитель
(Цюпа).

Слова автора при прямій мові є синтаксичним центром,
що організовує конструкцію з чужим мовленням. Вони
є засобом уведення в розповідь чужого мовлення. Пряма
мова разом із словами автора — особливий тип синтаксич-
ної будови, близький до складного безсполучникового ре-
чення з різнотипними частинами, але пряма мова і слова
автора разом не становлять одного речення. Вони завжди
виступають як окремі речення. Зв’язки ж прямої мови зі
словами автора на письмі регламентуються спеціальними
пунктуаційними правилами, а в усному мовленні — інтона-
цією.

Іншим засобом передачі чужого мовлення є непряма мо-
ва, в якій не зберігаються особливості мовлення мовця, а
лише передається загальний зміст сказаного, причому ця
передача змісту чужого мовлення здійснюється від особи
автора.

Непряма мова — це чуже мовлення, введене
автором розповіді в текст у формі з’ясувальної підряд-
ної частини складнопідрядного речення. Вона не є само-
стійною синтаксичною одиницею, а разом із словами автора
становить складнопідрядне з’ясувальне речення, в якому
головна частина — це слова автора, а підрядна — непря-
ма мова. Таким чином, і при цьому способі передачі чу-
жого мовлення синтаксичним центром, що організує кон-
струкцію з чужим мовленням, як при прямій мові, виявля-
ються слова автора, які виступають у ролі головної частини
складнопідрядного речення: Мати через пліт запитала
сина, куди він збирався (Ст.); Варвара спитала у на -
чальника станції, чи можна послати радіограму в Москву
(Перв.).

В усному і писемному мовленні нерідко доводиться пря-
му мову замінювати непрямою. У такому випадку утворює-
ться складнопідрядне речення, до головної частини якого (нею
стають, як уже зазначалося, слова автора) приєднується за
допомогою сполучників що, щоб, чи та сполучних слів за-
йменниково-прислівникового походження підрядна частина,
якою стає пряма мова. Порівняйте:

Пряма мова Непряма мова

Невласне пряма, або вільна непряма, мова є
особливим стилістичним прийомом, за допомогою якого ав-
тор глибоко розкриває внутрішні почуття героїв, їхні думки,
переживання, прагнення. Вона становить суміш непрямої мови
з елементами прямої, зберігаючи певною мірою при цьому
порядок слів, інтонацію, дослівні вислови, емоційність мови
персонажів. Це так зване внутрішнє мовлення, яке пере-
дається письменником шляхом ніби перевтілення у свого
героя: Челядь гуляє на майдані, старі гомонять під во -
рітьми, а в Маланки звичайні гості - думки. Ох, боже,
боже, трошки того віку, а як важко його прожити.
Андрій знов не найнявся. Отак щороку легкого хліба
шукає (Коц.); Кайдашиха обтерла білою хусткою сап’янці
і гордовито дивилася навкруги: дивіться, мов, люди добрі,
яка панія їде до вас у гості (Н.-Лев.).

У наведених прикладах мовлення персонажів різними
способами (інтонація, вставні слова тощо) включається в
авторську розповідь, що надає всьому вислову експресив-
ності й емоційності.

Одним із засобів передачі чужого мовлення є діалогічне
мовлення. Діалог — це дослівно відтворена розмова
двох або кількох осіб. Чуже мовлення, передане у формі

діалога, може супроводжуватись і словами автора, але це
буває далеко не завжди: нерідко діалогічне мовлення висту-
пає без супроводу слів автора. Та й пунктуаційно діалог
оформляється своєрідно (перед кожною реплікою ставиться
тире, а слова кожної особи пишуться з нового рядка):

— Миколка, це ти?

— Я... — та скривився, скривився.

— Як це ти, що це?

— Та... та... їсти нічого, топить нічим, удягтися...

— Бідненький!..

— А батько... простудилися: ще розтавало, а в їх
чоботи драні... ноги крутить.

— Так ти це...

— Були до хазяїна... найняли... так я не.. здужаю...
аж захворів був... Так мене в поводаторі це... (Тесл.).

§ 229. Цитата

У наукових та публіцистичних працях з метою підтвер-
дження висловленої думки чи її пояснення використовуються
цитати. Цитата — це особливий різновид чужого мов-
лення. Вона являє собою дослівно переданий уривок з яко-
гось твору. Цитати можуть наводитися як у супроводі слів
автора, так і без них: «Найбільше й найдорожче добро в
кожного народу — це його мова, ота жива схованка
людського духу, його багата скарбниця, в яку народ скла -
дає й своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід,
почування» (Панас Мирний)¹; «Навіть не торкаючись по -
треб спілкування людей одного з одним, можна ствер -
джувати, що мова є обов’язковою передумовою мислен -
ня і в умовах повної ізоляції людини. Але звичайно мова
розвивається тільки в суспільстві» ²; «Усякий хоч трохи
досвідчений перекладач, як писав у свій час М. Риль -
ський, знає, що перекладати з близьких мов — найтяж -
ча річ» ³.

Синтаксична будова цитат буває різною. Одні з них явля-
ють собою просте чи складне речення, інші мають у своєму
складі кілька речень, а деякі — лише частину речення (сло-

¹Панас Мирний. Твори: В 5 т. — К.: Вид-во АН УРСР, 1955. —
Т. 5. — С 314.

²Гумбольдт В. Избр. труды по языкознанию. — М.: Прогресе, 1984. —
С 77.

^Рильський М. Зібрання творів: В 20 т. — К.: Наук, думка, 1987. —
Т. 16. — С 206.

восполучення чи й одне слово). В останньому випадку цита-
та включається в авторський текст безпосередньо і функ-
ціонує в ньому як складова частина того речення, до якого
вона включена, хоч і відокремлюється від інших його частин
лапками: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вста -
вайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого силь -
ного, гарячого та поетичного слова, як із уст сії слабо -
силої, хворої дівчини» (Фр.).

Кожна цитата, зокрема в наукових працях, звичайно пас-
портизується: внизу сторінки під текстом (у виносках) чи
в самому тексті в дужках після наведення цитати вказує-
ться на її джерело (автор, назва праці, місце видання, видав-
ництво, рік видання, номер тому, сторінка, на якій міститься
наведена цитата).

СКЛАДНЕСИНТАКСИЧНЕЦІЛЕ

Як слово повністю розкриває своє значення тільки у зв’яз-
ку з іншими словами, тобто у словосполученні і реченні, так
і речення повніше розкриває свій зміст і своє значення у
контексті, у поєднанні з іншими реченнями.

У мовленні окремі речення звичайно не виступають ізо-
льовано, а поєднуються між собою за змістом і за допомогою
граматичних засобів, творячи своєрідні блоки речень, тісно
пов’язаних між собою єдністю думки, теми, а також специ-
фічними засобами зв’язку. Ці своєрідні блоки речень, пов’я-
заних між собою як своєю семантикою, так і граматично, і є
складне синтаксичне ціле, або, за іншою термінологією, над-
фразна єдність, складна синтаксична єдність, текст (контекст),
прозова строфа.

Складне синтаксичне ціле — це група взаємопов’язаних
своїм змістом і синтаксичними засобами речень, які вира-
жають у порівнянні з окремими реченнями розвиток думки.
Складне синтаксичне ціле — це сполучення
ряду речень, поєднаних між собою в одне ціле семантико-
граматичними відношеннями.

Окремі речення у складному синтаксичному цілому ста-
новлять структурно-семантичну єдність. Вони з погляду
змісту настільки тісно взаємопов’язані між собою, що, взяті
окремо, ізольовано, мають вигляд, як правило, неповних, не

закінчених. Отже, з погляду змісту складне синтаксичне ціле
характеризується єдністю думки, вислову, теми, тісним змісто-
вим зв’язком компонентів, окремих речень, що входять до
його складу. Із граматичного, синтаксичного погляду воно
характеризується специфічними синтаксичними засобами
зв’язку між реченнями, що входять до його складу, а також
єдністю суб’єктивно-модального забарвлення і ритмомело-
дійною єдністю.

Єдність суб’єктивно-модального забарвлення складного
синтаксичного цілого проявляється в тому, що воно (склад-
не синтаксичне ціле) — це внутрішньо єдине, цілісне син-
таксичне утворення, в якому окремі речення тісно пов’язані
між собою певним ставленням мовця (автора) до висловлю-
ваного. Ритмомелодійне оформлення складного синтаксич-
ного цілого проявляється в тому, що паузи між реченнями
цього утворення звичайно коротші від пауз, що існують між
окремими блоками, пов’язаних між собою у складне синтак-
сичне ціле речень.

Отже, складне синтаксичне ціле — це поєднання в одне
ціле ряду речень, що характеризуються відносною заверше-
ністю теми (мікротеми), семантичним і синтаксичним зв’яз-
ком компонентів. Воно характеризується й композиційно-
тематичним членуванням, яке полягає в можливості виді-
лити в ньому зачин (початок думки, теми), який зосере-
джується в першому реченні, що може навіть виділятися в
окремий абзац, середню частину (розвиток, вик-
лад теми) і кінцівку, в якій робиться підсумок всього
вислову (теми) з погляду як змісту, так і синтаксичної струк-
тури.

Окремо слід зауважити, що складне синтаксичне ціле не
можна ототожнювати з абзацем. Це зовсім різні категорії,
які й ґрунтуються на різних засадах. Хоч абзац нерідко й
збігається зі складним синтаксичним цілим, проте він є не
синтаксичною, структурно-семантичною категорією, а засо-
бом членування тексту на композиційно-стилістичній основі.

Речення, що входять до складу складного синтаксичного
цілого, поєднані між собою насамперед змістом. Семантична
пов’язаність речень, єдність їх змісту — це та основа, на якій
побудовано складне синтаксичне ціле як окреме синтаксич-
не утворення, найбільша синтаксична одиниця. Проте, крім

змістового зв’язку, речення поєднуються у складне синтак-
сичне ціле за допомогою різних структурних засобів, зокре-
ма лексичних, морфологічних, синтаксичних, ритмомелодій-
них, хоч одночасне використання їх у кожній окремо взятій
конструкції складного синтаксичного цілого не є обов’язко-
вим. Обов’язковим в усіх випадках є лише семантичний
зв’язок між компонентами складного синтаксичного цілого.
Що ж до інших структурних засобів зв’язку, то в одних
конструкціях можуть використовуватися одні з них, а в ін-
ших — інші.

У ролі лексичних засобів поєднання окремих речень у
складне синтаксичне ціле може використовуватися повто-
рення окремих слів з попереднього речення, вживання осо-
бових і вказівних займенників, займенникових прислівників
тощо: В перші дні після від’їзду дітей Чайчиха не зводи -
ла погляду з невеличкого, на чотири крихітні шибки
віконця, мовби воно приворожило її. Довіконечка, при -
сідаючи на полінце, тулилась молода вишня, занизана
набухлими лапками бруньок. Стара не раз бачила, як
вони затікали, запікались льодком або волохатились
памороззю, а в полудень тримали кетяшини сліз, в яких
голубіло небо і червонів одсвіт тужавої, багатої на цвіт
брості (Ст.). У наведеній конструкції друге речення при-
єднується до першого шляхом повторення іменника віконце
(до віконечка), а третє поєднується також з першим за допо-
могою займенника вони, вжитого замість іменника шибки.

Як морфологічний засіб зв’язку між реченнями, що вхо-
дять до складного синтаксичного цілого, може виступати
єдність, співвідношення видо-часових і способових форм
дієслів-присудків: Пізно я повертався додому. Приходив
обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка. В склад -
ках моєї одежі приносив запах полів, мов старозавіт -
ний Ісав. Спокійний, самотній, сідав десь на ґанку по -
рожнього дому й дивився, як будувалася ніч. Яквона
ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсува -
ла й підносила вгору непевні тремтячі стіни, а коли
все це зміцнялось і темніло, склепляла над ними зоря -
ну баню (Коц.). У цій конструкції присудки всіх речень
виражені дієсловами минулого часу недоконаного виду, чим
і досягається взаємопов’язаність цих речень. Крім того, п’я-
те речення пов’язується з четвертим за допомогою займен-
ника вона, що замінює іменник ніч попереднього речення.

Для пов’язання речень у складне синтаксичне ціле мо-
жуть використовуватися і синтаксичні засоби, зокрема по-

рядок слів і речень, сполучники з приєднувальним значен-
ням, паралелізм побудови речень, неповнота окремих речень
тощо: Мене втомили люди. Мені докучило бути заїз -
дом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, мету -
шаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрити осе -
лю! Викинуть разом із сміттям тих, що смітять. Не -
хайувійдуть у хату чистота і спокій (Код.). У наведе-
ному прикладі як засіб зв’язку широко використовується
паралелізм структури речень: однотипність речень, зокрема,
з одного боку, першого — третього, що починаються з особо-
вого займенника я, мене, мені, а з другого — четвертого —
сьомого, що є спонукальними, четверте — шосте з яких ма-
ють присудки, виражені формами інфінітива, а сьоме — при-
судок, виражений у формі наказового способу.

В усному мовленні для поєднання компонентів складного
синтаксичного цілого широко використовуються ритмо-
мелодійні засоби, виявом яких є інтонація. Ритмомелодійна
оформленість складного синтаксичного цілого, як уже відзна-
чалося, проявляється, зокрема, в тому, що паузи між окреми-
ми реченнями, з яких воно складається, відчутно коротші від
пауз, що відокремлюють складні синтаксичні цілі одне від
одного. Крім того, роль при цьому відіграє підвищення й
пониження голосу. Так, у кінці складного синтаксичного ціло-
го спостерігається значне пониження голосу, водночас як
початок наступного складного синтаксичного цілого харак-
теризується більшим підвищенням голосу.

Залежно від способу зв’язку між реченнями, що входять
до складного синтаксичного цілого, серед останніх розрізня-
ють два основні структурні типи: 1) складні синтаксичні
цілі з ланцюжковим зв’язком компонентів; 2) складні син-
таксичні цілі з паралельним зв’язком компонентів.

Складні синтаксичні цілі з ланцюжковим зв’язком ком-
понентів відзначаються найбільшим поширенням у мовленні.
Вони ґрунтуються на послідовному зв’язку між реченнями,
що входять до їхнього складу, причому засобами зв’язку між
реченнями цього структурного різновиду складних синтак-
сичних цілих звичайно виступають лексичні повтори, зай-
менники, займенникові прислівники тощо. При ланцюжко-
вому зв’язку речень, що входять до складного синтаксично-
го цілого, найбільша самостійність, повнозначність характерні

для першого речення, після якого розташовуються інші, які
немовби чіпляються одне за одне, пов’язуючись певним чи-
ном, і в такий спосіб здійснюється розгортання думки, відбу-
вається її рух: Мова — наша зброя, якою ми служимо
народові, що нас породив, вигодував і виховав. Мова —
втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова.
Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її. Борімося за красу
мови, за правильність мови, за приступність мови, за
багатство мови (Рил.). У наведеній конструкції шляхом
неодноразового повторення слова мова досягнуто семантич-
ної спаяності всього складного синтаксичного цілого, причо-
му зв’язок четвертого речення, де слово мова відсутнє (воно
заступається займенником її), здійснюється за допомогою
займенника, а зв’язок третього речення з другим посилює-
ться ще й повторенням іменника думка. Отже, у цій кон-
струкції кожне наступне речення в той чи інший спосіб
розкриває, уточнює зміст попереднього, внаслідок чого дося-
гається розгортання думки.

Складні синтаксичні цілі з паралельним зв’язком компо-
нентів ґрунтуються на паралельному зв’язку між речення-
ми, що складають їх, причому ці речення звичайно однорідного
складу, однакової чи подібної будови, а зв’язки між ними дуже
нагадують зв’язки між частинами складносурядних і без-
сполучникових складних речень з однотипними частинами.
Кожне із речень складних синтаксичних цілих цього типу
характеризується відносною самостійністю; вони поєднані
між собою переважно лише семантичними відношеннями,
що випливають із семантичної структури тексту, а не грама-
тично, хоч при цьому треба відзначити, що зв’язок між речен-
нями у складних структурах цього типу здійснюється зви-
чайно також за рахунок єдності видо-часових форм дієслів-
присудків. Паралельні зв’язки між частинами цих складних
утворень базуються на семантичних відношеннях переліку,
зіставлення, протиставлення, що супроводжуються нерідко
структурним паралелізмом частин.

Складні синтаксичні цілі з паралельним зв’язком компо-
нентів використовуються переважно для опису послідовно
змінюваних, незалежних одна від одної подій, станів, картин
тощо чи таких явищ, дій, що відбуваються одночасно: Ге -
нерал іде мовчки, оглядаючи широкі лани. Полями, мов
кораблі в морі, пливуть громади хлібозбиральних машин.
Попереду синіє заплава Дніпра, а десь там, у далекім
мареві, вже на другому березі, на ледве видимій горі,
мов зграйка білих голубів, видніє село. Як легко диха -

ти! (Довж.). У наведеній конструкції, що складається з чо-
тирьох речень, кожна з її частин виступає як самостійна, а
разом узяті вони створюють єдину картину. Наведемо кон-
струкцію, що складається з дев’яти речень: Мої дні течуть
тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом.
Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих
близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й
котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.
Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка:
стулились краями дві половини — одна зелена, друга
блакитна — й замкнули у собі сонце, немов перлину. А я
там ходжу і шукаю спокою. Йду. Невідступно за мною
летить хмарка дрібненьких мушок. Можу подумать, що
я планета, яка посувається разом із сателітами. Бачу,
як сине небо надвоє розтяли чорні дихаючі крила воро -
ни. І від того — синіше небо, чорніші крила (Коц.).

Ланцюжковий і паралельний зв’язки компонентів можуть
поєднуватися в межах одного складного синтаксичного ціло-
го: Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони
летять нижче розпатланих хмар і струшують на зем -
лю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що
так співають лебедині крила. Я придивляюсь до їхнього
маяння, прислухаюсь до їхнього співу, і мені теж хо -
четься полетіти за лебедями, тому й піднімаю руки,
наче крила, і радість, і смуток, і срібний передзвін огор -
тають та й огортають мене своїм снуванням (Ст.).
У наведеній конструкції, що складається з чотирьох речень,
перше й друге речення поєднані ланцюжковим зв’язком, а
третє й четверте — паралельним, хоч усі разом, об’єднані
семантично, вони становлять одне складне синтаксичне ціле.

Поиск по сайту: