Парадигми другої відміни

Однина

Н. стіл шофер батько село

Р. стол - а шофер - а батьк - а сел - а

Д. стол - у (- ові) шофер - ові (- у) батьк - ові (- у) сел - у

3. стіл шофер - а батьк - а сел - о

О. стол - ом шофер - ом батьк - ом сел - ом

М. (на) стол - і (на) шофер - ові (- у) (на) батьк - ові (- у) (на) сел - і

Кл. стол - е шофер - е батьк - у сел - о

Н. коваль гай Ігор поле знання

Р. ковал - я га - ю Ігор - я пол - я знанн - я

Д. ковал - еві (- ю) га - ю Ігор - еві (- ю) пол - ю знанн - ю

3. ковал - я гай Ігор - я пол - е знанн - я

О. ковал - ем га - єм Ігор - ем пол - ем знанн - ям

М. (на) ковал - еві (- ю) (на / у) га - ю (на) Ігор - еві (- і) (на / у) пол - і (на) знанн - і

Кл. ковал - ю га - ю Ігор - е пол - е знанн - я

Н. м’яч каменяр днище

Р. м’яч - а каменяр - а днищ - а

Д. м’яч - у (- еві) каменяр - еві (- у) днищ - у

3. м’яч каменяр - а днищ - е

О. м’яч - ем каменяр - ем днищ - ем

М. (на) м’яч - і (на) каменяр - еві (- у) (на) днищ - і

Кл. м’яч - е каменяр - е днищ - у

Множина

Н. стол - и шофер - и батьк - и сел - а

Р. стол - ів шофер - ів батьк - ів сіл

Д. стол - ам шофер - ам батьк - ам сел - ам

3. стол - и шофер - ів батьк - ів сел - а

О. стол - ами шофер - ами батьк - ами сел - ами

М. (на) стол - ах (на) шофер - ах (на) батьк - ах (на) сел - ах

Кл. стол - и шофер - и батьк - и сел - а

Н. ковал - і га - ї пол - я знанн - я

Р. ковал - ів га - їв пол - ів знань

Д. ковал - ям га - ям пол - ям знанн - ям

3. ковал - ів га - ї пол - я знанн - я

О. ковал - ями га - ями пол - ями знанн - ями

М. (на) ковал - ях (на / в) га - ях (на / в) пол - ях (на) знанн - ях

Кл. ковал - і га - ї пол - я знанн - я

Н. м’яч - і каменяр - і днищ - а

Р. м’яч - ів каменір - ів днищ

Д. м’яч - ам каменяр - ам днищ - ам

3. м’яч - і каменяр - ів днищ - а

О. м’яч - ами каменяр - ами днищ - ами

М. (на) м’яч - ах (на) каменяр - ах (на) днищ - ах

Кл. м’яч - і каменяр - і днищ - а

море, плече (м’яка і мішана групи) та - а (граф, - я): весіл -
ля, життя (м’яка група).

Родовий відмінок має закінчення - а (- я) та - у (- ю). Ви-
бір і вживання флексії в іменниках чоловічого роду зале-
жать від семантико-граматичного розряду, під який підво-
диться слово. Так, флексію - а (- я) мають іменники, що на-
зивають істот (за винятком збірних назв: народу, загону):
брата, керівника, викладача, Дениса, журавля, гороб -
ця, карася; назви конкретних предметів, що мають обидві
форми числа (носа, стола, замка, олівця, шматка, ку -
мача); назви мір {грама, метра, літра, місяця, карбо -
ванця); наукові і технічні терміни українські та іншомовно-
го походження (відмінка, суфікса, кореня, прикметника,
радіуса, сектора, синоніма, але: синтаксису, базису);
назви приміщень, будівель та інших споруд і частин ‘їх (вітря -
ка, гаража, млина, але: карнизу і карниза, сараю і са -
рая, поверху, універмагу, залу).

Флексія - у (- ю) виступає в збірних назвах (люду); в наз-
вах рослин (барвінку, льону, лісу, саду, гороху, лозняку
і лозняка, молодняку і молодняка); у назвах установ, органі-
зацій, закладів (інституту, вузу, заводу); в назвах аб-
страктних понять, процесів, станів, суспільних, наукових та
інших течій (розуму, вигляду, цвіту, глузду, світогляду,
процесу, гуманізму, матеріалізму); в назвах явищ приро-
ди (грому, снігопаду, морозу, вогню).

У географічних назвах міст, рік переважає флексія - а (- я):
Львова, Гадяча, Мелітополя, Дніпра, Дінця (з наголо-
сом на флексії): але Дону, Дунаю (з ненаголошеною флек-
сією). У назвах країв, озер, гір і т. д. переважає флексія - у
(- ю): Криму, Сибіру, Донбасу, Байкалу, Уралу та ін.

У деяких іменниках можливі подвійні флексії залежно
від семантичної віднесеності слова, наприклад: зробив ре -
монт телефонного апарата (конкретний предмет) і пере -
буває у віданні державного апарату (виражає сукупність).

Флексія може також регулюватися наголосом, наприклад:
з моста і з мосту, стиду і стида.

Іменники середнього роду в родовому відмінку однини
мають закінчення - а (- я): озера, перевесла, прізвища,
моря, завдання.

Давальний відмінок в українській мові має паралельні
флексії - ові та - у в іменниках чоловічого роду твердої гру-
пи: Петрові і Петру; - еві (- еві) та - у (- ю) в іменниках
м’якої і мішаної груп: коневі і коню, Гайдаєві і Гайдаю,
сторожеві і сторожу.

У назвах істот переважає флексія - ові, - еві (- вві), а в
назвах неживих предметів - у (- ю).

Іменники середнього роду в давальному відмінку висту-
пають з флексією - у (- ю): болоту, горю, прізвищу. Імен-
ники середнього роду можуть мати флексію - ові, - еві у
випадку переносного вживання — синекдохи, наприклад: По -
казав селові синю книжечку (Ст.).

У знахідному відмінку однини іменників чоловічого роду
більш виразно виявляється вказівка на істоту чи неістоту.
У назвах істот форма знахідного збігається з родовим відмін-
ком: зустрів брата, батька, Сергія, а в назвах пред-
метів — з називним: узяв папір, стілець, книш. Назви
групувань істот також мають форму знахідного, що збігаєть-
ся з називним: зібрав загін, погнав табун.

Проте ця закономірність у ряді випадків порушується,
наприклад, можна вжити: збудував хлівець і хлівця, одер -
жав лист і листа, зокрема, порівняйте у фразеологізмах:
піймати облизня, дати гарбуза.

В орудному відмінку іменники чоловічого і середнього роду
(крім тих, що в називному відмінку закінчуються на -я)
мають флексію - ом: Іваном, краном, озером (тверда гру-
па); - ем (- єм): Василем, секретарем, фуражем, полем,
днищем (м’яка і мішана групи).

Іменники середнього роду на - я в орудному відмінку одни-
ни мають флексію - ям: груддям, листям, пір’ям.

У місцевому відмінку іменників другої відміни однини
виступають закінчення: - і (- ī), - у (- ю), - ові, - еві (- еві).
Флексії - ові, - еві (- еві) з’явилися в місцевому відмінку за
аналогією до давального відмінка і виступають переважно,
як і в давальному, в назвах істот чоловічого роду: на си -
нові, на гостеві, на Гордієві.

Флексія - у (- ю) виступає в іменниках чоловічого і серед-
нього роду, що мають суфікси - к (о), - ок, - ик, - ак: на
візку, на містку, у миснику, на держаку.

В інших іменниках чоловічого роду флексія - у (- ю) чи
-í (- ї) регулюється тими ж семантичними відтінками, що й у
родовому відмінку. Порівняйте, наприклад: на льоду, у
строю, але на дивані, у музеї, на стільці.

Закінчення - у (- ю) виступає у поєднанні з прийменни-
ком по: по двору, по вівсу, по морю.

Флексія - і виступає в іменниках середнього роду, за ви-
нятком тих, що мають суфікс - к -: на лоні, у морі, у зіллі,
але у горнятку, на курчаткові і курчатку.

У формі місцевого відмінка приголосні основи г, к, х зміню-
ються на з, ц, с: плуг — у плузі, байрак — у байраці, ву -
хо — у вусі.

У кличному відмінку іменники другої відміни мають флек-
сію - у або - є.

Флексія - у виступає в іменниках чоловічого роду твердої
і мішаної груп: діду, товаришу, дядьку, котику; в іншо-
мовних найменуваннях з кінцевим задньоязиковим або гор-
танним приголосним: Юзеку, Людвігу; в іменниках чоло-
вічого роду м’якої групи виступає флексія - ю: Сергію, ліка -
рю, краю.

Флексія - є вживається у кличній формі іменників чо-
ловічого роду з суфіксами - ець, - ак: хлопче, юначе,
батраче (але ковалю, мудрецю) та в деяких інших
іменниках чоловічого роду, наприклад: голубе, вітре,
друже.

Перед флексією - є приголосні г, к, х змінюються на ж, ч,
ш: друг — друже, юнак — юначе, Явтух — Явтуше.

У назвах осіб клична форма може заступатися називним
відмінком, зокрема у випадку звертання до людини з вказів-
кою на ранг, посаду і т. ін., наприклад, лейтенанте Орлик,
прокуроре Грищенко, / поваришу голова. В усіх інших ви-
падках, коли перше слово є загальною назвою, а друге —
ім’ям, обидва іменники мають кличну форму, наприклад: то -
варишу Євгене, брате Олексію.

У персоніфікованих назвах середнього роду із значенням
звертання вживається форма називного відмінка: світло, кри -
ло, плече.

Поиск по сайту: