ОРФОЕПІЯ

Орфоепія (від гр. orthos — правильний і epos —
мова, мовлення) — це розділ мовознавчої науки, що вивчає
сукупність правил про літературну вимову. Предметом орфо-
епії є звукові особливості мовлення, однак усне мовлення
розглядається у цьому випадку не взагалі, а тільки з погляду
його відповідності сучасним літературним нормам. Орфо-
епічні норми сучасної української літературної мови склада-
лися протягом тривалого часу і оформилися в мовознавстві
як правила української орфоепії. Ці правила становлять осно-
ву загальної культури української літературної мови.

Предметом вивчення орфоепії є також правильна вимова
звуків мовлення та сполучень їх, а також окремих слів та їх
граматичних форм, якщо для них характерні якісь вимовні
особливості. Тому орфоепія безпосередньо пов’язана із вчен-
ням про звукову систему мовлення, тобто фонетикою. Водно-
час орфоепія тісно пов’язана з акцентологією, зокрема з пи-
таннями про наголошування слів і граматичних форм, що
впливає на вимову голосних звуків, та про складоподіл і бу-
дову слова. Проте ні наголос, ні складоподіл, як і дикція та
інтонація, в повному обсязі орфоепією сучасної української
мови не вивчаються.

Орфоепія має практичний характер: вивчення правильної
вимови спрямовується на подолання вимовних помилок, се-
ред яких насамперед виділяються фонетичні та фонологічні.

Фонологічні помилки зумовлюються незнанням
звукового складу сучасної української літературної мови і
проявляються у заміні якоїсь фонеми цілком іншою фоне-
мою. Така заміна не тільки спотворює загальнонародну нор-
мативну вимову, а й нерідко призводить до неправильного
розуміння слова або речення, оскільки у фразі чи такті мо-
жуть з’являтися нові слова. Наприклад, при заміні [ з ] на [с]
слово казка сприймається як каска, везти як вести, газ

як гас; при заміні [ д ] на [ т ] слово гадка звучить як гатка,
привід — як привіт. Так само спотворюється зміст слова
при заміні голосного [о] голосним [ а ]: полити — палити,
мостити — мастити тощо.

Фонетичні помилки — це суто вимовні недогляди,
що виявляються у вимові різних варіантів фонем. Звичайно,
це порушення не завжди викликає зміну значення слова чи
речення, однак веде до спотворення вимови. Так, в україн-
ське літературне мовлення можуть заноситися з діалектів
або інших мов незвичні для певних фонетичних умов зву-
чання варіантів фонем. Українська літературна мова допус-
кає, наприклад, вимову приголосного [ m’ ] з наближенням до
[ ц' \, але таке наближення можливе тільки тоді, коли [ m’ ] стоїть
після [ c' ]: стіна [ с'т'ч'іна *], молодість [ моЫодЧс'т'ч' ]. Якщо
ж до [ ц'ī наближається [ m’ ] в інших фонетичних умовах, то
така вимова є орфоепічною помилкою. Тому недопустимою
в українській літературній мові є вимова слів типу [ів'ч'і'ло],
[ т'ч'іка * ти^е ] тощо.

Крім того, порушенням українських орфоепічних норм є
перенесення з діалектів чи з інших мов таких варіантів
фонем, що взагалі не властиві фонетичній системі україн-
ської літературної мови. Прикладом таких помилок може
бути незакономірне пом’якшення губних і шиплячих у кінці
слова чи вимова свистячих із наближенням до шиплячих.

Фонологічні помилки усуваються досить легко, оскільки
мовці швидко усвідомлюють їх і неправильно вжиту фонему
замінюють правильною. Стосовно фонетичних помилок, що
пов’язані з різного роду видозмінами фонеми на базі діалек-
тних особливостей або ж особливостей іншої мови (в мов-
ленні українців — найчастіше російської, білоруської та
польської мов), то вони не усвідомлюються мовцями, а тому
для усунення їх потрібні спеціальні тренувальні вправи.

В основі сучасних орфоепічних норм української літера-
турної мови лежить вимова більшості звуків і звукових ком-
плексів, властива середньонаддніпрянським говорам. Українська
літературна вимова формувалася саме на вимовних особливо-
стях цих говорів¹. Однак у сучасних умовах орфоепічні норми
української літературної мови стали загальнонародними, вони
увібрали в себе особливості вимови й інших діалектів.

Орфоепічні норми, крім того, уніфікуючись, повільно змі-
нюються, удосконалюються водночас із змінами й удоскона-

■Про фонетичні особливості південно-східного діалекту, до якого нале-
жать середньонаддніпрянські говори, див. § 7.

леннями інших систем мови (фонетичної, лексичної, грама-
тичної). Велику роль у цих змінах відіграє орфографія су-
часної української літературної мови, проте між правописом
і вимовою багатьох слів існує помітна різниця, а мовці у
вимові прагнуть сліпо копіювати написання слів, що призво-
дить до штучної «буквеної» вимови звукових комплексів
типу крути [ т'с' ] а замість крути [ ц':] а, си [ дж ] у замість
си [ āс ] у, весели [ шс' ] а замість весели [ с':] а і под.

§ 42. Вимова голосних

Основний звук-тип, або фонема, як уже зазначалося, най-
чіткіше виявляється при ізольованій вимові або в наголо-
шеній позиції після твердого приголосного. В інших пози-
ціях він може мати деякі особливості в своєму конкретно-
му виявленні, тобто утворювати фонетичні варіанти. Одні
фонетичні варіанти повністю відповідають звуковій системі
сучасної української літературної мови, отже, входять до норм
літературної вимови; інші (здебільшого діалектні чи навіть
зумовлені правильною вимовою іншої мови) — порушують
звукову систему, а отже, перебувають поза орфоепічними
нормами.

Розглянемо унормовану вимову кожного голосного україн-
ської літературної мови.

1. Голосний [ а ] вимовляється чітко, не зближуючись з інши-
ми звуками, як у наголошеній, так і в ненаголошеній позиції,
наприклад: |а¹1 рмія, б \ а \ шт |а¹1 н, г \ а \ р |а¹1 зд, р \ а' \ д | а |;
лí|а|ли'н|а|, ч|а|сти'н|а| і под.

Дещо змінюється артикуляція цього звука між м’якими
приголосними чи тільки після м’якого: у таких позиціях го-
лосний [ а ] стає переднішим, ніж на початку слова чи після
твердих приголосних. Однак у літературному мовленні така
зміна артикуляції не веде до втрати голосним [ а ] своєї основ-
ної якості: яма īу'а'лш], рядок [ р'адо ^] к ], взявся [ ÿз'а^ÿс'а ].

Голосний [а] ніколи не переходить у літературній мові в
інші звуки. Тому вимова на місці [ а ] голосного [ є ] після
шиплячих та [/] (у деяких українських південно-західних
говорах: єŭце [/еіце¹], щепка [ шч'е¹пка ] і под.) та на місці
давнього носового [ є ] в ненаголошеній позиції (у говорах
північного наріччя: пáметь, колодезь, нóсеть, дéсеть)
є діалектною.

Проте голосний [ а ] не вимовляється в українській літера-
турній мові, на відміну від російської, на місці інших голос-
них, зокрема на місці початкового [о] чи на місці [ о ] перед

наголошеним складом (окрім випадків етимологічних: ба -
гатий < - богатъ, гарячий < - горячь, кажан <- кожанъ
тощо).

2. Голосний [ о ] в сучасній українській літературній мові
чітко, без наближення до інших звуків вимовляється на по-
чатку слів: [ оди¹н \, [ о'браз ]. Загалом виразно [о] вимовляється
і в наголошеній позиції після твердих і м’яких приголосних
(гордість, море, жолудь; льох, дьоготь), а також у ненаго-
лошеній позиції після твердих і м’яких приголосних (молоко,
борода, сьогодні).

Проте ненаголошений [ о ] у певних позиціях може набли-
жатися до голосного [ у ]. Орфоепічно правильною є вимова
[о] з незначним наближенням до [ у ] тільки перед складом
із постійно наголошеним [ у ]: [ гоУлу^бка ], але [ го¹луб ]\
[ зоУзу^л'а ], але [ зо ^] зул' ]; [ коУжу¹х ], [ лоУпу ^] х ]; зрідка з [ і ]:
[ соУб'Й, [ тоУбЧ *], але [ об'і¹д ] і под. Наближення [о] до [ у ], а
також повна заміна [ о ] голосним [ у ] в будь-якій позиції, що
спостерігається в говорах південно-західного наріччя: [ коу -
за^!|], [ моУлоУди^і ]; тубою, курóва тощо, українській літера-
турній мові не властиві.

Голосний [ о ] ніколи не змінюється в сучасному україн-
ському літературному мовленні в голосний [ а ]. Тому не
відповідає українським орфоепічним нормам вимова [ а ] на
місці [ о ], що спостерігається в деяких північних говорах:
[ маладиЧ ], [ малакоЦ, [ xaduUa ], а також у мовленні тих, хто
постійно користується російською літературною мовою, а
українською намагається виступати публічно (на з’їздах, кон-
ференціях, на радіо та телебаченні тощо). Крім того, на відміну
від російської літературної мови, голосний [ о ] ніколи не ре-
дукується.

3. Голосний [ у ] також вимовляється чітко в усіх позиціях;
[ дуб ], [ куди¹ ], [ му ^] ка ]. У позиції між приголосними чи після
м’якого приголосного артикуляція [ у ], як і [ а ] та [о], незнач-
ною мірою змінюється, акомодуючи м’якому приголосному,
однак головних своїх акустичних якостей не втрачає: [ л'ÿ ^[ ди^е ],
[ с'удиЧ Щýт' \.

На початку слова, після голосного перед приголосним в
середині слова, а також у словах-однозвуках (прийменни-
ках) ненаголошений [ у ] вимовляється як нескладотворчий
[ ÿ ]. На письмі початковий нескладотворчий [ й ] передається
буквами у і в: учити [ ÿчи^ти^е ] — вчити \ ÿчіїти^е ]. Не-
складотворчий [ у ], що вимовляється в середині і в кінці
слова, як правило, передається в українських говорах бук-
вою в: дівча — ді \ ÿ \ ча, вивчав —- ви \ ÿ \ ча | ÿ |, вів — ві \ ÿ \

тощо. У словах іншомовного походження у дифтонгах, як
правило, вимовляється [ у ], але передається на письмі напи-
санням в або у: автор — [ іїÿтор ], аудиторія — [ ауди -
торія і под.

4. Голосний [ і ] у будь-якій позиції слова вимовляється
чітко і виразно: [ в'ікноА, [ з'ір ], [ к'ін' ], [ л'із' ], [ м'ід' ], [ т'ІЇсно ].

Іноді наголошений початковий [/] у вимові наближається
до [ и ] чи навіть замінюється [«]: [ і^и ] нколи, [ і^иІнод'і ]. Таке
незначне відхилення у вимові початкового [ і ] має історичну
основу: в наведених і подібних словах у давньоруській мові
вживався початковий [ і ] (граф. и), що закономірно перей-
шов у інших позиціях в український [ и ]. Вимова [«] на
місці початкового [ і ] поширювалася й на інші слова, нерідко
запозичені: [ и'нститу¹т ], [ и¹нкуба^хтор \ тощо.

Отже, в межах літературної норми на місці початкового
[ і ] може вживатися [t'], [u'], [ і^и ]. Однак під впливом орфо-
графії дедалі більше закріплюється вимова звичайного по-
чаткового [ і ].

Ненаголошений [г] на початку слова перед приголосним
або після голосного в середині і кінці слова, як правило,
набуває характеру нескладового звука: (на) ĭменування —
[ найменування; (піді) іти — [ п'ід'іШи ^]]; (вона) [ і„де ];
Омелько [ і ] Іван і под. Така вимовна зміна закріплюється
українською графікою: [ і ] у названих позиціях може пере-
даватися буквами й чи і (на початку слова, в сполучниках)
або ж постійно ă (в середині слова): ішов — йшов, і — й;
військовий.

Голосний [t'], як правило, пом’якшує чи напівпом’якшує
попередній приголосний. Тільки в деяких випадках, зокрема
на межі слів (брат і сестра, раз і два, вас і нас, дід і
онук) та на межі частин абревіатур (педінститут, по -
літінформація) попередній приголосний не пом’якшується.

5. Голосний [ є ] в українській літературній мові чітко, ви-
разно вимовляється тільки в наголошеній позиції (д [ е¹ ] нь,
гороб [ е¹ ] ць, м [ е¹ ] рзнути) та на початку слова ([ е ] поха,
[ е \ легія).

Ненаголошений [ є ] вимовляється з наближенням до го-
лосного [u]. В одних випадках (перед складом із наголоше-
ним [u], [t] або [ у ]) звук [ є ] майже переходить в [u], наприк-
лад: [ ми^ен'і¹ ], [ ви^ели ^] киі \, [ ни^есу^ \, в інших (перед складом з
голосним І а І чи о \) — вимовляється як звук, середній між
[ є ] та [u]: [ се^ило *], [ ве^исна ^]], [ се^истра} \\ ще в інших (перед
складом з | є |) — вимовляється з незначним наближенням
до [«]: [ ме^ине ^[], [ бе^ире^за ], [ не^исе ^]].

Діалектна заміна наголошеного [ є ] голосним [ и ], наприк-
лад: пішов стижкою понад гричкою і поніс гличик миду
(с. Байбузи на Черкащині), є грубим порушенням вимовної
норми української літературної мови.

Голосний [ є ] співвідноситься з давньоруським [ є ] повного
творення чи редукованим переднього ряду [ ь ]. Обидва істо-
ричні відповідники сучасного [ є ] пом’якшували попередній
приголосний звук. Ця їхня особливість здебільшого збері-
гається в російській літературній мові. В українській мові
[ є ] втратив здатність пом’якшувати приголосний і вживається
після твердих чи стверділих приголосних: клен, тече, мете,
неначе, сердешне. Однак він може вживатися після постій-
но м’якого [/]: єднає [] е^иднае^и ], б’є [ 6je ] та в кількісно обме-
женій групі слів після постійно м’якого [h’] (нестверділого
під впливом інших форм): синє [си'к'е"], бо [ сиїн'іти ], си [ н'і ] ŭ,
си [ н'у ] ватиŭ; житнє — жи [ тн'е¹ ], бо жит [ н'і ] ŭ, житійно -
му і под. Крім того, [ є ] може вживатися після подовже-
них м’яких приголосних [ т':], [«':], [ л':] (жи [ т': е ] виŭ, зна -
че [ н': е ] виŭ, [ л': е ] тощо).

Фонетичною помилкою є вимова під впливом російської
орфоепії групи «м’який приголосний + [є]»: лі [ т'е ] ратура,
ма [ т'е \ ма \ т'і ] ка, [ л'е ] в Толстой, [ л'е ] рмонтов та ін.

6. Голосний [ и ] також вимовляється виразно у позиції під
наголосом {вишня, лине, тин, вийшов) та перед [ і ] (граф.
й): добрий, високий, вибийте.

Вимова ненаголошеного [ и ] дещо знижена і наближа-
ється до вимови [ є ]. Звичайно, ступінь наближення [ и ] до [ є ],
як і наближення [є] до [ и ], залежить від темпу мовлення
(при швидкому темпі наближення більше) та від характеру
голосного в наступному складі. Якщо далі йде склад з наго-
лошеним [ є ], ненаголошений [ и ] може вимовлятися як [ є ]:
живе [ же^иве^і ], тихенький [ те^ихе * н'киі ]. Якщо ж у дальшо-
му складі стоїть голосний високого підняття [ у ], [ і ] чи [«],
наближення мало помітне: дивіться [ ди^ев'і ^] ц': а ], [ жи^еви ^]],
[ du^eey^ljyc' ].

В окремих говорах південно-західного наріччя нечітко ви-
мовляється і наголошений [«]: [ ви ^{] е} ] шня, [ ти^{е ]}] хо, сто [ ли^еí ],
що не відповідає орфоепічній нормі сучасної української літе-
ратурної мови.

Голосний [ и \ української мови співвідноситься насампе-
ред з давньоруськими [t'] (граф, и): сила < - сила, вишня < -
< — вишніа або [ и ] (граф. ы): син < - сынъ. Незалежно від
походження український [ и ] не має здатності пом’якшувати,
а тому приголосні перед ним постійно тверді.

Нескладові [ ÿ ] (орфогр. в або у) та Ц] (орфогр. й або і),
що виступають на початку слова перед приголосним, в кінці
слова або складу після голосного, з яким утворюють дифтон-
ги типу аі, аÿ, иі, иÿ та ін., в українській літературній мові
вимовляються не як приголосні [ в ] або [ ф ] та [/], а як відповідні
короткі голосні: [ ÿ ] чора, любо [ ÿ ], на [ і ] кращи [ і ].

§ 43. Вимова приголосних

Сучасна українська літературна мова характеризується
чіткою вимовою приголосних як у позиції перед голосними
звуками, так і в кінці слова. Однак вимова окремих груп
приголосних характеризується певними особливостями:

І. Специфічною рисою українських губних приголосних
[ б ], [raj, їв ], [ м ], \ ф ] є їх тверда вимова; вони ніколи не пом’як-
шуються в кінці слова (дуб, степ, вісім, верф). Проте ці
приголосні можуть напівпом’якшуватися перед голосним [ і ]:
[ бЧ ] ети, [ п'і ] сок, [ м'і ] шок, [ в'і ] кно, [ фЧ ] льм. У словах іншо-
мовного походження трапляються пом’якшені губні і перед
голосними [а], [ у ] (граф, я, ю): бюро, пюре, фюзеляж.

Крім того, кожен губний у певних позиціях може мати
свої орфоепічні особливості:

а) дзвінкий шумний [ б ] в українському літературному
мовленні, на відміну від російської мови, ніколи не оглушу-
ється: дуб, куб (порівн. з російськими: [ дуп ], [ куп ]);

б) приголосний [ в ], ніколи не оглушуючись, може перехо-
дити в нескладовий [ ÿ ]. Як приголосний він виступає перед
голосним (вода, вечір, вірш), як голосний — на початку
слова або в кінці складу чи слова (порівн.: дівочий і дівча
[ д'іÿча)], кривавий і кров [ кроÿ ], трава і травка [ тра¹і / ка ],
[ удвох ], [удова¹], [ ÿчо^ра ], [ ÿз'а^ÿ ] і под.). Ця зміна графікою
української мови не закріплюється, окрім тих випадків, коли
[в] чергується з [ ÿ ] (див. § 40),

Губний приголосний [в] у кількох українських словах по-
м’якшується перед [ а ] (граф, я): свято [ с'в'а ^] то ], цвях
[ ц'в'ах ], дзвякнути [ p'в'айкнути *];

в) губний приголосний [ ф ] в українській мові вживається
тільки в словах іншомовного походження (факт, фонема,
фігура) та в кількох українських словах звуконаслідуваль-
ного характеру (фуркати, фукати і под.). Обмежене вжи-
вання його пояснюється тим, що в звуковій еистемі східно-
слов’янських мов він новий і є запозиченим з неслов’ян-
ських мов. До того часу, коли цей приголосний почав ужи-

ватися в давньоруських словах, [ ф ] у запозиченнях здебіль-
шого заступався іншими приголосними: [ п ] (пляшка, Пи -
лип, Йосип), [ хв ] (хвіртка), [ кв ] (квасоля), [ в ] (Матвій),
[ т ] (Тадей), [ х ] (Хома).

Саме істотними причинами (необхідністю заміни [ ф ], наяв-
ністю різних відповідників цьому звукові тощо) можна пояс-
нити порушення орфоепічних правил, що спостерігаються в
діалектному мовленні: з одного боку, в окремих говорах досі
відбувається заміна [ ф ] (хворма, арихметика, хвонтан), а з
другого — звук [ ф ] помилково вимовляють на місці законо-
мірного звукосполучення [ хв ] (фороба, фала, филя, фіст)
замість загальнонародних хвороба, хвала, хвиля, хвіст.

2. Літературна вимова передньоязикових приголосних та-
кож характеризується певними правилами, головними серед
яких є:

1) дзвінкі передньоязикові [ д ], [ з ], [ ж ] у кінці слова не
оглушуються: лід, кіз, чимдуж;

2) приголосні африкати ре], [ д ] вимовляються як один
звук і протиставляються звукосполученням [ д + ж ], [ д + з ].

Африката [ ăс ] вимовляється:

а) на початку слів перед голосним ([ дк ] ерело, \ дк ] ура)
або перед приголосним (\ діс ] міль, [ дк ] гут);

б) у середині основ слів б [ дк ] ола, \ дк ] ен [ дк ] ик, мен [ дк ] у -
вати та в похідних від цих основ формах;

в) у дієслівних основах перед закінченням 1-ї особи од-
нини - у: хо [ дк \ у, са [ дк ] у, во [ діс ] у, ра [ дк ] у тощо; перед суфік-
сами - а -, - у (ва): виря [ дк ] ати, виря [ дк ] аю, прису [ дк ] увати,
прису [ дк ] уєш (порівн.: са [ дк ] ати, але садити; похо [ дк ] а -
ти, але ходити);

г) перед суфіксом - єн - у пасивних дієприкметниках та
- енн (я) у віддієслівних іменниках: нагоро [ дю ] ениŭ, від -
ря [ дк ] ениŭ, попере [ дк ] ениŭ; нагоро [ дк ] ення, відря [ дк ] ення,
попере [ дк ] ення;

д) у деяких словах іншомовного походження: [сŭє]єлі,
[ дк ] оуль, [ дк ] игіт тощо.

Звукосполучення [ дж ] (д + ж) вимовляється в тих ви-
падках, коли в слові префікс закінчується приголосним [ д ],
а корінь починається приголосним [ ж ]: пі [ дж ] ивлення,
пі [ дж ] арити.

У таких же фонетичних умовах вимовляється звукоспо-
лучення [ дз ] (д + з): на [ дз \ вичаŭниŭ, пі [ дз ] вітниŭ, пере -
[ дз \ їздівськиŭ.

Як один звук [ д ] вживається на початку багатьох слів ук-
раїнської мови: [ §' ] об, [ д ] еркало, [ д' ] вінок, [ д \ енькати і под.

Приголосний [ дк ] в сучасній українській літературній ви-
мові непом’якшений. Тільки в позиції перед [ і ] він вимов-
ляється напівпом’якшено: б [ дк' ] ілка. Стосовно [ д ], то в різних
вимовних умовах він може бути або твердим (постійно пе-
зед [є], [ и ] та перед [ а ], [ у ], [ о ]), або м’яким (перед [í] та перед
а ], [ у ], [ о ] — граф, я, ю, ьо, а також у кінці слова), порівн.:
д,] иґа, [ с} ] еркальний; [ ÿíуськи — [ §'у ] рчать, куку -
руза — кукуру [ д'а ] ниŭ.

3. Приголосні [ас], [ ч ], [ ш ] (шиплячі) в сучасній українській
літературній мові, як правило, вимовляються твердо: ніж,
піч, носиш, біжить, біжать, чомусь, чисто, широко, лоша,
курча. Пом’якшена вимова шиплячих, яка спостерігається в
таких фонетичих умовах в українських діалектах чи під
впливом російської вимови, є порушенням літературної ор-
фоепічної норми.

Пом’якшено вимовляються тільки подвоєні шиплячі в
іменниках середнього (збіжжя, клоччя, піддашшя —
[ зб'і¹ж': а ], [ кло ^] ч': а ], [ пЧд: а * ш': а ]) та жіночого роду (ніччю,
тушшю, подорожжю — [ н'і¹ч': у ], [ ту¹ш': у ], [ по¹дорож': у ]).
Напівпом’якшено вимовляються [ ж' ], [ ч' ], [ ш' \ перед голос-
ним [ і ]: жінка [ жЧЫка ], чільний [ ч'Ол'ниі ], шість [ шЧс'т' ].

4. Приголосний [ р ] в українській літературній вимові
постійно твердий у кінці слова і складу (вір, лікар, гіркий).
Якщо ж [ р ] вживається на початку складу перед [ а ], [ у ], [ о ]
(граф, я, ю, ьо), то він вимовляється м’яко: рядно, рясно,
лікарю, говорю, трьох — [ р'адно¹ ], [ р'а^сно ], [л'í'кар'г/],
[ говор'у *], [ тр'ох ].

Постійно тверда вимова [ р ] у говорах північного і рідше
південно-західного наріччя і, навпаки, м’яка вимова його в
говорах південно-східного наріччя є порушенням усталених
орфоепічних норм українського мовлення.

5. Передньоязиковий приголосний [ л ] в сучасній укра-
їнській літературній мові вимовляється твердо в кінці слова
(стіл, віл) та перед голосними [ а ], [ о ], [ у ]: клас, волога,
луна, але перед голосними [ є ] та [ и ] його вимова середня
між твердою і м’якою, близька до напівпом’якшеної (ледве,
левада, липа, млин). Проте перед [ є ] приголосний [ л [ ніко-
ли не вимовляється м’яко.

Передньоязиковий м’який приголосний [ a' ] вимовляється
в сучасній українській літературній мові перед [ і ]: [ л'Ото ],
[ a'ід ]; перед голосними [ а ], [ о ], [ у ] (граф, я, ьо, ю): [ л'ашч ],
[ л'ох ], [ л'убл'у¹ ] та в кінці слова чи складу (в таких випад-
ках м’яка вимова [ a' ] позначається написанням м’якого зна-
ка): сіль [ c'U' ], галька [ га¹л'ка ].

6. Передньоязикові [ д ], [от] вимовляються твердо в кінці
слова і складу: сад, тут. Вони постійно тверді також перед
голосними [ и ] та [ є ]: сиди, тиша; десь, тема.

Перед голосним [ і ] приголосні [ д ], [ т ] в сучасній укра-
їнській літературній мові вимовляються, як правило, пом’як-
шено: [ д'і ^[ ти^е ], Іт'ін' ].

У позиції перед [ а ], [ о ], [ у ] приголосні [ д ], [ т ] вимовляють-
ся твердо: дати, такий, дома, том, дума, туга. Однак
перед цими ж голосними вони вимовляються і м’яко: в та-
ких випадках після них пишуться букви я, ю та буквосполу-
чення ьо: подяка, натяк, дюжина, тютюн, дьоготь,
тьохкати — [ под'а^ка ], [ на ^] т'ак ], [ д'у ^] жи^ена ], [ т'ут'у ^] н ],
[ д'о^гот' ], [ т'о ^] хкати^е ]. Вимовляються звуки [ d' ] і [ m’ ] у
кінці слова і складу, а також на початку складу перед твер-
дим приголосним: сядь, гать, молотьба, будьмо, тьма.
Як уже зазначалося при поясненні вимови голосного [ і ] (див.
§ 48), приголосні [ д ], [от], як і [ з ], [ ц ], [ с ], на межі слів чи
частин абревіатур не пом’якшуються.

7. Передньоязикові приголосні [з], [ ц ], [ с ] в українській
літературній вимові бувають твердими і пом’якшеними.

Твердими [з], [ ц ], [ с ] постійно виступають перед голосними
[ є ], [ и \: зима, село, цибуля. Перед голосними [ а ], [ о ], [ у ] при-
голосні [ з ], [ ц ], [ с ] вимовляються твердо: завод, золото, зуб,
цап, цокотуха, цупкий, сани, сонце, суть і пом’якшено
(в таких випадках на письмі вживаються букви я, ю і бук-
восполучення ьо): зяблик, цятка, сяйво, цюкання, сюди *,
цього, сьогодні — [ з'а¹бли^ек ], [ ц'а ^] тка ], [ с'аЧво ], [ ц'у^ка -
н': а ], [ Судії ], [ ц'ог& ], [ с'ого^д'н'і ].

Перед голосним [ і ] названі приголосні, як правило, пом’як-
шені: зілля, цікавий, сідлó.

У кінці складу, а також на початку слова перед приголос-
ним [з], [ ц ], [ с ] здебільшого вимовляються твердо (казка,
звук, міцно, цнотливий, каска, своє). У певних умовах
(у суфіксах - ськ -, - цьк -, - зьк - та в поодиноких словах у
початковому кореневому складі перед твердим приголос-
ним) звуки [з'], [ ц' ], [ c' ] вимовляються пом’якшено: міський,
козацький, запорізький; ськати, цькувати, цьвохкати.

У кінці слів [з] і [ с ] також частіше вимовляються твердо,
хоч бувають і пом’якшеними. При цьому дзвінкий [ з ] не оглу-
шується: мороз — паморозь, лаз — лазь, повис — повісь.
Приголосний [ ц' ] у такій позиції в українських словах пос-
тійно м’який: міць, заєць, хлопець, ниць (порівн. іншомовні
палац, плац, паяц і под., у яких [ ц ] вимовляється твердо).
Після пом’якшених [з'], [ ц' ], [ c' ] пишеться м’який знак.

В українській літературній вимові передньоязикові при-
голосні [ з ], [ ц ], [ с ] та [ д ] (свистячі) ніколи не уподібнюються
до шиплячих [ ж ], [ ч ], \ ш ] та [ дк ].

8. Середньоязиковий приголосний [/] в українській літе-
затурній мові вимовляється тільки перед голосними [ а ] (яр
jap ], яма [ іа¹ма ], бур’ян [бі/р/а'м]); [ у ] (юний [/и'нш], в’юн
в ] 'ин ]); [ о ] (його [ }ого¹ ], бойовий [бо/ови'í.]); [ є ] (своє fceo/e¹],

єдино [ je“d^Ho ]) та [ і ] (їжак [/óеа'к], твоїх [ meojVx ]). Для
позначення звукосполучень [/' + а ], [/ + у ], [ j' + є ], [ j' + í]
використовуються букви я, к)* є, ї. Для позначення звуко-
сполучення [/ + о ] в українській графіці використовується
буквосполучення йо. Буква й позначає [/] тільки в сполу-
ченні йо; в усіх інших випадках (після голосного в кінці
слова або складу) вона позначає нескладовий голосний [ і ],
разом з яким становить дифтонг: дай [ дáі ], бій [ б'īі ], військо -
вий [ в'íІс'ко^виІ ], взуй [ рзуі ]. Як нескладовий Ц] вимов-
ляється буква ŭ на початку слова перед приголосним: йдеться
[ іде^{ц': а \, ймення [ улеЫ'. а ].

9. Задньоязикові приголосні [ к ], [ х ] додаткових вимовних
особливостей не мають. Зате задньоязиковий проривний [ґ]
у вимові часто змішується з глотковим (фарингальним)
щілинним [ г \. [ грати ] (дієслово) — [ ґра ^] ти^е ] (іменник),
[ гніт ] (насильство) — [ ґн'іт ] (у лампі).

Щілинний [ г ] вживається, як і в деяких інших
слов’янських, мовах, у багатьох українських і запозичених
словах. Він вимовляється як дзвінкий фрикативний надгор-
танний: [ г ] аŭ, [ г ] ýсто, [ г ] орíх, [ г ] ичка, [ г ] орá, [ г ] ýси,
[ г ] винт, [ г ] енерáл, а [ г ] éнт, педа [ г ] ó [ г ], а [ г ] ронóм, бі [ г ],
сні [ г ] тощо.

Проривний [ґ] наближається вимовою до латин-
ського [ g ]. Такий приголосний часто вимовляється в ро-
сійській мові. В сучасній українській літературній мові його
вживання обмежене: він вимовляється в невеликій групі
слів, здебільшого іншомовного або звуконаслідувального ха-
)актеру. Частіше вживаними серед них є: а [ ґ ] рус, [ ґ ] ава,
ґ ] авити, [ ґ ] азда, [ ґ ] ала, [ ґ ] ан, [ ґ ] андж, [ ґ ] анджувати, [ ґ \ анок,
ґ ] ахкати, [ ґ ] едзь, [ ґ ] ел [ ґ ] отати, [ ґ ] ел [ ґ ] іт, [ ґ ] и [ ґ ] нути,
ґ ] ирли [ ґ ] а, [ ґ ] ніт, [ ґ ] рати, [ ґ ] речниŭ, [ ґ ] ринджоли, [ ґ \ уля,
джи [ ґ ] ун, дзи [ ґ ] а, дзи [ ґ ] лик, дри [ ґ ] нути, реми [ ґ ] ати, ри -
мувати, снови [ ґ ] ати, фи [ ґ ] и - ми [ ґ ] и, ху [ ґ ] а, хурди [ ґ ] а та
похідні від них утворення.

Задньоязикові [ к ], [ х ] та глотковий (фарингальний) [ г ] не
здатні пом’якшуватися. Відступом від колишньої постійно

твердої вимови названих приголосних є обмежена лексично
і граматично напівпом’якшена вимова їх у сполученні з го-
лосним [ і ], що походить з етимологічного [ о ]: гість, кіт,
кінь, тхір; тихій, сухій або з прикметникового закінчення
- ьіі {тихі, вузькі).

У процесі історичного розвитку фонетичної будови слова
і складу та при словотворенні виникають групи приголос-
них у межах одного складу або на межі слів чи складів.
У потоці мовлення в групах приголосних відбуваються аси-
міляція, дисиміляція, спрощення тощо. Зміна якості приго-
лосного при цьому залежить від темпу мовлення та позиції.
Розрізняються такі найпоширеніші позиції звукосполучень:
абсолютний початок фрази або такту
та кінець слова або такту.

Оскільки в українському правописі поряд з фонетичним
діє і морфологічний принцип (написання слів із збережен-
ням буквеного складу морфем, часом всупереч вимові), в
усному мовленні нерідко припускаються грубі орфоепічні
помилки, зумовлені послідовною вимовою звуків за їхніми
буквеними позначеннями. Так, слово річці нерідко вимовля-
ють [р'г'чц'г] замість правильного [ p’Vą’. i ], слово гріється
[ гр'і ^] іе^иц': а ] вимовляють [ гр'і ^]; ет'с'а ] і под. Тому треба зна-
ти головні правила вимови приголосних у сполученні з інши-
ми приголосними.

Вимова дзвінко-дзвінких
та дзвінко-глухих звукосполучень

1. Сонорні приголосні [ в ], [ л ], [ м ], [«], [ р ] перед будь-яким
дальшим приголосним своєї якості не змінюють: [зе"рмо'],
[/со'н/ш/р], [ ди ^] мниі ], [ колче^ида ^] н ]. Крім того, сонорний [в]
перед приголосним на початку слова, на межі складів чи
слів переходить у нескладотворчий [ у ]: [ ÿз'а^ти^е ], [кг/л'г'ÿ-
л'а ], [ noji ^] xay ].

2. Дзвінкі шумні приголосні, сполучаючись із дальшим
дзвінким чи глухим, у кінці слова та складу або на межі
складів своєї якості загалом не втрачають. Однак залежно
від темпу мовлення та позиції окремі початкові дзвінкі при-
голосні звуки в звукосполученнях можуть зазнавати дея-
ких змін:

а) дзвінкий губний [ б ] у звукосполученнях з глухим при-
голосним зберігає дзвінку вимову; звукосполучення типу

[ бк ], [ бп ], [ бс ], [ бх ], [ бц ], [ бш ] трапляються тільки на межі
складів: [ ди¹бки^е ], [ обкладка ], [ обпол'і¹скувати^е ], [ обс'і¹ÿ ],
[ обтоЫка ], [ о ^] бшук ], [ обчи ^] сле^ин': а ], [ обце¹н'ки^е ];

б) дзвінкий глотковий [ г ], як і приголосний [ б ], не змінює
якості у сполученні з наступним дзвінким: [ гну * ти^е ], [ о^гл'ад ],
[ во^логда ] та в сполученні з глухим типу [ ге ], [ гт ], [ гц \:
[ дом'і^гс'а ], [ т'агти *], [ б'ігце¹м \; однак у звукосполученні
[ гк ] він завжди оглушується: [ во¹хк'іс'т' ], [ н'Рхт'і ], [ д'іх -
т'а) р ]. Проте діючим правописом це оглушення не фіксується:
вогкість, нігті, дігтяр;

в) дзвінкий передньоязиковий [ д ] у сполученнях з глу-
хим типу [ дк ], [ дп \, [ де ], [ дт ], [ дх ], [ дц ] у середині слова та між
словами в межах одного такту, як правило, не оглушується,
хоч і може дещо послаблювати свою дзвінкість: [ задкува)-
ти^е ], [ e’Vdnoe’id’ ], [ надсілу ], [ на ^] дто ], [ надхо ^[ дке^ин': а ],
[ оди^ена}дц'апї ]. На початку ж слова [ д ] у названих звуко-
сполученнях в українській мові не вживається (у слові дхну -
ти із давньоруського дъхнути відбулася асиміляція, внас-
лідок чого в цьому і похідних словах утворилося закріплене
правописом звукосполучення [ mx ]: тхне, тхір, натхнен -
ня, натха);

г) дзвінкий передньоязиковий [з] у сполученні з сонорни-
ми [ в ], [/], [ р ], [ л ], [ м ], [ н ] та з дзвінкими шумними приголосни-
ми, крім [ ж ] і [ дк ], як на початку слова або такту, так і в
інших позиціях вимовляється чітко: [ зроби ^] ÿ ], [ зло ], [ з ] 'ізд ],
[ зн'ар ], [ звук ], [ здобу^ток ], [ 6е^изду^хмнó ], [ оздо ^] бле^ин': а ],
[ з павшого гіід \ $зду \.

У звукосполученнях [ зж ], [зск]¹ вимовляється не [ з ], а [ ж ]:
з жалем * ле^им ], безжурність [ бе^ижжу ^] рн'іс'т' ], роз -

жевріти [ рожже¹ÿр'іти^е ], поїжджений [по/ї'ж дке^иниі}. По-
чатковий приголосний [з] перед глухими приголосними, крім
глухих шиплячих, змінюється у вимові на [ с ] ²; з хати —
[ сха) ти^е ]; [ ссу^ше^иниí \, [ схо^ди^е ], а перед [ ш ] і [ ч ] він вимов-
ляється як [ ш ]: з чоловіком [ шчолов'і ^] ком ], з шести
[ шше^исти ^[], зшити [ шши¹ти^е ]. Такою ж вимовою характе-
ризується [з] і в середині слова та між словами в межах
такту: у звукосполученнях [ зк ], [ зп ], [ зт \, [ зх ], [ зф ] вимов-
ляється [ с ], хоча нерідко зберігається й [ з ] (найчастіше при
повільному темпі мовлення у префіксах роз -, без -), а в спо-

'Зміну [з] на [ ж ] перед [áе] закріплює діючий український правопис:
виїжджений, поїжджений і под.

²3міну префіксального [з] на [с] перед глухим приголосним закріплює
правопис: сказати, стурбований, сфотографований, схил тощо. Не
пишеться, хоч і вимовляється, [ с ] на місці з перед [ ц ], [ с ].

лучениях [ зш ], [ зч ] він вимовляється як [ ж ] або [ ш ]: роз -
хитаний [ росхи^таниі ], розпитати [ роспи^ета ^[ ти^е ]; без
черги [ бе^ижче ^[ рги^е ] і [ бе^ишчé ^[ рги^е ], безшумний [ бе^иш -
шу^мниі ] і [ бе^ижшу¹мниі ], розширювати — тільки [ рош -
ши * р'увати^е ];

д) дзвінкий передньоязиковий [ ж ] перед сонорними, дзвін-
кими шумними і глухими шумними, крім [ц'] та [ c' ], у будь-
якій позиції не змінює якості: [ жни^ева^{ ], [ жме ^] н'а ], [ жлук -
то ], [ ждіїниі ], [ му ^] жн'о ], [ наÿспра}цжки^е ], [ ду¹жка ], [ ду ^] ж -
че^и ], [ служб ]. Перед глухими [ ц' ] і [ c' ] він вимовляється як
[ з¹ ]: дужці [ ду ^] з'ц'і ], криворіжці [криво'о'і'з'ц'і], зважся
[ зва^з'с'а ];

є) дзвінкі африкати [ д ] та [ дк ], як уже зазначалося, в ук-
раїнській мові вживаються нечасто; особливо рідко трапля-
ються вони перед іншим приголосним. Незалежно від якості
дальшого приголосного звука своєї якості вони не зміню-
ють: [ фвеЫ'кЧт ], [ дкміл' ].

Вимова глухо-глухих та
глухо-дзвінких звукосполучень

1. Глухі приголосні перед дальшим глухим зберігають
свою головну якість і, як правило, не переходять у дзвінкі:
[ xmoc’ ], [ ди ^[ чка ], [ капка ^] н ],[ стат': а ], [ шче^ібе^ит ], [ шпи ^] ц'а ].

2. В абсолютному початку слова або такту глухо-дзвін-
кі звукосполучення вимовляються чітко: [ пра¹во ], [ тв'іі ],
[ сво^лок ].

3. В інших позиціях початкові приголосні в глухо-дзвінких
і глухо-глухих звукосполученнях залежно від темпу мов-
лення, старанності вимовляння та позиції в мовному потоці
(здебільшого в середині слова або такту) можуть змінюва-
ти свою якість:

а) приголосний [ к ] перед дзвінким зрідка може вимовля-
тися як парний йому дзвінкий [ґ]: вокзал [ воґза¹л ], якби

dНІСjłCC

б) приголосні [я], [ ф ] та [ х ] залишаються постійно глухи-
ми в будь-якій позиції і в будь-якому фонетичному ото-
ченні;

в) приголосний [/я], хоч і зберігає переважно головну якість,
характеризується кількома вимовними модифікаціями: по-
перше, [ т'І перед дзвінкими, зокрема перед [ б ], вимовля-
ється, як дзвінкий [ d' ]:, боротьба [ бород'ба *]; по-друге, у глу-
хо-глухих звукосполученнях [ тц ], [ тч ] він уподібнюється
дальшому приголосному: коритце [ кори ^] ц: е ], заквітчана
[ заквЧЫ: ана ]; у групах [ т'ц' ], [ m’c’ ] разом з дальшим при-

голосним вимовляється, як [ ц:]: сниться [ сни^ц -. а ], ворітця
[ ворРц' -. а ], а в звукосполученні [ тій ] він вимовляється як
шиплячий [ ч ]: багатший [ багаЫши^ ];

г) глухий приголосний [ с ] у звукосполученнях типу [ сб ],
[ сд ] вимовляється, як парний йому дзвінкий [ з ]: ось де —
о[з']де, просьба — про [ з' ] ба.

У сполученні [ сш ] приголосний [ с ] уподібнюється даль-
шому звукові: принісши [ прин'Vш: и^е \, у сполученні з глу-
хим [ ч ] він вимовляється, як [ ш ], наприклад: [ шча ^] с'т'а ],
[ дошча¹ниі ], [ вошчи¹на ];

д) шумний глухий [ ц ] трапляється на початку глухо-глу-
хих і глухо-дзвінких звукосполучень дуже рідко і чітко ви-
ражений у мовленні: [ цнотли^хвиі \, [ м'іцни^і ];

є) глухий [ ч ] у сполученні з іншим приголосним може
вимовлятися по-різному: у сполученні з [н] він дисимілює в
[ ш ]: звукосполучення [ шн ] на місці [ чн ] вимовляється пере-
важно в прикметниках та похідних від них іменниках типу
[ пше^ини¹шнщ ], [ со ^] н'ашниі \ — [ со^н'ашни^ек ], [ рушник ], [ по -
мЧшни^к ] і под.

На межі слів одного такту звук [ ч ] перед дзвінким ви-
мовляється, як дзвінкий [ дю ]: [ ходкби *], а в звукосполученні
[ чс' \ він перетворюється у вимові в [ ц' \, наприклад: [ мо -
ро¹ц'с'а ];

є) глухий шиплячий [ ш ] у звукосполученнях здебіль-
шого вимовляється чітко, зокрема він не переходить у [с]
в звукосполученні [ шч ], яке позначається буквою щ: [ шчит ],
[ шчу^ка ], хоч звукосполучення [ шч ] вимовляється, як уже
зазначалося раніше, на місці давнішого [ сч ]: [ шчасли^виі ],
[ шчос' ].

У звукосполученні [ uic’ ] внаслідок регресивної асиміляції
приголосний [ ш ] змінюється у вимові на [ с ] чи [ c' ]:
[ ли^есту ^] íе^ис': а ], [ с'м'ііе ^] с': а ]; як [ c' ], вимовляється [ ш ] також
і в звукосполученні [ шц' \. дошці [ до ^] с'ц'і ].

Вимова деяких багаточленних
звукосполучень

В українському літературному мовленні групи приголос-
них, що з’являються у словах внаслідок словотворення, спро-
щуються: проїзд + н (иŭ) - > [гаро/їзми'і], [ шчасли^виі}, [ скло ],
[ з'л'і^сниі), [/а'/с'í'сно] і под. Таку вимову приголосних закріп-
лює український правопис: проїзний, щасливий, скло,
злісний, якісно тощо. Однак написання окремих слів, зокре-
ма числівників шістнадцять, шістдесят і шістсот, під
впливом морфологічного принципу не відповідає вимові їх:

[ іи'існіїдц'ат' ], [ ш'ізд^с'а^т ], [ ш'іс: о ^] т ]. Така невідповідність
правопису й правильної літературної вимови спостерігається
і в багатьох словах, утворених від іншомовних твірних ос-
нов: студентський [ студеЫски (\, туристський [ ту -
fw’c’icujj, контрастний [ контра * сниі ], абстрактний
абстра ^] книі ] тощо.

Примітка. Ніколи не спрощуються звукосполучення [ здр ], [ спр ],
[ стр ]: [ здр ] игатися, зу [ стр ] іч, [ стр ] ах, [ спр ] ава.

§ 45. Уподібнювальна палаталізація

передньоязикових приголосних

у звукосполученнях

Передньоязикові приголосні [ d ], [ m ], [ л ], [«], [ з ], [ с ], [ ц ] у
сполученні з іншими передньоязиковими м’якими в літера-
турній вимові пом’якшуються, коли вимовляються в межах
одного складу і належать до кореня чи до кореня й суфікса:
сьогодні [ с'ого^д'н'і ], істотні \ істо * т'н'і ], галці [ га¹л'ц'і ],
ланцюг [ лан'ц'у¹г ], після [ п'Ос'л'а ], міцність [ м'іїц'н'іс'т ],
лівизні [ л'івиз'н'і¹ ]. На межі слів або тактів, а також мор-
фем (префікс перед коренем) такого пом’якшення немає:
під сіном [ п'ідс'Оном ], відняти [ в'ідн'а ^[ ти^е ], безділля
[ бе^изд'і^{л': а ], зціляти [ зц'іл'а ^[ ти^е ]. Виняток становлять слова
типу віддячити [ в'ід': а^{чи^ети^е ], піддягати [ п'ід': ага ^] ти^е ]
тощо.

Зубні приголосні [ з ], [ р ], [ с ], [ ц ] послідовно пом’якшуються
перед напівпом’якшеними губними: звіку [ з'в'Рку ], дзвяка -
ти [ &в'а ^] кати^е ], свято [ с'в'а^то ], цвіт [ ц'в'іт ], цвях [ ц'в'ах ].
Інші передньоязикові приголосні в цих вимовних умовах не
пом’якшуються: [ тв'ііí, [ де'і ] ', [/со'лб'г]. Зате вони (приго-
лосні [ д ], [ т ], [ л ], [ н ]) вимовляються м’яко перед напівпом’як-
шеними губними приголосними, коли в початковій формі,
вживаючись перед твердим губним, мають пом’якшену ви-
мову: [ бород'б'О ], бо [ бород'ба *]; [ ган'6'V ], бо [ ган'ба *];
[ про ^[ зб’ї \, бо [ про^з'ба ].

Примітки: І.Не пом’якшуються приголосні [з], [ д ], [с], [ ц ], [ д ], [ т ]
перед напівпом’якшеним губним, після якого вимовляється [ і ], що похо-
дить з етимологічного [ о ] і чергується з ним: [ рв'ін ], бо [ рво^ну ], [ св'іі), бо
[свогої]; [ дв'ір ], бо [ дво \ ру ].

2. Не пом’якшуються передньоязикові приголосні і перед напівпом’як-
шеними [г'], [ k' ], [ х' [: [ хи'тк'і ], [ сх'ід ], [ ш. ви \ дк'іс'т' \. Виняток становлять
приголосні [ c' ], [ з' ], \ ц' ] перед твердим [ к ] у суфіксах - ськ -, - зьк -, - цьк -:
[ с'іл'с'к'іЦ, [ бу^з'к'і ], [ луїц'к'і ].

§ 46. Деякі особливості вимови слів
іншомовного походження

Усі запозичені іншомовні слова в українській мові фоне-
тично й граматично адаптуються. Більшість з них освоєні
такою мірою, що не відрізняються від слів українських: гар -
буз, клуб, міна, крейда, газ, драма і под. Проте окремі
запозичені слова характеризуються орфоепічними особли-
востями.

1. В освоєних українською мовою власних російських
назвах голосний [ є ], утворений з [ге], не замінюється відпо-
відним йому [t'], а попередній приголосний завжди пом’як-
шується (на письмі в таких випадках використовується бук-
ва є, а не є): Бєлінський, Лесков, Серов і под.

2. В іншомовних власних назвах після приголосних, як пра-
вило, вимовляється голосний [ і ]: Ніл, Дізель (але дизель),
Сицилія, Шіллер. У невеликій групі слів традиційно вимов-
ляється (і пишеться) голосний [ и ]: Америка, Арктика, Афри -
ка, Британія, Єгипет, Єрусалим, Париж, Рим та ін.

3. В іншомовних загальних назвах після приголос-
них переважно вимовляється [ і ]: гігант, бінокль, лінія,
комісія, хімія. Однак після приголосних [ д ], [ т ], [ р ], [ с ], [ з ],
[ ц ], [ ж ], [ ш ], [ ч ] постійно вимовляється [ и ], а не [ і ]: директор,
дизель, тираж, режим, шифр, фабрика, цирк тощо.

Початковий [t'] в іншомовних словах вимовляється чітко,
а наближена до [ы] вимова [ і ] є орфоепічною помилкою.

4. Голосний [ є ] в середині складу між приголосними та в
кінці складу, якщо стоїть у ненаголошеній позиції, набли-
жається у вимові до [ и ], як і ненаголошений [ и ] до [ є ]: ма -
тематика [ мате^има}ти^ека \, секретар [ се^икре^ита¹р ], фізи -
ка [ ф'і ^] зи^ека ].

Однак початковий [ є ] та [ є ] після голосного вимовляються
без будь-якого наближення до [ и ]: [ еле * ктри^ека ], \ екза}ме^ин \
[ поети¹чниі ].

5. Багатьом європейським неслов’янським мовам властиві
дифтонги типу [ íа ], [ íу ], [ to ], [ īе ], [ оі ], [97], [ уі ] тощо. В освоєних
українською мовою словах з названими дифтонгами відбу-
ваються фонетичні зміни, а отже, змінюється вимова дифтон-
гічних сполучень:

а) звукосполучення «голосний + і», як правило, замінюється
в українській літературній мові звукосполученням з встав-
ним [/]: [ его ] і ^[ ст ], [ моза ^]] іка ], [ кондуїт ] (граф, егоїст,
мозаїка, кондуїт). Порушенням літературних норм є ви-
мова без [/]: [ руі¹на ], [ д'іе^з ], [ д'іе^та ];

б) сполучення [ і ] з [ є ] переважно поширюється за раху-
нок вимови вставного [/]: [г'гг'і/е'на], [ ііе^иро¹гл'іф ], \ кл'і \ éнт \
(на письмі гігієна, ієрогліф, клієнт);

в) у звукосполученнях [ іа ], [ іу ], [ іо ] епентетичний [/] з’яв-
ляється тоді, коли вони вживаються в кінці слова: [г'мд'і/а],
[ ije“pa^px’ija ]. У середині слова в названих звукосполучен-
нях [у] не з’являється, вимова його є порушенням орфоепіч-
них норм: [ ід'Шма ], [ мате^ир'іа ^] л ], [ ae’ia^ą’ija ], [ тр'іу^мф ].

6. Вимова приголосних у словах іншомовного походжен-
ня загалом відповідає українським орфоепічним правилам,
але характеризується і деякими особливостями:

а) губні приголосні частіше, ніж в українських словах,
напівпом’якшуються перед [ а ], [ у ] (граф, я, ю): [ б'уро¹ ],
[ п'уре *];

б) іншомовним словам властиві багаточленні звукоспо-
лучення приголосних, які у вимові здебільшого не спрощу-
ються і навіть у кінцевих складах не поширюються вставни-
ми голосними [о] та [ є ]: абстрактний, магістр, концерт,
патріарх, патріотизм тощо;

в) звук [ г ] в словах іншомовного походження співвідно-
ситься з [ g ] або [А]. Незалежно від походження вимовляє-
ться переважно як український [ г ]: [ агроно ^[ м \, [ ге^икта ^] р ],
Ue“po’iJ, [ eeWc’iHK’i ], у ряді слів — як \ ґ \: [ а¹ґрус ], [ґе'/яе].

ГРАФІКАЙОРФОГРАФІЯ

Графіка (грец. graphike, від grdpho — пишу, креслю,
малюю) — це сукупність усіх засобів певної писемності,
система відношень між буквами і звуками конкретної мови.

Українське письмо належить до буквено-звукового типу.

Основу графічної системи становлять букви, або літери,
які служать для позначення на письмі звуків (фонем).

Ідеальною вважають таку систему буквено-звукового пись-
ма, в якій кожному звукові (фонемі) відповідає окремий знак,
тобто коли одна буква позначає тільки один звук.

В українській графіці більшість букв однозначні, тобто
передають один основний звук (фонему), проте окремі літе-
ри передають два звуки (наприклад, буква щ); використову-

Поиск по сайту: