Означення

Односкладними називаються речення, які мають
один головний член, що є виразником предикативності, і не
потребують поповнення структури другим головним чле-
ном. Такий головний член не тільки називає якийсь пред-
мет, дію, явище навколишньої дійсності, а й виражає відно-
шення до дійсності, набираючи певної граматичної форми і
відповідної інтонації. Другого головного члена у таких ре-
ченнях або не може бути взагалі, або формально його можна
встановити, але його відсутність не створює враження не-
повноти речення, а є їх структурною особливістю: В повітрі
стало тепліше (Коц.); З далекого моря занесло хмарину
(П. М.); Дишеш і не надишешся тим чистим і пахучим
повітрям (Н.-Лев.).

Залежно від способу морфологічного вираження головно-
го члена односкладні речення поділяються на дієслівні
та іменні. До дієслівних односкладних належать: озна-
чено-особові, неозначено-особові,
узагальнено-особові, безособові,
інфінітивні; до іменних односкладних речень — но-
мінативні. Односкладні речення можуть бути поши-
реними і непоширеними залежно від того, пояснюється го-
ловний член другорядними членами речення чи ні: Тиша
(Ст.); Світало (Коц.); Ламало в спині (Гол.); Збиралося
на дощ (Земл.).

В історії мовознавства питання про природу односкладно-
го речення вирішувалося по-різному. Представники логічно-
го напряму вважали, що односкладні речення є неповними,
оскільки вони не відповідають двочленній структурі логіч-
ного судження. Такої ж думки дотримувалися представники
психологічного напряму, які виділяли основною ознакою

речення наявність присудка, номінативні речення при цьому
вважалися неповними. Теорію односкладного речення впер-
ше розробив О. О. Шахматов, представивши положення цієї
теорії у «Синтаксисе русского языка».

Означено-особові речення. Означено-
особовим називається односкладне речення, головний член
якого виражається формою дієслова 1-ї або 2-ї особи тепе-
рішнього чи майбутнього часу або наказового способу. Діє-
слово як предикативний компонент формально дає вказівку
на певну особу: Для добрих друзів відчиняю дім і маю
серця щиру нагороду (Мал.); За правду, браття, єднай -
мось щиро (Л. У.). Означено-особові речення синонімічні
двоскладним реченням з підметом, вираженим особовим зай-
менником: Люблю мандрувати по рідній країні!.. (Мур.).
Порівняйте: Я люблю мандрувати по рідній країні. Пе -
тре, заспівай! Ти, Петре, заспівай!

Неозначено-особові речення. Неозна-
чено-особовим називається односкладне речення, в якого
головний член виражений дієсловом у формі 3-ї особи мно-
жини теперішнього чи майбутнього часу або у формі мно-
жини минулого часу і означає дію, яка здійснюється неви-
значеним суб’єктом: У нас проханих не люблять (Ст.);
Тут же, біля лікарні, розкладають вогнище, варять
картоплю (Коз.). У неозначено-особових реченнях уся ува-
га концентрується на факті, події чи процесі, а суб’єкт дії
залишається невизначеним, бо вказівка на нього з погляду
мовця є несуттєвою. У цих реченнях дія, виражена дієсло-
вом у формі 3-ї особи, відноситься, як правило, до неозначе-
ної кількості осіб, але інколи вона може стосуватися кон-
кретного діяча: Біжать у клас юрбою, обганяють вітер
(36.); Нам дають чаю, гарячого, міцного (Коц.).

Узагальнено-особові речення. Уза-
гальнено-особовим називається односкладне речення, голов-
ний член якого виражений дієсловом 2-ї особи однини і
означає дію, що сприймається узагальнено як характерна для
будь-якої особи: Дишеш і ненадишешся тим чистим і
пахучим повітрям (Н.-Лев.); Але як швидко побіля вог -
ню не бігай — все рівно обпечешся (Тют.). Основне при-
значення узагальнено-особових речень — образне виражен-
ня загальних суджень, узагальнень, тому особливого поши-
рення вони набули у народній мові у вигляді прислів’їв, при-
казок, загадок: Хліб - сіль їж, а правду ріж (Нар. тв.); Удос -
віта встанеш — більше діла зробиш (Нар. тв.); Сім раз
відмір — один раз відріж (Нар. тв.). Дієслово може озна-

чати узагальнену дію також у формі 3-ї особи множини або
1-ї особи множини: Дарованому коневі в зуби не дивлять -
ся (Нар. тв.); Що маємо — не дбаємо, а втративши —
плачем (Нар. тв,).

Безособові речення. Безособовим нази-
вається односкладне речення, головний член якого означає
дію або стан, що мислиться незалежно від активного діяча:
Чому не спиться убогому сироті старому? (Т. Ш.); Аж
морозом сипнуло поза спиною (П. М.). Граматичного підме-
та у таких реченнях нема і не може бути, дія або стан висту-
пають як незалежні від особи, як такі, що передають стан
природи, відчуття людини: Опівдні зробилося зовсім тепло
(Тют.); Пахло чебрецем, свіжою травою (Шиян). За особ-
ливостями будови безособові речення мають такі різновиди:

1) речення, головний член яких потребує додатка, вираже-
ного формою родового відмінка: Води вистачить надовго;

2) речення, головний член яких потребує додатка, вираже-
ного формою давального відмінка: Мені не працюється;
Людям стало вільніше;

3) речення, головний член яких потребує додатка, вираже-
ного формою орудного відмінка: Надворі осінню пахне;

4) речення, головний член яких потребує прямого додат-
ка: Машину штовхнуло; Дерева вирвало;

5) речення, головний член яких не потребує другорядних
членів: Світає; Морозить.

Головний член безособового речення може бути вира-
жений:

1) безособовим дієсловом: Рана гоїлася, і Павла лихо -
манило (Іщ.); / світаєйнесвітає (Тич.);

2) особовим дієсловом, вжитим у безособовому значенні:
Нанесло гори піску (Риб.) — Вітри нанесли гори піску;
Не співалось тієї весни Настусі веснянок (36.) — Не
співала тієї весни Настуся веснянок;

3) словом категорії стану (безособово-предикативним при-
слівником): Страшно і радісно йому (Гонч.). Предика-
тивні прислівники у реченні часто сполучаються з дієслова-
ми-зв’язками або інфінітивами: Сіро і сумноставало по
заході сонця (Коц.); Дітям спочатку було дуже чудно
(Н.-Лев.); Йому булоприємновідчувати, що тут по -
кладено силу його турбот, праці, фантазії (Мик.);

4) незмінною предикативною формою на - но, - то: Хай
слово мовлено інакше — та суть в нім наша зостаєть -
ся (Тич.); Між будинком та брукованою вулицею розби -
то мальовничий палісадник (Ле).

Інфінітивні речення. Інфінітивним нази-
вається односкладне речення, головний член якого вираже-
ний інфінітивом, незалежним від інших членів речення: Не
руйнувати йнепалити, а одібрати (Коц.); Мечем до
нього прорубати путь! (Баж.). За способом виражен-
ня головного члена інфінітивні речення поділяються на ре-
чення без частки би (б) та речення з часткою би (б). Речен-
ня без частки би (б) мають широкий спектр модальних зна-
чень і в мові вживаються значно частіше, ніж речення з
часткою: Від нас вам невтекти, нікуди невтекти
(Баж.); Як же мені нелюбить руки твої золоті (Coc).
Речення з часткою би (б) можуть виражати модальне зна-
чення бажаності/небажаності, оцінки суб’єкта, побоювання
або застереження: Мерщій доїхатиб, мерщій! (Баж.);
Запалитиб світелку — гільзу снарядну та послухать
пісню оту трирядну (Мал.); Вам би тільки сміяти -
ся (Ст.).

Номінативні речення. Номінативним на-
зивається односкладне речення, головний член якого вира-
жений іменником або субстантивованим словом у формі
називного відмінка. Головний член може виражатися також
і словосполученням, головне слово якого стоїть у формі на-
зивного відмінка: Темна ніч. Шляхи. Діброва (Мал.); Дов -
гожданна пилюка квітневих доріг (Гонч.). Номінативні
речення стверджують наявність або існування предмета чи
явища, названого головним членом, тому вони можуть бути
лише стверджувальними і не можуть уживатися в значенні
майбутнього або минулого часу. За значенням номінативні
речення поділяються на суттєві та вказівні. Б у т т є в і ви-
ражають наявність названого предмета чи явища: Пісок.
Вечірні хмари сиві. Далекі смуги вогневі (Рил.). Вка-
зівні містять вказівку на названий предмет чи явище:
Ось моя маркіровка (Гонч.); Осьімісток, за яким по -
чиналось село (Мур.).

Номінативні речення можуть бути поширеними і непо-
ширеними. Непоширені складаються тільки з го-
ловного члена: Тиша (Ст.); Окоп. Залізниця. Гармати
(Мал.). Поширені складаються з головного члена та
узгодженого або неузгодженого означення (одного або
кількох), яке відноситься до головного члена речення: Без -
силі метелики. Лампа і сніжний папір (Рил.); Панська
пшениця. Іпотрісканідокрові, обвуглені губи жен -
ців (Ст.).

Неповним називається речення, у якому пропуще-
но один або кілька членів (головних чи другорядних), які
зрозумілі з контексту або ситуації: Дітвора зразу захоті -
ла спати. Христяпороздягала, положила (П. М.);
Оставайся шукати батька, аявжешукала... (Т. Ш.);
В зелене Журавне летять журавлі, а лебеді — уЛебе -
дин (Вор.). Неповнота граматичної структури таких речень
не заважає їм бути засобом спілкування, оскільки пропуск
тих чи інших членів не порушує їх смислової завершеності.
Неповні речення за своєю структурою поділяються на такі
ж типи, як і повні. Пропуск окремих членів речення може
бути як у поширених речень, так і в непоширених, двосклад-
них і односкладних.

Неповні речення поділяються на контекстуальні та ситуа-
тивні. Контекстуальними називаються неповні
речення з пропущеними членами, які уже згадувалися у кон-
тексті: або у найближчих реченнях, або у цьому ж реченні
(якщо воно складне). Серед контекстуальних речень виді-
ляються:

1) прості речення з пропущеним головним або другоряд-
ним членом: Коло школи зібралися мало не всі школярі.
Дожидалися гостязКиєва, забігалинаперед, визи -
рали (Вас);

2) складні речення з пропущеною головною або підрядною
частиною: «Чому ти не п’єш чаю? — Гарячий» (П. М.);

3) неповні речення, які є частиною складного речення з
пропущеним членом, що називається у другій частині склад-
ного речення: Росте мій дім, ія — ізним, росте моя
держава (Шер.); Хай тобі кожний метелик буде привітом,
а кожнийподихвітру — поцілунком (Гавр.).

Ситуативними називаються неповні речення, в яких
пропущені члени, зрозумілі з ситуації: «Без обіду!* — роз -
порядився вчитель (П. М.).

Еліптичними називаються речення, специфікою
структури яких є відсутність дієслівного присудка, що не
встановлюється з контексту чи ситуації. Такі речення само-
стійно функціонують у мові, а уявлення про неназваний член
випливає із змісту речення. Еліптичні речення, незважаючи
на пропуск (еліпсис) головного члена, не потребують ні кон-
тексту, ні ситуації для передачі інформації, вона вичерпно
виражається всією конструкцією речення в цілому: А мос -
калі їй назустріч, як один верхами (Т. Ш.); Над річкою —

гідроелектростанція (Дм.); В росі Тарасова могила, навко -
ло — мармур і чавун (Coc). Серед еліптичних виділяються
речення спонукальні: «Вогоньнамене!» — кричав Орлюк
(Довж.); «Куди? Нізмісця!» — гукнув Василь (П. М.).

Ускладнені речення не належать до самостійних синтак-
сичних одиниць. Це монопредикативні структури, тому вони
за граматичною будовою є простими реченнями. Складні ж
речення поліпредикативні.

Характер ускладнення простих речень буває різний, тому
під поняттям «ускладнене речення» об’єднуються синтак-
сичні структури, різні за будовою і функціями. Цим, очевид-
но, і можна пояснити відсутність у сучасній синтаксичній
теорії єдиного визначення ускладненого речення, хоч сам
термін «ускладнене речення» в синтаксисі загальноприйня-
тий. До ускладнених найчастіше належать речення з од-
норідними членами (Вітер в гаї нагинаєЛозу і то -
полю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Т. Ш.);
В’ються тумани, пливуть над землею, Линуть в про -
стори на білих човнах (Ол.), з відокремленими
членами (Зверніть увагу, які в нього очі — великі, блис -
кучі, сливами горять на чистому матовому личку...
(Гонч.); На стежках парку походжають, як дома, на -
бундючені фазани, вилискуючинасонціважкимпур -
пуром, алмазами, гарячимзолотомсвогооперення,
накладаючинавседовколишнєколоритфантастич -
ності (Гонч.), зі звертаннями (Отак я, дружемій,
святкую Отут неділеньку святую (Т. Ш.); Глянь, мій
милий, скільки вроди, Скільки щастя навкруги! (Ол.).

Однак не всі граматисти до ускладнених речень відно-
сять звертання і вставні конструкції. Є також думка, що й

однорідні члени не ускладнюють речення, бо вони лише
кількісно розширюють його¹. Звідси ускладненими вважа-
ють лише речення з відокремленими другорядними членами.

Ускладнене речення пов’язується з напівпредикативністю,
тобто з особливим синтаксичним значенням, близьким до
предикативності. Напівпредикативне значення спостерігається
насамперед у відокремлених означеннях, прикладках, обста-
винах. Наприклад: За лісом починалось село, розкидане
нагорахвглибокихярах (Н.-Лев.); Не називаю її раєм,
тії хатиночкиугаїнадчистимставомкрайсела
(Т. Ш.); Сонце, сховавшисьзабілимиснігами, продов -
жувало ще жити в усій природі! (Гонч.); / тремтить схви -
льоване колосся, Прихилившисьдомогоплеча (Тел.).

Отже, напівпредикативність — це додаткове до основного
висловлювання повідомлення про співвіднесеність вислов-
люваного до дійсності².

Порівняйте:

1. Над ставком стоїть густий і нерухомий туман.

2. Туман над ставком стоїть густий і нерухомий.

3. Туман, густий і нерухомий, стоїть над ставком.

4. Над ставком стоїть туман. Він густий і нерухомий.
У першому і другому реченнях одна предикативність.

Відрізняються вони лише різним ступенем вияву ознаки в
реченні: у складі іменного складеного присудка ознака на-
буває предикативного характеру. У третьому реченні у зв’яз-
ку з відокремленням ступінь предикативності виявляється
ще більше, але найчіткіше він простежується у четвертому
реченні, коли відбулася трансформація ускладненого речен-
ня у два простих і означення «густий, нерухомий» (1-ше ре-
чення) стали частиною іменного складеного присудка.

Наявність напівпредикативності в ускладнених реченнях
дозволяє визначати позицію ускладнених речень як проміжну
між простими і складними структурами. Так, ближчими до
простих є речення, ускладнені однорідними членами та звер-
таннями, речення зі вставними і вставленими структурами, а з
відокремленими членами — стоять ближче до складних. Різний
підхід і глибше розуміння природи ускладнення дає семан-
тичний аналіз, коли речення розглядається як один із спо-
собів номінації реальної чи гіпотетичної «ситуації».

Чīрияткина А. Ф. Русский язык: Синтаксис осложненного предло-
жения. — М.: Высш. шк., 1990. — С. 7.

^Современный русский язык: В 3 ч. — М.: Просвещение, 1981. —
Ч. 3. — С. 143.

Поняттяпроодноріднічлениречення

Однорідними називаються такі члени речення,
які перебувають в однакових синтаксичних відношеннях з
одним членом речення, виконують однакову синтаксичну
функцію і поєднуються між собою сурядним зв’язком.
Однорідні члени речення мають такі диференційні ознаки:
1) займають позицію одного члена речення; 2) пов’язані
між собою сурядним зв’язком; 3) відносяться до одного із
членів речення; 4) часто мають однакові морфологічні фор-
ми і виражають однотипні поняття. Основною ознакою од-
норідних членів речення є те, що вони займають позицію
одного члена речення.

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні
члени речення. Наприклад: Над Дніпром широким,
вільним, Делугийстепи цвіли, Наші прадіди поляни
Оселились і жили; Хлібороб робив у полі, Пас пастух
корів, овець, 3луком, зстрілами гнучкими По лісах
ходив ловець (Ол.). У реченні однорідні члени об’єднують-
ся в один ряд — цілісний семантико-синтаксичний блок,
який в цілому і кожний з його компонентів зокрема пов’я-
заний з іншими членами речення підрядним зв’язком.

Однорідні члени переважно виражаються однаковими гра-
матичними формами, але можуть бути виражені й різними.
Наприклад, у реченні Дівчина була невеликаназріст,
алерівна, якструна, гнучка, яктополя, гарна, як
червонакалина, довгообраза, повновида, зтонким
носиком (Н.-Лев.) однорідні іменні складені присудки ви-
ражені прикметниками та цілісними словосполученнями.

Засобивираженняоднорідності

Основними засобами вираження однорідності у блоці од-
норідних членів є інтонація та сполучники сурядності. Спо-
соби поєднання однорідних членів можуть бути різні: лише
інтонацією, без сполучників, лише сполучниками сурядності,
а також комбіновано — безсполучниковим і сполучнико-
вим зв’язками. Наприклад: Благословенна ж будь, моя все -
щедра мати. Засерце, завогонь, закров, замозок
мій! (Рил.); Широкайбезкрая долина зачорніла поміж
пологими горами (Коц.); Мене везуть у царство трав,
річок і таємничих озер (Довж.); Булиіревнощі, імуки,
ідокори, Івірші, розпачем налиті (Рил.); На південь,
за пологими левадамитасіножатями, закупами

вільхи та верболозу, проти синього неба ясно вирізу -
валась ламана смуга горяного берега Росі (Н.-Лев.).

Будь-який ряд однорідних членів характеризується
спільною ознакою — наявністю паузи між його членами і
логічного наголосу над кожним із них.

Важливим граматичним засобом вираження однорідності
є сполучники сурядності — єднальні, протиставні та розді-
лові, які виражають відповідні смислові відношення між од-
норідними членами речення. Блоки з єднальними сполучни-
ками і (ŭ), та, і... і, ні... ні мають характер переліку, який
забезпечується перелічувальною інтонацією. Найчастіше
вживаються сполучники і(й), та, ні... ні: Ігребля, івода,
і стародавній млин Навік одбилися у серці ненаситнім...
(Рил.); Тоді Десна була ще глибокоюібистрою рікою
(Довж.); Весняне сонце заливало ліс та садки (Н.-Лев.);
Ні. Я не приверженець ністарогосела, ністарихлю -
дей, ністаровини в цілому (Довж.) Сполучник ні... ні
завжди повторюється і виконує не лише єднальну функцію,
а й служить для підсилення заперечення.

Між однорідними членами речення можуть бути градаційні
відношення, тобто посилення наростання чи, навпаки, послаб-
лення значення другого компонента по відношенню до пер-
шого. Такі значення мають градаційні сполучники нетіль -
ки... ай, нетільки... алей, нестільки... скільки, нете
щоб... але, хочі... але, нетакі... як: На півдні України
вирощують нетількизерновікультури, айтехнічні;
Вони нестількизробили, скількинаговорили; Хочі
піщана земля, алеродюча. Градаційні сполучники зав-
жди парні. Вони передають відношення між однорідними чле-
нами речення, близькі до єднальних.

Протиставні сполучники а, але, та (але), однак, про -
те, зате, так, всеж поєднують протиставлювані чи зістав-
лювальні поняття: / якось так випадає щоразу, що бать -
ка застає він невхаті і невкошарі, австепу,
простосередпасовища... (Гонч.); Ніч була хоч ізоря -
на, татемна (П. М.).

Однорідні члени речення поєднуються також і розділови-
ми сполучниками або, то, чи, або... або, то... то, чи...
чи: А прийде Гнат з ярмарку, то вже неодмінно принесе
гостинця: хусткуабоковтки, аборазокнамиста
(Коц.); Теє слово всім давало Торозраду, топораду
(Л. У.); Гусичилебеді в небі пливуть, Там, угорі, наді
мною?! (Ол.); За старосвітським звичаєм дівчина мала
провести хлопця допорогачидоприсінка (Ст.).

Нерідко однорідні члени речення, переважно з єднальни-
ми сполучниками, супроводжуються узагальнювальними сло-
вами, які виражають загальні поняття чи є родовими стосов-
но понять, названих однорідними членами. Узагальнювальні
слова є тими ж членами речення, що й однорідні. Роль уза-
гальнювальних слів виконують найчастіше займенники, імен-
ники та прислівники, рідше — інші повнозначні слова: / все
поволі зникає: море, скелі, земля (Коц.); Усе оббивається
в пісні, як в морі, — Рожева зоря, і червоная кров, І тем -
на ненависть, і ясна любов, Іпломінь пожару, і місяць
та зорі... (Л. У.); Перед очима розгортався степовий
ландшафт: вибалки, горби, рівнини і знову пасма
горбів (Гонч.); Тихо було навкруги: і над широким пле -
сом лиману внизу, і позаду, під урвищами гори (См.);
/ трави, йниви, йнебо, йсонце — все, усе змінилось
у хлопчика в очах (Фр.); / пригорки, й довгі долини,
й зелені левади в вербах понад ставком — усе зеленіло
й лисніло на веселому сонці (Н.-Лев.).

Однорідніприсудки

З приводу однорідності присудків у наукових працях ви-
словлюються різні думки. По-перше, речення з однорідними
присудками (у двоскладних реченнях) чи головними члена-
ми (в односкладних реченнях) вважаються простими. По-
друге, речення з однорідними присудками трактуються як
складні. По-третє, такі речення відносять до проміжного ти-
пу — між простими і складними. Простими вважають ре-
чення, в яких однорідні присудки стосуються одного підме-
та: Все прокотилося, змінилось, розцвіло (Рил.); Одно -
го разу йшов я в морі сніговому, що грало й пінилось,
п’янилойплило (Рил.); Вітер з гаєм розмовляє, Шеп -
че з осокою (Т. Ш.); Сміються, плачуть солов’ї і б’ють
піснями в груди (Ол.).

Односкладні речення з однорідними головними членами
речення можна віднести до проміжних типів — між прости-
ми і складними. Так, речення, в яких є спільний другорядний
член для однорідних головних членів, можна вважати про-
стими: Кругом бори та болота, Туман, туман і пус -
тота (Т. Ш.); В кімнаті було тихойтемнувато (Вин.);
Нідеревця ніде, нідоріг, ні людського житла (Гонч.).
Нізела, ніпотічка, нілеготу, Нішматка родючої
блакиті (Малан.). Речення, в яких такий спільний друго-
рядний член відсутній, можна кваліфікувати як складні: Об -
лиш, неплач, бо в долі злій Ще й нас на світі щось

чекає... (Ол.); Осінній вечір, шум трамваїв, Автомобілів
перегук ... (Рил.).

Однорідніінеоднорідніозначення

Узгоджені означення, які займають препозицію стосовно
означуваного слова, можуть бути однорідними і неоднорідни-
ми. Однорідними є ті означення, які становлять перелік суттє-
вих ознак різних предметів чи характеризують предмет з яко-
гось одного боку. В один блок однорідних означень об’єдну-
ються переважно лише якісні або лише відносні прикметники.
Між однорідними означеннями можна вставити єднальний спо-
лучник і (ŭ), та (і): Низенька, кругла, вона здавалася
не польовою квіткою довгостеблою, як от Марина, а пов -
ною огородною маргариткою (П. М.); А там, за річкою,
сплелися парубочі Дзвінкі, розгонисті, гарячі голоси...
(Рил.); Радісна, тиха надія, моя квітка лелії, розквіт -
ла... (Л. У.); / вам згадається садок, високий ґанок, Ле -
тючі зорі, тиха літня ніч, Розмови наші, співи й на оста -
нок Уривчаста, палка, завзята річ (Л. У.).

Однорідними є означення, що виражають ознаку одного
порядку — колір, розмір, матеріал тощо: Тихі, ніжні зорі
спадали з неба, — білі, непрозорі — і клалися в намет
(Л. У.).

Завжди однорідними бувають означення, які стоять після
означуваного слова: За столом сиділи рядками дівчата
та парубки, чорняві, гарні, дорослі та здорові (Н.-Лев.);
Я знаю став один бездонний В гірській закутині глухій,
Дрімливий, тихий, вічносонний (Леп.).

Якщо прикметник і дієприкметник чи дієприкметниковий
зворот стоять поряд, то означення однорідними є тоді, коли
першим стоїть прикметник: Одвічним, закуреним шля -
хом тихо посувається валка (Коц.); Якось не тішили
моє око ані розлогі, яро - зелені, порізаніблакитними
озерцямитагирлами плавні, що розляглися за рікою в
Румунії, аніжовті, залитіхвилеювиноградниківпо
підгір’юшпилястігори, що тиснуться понад Прутом
з сього боку... (Коц.).

Якщо дієприкметник стоїть перед прикметником, то озна-
чення неоднорідні: / по обидва боки тих левад, на крутих
косогорах, скрізь видно було залитісонцемстарі сад -
ки (Н.-Лев.).

До неоднорідних належать означення, які називають оз-
наки, що виражають різні родові поняття. В ряду неоднорід-
них означень бувають як якісні, так і відносні прикметники:

Погідне блакитне небо дихало на землю теплом (Коц.);
/ падають земні хвилини у глибінь, Мов краплі срібляні
в дзвінкийзелений глечик... (Рил.).

У реченні значення якогось із другорядних членів може
посилюватися, виділятися з боку смислового та інтонаційно.
Такий член речення кваліфікується як відокремлений. Відок-
ремлення — це смислове та ритмічно-інтонаційне виділення
другорядних членів речення для посилення їхнього значен-
ня у семантико-граматичній структурі речення. Поняття відок-
ремлення членів речення увів О. М. Пєшковський¹. Він
з’ясував сутність цього явища і визначив загальні та част-
кові умови, за яких другорядні члени речення можуть відок-
ремлюватися. Вони і лягли в основу найважливіших пунк-
туаційних правил про відокремлення. Загальні умови відок-
ремлення такі: 1) порядок слів (постпозиція чи препозиція),
від якого залежить відокремлення означень, прикладок, об-
ставин; 2) обтяженість другорядного члена речення залеж-
ними словами (прикметникові, дієприкметникові, прислівни-
кові та порівняльні звороти), що зумовлює відокремлення
означень, прикладок, обставин, додатків; 3) уточнююча функ-
ція членів речення, яка спричинює відокремлення означень,
прикладок, обставин, додатків; 4) особливе смислове наван-
таження (виділення) члена речення, що впливає на відок-
ремлення означень, прикладок, обставин.

До часткових умов відокремлення належать такі: 1) сусід-
ство не однакових за синтаксичною функцією членів ре-
чення; 2) неможливість деяких зв’язаних за змістом слів
входити у синтаксичні зв’язки (наприклад, особових займен-
ників з означеннями і прикладками).

Відокремленим членам речення властива напівпредика-
тивна функція. Найповніше вона проявляється тоді, коли відок-
ремлений член речення можна трансформувати в підрядну
частину складного речення чи в окреме просте речення.
Наприклад: 1. Непорушно стоять дерева, загорненів
сутінь, рясновкритікраплистоюросою (Коц.) і транс-
формовані: Непорушно стоять дерева, що (які) були
загорненівсутіньірясновкритікраплистоюро -
сою; або: Непорушно стоять дерева. Вони загорнені в

Чіешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении. — М.,
1956. — С. 412—436.

сутінь і рясно вкриті краплистою росою. 2. Жахнулася
сарна ă щезла в гущавині, лишившизеленіслідина
синійвідроситраві (Коц.) і трансформоване: Жахнула -
ся сарна й щезла в гущавині. Воналишилазеленісліди
насинійвідроситраві.

Відокремлюватися можуть тільки другорядні члени речення,
однак лише ті, що не мають тісних синтаксичних зв’язків з
словоформами, до яких належать. З цієї причини ніколи не
відокремлюються, наприклад, прямі додатки.

Відокремленими можуть бути непоширені і поширені
узгоджені та неузгоджені означення, які у реченні виділя-
ються з смислового боку та інтонаційно. Відокремлення
означень залежить від кількох чинників: від категоріальних
властивостей означуваних слів і означень, від ступеня по-
ширеності означень, від їхньої позиції щодо означуваного
слова тощо. Означуваними словами найчастіше бувають імен-
ники та займенники. Особові та неозначені займенники дуже
рідко поєднуються з прикметниками, бо конкретизація через
прикметникову ознаку позбавляє їх узагальненого значен-
ня. Тому означення при членах речення, виражених займен-
никами, відокремлюються завжди.

Відокремлюються узгоджені означення у таких випадках:

1. Постпозитивні означення, виражені прикметниковим
чи дієприкметниковим зворотом, якщо він стоїть безпосе-
редньо після означуваного слова: В глибоких долинах, зе -
лениходвиноградуіповнихсизоїімли, тіснились
кам’яні громади, рожевіодвечірньогосонцяабоси -
ніючігустимбором (Коц.); Над далекими горбами та
ярами небо ніби злилось з землею, вкритоютовстим
білимсніговимшаром (Н.-Лев.).

2. Постпозитивні непоширені означення (два і більше),
які належать до іменника чи займенника: Швидко надхо -
див вечір, морозний, зоряний (Ст.); Голос Сашка, чис -
тий, контральтовий, чути десь аж з кімнати бухгал -
терії... (Гонч.).

3. Означення з додатковим обставинним значенням: Ося -
янімісяцем, гори блищать, Осріблені місяцем, сосни
шумлять (Ол.); Розбудженасвіжимвеснянимпо -
вітрям, гіркуватимприсмакомсвіжозеленоїземлі,
невтомнимщебетаннямжайворонкаувисокості,

Найчастіше прикладки відокремлюються у таких випадках:

1. Коли прикладка поширена і стоїть після власної назви:
Сам Лисенко, бездоганнийрицарукраїнськоїпісні, пре -
краснийкомпозиторіпіаніст, зостався в моїй па -
м’яті як найчарівливіша людина (Рил.).

2. Коли прикладка відноситься до особового займенника:
Благословенні ви, вітрилалазуровіЖиттяіюності,
жадобиілюбові (Рил.); Однолітказдівчатамикла -
су, вона, проте, раніше за них розквітла, красовито
вирівнялась дівочим станом (Гонч.).

3. Коли прикладка є видовим поняттям до родового: Ді -
ти — хлопчикідівчинка, — здивовані незвичайною об -
становкою, шептались поміж себе (Коц.).

4. Коли прикладкою виступає власна назва, то вона відок-
ремлюється лише тоді, коли має уточнювальне значення:
Сільський чабан, дідСвирид, показав та розказав мені,
як із тієї солом’яної стрічки бриля шити (36.) і / тільки
осторонь від нього перевіряв варіаційні рядки завідувач
селекційного кабінету ІванПетровичГамалій (Івч.).

5. Коли прикладка приєднується до означуваного слова
(іменника) за допомогою сполучників або, чи, тобто, як
та інших уточнювальних слів, зокрема: як - от, асаме, особ -
ливо, навіть, переважно, родом, наймення, напрізви -
ще тощо: Ні, людський хлопець, дядька Лева небіж, Лу -
каш наймення (Л. У.); У Сквирі лікар був, напрізвище
Рушилов (Рил.).

Відокремлюватися можуть обставини, виражені дієпри-
слівниковими зворотами, одиничними дієприслівниками, при-
слівниками та іменниками в непрямих відмінках.

Відокремлюються обставини у таких випадках:

1. Коли вони виражені дієприслівниковими зворотами:
Вони безшумно, як тіні, бродили по горі, обдуваючиро -
сузтрав; з Ташані густою хвилею котилася пара,
затоплюючи троянівськудолину, верби, хати, при -
ташанськібереги (Тют.); Коло пасіки росли яблуні й
груші, посхилявшигустегіллявпасікунадвулика -
ми (Н.-Лев.).

Якщо у реченні відокремлені обставини, виражені дієпри-
слівниковими зворотами чи одиничними дієприслівниками,
з’єднані єднальним сполучником, то перед ним кома не ста-
виться: Степ, струсившизсеберосутазігнавшине -
примітнітіні, горить рівним жовто - зеленим кольором
(П. М.).

2. Коли дієприслівник у реченні стоїть перед дієсловом:
/ я, заплакавши, назад поїхав знову на чужину (Т. Ш.).
Якщо одиничний дієприслівник стоїть після дієслова і вико-
нує функцію обставини способу дії, то він комою не відокрем-
люється: Кілька годин вони працювали невідпочиваючи
(Соб.). Коли після дієслова є два і більше дієприслівників,
які виконують функцію обставини способу дії, то і перед
першим дієприслівником кома ставиться: Вогонь підбирав -
ся все ближче й ближче, полохливі язики полум’я то
здіймалися в повітря, то падали ниць, розвихрюючись,
випалюючидовколауседочорноготла (Ор.).

3. Можуть відокремлюватися обставини, які уточнюють
значення попередньої обставини: Життя клекотіло вни -
зу, вглибокійдолині, а тут стояла тиша (Коц.);
А там далі, середзеленоголісунадолинці, стоїть
присілок в садках (Н.-Лев.); Однієї ясної днини, такколо
годинидесятоївранці, горішньою дорогою, що йде по -
над Прутом, котилося дві молдуванські каруци (Коц.);
Перед ним, накрайнебі, стояли високі вогняні гори
(Коц.). Обставини, виражені іменниками, відокремлюються
тоді, коли їх треба виділити серед інших членів і надати їм
особливої смислової ваги: 3 самого рання летять чайки в
поле, углиб суходолу (Гонч.); Восени, передвідлітому
вирій, тривожиться і табунами збирається птаство
(Ст.); В долинах десь хатки біліють, Привітно світять -
ся вогні, А тут, нагорахввишині, Провалля з скеля -
ми чорніють (Ол.).

4. Завжди відокремлюються обставини з допустовим зна-
ченням: Незважаючинадідовуобіцянку, перевіз не
прибував (Коц.).

Відокремлені означення та обставини способу дії, міри й
ступеня можуть мати порівняльне значення і приєднуватися
до основного речення за допомогою сполучників як, мов,
мовби, мовбито, немовбито, наче, начеб, начебто,
неначе, ніби, нібито, буцім, буцімто: На дворі сто -
ять здорові, якдуби, груші та черешні (Н.-Лев.) — відок-
ремлене означення; Сонце сховалось в гай за горою, Як в
зачарованийхрам (Леп.) — обставина способу дії; Позад
них визначались на чорній, якоксамит, землі рівненькі
рядки буряків (Н.-Лев,). — відокремлене означення.

Відокремлені члени речення з порівняльним значенням
треба відрізняти від підрядних частин (вони часто за грама-
тичною структурою співвідносні з неповними контекстуаль-
ними реченнями з пропущеним присудком) у складнопід-
рядних реченнях, які теж мають порівняльне значення: На
скелях блищали кущі жовтих весняних квіток, неначе
хтопонатикавїхущілини (Н.-Лев.); Розгублю в до -
розі дні золотокосі, Якрозгубитьвітерлистяусаду
(Фальк.) — повні; Та чутка, якхвилянаморі, дійшла
і до Вербівки (Н.-Лев.); Щасливий той, кому пером дано
небачене у звичному відкрити: Його словам судилось вічно
жити, з роками лиш міцніти, яквино (Заб.) — неповні.

Питання про граматичну природу синтаксичних кон-
струкцій, які вводяться у речення порівняльними сполучни-
ками, давно розглядається вченими, хоч чіткі критерії визна-

чення граматичної структури і синтаксичної функції їх ще й
досі не вироблені. Одні дослідники (М. І. Греч, Ф. І. Буслаєв,
В. О. Богородицький, Л. А. Булаховський та ін.) вважають їх
неповними підрядними реченнями, а інші (Д. М. Овсянико-
Куликовський, О. М. Пєшковський, О. О. Шахматов, О. Г. Руд-
нев та ін.) розглядають їх у структурі простого речення як
окремі його члени. О. Руднєв відзначає, що порівняльні зво-
роти не тільки не мають своїх організуючих центрів (підме-
та і присудка), а й не потребують їх, бо звороти служать
лише для пояснення думки, яка закладена в основній час-
тині речення. Поза нею порівняльні звороти як особлива
синтаксична категорія втрачають свій смисл¹.

Доказом того, що порівняльні звороти мають тісний смис-
ловий і граматичний зв’язок з основною частиною речення
і тим відрізняються від неповних підрядних речень, є те, що
можна зробити заміну порівняльних зворотів іншою син-
таксичною конструкцією. Так, при дієслові-присудку вони
можуть трансформуватися в орудний відмінок з порівняль-
ним значенням.

Порівняйте:

1. Хати, немовгрибичер - Хати червоними грибами
еоні, ростить під вітром буй - ростуть під вітром буй -
новійним (Ант.) новійним.

2. Приходиш до мене, якмрія Приходиш до мене мрією
весняна, Яксрібнопромін - весняною, срібнопромін -
на досвітнязаграва... ньою досвітньою загра -
(Карм.) вою.

На відміну від підрядного речення підрядний зворот пере-
дає не відносно закінчену думку, як речення, а окремі понят-
тя, йому не властива предикативність, як окремому реченню,
модальність та інтонаційна завершеність. Порівняльний зво-
рот знаходиться переважно безпосередньо коло того члена
речення, який пояснює, бо він конкретизує, дає додаткові відо-
мості про предмет, дію, ознаку. Наприклад: Осінні дні ман -
друють, якчерниці, І вечори нудьгують в димарях
(Карм.); Ніч нерухомо тишею блищить, Морозна ніч зак -
лякла, мовзалізна (Малан.); Над густими зеленими ма -
сами дерева подекуди повискакували вгору високі то -
полі, рівні та тонкі, яквосковісвічки (Н.-Лев.).

¹Руднев А. Г. Синтаксис современного русского языка. — М.: Высш.
шк., 1968. — С. 169.

Відокремлені додатки — це виділені інтонаційно (на пись-
мі — пунктуаційно) відмінкові форми іменників з приймен-
никами (крім, опріч, завинятком, замість, навідміну
від тощо) або прислівниковими сполученнями, що мають
значення включення, винятку, заміни: Розглядаючи судно,
Віталій і Тоня перезиркувалися між собою, обмінюва -
лись усмішками, в яких зараз було щось схоже на таєм -
ницю, зближуючу, нікому, крімних, недоступну (Гонч.);
ЗавиняткомбабиОришки, малий Чіпка нікого не любив
(П. М.); — Пам’ятайте ж, Варварочко, що в домі, опріч
вас, нікого немає (Коц.).

Відокремлені додатки не мають об’єктних значень, не по-
в’язані з дією як предмет, на який переходить дія або який є
результатом дії, і сам термін «відокремлені додатки» також
умовний. Не всі граматисти визнають наявність «відокрем-
лених додатків». Слід визнати те, що підстава для виділення
їх не стільки внутрішня, смислова, скільки зовнішня, а саме:
зв’язок прийменникового керування і можливість постави-
ти до них питання непрямого відмінка.

Прості речення можуть ускладнюватися вставними і встав-
леними словами, словосполученнями і реченнями, які гра-
матично не пов’язані з членами речення, хоч надають усьо-
му реченню чи окремим його членам різних смислових
відтінків, виражають додаткові повідомлення, уточнення та
ін. Наприклад: Тут, видно, недавно були люди, бо лежа -
ла купа сухого листу та кілька грубих вербових полін
(Коц.); Така, здається, й я була торік, але тепер мені
чомусь те прикро... (Л. У.); Може, цього й досить лю -
дині, може, нічого більше й не треба, крім шматини
неба над головою та оцього задумливого шелесту лісу?
(Гонч.); Цей зошит — то його, можнасказати, вірний
друг, куди він записує все те, що лягло на серці (Цюпа);
Наслухались дві Мухи того дива (Просенайбільше
Чмільгудів) (Гл.).

Ускладнюючі компоненти не вступають з іншими слова-
ми в реченні ні в підрядний, ні в сурядний зв’язок, характе-
ризуються відносною відокремленістю та інтонацією, що на
письмі передається через розділові знаки — кому, тире, дуж-

ки: Але, наперекірусьому, хлопець набирався сили, мов
дуб у полі, тільки у його великих очах зачаїлася поли -
нева печаль степів (Ст.); Вишневий сад, — вінтільки -
нозацвів, — Данину першу виплативши бджолам,
Дрімав і спав (Рил.); Вона червоне віяло взяла і ніби
ненароком повела В той бік очима (таксобі, зненаць -
ка)... (Рил.).

Відсутність граматичного зв’язку з членами речення чи з
реченням у цілому зумовлює віднесення вставних і вставле-
них конструкцій до «слів, що стоять поза граматичним зв’яз-
ком», хоча дехто з граматистів обґрунтовує зв’язок цих слів
із реченням.

За смисловою функцією розглядувані слова, словосполу-
чення і речення поділяються на вставні і вставлені.

Вставні слова і словосполучення:

Поиск по сайту: