 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Непрямі відмінки
|
Читайте также: |
Родовий відмінок. Основне значення родового
відмінка об’єктне: а) прямого об’єкта при дієсловах із запе-
речною часткою не (не помітив іронії, не привітав дру -
га); б) прямого об’єкта, не визначеного кількісно чи визна-
ченого частково (купив меду, приніс солі, набери води);
в) при збірних іменниках — комплективне (загін добро -
вольців, гурт дівчат), так само при назвах виміру (цент -
нер муки, кілограм цукру). Родовий відмінок при іменни-
ку може також означати належність, присвійність (книга
брата, музика Лисенка, хата лісника) або давати іншу
атрибутивну характеристику (світло лампи, вогонь Про -
метея, звук сирени). Родовий відмінок іменника в сполу-
ченні з числівником, займенником, прикметником виступає
з обставинним значенням часу, дати (другого дня, того
року, погожого ранку1926року).
У сполученні з прийменником родовий відмінок може
виражати різноманітні обставинні значення (поїхати до
Канева, почорніти віддавності, насмішити досліз,
терпіти зарадидруга), порівняльно-зіставні (старший від
сестри, кращий з кращих) та інші значення, що нашаро-
вуються на основні значення родового відмінка.
Давальний відмінок. Значення давального
відмінка в українській мові порівняно з іншими відмінками
менш об’ємне. Давальний відмінок виражає особу або пред-
мет, для яких чи на користь яких відбувається дія (віддав
квіти матері, оголосили наказ студентам, відведуть
кошти дитсадку).
Давальний відмінок може позначати особу, якій приписуєть-
ся певний стан (це так званий давальний суб’єкта в безосо-
бових конструкціях: Дітям радісно. Олені не сидиться).
При іменниках давальний відмінок виражає значення на-
лежності, стосунку, спрямовування (пам’ятник Котлярев -
ському, послання бійцям, шана поетові).
У структурі речення давальний відмінок сучасної україн-
ської мови не виявляє особливих додаткових значень, що
зумовлено майже повною втратою ним прийменникового
зв’язку. Давальний відмінок може вживатися тільки з по-
хідними прийменниками і виражає разом з ними обставинні
відношення (зробив наперекіртоваришам, вибіг на -
зустрічбатькові).
Знахідний відмінок. Основне значення зна-
хідного відмінка — це вираження прямого об’єкта, в той час
як у родовому відмінку це значення обмежене кількома ви-
падками (див. вище).
Знахідний прямого об’єкта виступає при перехідних дієсло-
вах (завести коня, прочитати вірш, вибрати книгу).
Інші значення знахідного: часу (просидів день, навчався
рік ), місця (поїхав уБрест, спустили наводу) виводять-
ся з основного, об’єктного значення. Такі додаткові значен-
ня в основному передаються за допомогою прийменників,
наприклад: покласти підстіл, соромити занепослух,
працювати затовариша, сильніший засмерть.
Орудний відмінок. З усіх відмінків орудний
виділяється особливим багатством своїх значень. Він в
українській мові виражає значення: 1) знаряддя і засобу дії
(писати олівцем, кивнути головою); засобу пересування
(їхати поїздом, пливти човном); 2) суб’єкта дії (завдан -
ня виконано студентом, план затверджено комісією)
або співучасника діяча — соціативне значення (мати здоч -
кою ідуть); 3) значення обставинної характеристики: часу
(працювати ночами, не писати місяцями), місця (проби -
ратися лісами, іти полем), порівняння і перевтілення (вити
вовком, летіти стрілою, жити вдовою); 4) значення
предикативної характеристики (бути лікарем, стати ге -
роєм, зробитися ледарем) та ін.
У сполученні з прийменником форма орудного відмінка
виражає багатоманітні семантико-синтаксичні значення:
об’єктні (розмовляти зучнем, їхати зтоваришем), атри-
бутивні (дівчина зкосою), обставинні (звернутися зза -
питанням, перебувати підводою, вийти передсвітан -
ком), предикативні (борщ був з перцем) та ін.
Місцевий відмінок. Значення місцевого від-
мінка в українській мові обмежені вживаними при ньому
прийменниками на, в (у), о (об), по. Форма місцевого
відмінка в сучасній українській мові аналітична: семантич-
но-функціональне значення передається прийменником у
єдності з флексією.
Місцевий відмінок виражає місце дії (жити в селі, біліти
на палубі, розкидати пополю); час (прийти ошостій
годині); рідше виступає із значенням об’єктним (зосере -
дитися на головному завданні), зокрема знаряддя дії (гра -
ти набаяні) чи засобу пересування (приїхати навозі).
Кличний відмінок. Виконує в реченні
апелятивну функцію — звертання до адресата мовлення.
Форма кличного відмінка ніколи не пов’язується з приймен-
никами і не вступає в підрядні чи сурядні зв’язки з іншими
членами речення. Вона твориться від іменників чоловічого
чи жіночого роду, що означають осіб, істот і персоніфіковані
предмети (Павле, діду, коню, земле, мріє).
Значення звертання до особи виражається за допомогою
флексії у формі однини (Галю, Оксано, Карпе, сину). У
множині клична форма збігається з формою називного
відмінка.
Відмінювання іменників
§114. Поділіменниківнавідміни
За характером основ і відмінкових закінчень змінювані
іменники в сучасній українській мові поділяються на чоти-
ри відміни.
До першої відміни належать іменники жіночого і чолові-
чого, а також подвійного (чоловічого і жіночого) роду з закін-
ченням -с (-я) у називному відмінку однини (робота, Оле -
на, Микола, лівша, земля, суддя, Валя).
До другої відміни належать: іменники чоловічого роду, що в
називному відмінку однини закінчуються на твердий чи м’який
приголосний основи (дуб, кінь, гай), а також із закінченням на
- о (батько, Петро, Дніпро); іменники середнього роду, що в
називному відмінку однини мають закінчення - о, - є (перо, по -
лотно, поле), а також - я, крім тих, що при відмінюванні мають
суфікси - єн -, - ат - (листя, знаряддя, клоччя). Сюди нале-
жать також іменники подвійного (чоловічого і середнього) роду
з суфіксом - ищ (é) (вовчище, носище).
Третю відміну складають іменники жіночого роду, які в
називному відмінку однини закінчуються на твердий чи м’я-
кий приголосний основи (ніч, кров, сіль). До цього типу
відмінювання належить також іменник мати.
До четвертої відміни належать іменники середнього роду,
що в називному відмінку однини мають закінчення - а (-я),
у яких при відмінюванні з’являються суфікси - єн, - ат -
(-ЯЛІ-): ім’я — імені, курча — курчати, теля — теляти.
Іменники першої і другої відмін поділяються на групи:
тверду, м’яку і мішану.
У першій відміні до твердої групи належать іменники з
твердим приголосним основи перед закінченням (крім тих,
що закінчуються на шиплячий приголосний): хата, книга,
риба, Оксана, сирота.
До м’якої групи належать іменники з м’яким приголос-
ним основи перед закінченням: праця, вишня, лінія, Ілля,
Соня.
Мішану групу складають іменники з шиплячим приго-
лосним основи перед закінченням: межа, круча, груша.
У другій відміні до твердої групи належать іменники з
твердим приголосним чистої основи (віл, граб, міст, Ро -
ман) та з закінченням - о (батько, Дмитро, вікно, боло -
то, світло). До цієї групи належить більшість іменників з
основою на - р (сир, вир, твір, муляр, столяр і т. д.),
у тому числі іменники іншомовного походження на - ар
(- яр), - ир, - ир (з наголосом переважно на останньому
складі основи): гектар, футляр, командир, абажур. Сюди
ж належать іменники звір, комар, снігур, хоч вони в на-
зивному відмінку множини мають закінчення - і, властиве
іменникам м’якої групи (звірі, комарі, снігурі).
До м’якої групи належать іменники з кінцевим м’яким
приголосним чистої основи (пень, скрипаль, Івась, обрій)
та з закінченням - є (не після шиплячого), - а (граф, - я):
сонце, поле, життя, полум’я.
За типом м’якої групи відмінюються деякі іменники з ос-
новою на - р, зокрема на - ар, - ир, у яких при відмінюванні
в однині наголос буває на корені або на флексії, а в мно-
жині — тільки на флексії (пузир, лікар, воротар; пузиря,
лікаря, воротаря; пузирі, лікарі, воротарі).
До мішаної групи належать іменники з шиплячим приго-
лосним в кінці основи (ткач, плащ, масаж), перед флек-
сією - є (плече, видовище). Сюди ж належить частина імен-
ників на - р, а саме: назви осіб за фахом чи діяльністю з
наголошеним суфіксом - яр - та сталим наголосом на флексії
(газетяр, газетяра, газетяреві, газетярем, газетярі;
каменяр, каменяра, каменяреві, каменярем, каменярі).
В основу типів відмінювання іменників у сучасній укра-
їнській мові покладено групування іменників за родами та
особливості основ слів. Родове протиставлення досить своє-
рідне. Іменники жіночого роду на - а (-я) становлять першу
відміну, сюди ж належать однотипні за формою (жіночого
відмінювання) іменники чоловічого роду (кількість їх обме-
жена).
Іменникам жіночого роду протиставляються іменники
чоловічого і середнього роду, що входять до другої відміни.
Третю відміну складають іменники жіночого роду, що в
називному відмінку формально схожі на іменники чоловічо-
го роду. До четвертої відміни належать іменники середньо-
го роду, що виявляють деяку специфіку у порівнянні з імен-
никами цього ж роду другої відміни.
§115. Формиіменниківпершоївідміни
На відмінкові закінчення іменників першої відміни впли-
ває кінцевий приголосний основи (твердої, м’якої і мішаної
груп) і належність їх до категорії істот чи неістот (у формах
множини).
Флексії м’якої і мішаної груп переважно є графічним по-
значенням м’якості приголосного основи.
Поиск по сайту: