АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
|
СЛОВОТВІР
§75. Об’єктізавданнясловотвору
Словотвір, або дериватологія (відлат. derivacio — відхилення, утворення), — це розділ мовознав- ства, який вивчає лексичні одиниці за структурою і спосо- бом творення їх.
Лексичне і граматичне значення слова належать до лек- сичного і граматичного рівнів мови. Словотвір має міжрівне- вий характер.
На основі вивчення словотвору окремих слів описується словотвірна система в цілому та наявні в кожній частині мови словотворчі засоби і діючі способи словотворення.
Розрізняють синхронічний і діахронічний словотвір. Син- хронічний (описовий) словотвір вивчає словотворчу струк- туру слів, яка визначається синхронічними відношеннями, тобто тими, що існують на даному етапі розвитку мови. Діа- хронічний словотвір вивчає шляхи появи похідних слів у різні попередні періоди розвитку мови.
Основними поняттями синхронічного словотвору є: сло- вотвірна мотивація і словотвірне значення похідного слова із урахуванням його сучасних (живих) зв’язків з іншим словом або словосполученням. Словотвірні відношення ро- зуміються як відношення похідного (вторинного) слова до того, від якого воно утворилося.
Словотвірні відношення виявляються у споріднених сло- вах. До завдань словотвору входить вивчення всього арсе- налу словотворчих засобів мови, словотвірних типів і роз- рядів у межах використовуваних способів словотворення.
Описовий словотвір української мови досліджує сло- вотвірні процеси, які виявляють закономірності її розвитку на сучасному етапі. Системне вивчення словотвору перед- бачає розгляд способів творення слів, будови їх з урахуван- ням приналежності до певної частини мови, характеру твірної основи та звукових змін, властивих сучасній мові.
§76. Словотвірнаструктураслова вукраїнськіймові
Нове слово виникає на базі вже існуючого в мові й сприй- мається як похідне, або хронологічно вторинне, щодо того, від якого утворене. Наприклад, слова вітряк, денний, давно сприймаються як вторинні щодо слів вітер, день, давній. Ознаками їх похідності є передусім мотивованість їх зна- чень словами, від яких вони походять, а також складніша морфемна будова.
Відношення між мотивованим і немотивованим словом — це вияв семантичної залежності: первинне слово є немоти- вованим, вторинне, або похідне, слово мотивується значен- ням іншого слова того ж кореня, що хронологічно передує йому.
Словотвірну структуру похідного слова складають моти- вуюча, або твірна, основа і словотворчий формант. Словотвірна структура — це властивість похідного слова бути визначе- ним за характером мотивуючої його основи і словотворчого засобу, який виражає словотвірне значення. При словотвір- ному аналізі у похідному слові виявляються семантичні взаємовідношення між двома складовими елементами його словотвірної структури. Так, з погляду сучасних семантико- словотвірних зв’язків слово доброта є похідним, оскільки виявляє мотиваційний зв’язок з прикметником добрий. Сло- вотворчий формант - от - переводить основу прикметника до іменникових слів на позначення абстрактного поняття (доб - рий — ознака предмета, доброта — узагальнена, опредме- чена ознака).
Суттєвою ознакою похідного слова є те, що воно має склад- нішу, ніж первинне слово, будову: до його складу входить, крім твірної основи, словотворчий афікс (суфікс, префікс, рід- ше — флексія із словозмінною і словотворчою функціями, інтерфікс, постфікс, афіксоїд), який уточнює, видозмінює зна- чення мотивуючого слова.
§77. Поняттятвірноїоснови
У словотворенні основною одиницею виступає не корінь, що є спільною частиною споріднених слів, а частина слова, слово або й ціле словосполучення, що мотивує значення по- хідного слова, є його словотворчою базою.
Твірною (словотвірною) основою називають частину слова (слово чи частину слів словосполучення), від
якої твориться похідне. Наприклад, у дієслові заземлити твірною стала основа іменникового слова земля (земл -), мо- дифікована за допомогою словотворчих афіксів: суфікса - и -, який разом із суфіксом - ти оформляє похідне слово як дієслівне, і префікса за -, який виражає словотвірне значен- ня. У слові заземлення твірною виступає вже дієслівна ос- нова заземл - (и - ти), а словотвірне значення виражає імен- никовий суфікс - енн -.
Твірна основа є спільною частиною двох слів — первин- ного і похідного, адже вона завжди виконує для похідного мотивуючу роль. Мотиваційні відношення похідності зумов- люються тими прирощеннями, модифікацією, яких зазнає ос- нова. Наприклад, у словах річний, річниця, роковини той самий корінь рік -, але твірною основою він послужив лише для слова річний, два інших мотивуються інакше: річни - ця — від річний (річн + иц + я), а роковини — від роковий (роков + ин - и).
Мотиваційні відношення між словами завжди встановлю- ються попарно, хоч у процесах словотворення твірна основа може виступати як у ланцюговому, так і в радіальному зв’яз- ках. Порівняйте:
1) при поступовому ланцюговому зчепленні слів твірна основа ускладнюється поступово, утворюючи кілька ступенів:
ліс — лісовий — лісовик — ■ лісовичка;
ліс — лісок — лісочок;
ліс — лісний — лісник — лісничиха;
2) при радіальному зв’язку похідних слів твірна основа мотивує кілька похідних:
лісний
ліс лісовий лісок узлісся
Твірна основа може не повністю входити до похідного слова. Це спостерігається при нульовій суфіксації, коли дієслівна основа в похідному іменнику скорочується за ра- хунок суфікса (переписа - ти — перепис, засів - а - ти — засів); у складних словах, значення яких моделюється словосполу- ченням (трудовийдень — трудодень, чесати хмари — хмарочос) та в абревіатурах — від часткового усічення слів, або буквеного чи звукового (начальник дивізії — начдив; командний пункт — КП (ка - ne); наукова організація праці — НОП).
Поняття «твірна основа» використовується щодо похідних афіксальних слів. Стосовно ж слів, утворених неморфологіч-
ними способами, цей термін може бути використаний умов- но, оскільки для словотвірного аналізу важливим є з’ясуван- ня мотивації: у разі переходу слів з однієї частини мови в іншу, при зрощенні двох слів в одне, при розщепленні бага- тозначного слова та виникненні омонімів.
Словотворчою базою для всіх частин мови, які активно поповнюються новоутвореннями в наші дні, виступають наяв- ні в українській мові слова. Однак потенційна здатність служити базою для словотворення в різних частинах мови неоднакова. Іменникові основи є словотворчою базою для іменників (вишня — вишняк), прикметників (учитель — учительський), дієслів (весло — веслувати), прислівників (мить — миттю). Від дієслівних основ творяться похідні дієслова (світити — засвічувати), іменники (нагороди - ти — нагорода, нагороджувати — нагородження), прик- метники (тремтіти — тремтливий), прислівники (при - сідати — навприсядки). Прикметникові основи можуть бути базою для утворення прикметників переважно з модифіко- ваним значенням здрібнілості, пестливості, збільшеності і под. (червоний — червоненький, червонісінький); дієслів (старий — старіти); прислівників (старуватий — ста - рувато), іменників (новий — новина). Трансформування основ різних частин мови при утворенні іншої частини мови здійснюється за допомогою словотворчих засобів, наділених неоднаковою здатністю включатися в міжкатегоріальну словотвірну похідність.
§ 78. Словотвірне значення слова
Словотвірна структура слова визначається через моти- ваційні відношення твірної основи і словотворчого форман- та або іншого засобу (перенесення наголосу, чергування звуків, переосмислення слова тощо), що видозмінює похідне слово у порівнянні з мотивуючим його первинним словом.
Словотвірне значення в похідних словах — це узагальнене, спільне для певного лексико-семантичного розряду слів значення, яке виявляється в одному словотвір- ному типові певним словотворчим засобом. Словотвірне зна- чення ґрунтується на однотипних відношеннях. Ознаками однотипних відношень є лексико-граматична належність твірної основи до певної частини мови і характер слово- творчого засобу. Наприклад, у суфіксальних утвореннях ко - сар, кобзар, зброяр, баяніст суфікси - ар (- яр), - іст виражають діяча, називають особу за родом її діяльності;
в іменниках хід, лік, цвіт виражається словотвірне зна- чення узагальненої дії у спосіб відкидання дієслівних суфіксів (тут наявне відношення нульового суфікса і дієслівної твірної основи).
Словотворчі форманти, наголос, чергування звуків разом із твірними основами є засобами морфологічного словотво- рення.
Систему словотворення становлять словотворчі засоби, словотвірні типи і розряди слів.
§ 79. Словотвірний тип. Продуктивність словотвірного типу
Словотвірний тип — це основна одиниця кла- сифікації похідних слів. Під словотвірним типом розуміють клас похідних слів (дериватів), що належать до однієї час- тини мови і характеризуються такими словотвірними озна- ками: 1) похідністю від слів однієї частини мови; 2) спільним способом словотвору; 3) одним і тим же словотвірним зна- ченням; 4) тотожним словотворчим формантом. Так, дієсло- ва біліти, чорніти, зеленіти належать до одного слово- твірного типу, тому що вони: а) походять від прикметників;
б) характеризуються суфіксальним способом словотвору;
в) мають одне й те ж словотвірне значення — виділятися за кольоровою ознакою; г) утворені за допомогою дієслівного суфікса - і -.
Словотвірний тип, що є незамкненим рядом похідних і поповнюється новотворами, називається продуктив- ним типом. Прикладом продуктивного словотвірного типу можуть бути віддієслівні іменники на - анн (я), що познача- ють опредмечені дії, процеси (виховання, змагання, вико - будування тощо). Якщо словотвірний тип утворюється кількісно обмеженою групою слів, то він може бути охарак- теризований як непродуктивний. Наприклад, назви людей за зовнішніми чи внутрішніми ознаками їх, утворю- вані суфіксом - ун, складають замкнений, непродуктивний тип: веселун, хитрун, щебетун, говорун, літун, хапун.
Із втратою словотвірної продуктивності окремим типом (чи підтипом) стає непродуктивний і словотворчий афікс, а з часом може перетворитися на мертву морфему (наприклад, суфікс - к - у словах тонкий, близький).
У словотвірній системі сучасної української мови спосте- рігаються випадки поступової втрати продуктивності афікса в одному словотвірному типі і, навпаки, зростання його сло-
вотвірної активності в іншому типі. Так, продуктивний у минулому суфікс - івн (а) в утвореннях на позначення доч- ки за фахом або соціальним станом батька (бондарівна, лимарівна, сотниківна, царівна, князівна та ін.) став зовсім непродуктивним, але в назвах людей за прізвищем або прізвиськом батька він і нині є досить продуктивним у розмовному стилі і закріпився, зокрема, в іменах по бать- кові: Дорошівна, Митяхівна, Кудряшівна, Іванівна, Остапівна.
СПОСОБИСЛОВОТВОРУ
§ 80. Морфологічні способи словотвору
Залежно від матеріальних засобів вираження розрізня- ють морфологічні і неморфологічні способи словотвору.
До морфологічних належать усі способи творення про- стих слів за допомогою афіксальних морфем, а також тво- рення складних і складноскорочених слів.
Морфологічні способи словотвору поділяються на афік- сальні, основоскладання та абревіацію.
До афіксальних способів словотвору належать префіксаль- ний, суфіксальний, постфіксальний, змішані — суфіксально- префіксальний, префіксально-постфіксальний, суфіксально- постфіксальний, суфіксально-префіксально-постфіксальний та флексійний.
Префіксальний спосіб словотвору, або пре- фіксація, — це творення похідних слів за допомогою приєднання префікса: казати — розказати, звичайний — надзвичайний, зелень — прозелень.
Особливістю префіксації є те, що префікс приєднується не до основи, а до граматично оформленого слова, тому похідні слова, утворені префіксальним способом, належать до однієї й тієї самої частини мови, що й мотивуючі. Внаслідок при- єднання префікса лексичне значення мотивуючого слова може істотно видозмінюватися, наприклад: пливти — спливти; гнати — (когось, кудись) — погнати, відігнати, підігна - ти, розігнати, перегнати, зігнати, загнати.
На межі префіксальної морфеми і мотивуючого слова не спостерігається помітних фонетичних змін. Лише окремі префікси української мови мають варіантне вираження у зв’язку з вставкою голосного перед приголосним твір- ної основи: мліти — зомліти (з — зо), брати — зібрати
(з — зі), рвати — розірвати (роз — розі), гнати — обігнати {об — обі) тощо. У ряді випадків префіксацію супроводжує зміна місця наголосу, наприклад: бігти — вибігти, смак — присмак, весна — провесна.
Префіксація є активним способом внутрішнього дієслівно- го словотвору, менш поширена вона в інших частинах мо- ви — іменниках, прикметниках, прислівниках.
Суфіксальний спосіб словотворення, або с у - фіксація, — це творення похідних слів приєднанням до твірної основи суфікса: крига — криж - ин - а, криця — криц - ев - ий, ясний — ясн - і - ти.
Суфіксація — найпоширеніший спосіб творення слів у сучасній українській мові. Способом суфіксації творяться іменники, прикметники, дієслова, прислівники. Кожна з цих частин мови має свою систему суфіксальних морфем, особ- ливо розвинена вона в іменниках і прикметниках.
При додаванні суфіксальної морфеми до твірної основи часто спостерігаються звукові зміни: чергування голосних або приголосних у корені (село — сільський, крапати — крапля), накладання морфем (Одеса — одеський) тощо.
Суфіксально-префіксальний спосіб сло- вотвору полягає в тому, що похідні слова утворюються од- ночасним приєднанням до словотвірної основи префікса і суфікса: ліс — пролісок, нога — обніжок, робити — не - робство.
Суфіксально-префіксальний спосіб широко використовується при творенні іменників, прикметників, дієслів, прислівників.
Унаслідок суфіксально-префіксального словотворення можуть з’являтися похідні слова в межах того ж розряду слів, до якого належить твірна основа (дорога — подорож - ник, танцювати — пританцьовувати), але частіше твірна основа переходить в інший розряд слів (сніг — засніжи - ти, стіл — настільний, наш — по - нашому).
Суфіксально-префіксальний спосіб більшою мірою набли- жений до суфіксації, ніж до префіксації, оскільки префікси залишаються нейтральними до парадигматичного оформлення слова, в той час як суфікси, тісно пов’язані з словотвірною основою і флексією, зумовлюють граматичне оформлення похідного слова. Так, у словах нарукавник, оздоровити ви- ступають префікси на -, о -. Перше з них належить до імен- ників, як і мотивуюче слово рукав, а друге — до дієслів, хоч твірна основа прикметникова.
До суфіксально-префіксальних похідних зараховують слова, утворені від прийменниково-іменникових сполук, наприклад:
без безмежний, при дорозі — придорожний, за
містом — заміський, при Дніпрі — Придніпров’я, за лі - сом — залісся.
У дієсловах широко використовуються також суфіксаль- но-постфіксальний та суфіксально-префіксально-постфіксаль- ний способи словотворення.
Суфіксально-постфіксальні дієслова тво- ряться від іменних (прикметникових та іменникових) і дієслівних основ.
Іменникова або прикметникова основа приєднанням дієслівного суфікса перетворюється на дієслівну. Постфікс - ся не входить до складу дієслівної основи, виконуючи дві функції: 1) граматичну — вираження дієслівного стану; 2) словотворчу — вираження словотвірного значення.
У творенні дієслів суфіксально-префіксаль- но-постфіксальним способом беруть участь імен- никові, прикметникові, числівникові, дієслівні основи, рід- ше — прислівникові, а також основи службових слів. На- приклад: каблук — викаблучуватися, рука — заручити - ся, милостивий — змилостивитися, щедрий — розще - дритися, бідний — прибіднятися, двоє — роздвоїтися, дивитися — видивлятися, моргати — розморгатися, танцювати — розтанцюватися, ні — розпікатися.
§81. Осново - ісловоскладання. Абревіація
Основоскладання, словоскладання та абревіація — різні типи складання основ, унаслідок чого виникають складні і складноскорочені слова: двовірш, світловодолікарня, грам - молекула, агітпункт, вуз тощо.
Складання — це спосіб творення складних слів поєднан- ням двох або більше основ чи цілих слів або їх скорочень (усічень). Цим воно відрізняється від інших способів мор- фологічного словотвору, орієнтованих на творення простих слів.
Складні слова функціонують у тісному зв’язку з систе- мою словосполучень, які стають основою творення їх.
Основним способом творення складних слів — іменників, прикметників, прислівників — є основоскладання.
Основоскладання — це поєднання кількох основ слів за допомогою інтерфіксів о, є (доброзичливий, працездатний) або без них (триповерховий, всюдихід). Результатом основоскладання є складні слова, або компози- ти (лат. compositus — складний, складений з частин).
У композитах твірними виступають повні основи слів, які співвідносяться з словосполученнями, побудованими за ти- пами підрядного зв’язку (дрібнолистий, книгодрук, близько - споріднений) або сполученням компонентів з сурядним зв’язком (природничо - географічний). Основоскладання може супроводжуватися суфіксацією, наприклад: природо - знавство.
Словоскладання, або юкстапозиція (лат. juxta — поряд, біля і positio — місце), — це поєднання кількох слів або словоформ в одному складному слові (хата - ла - бораторія, салон - перукарня).
Юкстапозити утворюються на основі словосполучень при- кладкового типу, але на відміну від синтаксичного словоспо- лучення, що складається з головного слова і прикладки (типу дівчина - красуня, місто - гігант), яка виражає другу назву, слова-юкстапозити виражають одне поняття.
Складання є продуктивним способом творення іменників і прикметників, менше використовується в прислівниках (переважно як індивідуально-авторські новотвори) і спора- дично — в дієсловах.
Абревіація відрізняється від осново- і словоскла- дання тим, що для творення слів використовуються усічені основи, наприклад: профком, змі (засоби масової інформа- ції).
Способом абревіації утворюються тільки іменники. Осно- вами для творення складноскорочених слів виступають пе- реважно словосполучення з опорним іменником і залеж- ним прикметником (районне управління освіти — райуо) або поєднання двох іменників (командир батальйону — комбат).
Перехідний між складними і складноскороченими слова- ми тип становлять іменники, які творяться поєднанням усі- ченої основи залежного компонента словосполучення і ціло- го слова, що виступає опорним компонентом, наприклад: райцентр, спортбаза, сільгосптехніка, будматеріали.
§82. Морфологічно - синтаксичний спосібсловотвору
Морфологічно-синтаксичний спосіб охоплює похідні, які виникають унаслідок переходу слів або словоформ з однієї частини мови до іншої. Головні з них такі: перехід прикмет- ників і дієприкметників у іменники (субстантива- ція); перехід дієприкметників у прикметники (а д ' є к -
т и в а ці я); перехід окремих слів з іменників і прикмет- ників у займенники (прономіналізація); перехід словоформ змінюваних слів у прислівники (адвербіа- лізація); перехід повнозначних самостійних слів у служ- бові: іменників, прислівників — у прийменники (п р є п о - зитивація), іменників і іменникових словосполучень — у вигуки (інтер’єктивація) тощо; спостерігаються також різні переходи між службовими словами.
Перехід слова з однієї частини мови до іншої, супроводжува- ний перетворенням відповідних парадигматичних характеристик, називається конверсією (від лат. conversio — пере- творення, зміна). Типовим прикладом конверсії в українській мові є субстантивація прикметників, перехід окремих повно- значних слів у службові, зокрема прийменники.
Процеси конверсії виникають у певних синтаксичних умо- вах спонтанно. Синтаксичні позиції як певні значення в синтаксичних відношеннях закріплюються за частинами мови. Якщо ту чи іншу позицію займає слово (словоформа) іншої частини мови, то воно поступово змінює своє значення, а потім і морфологічні ознаки, перебуваючи в нетипових для нього синтаксичних зв’язках. Наприклад, прикметник у ролі підмета або додатка позначає не ознаку предмета, а особу або предмет. Порівняйте: Зійшов молодий місяць. До хати увійшов молодий.
Відповідно до виконуваної ролі в реченні субстантивова- ний прикметник молодий позначає особу чоловічої статі, втрачає здатність змінюватися за родами: молодий і моло - да — це два різні іменники, а не словоформи одного слова.
При морфологічно-синтаксичному словотворі похідне слово нічим не відрізняється зовні від мотивуючого, але дістає нове значення. Омоніми легко нейтралізуються у відповідних контекстах.
§83. Лексико - синтаксичнийсловотвір
Похідні слова можуть з’являтися внаслідок поступового зрощення синтаксичного словосполучення в одне сло- во. Такий спосіб словотвору називають лексико-син- таксичним. Так, унаслідок зрощення складених числів- ників утворилися числівники одинадцять, сімдесят, двісті, обидва. Прислівники горілиць, втридорога, чимдуж — при- клади зрощень кількох слів словосполучень.
Словотвірне значення в зрощеннях виявляється через втрату синтаксичних ознак словосполучення і появу грама-
тично оформленого слова, що належить до певної частини мови.
Близькими до зрощень є складні іменники, похідні від прикладкових словосполучень, наприклад: сон - трава, ро - мен - зілля, татар - зілАЯ, хліб - сіль, батько - мати. Внаслі- док семантичного зближення слів синтаксичного сло- восполучення поступово виникає назва у формі складного слова, яке конденсує зміст словосполучення в єдине ціле: хліб - сіль — гостинність, батько - мати — батьки.
§ 84. Лексико - семантичний словотвір
Похідне слово може з’являтися і семантичним шляхом — через розщеплення багатозначного слова і поступове утво- рення омонімів. Наприклад, слово перо (знаряддя для писан- ня), супутник (апарат, запущений на орбіту планети) моти- вуються давно відомими словами: перо (гусяче), супутник (людина, що йде поряд у житті). Словотвірне значення цих похідних слів виражається в контексті через співвідношен- ня омонімії {перо — пір’я, перо — знаряддя для писання; супутник — людина; супутник — апарат).
Лексико-семантичним способом утворюються переважно іменники.
ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ
§ 85. Структура іменникових основ
Іменники являють собою клас слів, що інтенсивно по- повнюється новоутвореннями. Виникнення нових іменни- ків відбувається за участю всіх наявних в українській мові способів словотворення, однак найпродуктивніше вияв- ляють себе морфологічні способи афіксації та словоскла- дання.
Іменникові основи характеризуються різною словотвірною структурою. У сучасній українській мові наявні іменники з непохідною основою (наприклад, ліс, край, жито, поле, сани) і з похідною, в якій, крім кореня, виділяються один або кілька словотворчих афіксів: суфікс {учень, стілець), префікс {прамова, переклад), суфікс і префікс {видолинок, поба - чення), інтерфікс {водопад, птахоферма), інтерфікс і суфікс {вугледобування), інтерфікс, суфікс і префікс {непраце - здатність).
§ 86. Суфіксальний словотвір іменників
У системі афіксального словотвору найактивніші суфік- сальні засоби і суфіксальний спосіб, сукупністю яких вира- жаються словотвірні категорії, властиві кожній частині мови.
Суфіксальні іменники входять майже до всіх словотвір- них категорій цієї частини мови: назв осіб та інших істот (неосіб), назв конкретних предметів і абстрактних понять, збірних та одиничних предметів.
За характером твірних основ розрізняють суфіксальні іменники, мотивовані іменниками, прикметниками, дієслова- ми, числівниками та іншими частинами мови.
Іменники, мотивовані іменниками (відсубстантивні), тво- ряться суфіксами обох груп — тих, що надають нового зна- чення, і тих, що вносять відтінки суб’єктивної оцінки. Імен- ники, мотивовані іншими частинами мови, творяться тільки суфіксами першої групи.
Твірна іменникова основа виражає предметність, яка по- різному уточнюється суфіксом у назвах осіб і неосіб та пред- метів.
Словотвірні типи назв осіб
У назвах осіб за родом діяльності, мотивованих іменника- ми, виражається вказівка на знаряддя або об’єкт спрямуван- ня діяльності людини {косар, комбайнер, волейболіст, стрілець) чи продукт діяльності {харчовик, пасічник, меб - ляр).
У словотвірних типах відсубстантивних іменників на по- значення людей за родом діяльності, фахом продуктивними є суфікси - ар { - яр), - ець { - івеаь, - овець), - ник, - ік { - їк), - ир, - ист { - іст), наприклад: шахтар, килимар, ковзаняр, фахівець, динамівець, олійник, кулеметник, прозаїк, бригадир, таксист, шахіст. Менш продуктив- ними є суфікси іншомовного походження - ант, - ент: ко - мерсант, курсант, кореспондент.
Віддієслівні іменники категорії осіб виражають значення «носій процесуальної ознаки».
Словотвірні типи віддієслівних іменників об’єднують: 1) назви особи як виконавця певної дії або роду її заняття: читач, відвідувач, дослідник, рахівник, складальник, кравець; 2) назви особи як носія певної процесуальної оз- наки; що визначає її поведінку: бунтар, прохач, попихач, утискувач, критикан, трудівник, звитяжець.
Найпродуктивніші типи іменників із суфіксами:
- ник (- івник), - льник: виробник, візник, ремонтник, рятівник, заготівник, в’язальник, веслувальник, намо - тувальник;
- ч (- ач, - яч): ткач, заспівувач, перекладач, збирач, діяч;
- ець (- нець): співець, борець, знавець, продавець, пе - реможець, примиренець, висуванець;
- ар (- яр), що приєднуються переважно до усіченої осно- ви: лікар, бунтар, маляр, кресляр.
Малопродуктивні на сучасному етапі суфікси:
- тель (спільнослов’янського походження): мислитель, вершитель;
- ій: заводій, водій;
- ак (- як): співак, вояк;
- ун: бігун, стрибун, несун;
- к (о), - к (а): неумійко, писака;
- ок: знаток, їдок;
- чик (- щик): льотчик, гонщик, наборщик;
суфікси іншомовного походження:
- атор, - итор, - ер, - ор, - ан, - ат, - ант та ін.: агітатор, диктатор, репетитор, тренер, диктор, критикан, де - легат, практикант.
Відприкметникові утворення назви особи виражають носія ознаки. Семантика їх може дорівнюватися семантиці слово- сполучення іменника з прикметником: передовик — передо- ва людина (на виробництві, у починанні), смільчак — сміли- вий хлопець (чоловік). Однак частіше прикметникова основа, ускладнена іменниковим суфіксом, семантично видозмінюється у напрямку вираження ознаки за дією (заочник — той, який заочно навчається; молодець — той, що позитивно характе- ризується за вчинками, за працею, навчанням і т. д.).
Словотвірні типи відприкметникових іменників познача- ють осіб, означених за родом їхньої діяльності й оцінки її (молодець, сміливець), за зовнішніми ознаками (здоровань, смугляк, чистьоха).
Найбільш уживані суфікси в таких утвореннях: - ик (від - мінник), - ець (марафонець), - ак (- як) (чужак, добряк), - чак (весельчак). Непродуктивними стали суфікси: - ач (ба - гач), - ань (вухань), - ун (дикун, горбун), - ш (а) (лівша, правша) та ін.
У поодиноких суфіксальних іменниках на позначення осіб твірною основою виступає числівник (шістдесятник, сімде - сятник) або займенник (свояк).
Вузька спеціалізація виконуваних людиною (і машиною) дій і процесів знаходить відображення у швидкому зрос- танні обсягу наукової і виробничої термінології та сприяє активізації словотвірних моделей, за якими творяться назви осіб жіночої статі, що виражають їх діяльність, рід занять, фах, процесуальні ознаки.
Іменники, що є назвами осіб жіночої статі, мотивуються іменниками, які є назвами осіб чоловічої статі.
Наявні в мові лише поодинокі деривати категорії осіб із таких паралельних відповідників, як назва чоловічої і назва жіночої статі; наприклад: праля, модистка, манікюрша, машиністка, доярка. Як правило, такі іменники познача- ють рід діяльності, яку віддавна виконували тільки жінки або майже виключно жінки. Іменники дояр, швейник — вторинні, похідні від доярка, швея, вони відображають мож- ливість зворотних співвідношень: назва особи жіночої ста- ті — назва особи чоловічої статі, що зумовлюються позалін- гвістичними факторами. Механізація процесів праці ніве- лює престижність /непрестижність виконання так званої спо- конвічно жіночої праці (доїння корови, шиття білизни і под), що зумовлює називання осіб чоловічої статі на основі назв осіб жіночої статі.
Для творення назв осіб жіночої статі найпродуктивніше використовується суфікс - к (а), який приєднується після су- фікса на позначення осіб чоловічої статі: делегатка, дру - карка, школярка, учителька, студентка, гімнастка, театралка, гітаристка, шахістка, медалістка. Рідше спостерігається усічення суфікса основи: висуванець — ви - суванка.
Менший ступінь продуктивності виявляє суфікс - иц (я), - ниц (я), - щиц (я), який приєднується до повної або усіченої основи: фельдшер — фельдшериця, льотчик — льотчиця, провідник — провідниця, розвідник — розвідниця, але: жнець — жниця, продавець — продавщиця.
Спостерігаються також нерегулярні утворення з суфіксом - ш (а) (кастелянша, педікюрша), який частіше утворює назви осіб жіночої статі із значенням «дружина особи, на- званої мотивуючим іменником» (інженерша, професорша), та з суфіксом - их (а), який також уживається в двох значен- нях. Порівняйте, наприклад: кравчиха, ткачиха з першим значенням; сторож — сторожиха, чабан — чабаниха, які вживаються в обох значеннях, і коваль — ковалиха, голова — головиха, властиві розмовному мовленню із дру- гим значенням.
Поодинокі лексеми цього розряду утворені суфіксами ін- шомовного походження - ес (а) (поет — поетеса), - ис (а) (актор — актриса).
Непродуктивними (мертвими) стали суфікси - х (а) (пря - ха), - ал (я) (праля, ткаля).
Назви осіб за національною і територіальною ознаками творяться від іменникових основ — топонімів. Найбільш уживані суфікси в цих словотвірних типах для назв чоло- вічого роду:
- анин (- янин), - чанин, - ин: молдаванин, пражанин, росіянин, харків’янин, фінікіянин, полтавчанин, до - неччанин, грузин, осетин, болгарин;
- ець (- єць), - анець: житомирець, полтавець, украї - нець, тбілісець, марієць, американець, новгородець;
- ич: костромич, русич;
- ак (- як): словак, туляк, подоляк, сибіряк;
- ит: одесит.
Назви осіб жіночої статі цього розряду творяться суфік- сом - к (а), який приєднується до повної чи усіченої основи або разом із вставним звуком (інтерфіксом), наприклад: біло - рус — білоруска, поляк — полька, костромич — костро - мичка, грузин — грузинка, камчадал — камчадалка, ро - сіянин — росіянка, парижанин — парижанка, угорець — угорка.
Корелятивні іменники із значенням особи за ознакою недорослості утворюються від основ іменників за допомо- гою суфіксів, які переводять їх в іменники середнього роду: - ен (я), - чен (я) та флексії: - а, а в множині — суфікса - ат (а), - ят (а), - чат (а): маленя, хлопченя, дитинчата.
Давнє словотвірне значення недорослості зберігається в іменниках, що позначали доньку за діяльністю батька з су- фіксом - івн (а) (ковалівна, бондарівна); сина — за родом діяльності або соціальним станом батька з суфіксом - енк (о) й - ич (коваленко, ткаченко, княжич, гетьманич); помічника в певній діяльності з суфіксом - чук (ковальчук, чабанчук), а в сучасній мові використовуються як українські прізвища.
Словотвірний розряд назв тварин, птахів, риб, комах на сучасному етапі рідко поповнюється новотворами. В існую- чих словотвірних типах наявні суфікси: - ак (гусак), - ач (деркач), - ень (півень), - ун (цвіркун), - ур (снігур), - ець (тунець), - к (а) (овечка, перепілка), - иц (я) (телиця, ку - ниця) та ін.
Назви конкретних предметів можуть поповнюватись но- вими словами, мотивованими дієсловами, іменниками і при-
кметниками. Найбільш поширені словотвірні типи з су-
? иксами - ак (-як) {держак, вітряк), - ик (рушник), - ач зрошувач), - к (а) (клітка), - иц (я) (дійниця), - ищ (е) (дни - ще) та ін.
У назвах предметів із значенням речовинності виступає суфікс - ь ]-, який внаслідок асимілятивних процесів пере- дається у вигляді подовженого приголосного основи або по- двоєння на письмі (коріння, бадилля), а також суфікси - ець (холодець), - ин (а) (городина, озимина), - инн (я) (гарбу - зиння, павутиння).
У творенні збірних іменників, що позначають сукупність осіб або предметів, використовуються суфікси: - ств (о), - цтв (о) (селянство, жіноцтво), - ак (- як) (вишняк, кругляк), - от (а) (кіннота), - н (я) (рідня), - в (а) (братва, мушва), - ур (а) (агентура), - ат (- іат) (царат, секретаріат) та ін. Назви одиничних предметів творяться за допомогою су- фікса - ин (а): намистина, капустина, горошина.
Абстрактні назви
Іменники, що виражають абстрактні поняття, мотивуються прикметниковими і дієслівними основами. Відприкметникові іменники з словотвірним значенням узагальненої ознаки творяться за допомогою суфіксів: - ість (молодість, прав - дивість, спритність); - ств (о), - цтв (о), - зтв (о): герой - ство, новаторство, пророцтво, убозтво; - от (а): вид - нота, мерзлота; - ин (а): бистрина, глибина; - изн (а): новизна, прямизна; - ь ] (а), що підпав асиміляції: могут - тя; - изм (- ізм): гіперизм, ліризм, гуманізм.
Непродуктивні суфікси давнього походження: - інь (гли - бочінь), - об (а) (жадоба), - яв (а) (синява) та деякі інші.
Віддієслівні іменники з словотвірним значенням узагаль- неної дії або продукту дії творяться за допомогою суфіксів: - анн (я), - инн (я), - енн (я), - інн (я), - ув - анн (я), які нашарову- ються на суфікс дієслова: постачання, примноження, ствердіння, випробування (і випробовування) або при- єднуються до усіченої основи: зіткнутися — зіткнення, стягнути — стягнення (порівняйте: стягувати — стягу - вання).
Малопродуктивний у віддієслівних іменниках суфікс - к (а) виражає словотвірні значення процесу обробки і опредме- ченої дії: нарізка, оранка, обкрутка, виручка, мішанка, перевірка.
Непродуктивні суфікси: - ь ](а) (забуття, почуття); - от (а) (робота); - ощ (і) (заздрощі, хитрощі); - ин (а) (біга -
нина); - н (я) (біготня, тупотня); - б (а) {боротьба, сівба, клятьба).
Особливу групу складають суфікси другої групи, які на- дають новоутвореному іменникові відтінків зменшеності або збільшеності та суб’єктивної оцінки.
Іменники здатні виражати реальну, об’єктивну зменшеність або збільшеність предметів. Вони завжди виявляють відно- шення похідності з іменниками, у яких відсутня сема змен- шеності/збільшеності, і зберігають, як правило, граматичний рід, властивий мотивуючому слову: будиночок, доріжка, ден - це, ночовки — від будинок, дорога, дно, ночви; вітрище, вітрюган — від вітер.
Категорія зменшеності/збільшеності, що історично сфор- мувалася на основі вираження реальних ознак предметів — малого або великого розміру, обсягу, зросту, віку, ваги, малих форм, малої насиченості і т. ін., поступово почала виражати і суб’єктивне ставлення до реалій. Для її вираження в ук- раїнській мові використовуються зменшено-емоційні суфік- си та суфікси збільшеності, які, приєднуючись до твірної ос- нови, надають новоутвореному слову відтінків здрібнілості, ласкавого ставлення особи, голублення, пестливості або збільшеності, зневажливості, згрубілості аж до лайливості.
Зменшено-емоційні іменники з позитивним емоційним забарвленням складають значну групу оцінних слів, що тво- ряться суфіксами - ок, - ек, - ець, - к (о), - очок, - ичок, - чик, - оньк (о), - ун, - усь (у чоловічому роді); - к (а), - иц (я), - очк (а), - ичк (а), - унія), - ус (я) (у жіночому роді); - ц (е), - а, - ч (а), - ен (я), - еньк (о), - ачк (о), - ечк (о) (у середньому роді).
У назвах істот, і зокрема людей, переважає експресивно- емоційна оцінність, а в назвах неістот може виражатися як реальна зменшеність предмета, так і позитивне ставлення особи до нього. Порівняйте, наприклад, у назвах людей і тва- рин: синок і синочок, синонько; Петрик, Петрусь; коник, кониченько; матінка, матуся; донька, донечка; дитят - ко, дитяточко; зайча, зайченя, зайченятко; і в назвах предметів: ножик, ранка, вічко, мішечок, вуличка, дерев - це як вираження малих розмірів, але півничок, дитсадочок, росиночка, доріженька, весельце, віченьки як вираження насамперед позитивних емоцій.
Одним із продуктивних суфіксів, що утворюють іменники з відтінками збільшеності і суб’єктивної оцінки згрубілості, негативного ставлення, можна назвати суфікс - ищ (е), за до- помогою якого слово одержує значення подвійного (чолові- чо-середнього або жіночо-середнього) роду: носище, мос -
тище, морозище, голосище, ручище, головище, відьмище або, рідше, середнього роду чи множинної форми: копитище і копитища, очище і очища, дверища.
Менш уживані суфікси - иськ (о) (хлопчисько, дівчись - ко), - уг (а), - уган (злодюга, дідуган), - ук (а) (звірюка, каменюка, зміюка) і под. Більшість із таких утворень по- значають осіб або інших істот обох статей і належать до іменників подвійного роду.
Семантично близькі до них іменники, похідні від дієслів, що характеризують осіб за процесуальною ознакою, яка оцінюється як негативна: кривляка, заправила, сутяга. Однак у таких лексемах словотворчий суфікс належить до першої групи. Переводячи дієслівну основу в іменники, він виражає нове значення: позначає особу за її дією як харак- терною ознакою людини.
Зменшено-емоційні іменники залежно він контекстуаль- ного оточення можуть втрачати значення позитивної оцінки і набувати відтінків зневажливого ставлення, іронічного або й саркастичного (наприклад, у творах Т. Г. Шевченка).
§87. Префіксальнийсловотвіріменників
У словотворенні іменників префіксація на сучасному етапі порівняно з іншими способами малопродуктивна. Обмеже- на і кількість іменникових префіксів. З-поміж них наявні префікси спільнослов’янського і східнослов’янського похо- дження, які втратили семантичну виразність, а тому виділя- ються у багатьох випадках тільки шляхом етимологічного аналізу слів: па - (виражав вказівку на предмет, схожий на той, що названий: паволока, пакіл; су - (виражав значення сукупності, суміжності: сув’язь, сукровиця); пра - (позна- чав віддалені ступені спорідненості по висхідній і спадній лініях: пращур, правнук) та ін. У сучасній українській мові ці давні префікси використовуються в галузі створення нау- кової термінології за давніми зразками з дещо видозміне- ним словотвірним значенням (павітер (вітерець), прамо - ва, прабатьківщина, праліс, прарід, супісок, суглинок) або входять до складу відприкметникових іменників пере- важно абстрактного значення, утворених суфіксальним спо- собом (сумирність, суміжність і суміжник, сумісни - цтво, сумісність, суміщення).
Живі, хоч і не активно виявлені словотворчі зв’язки у префіксів, споріднених з іншими частинами мови — дієсло- вом, прикметником, прислівником: про -, перед - (із значен-
ням передувати в часі: провесна, переддень, передісторія); під - (із значенням підпорядкування): підвид, підстанція; спів - (із значенням спільної участі, взаємодії: співавтор, співпраця); не - (із значенням заперечення: недруг, неволя).
Більш активну роль ці префікси виявляють при суфік- сально-префіксальному словотворенні іменників.
У термінології продуктивно взаємодіють з твірними осно- вами іменників префікси іншомовного походження:
анти - (проти): антитеза, антизакон;
архі - (зверх): архімандрит;
віце - (другий за чином, званням): віце - адмірал, віце - кон - сул;
дис - (відсутність чогось): дисгармонія;
екс - (колишній): ексчемпіон;
екстра - (найвищого гатунку, найкращий): екстраклас;
ім -, ін - (заперечення, відсутність): імміграція, інваріант;
контр - (протилежний): контрудар;
обер - (вищий за чином): обер - прокурор;
прото - (перед): прототип, протоісторія;
ре - (зворотна дія): реевакуація;
супер - (зверху, вище): суперобкладинка, суперзірка;
ультра - (зверх): ультрамода.
У системі словотворчих засобів іменників значне місце займають слова-афіксоїди українського та іншомовного (пе- реважно грецького і латинського) походження: пів, полу, все; авіа, авто, агро, біо, гідро, мікро, мілі, мега, метео, нейро, полі, теле і под. Такі початкові елементи при сло- вотворенні перестали сприйматися як кореневі морфеми (твірні основи) і почали перетворюватися на словотворчі засоби — префіксоїди, а утворені за участю їх іменники сприй- маються як прості, а не складні слова: південь, полудень, всесвіт; авіамотор, автомашина, агротехнік, біома - са, мікрокалькулятор, міліметр, мегаполіс, метеостан - ція, нейрохірургія, поліграфія, телепередача.
§ 88. Префіксально - суфіксальний спосіб творення іменників
Префіксально-суфіксальні іменники творяться від іменни- кових основ. До префіксально-суфіксальних іменників на- лежать такі деривати, в яких іменникова основа оформляє- ться суфіксом (з нульовою чи матеріально вираженою флек- сією) разом з одночасним приєднанням префікса, наприк- лад: видолинок, перелісок, пролісок, провулок, спів -
вітчизник, загривок, узбіччя, роздоріжжя, обличчя, одвірок.
У сучасній українській літературній мові такі утворення малопродуктивні. Значно більшу продуктивність виявляють словотвірні типи суфіксально-префіксальних утворень, осно- вами для яких служать прийменниково-відмінкові словоформи іменників. У процесі словотворення прийменник перетво- рюється на префікс. Наприклад, в іменниках, утворених за моделлю прийменник-префікс + суфікс - bj -(a): безриб’я, безхмар’я, безправ’я, безладдя, заозер’я, залісся, між - брів’я, міжсезоння, надхмар’я, надголів’я, передгроззя, передмістя, піддашшя, піднебесся, побережжя, Побуж - жя. Найуживаніші прийменники-префікси без, за, під, між, на, над, при, по, а з суфіксів - к (а), - ств (о), - іств (о), - ок, - ник. Наприклад: безкозирка, запічок, підніжка, підопліч - ка, безумство, навушник, нахлібник, надгортанник, пригорок, пристінок, подорожник.
§ 89. Іменники безафіксного творення (нульова суфіксація)
Своєрідним видом афіксального словотворення іменників є нульова афіксація. Безафіксне словотворення в сучасній українській мові використовуюється при творенні віддіє- слівних і, рідше, відприкметникових дериватів.
Віддієслівні іменники, тобто такі, що структурно і семантич- но мотивуються дієслівними основами, становлять значний лек- сичний масив серед граматичного класу іменників, своєрідність якого полягає у поєднанні деяких елементів дієслівної семан- тики з категоріальними значеннями іменника.
Безафіксним способом можуть творитися нові слова як від «чистих» основ, так і від тих, у складі яких наявні пре- фікси або суфікси.
Словотворчий процес таких іменників виявляється у двох формах: 1) у чистому вигляді (без фонетичних змін), на- приклад: cadumu — сад, зсуватися — зсув;
2) з фонетичними змінами, які полягають переважно у чергуванні голосних або приголосних звуків, що зумовлю- ються їх новими позиціями: виходити — вихід, гатити — гать, носити — ноша.
У мовознавчій літературі виділяють чотири типи слово- твірних моделей безафіксних іменників української мови:
1) іменники чоловічого роду II відміни: хід, гук, переспів, почин;
2) іменники жіночого роду І відміни: обнова, згода, зая - ва, передача;
3) іменники жіночого роду III відміни: зав’язь, розповідь, зустріч;
4) іменники, які мають лише форму множини: збори, лови, вибори, бігá.
Більшість безафіксних віддієслівних іменників утворена від основ префіксальних дієслів (вихід, відсів, засік, роз - гін). Утворень від безпрефіксальних основ значно менше (типу вис, мах, крик, біг). Таке переважання пояснюється не стільки тим, що і в класі дієслів переважають префіксальні утворення, скільки тим, що префіксація дієслівних основ сти- мулює участь їх у словотворі за моделлю безафіксного тво- рення. Порівняйте, наприклад, запис, допис, перепис при неіснуючому пис. При безсуфіксному творенні віддієслівних іменників відкидаються всі дієслівні суфікси, тим самим ну- льова суфіксація забезпечує переведення дієслівної основи до класу слів, що виражають предметність. У словотвірній моделі безафіксного творення іменників функціонують осно- ви як доконаного, так і недоконаного виду. Наприклад, доко- наного виду: зарядити — заряд, здати — здача, пере - гнити — перегній, викупити — викуп, переходити — перехід, зливати — злив, вигонити — вигін, спадати — спад.
У безафіксних іменниках жіночого роду важче встанови- ти похідність від дієслів доконаного чи недоконаного виду, наприклад, заборона співвідноситься з дієсловами обох ви- дів — заборонити і забороняти. Так само відмова — від - мовити і відмовляти, приправа — приправити і при - правляти.
У процесі нульової суфіксації твірна основа може зазна- вати фонетичних змін. Найпоширенішими є такі зміни приголосних: 1) зворотне чергування (вислужити — ви - слуга, кричати — крик, класти — клад); 2) чергування приголосних б — бл, п — пл, в — вл, м — мл (трави - ти — травля, крапати —- крапля); 3) усічення дієслівної основи (заповідати — заповідь, кликати — клич, від - мовити — відмова, перегукуватися — перегук); 4) по- м’якшення кінцевого приголосного основи (гатити — гать, падати — падь, зав’язатися — зав’язь, висі - ти — вись); зміни голосних переважно виявляються як чергування о, є з і, хоч і непослідовно (витворити — витвір, боліти — біль, але: викосити — викос, заводи - ти — завод).
Ці ж явища спостерігаються в іменниках прикметниково- го (дієприкметникового) походження: сухий — суша, по - рослий — поросль, блакитний — блакить, ламаний — ламань.
Допоміжним засобом безафіксного творення іменників може виступати також перенесення наголосу.
Нульовий суфікс іменника взаємодіє з нульовою (в чоло- вічому роді) або фонемно вираженою флексією. Цим засо- бом здійснюється переведення дієслівної або прикметнико- вої основи до розряду іменників. Флексія оформляє на- лежність іменника до певного роду (в однині). Наголос по- хідного іменника може залишатися на корені або префіксі, фіксуючи акцентологічні закономірності основи дієслова чи прикметника. Проте частіше внаслідок скорочення основи після відкидання дієслівних суфіксів він пересувається на- перед.
В іменниках чоловічого роду, утворених від префіксаль- них дієслів, наголос, як правило, переміщується на префікс {закликати — заклик, переділити — переділ, розтина - ти — розтин) або на корінь (наділяти — наділ, настила - ти — настил).
В іменниках жіночого роду з флексією - а (я) наголос час- тіше зберігається на тій морфемі, що й у дієслові: вирва - ти — вирва, кривдити — кривда, переправити — пере - права, завіяти — завія, відзначити — відзнака, але: виставити — вистава, носити — ноша.
Відприкметникові утворення також характеризуються пе- ренесенням наголосу, але не тільки наперед, а й на кінець слова. Порівняйте: синій — синь, але: сухий — суша, зеле - ний — зелень і красний — краса.
§ 90. Словесний наголос в афіксальних утвореннях іменників
Словесний наголос в українській мові має властивість пере- міщуватися, виявляючи усталені закономірності літературної вимови, які відображають норми словозміни і словотворення.
У словотворчих моделях афіксальних утворень відобра- жаються не лише певні закономірності використання афіксів для відповідного розряду слів, а й більш або менш усталені норми наголосу в початковій формі слова (при словозміні він може переміщатися, відбиваючи інші закономірності), що є типовими або характерними для слів певного словотвір- ного типу.
У суфіксальних іменниках переважає наголос на суфік- сах: - ак { - як) — у назвах людей за національністю чи територіальною приналежністю {поляк, подоляк); у назвах конкретних речей {держак); збірних понять {березняк, суш - няк); тварин {рисак);
■аль — у назвах людей за родом занять, за внутрішніми чи зовнішніми ознак"— 'скрипаль, носáль);
- ань — у назвах *,*, ^Й за зовнішніми чи внутрішніми ознаками {здоровань, черевань);
- ач — у назвах людей за родом занять {збирач, викладач, але: попихач, привласнювач); у назвах конкретних пред- метів {рогач, приймач);
- ир — у назвах людей за родом занять {командир); у назвах конкретних предметів {пустир);
- ій — у назвах людей за внутрішніми чи зовнішніми оз- наками {бабій); за родом занять {водій);
- ист, - іст { - їст) — у назвах людей за належністю до певних політичних або інших напрямків {ідеаліст, мате - ріаліст, атеїст); за родом занять (бандурист, цимбаліст);
- ук, - ун, - ай, - чук — у назвах людей за родом занять, за зовнішніми чи внутрішніми ознаками {хапýн, бородай, але: глашатай, при менш вживаному глашатай); у назвах тва- рин та інших істот {піскýн, цвіркун, ведмедчýк);
- ильник { - ільник) — на означення людей за родом за- нять {кріпильник); на означення конкретних предметів {хо - лодильник);
- итель — на означення людей за родом занять {пове - литель);
- унок { - юнок) — на означення конкретних предметів, явищ {поцілунок, малюнок).
Так само в іменникових утвореннях жіночого роду наго- лос падає частіше на суфікси і рідше — на флексію.
Наголошення в суфіксальних утвореннях саме суфіксів є засобом вираження словотвірного значення цих афіксів, а досить часте переміщення наголосу в непрямих відмінках на флексію служить показником відмінностей у граматич- них (реляційних) значеннях слова.
В іменниках, утворених суфіксально-префіксальним спо- собом, навпаки, переважає кореневий наголос, наприклад: наплічник, подорожник, загривок, але: підліток, зáзу - бень.
Наголос виділяє в словотворчій моделі саме ту морфему, яка виражає основне словотвірне значення слова: у су- фіксальних утвореннях — суфікс, а в суфіксально-префіксаль-
них — основу (корінь), до якої приєднуються водночас префікс і суфікс. 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | Поиск по сайту:
|