ПРИКМЕТНИК

Прикметник — це частина мови, що виражає постійну
(статичну) ознаку предмета, граматично виявлену в катего-
ріях роду, числа і відмінка.

Поняття якості в прикметнику може бути виражене без-
посередньо (зелений овес, глибока річка, свіже молоко)
або через відношення до інших предметів (морський вітер,
кімнатна рослина, гречане борошно) та через відношен-
ня до особи чи істоти (Трохимів син, материна хустка,
вовче око). Вступаючи в синтаксичний зв’язок з іменни-
ком, прикметник відповідає на питання про предмет: який?
яка? яке? чий? чия? чиє? На відміну від імен-
ників форми роду, числа і відмінка прикметників не є само-
стійними, вони узгоджуються з формами роду, числа і відмінка
іменників. Частина прикметників може мати семантично
вмотивовану категорію ступеня вияву ознаки, що знаходить
граматичне вираження у формах ступенів порівняння (си -
ній — синіший — найсиніший, тонкий — тонший — най -
тонший).

Прикметники виступають у реченні в ролі узгодженого
означення, наприклад: Перлове небо прибрало землю у сірі
тони (Коц.).

Приєднуючись за допомогою зв’язки до підмета, прикмет-
ник може виступати в ролі іменної частини складеного при-
судка, наприклад: Гори булипрозорі й легкі в ці останні
дні ясного гірського літа (Гонч.).

За своєю здатністю виражати ознаки предмета безпосе-
редньо або через відношення його до іншого предмета чи
особи прикметники поділяються на розряди: якісні, відносні
і присвійні. Є також деякі проміжні групи: відносно-якісні,
присвійно-відносні, присвійно-якісні.

Якісніприкметники

Якісні прикметники виражають ознаки предметів безпо-
середньо своїм лексичним значенням: жовтий цвіт, ба -
дьора пісня, гіркий перець, хоробрий воїн, далека путь,
глухий тупіт, приємний вигляд.

Якісні прикметники на сучасному етапі сприймаються як
непохідні слова, хоч у минулому були пов’язані з назвами
предметів і, отже, виражали ознаку відносну — через пред-
мет. Так, наприклад, корінь слова білий (бЪ-л-ъ) у давнину
означав «світло, прозорість», а прикметник пишний похо-
дить від іменника пыхъ із значенням «дихання, пихкання».

Безпосередньо виявлені ознаки предмета сприймаються
органами чуття людини. В сучасній українській літературній
мові якісні прикметники утворюють кілька тематичних груп,
виражаючи:

1) ознаки кольору, розміру, ваги і зовнішніх особливостей
предмета, що сприймаються органом зору: чорний, ясний,
великий, широкий, важкий, косий, круглий;

2) ознаки предметів за смаковими якостями і властивос-
тями, що сприймаються органом смаку: кислий, гіркий, смач -
ний та ін.;

3) ознаки предметів за фізичними властивостями, що
сприймаються органами дотику, слуху, нюху: холодний, теп -
лий, твердий, дзвінкий, пахучий;

4) фізичні якості людини та інших істот: здоровий, ху -
дий, меткий, сліпий, лисий, стрункий;

5) психічні властивості, особливості характеру та інші
ознаки людини: сердитий, лагідний, сумний, добрий, ро -
зумний, рішучий, настирливий, тихий.

Якісні прикметники мають лексико-граматичні особливості,
що відрізняють їх від інших розрядів.

1. Найістотнішою граматичною ознакою якісних прик-
метників є їх здатність творити форми ступенів порівнян-
ня. Якісні прикметники передають ознаки, які в різних пред-
метах виявляються неоднаковою мірою. Вияв інтенсивності
ознаки виражається в якісних прикметниках граматичними
формами вищого і найвищого ступенів порівняння і лекси-
ко-словотворчими засобами: творенням похідних прикмет-
ників із суфіксами емоційної оцінки (білий — біленький,
білісінький, білуватий; кислий — кислуватий, кислень -
кий, кислющий).

Інтенсивність ознаки може також виражатися синтаксич-
но приєднанням до якісного прикметника кількісно-означаль-
ного прислівника, наприклад: трохи ледачий, мало рухли -
вий, дуже радий, надзвичайно вдалий, надто гордий.

2. Характерною властивістю якісних прикметників є та-
кож здатність їх вступати в антонімічні відношення (весе -
лий — сумний, гарячий — холодний, гострий — тупий,
багатий — бідний).

3. Від якісних прикметників можна творити іменники з
абстрактним значенням (сміливий — сміливість, злий —
злість, добрий — доброта, синій — синява, широкий —
широчінь), а також якісно-означальні прислівники з суфік-
сом -о чи - є (солодкий — солодко, кмітливий — кмітли -
во, гарячий — гаряче, терплячий — терпляче).

4. Невелика група якісних прикметників може мати ко-
ротку форму, наприклад: зелений — зелен, ясний — ясен,
вартий — варт, дрібний — дрібен, радий — рад, пов -
ний — повен, певний — певен.

Однак деякі прикметники можуть не мати всіх цих особ-
ливостей. Так, не всі якісні прикметники можуть творити
ступені порівняння (наприклад: мертвий, німий); від час-
тини якісних прикметників не утворюються іменники з аб-
страктним значенням (зубатий, бурий, карий і под.), тільки
деякі якісні прикметники мають коротку форму.

Відносні і присвійні прикметники не мають жодної з наз-
ваних властивостей, оскільки вони виражають ознаки пред-
метів опосередковано через інші предмети.

Відносніприкметники

Відносні прикметники позначають ознаку предмета не
безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета,
явища, дії.

Вираження ознаки через предмет, явище або дію чи обста-
вину — типовий показник синтаксичних відношень: квіти
з паперу, каша змолоком, екзамен привступі (до ву -
зу), сон уночі. Прикметник, твірною основою якого висту-
пив іменник, що позначає предмет або узагальнену дію, ви-
ражає ознаку, логічно співвідносну з семантикою синтак-
сичного словосполучення: паперові квіти, молочна каша,
вступний екзамен, нічний сон.

Відносні прикметники мають похідні основи і творяться
переважно від іменників за допомогою закріплених за цим
розрядом слів суфіксів або префіксально-суфіксальним
способом чи основоскладанням (див. § 94—97).

Морфологічні ознаки відносних прикметників не збігають-
ся з ознаками якісних прикметників. Відносні прикметники
змінюються за родами, числами і відмінками, але не творять
ступенів порівняння. Від відносних прикметників не тво-
ряться похідні слова з суфіксами суб’єктивної оцінки, так
само не творяться іменники абстрактного значення і при-
слівники на - о, - є.

За значенням відносні прикметники поділяються на тема-
тичні групи, з-поміж яких найбільші кількісно такі:

1) назви ознак предметів за матеріалом: кам’яна ста -
туя, глиняний посуд, дерев’яне ліжко, солом’яна
стріха, ситцева сорочка, конопляне полотно, чавунне
ядро;

2) назви ознак за відношеннями різних вимірів предметів:
годинний відпочинок, кілометрова відстань, літрова
пляшка, десятипроцентний розчин, повторне завдан -
ня, кількаразове нагадування, двокілограмова вага;

3) назви ознак предметів за призначенням, функціями та
іншими особливостями: читальний зал, виховна година,
спусковий механізм, копіювальний папір, сталепрокат -
ний цех, звітна доповідь;

4) назви ознак предметів за належністю їх до установи,
організації тощо: шкільне подвір’я, колективний сад, за -
водська площа, інститутський зал;

5) назви ознак предметів за просторовими відношеннями
до інших предметів: приміська зона, польова бригада,
зарічний лиман, навколоземний простір, прикордон -
ний пост, північний край.

Відносні прикметники можуть переходити в розряд якіс-
них. Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть
лишатися в розряді відносних, а на основі переносних зна-
чень створюються поступово якісні прикметники, що на су-
часному етапі ще сприймаються як похідні.

Так, наприклад, назви ознак предметів за різними відно-
шеннями типу вишневий (сік), буряковий (корінь), буз -
ковий (кущ), малиновий (напій) можуть вживатися і як
назви кольорів, що сприймаються безпосередньо: вишнева
хустка, бурякова шапочка, бузковий відтінок, мали -
нове пальто.

Ці назви кольорів уже сприймаються як якісні прикметни-
ки. Відносні прикметники, що виражають ознаки предметів
за матеріалом та іншими відношеннями, можуть також набу-
вати в контексті ознак якісних прикметників. Порівняйте,
наприклад: срібна ложка і срібна голова (сива); дерев’я -
ний стіл і дерев’яний язик (нерухомий, отерплий);
батьківські збори і батьківське ставлення (чуйне); криш -
талеваваза і кришталева совість (особливо чиста).

Деякі відносно-якісні прикметники, в яких процес семан-
тичних перетворень завершився, мають ознаки якісних прик-

метників. Так, наприклад, прикметники творчий, картин -
ний, діловий, мирний можуть утворювати форми вищого й
найвищого ступенів порівняння або синтаксично означати-
ся кількісними словами: більш творчий, найбільш твор -
чий, менш діловий, найменш діловий, занадто картин -
ний, дуже мирний.

Такі прикметники можуть ставати твірними основами імен-
ників з абстрактним значенням (творчість, картинність)
або прислівників (творчо, картинно, мирно) і вступати в
антонімічні та синонімічні відношення.

Присвійні прикметники

Присвійні прикметники виражають належність предмета
певній людині або (рідше) тварині: батькова хата, Андріїв
брат, Океании зошит, директорів наказ, лисяча голова.

Значення присвійних прикметників однотипні, всі вони
виражають індивідуальну віднесеність предмета людині або
тварині. Лише у випадку уособлення неживих предметів
вживаються прикметники з присвійним значенням, похідні
від назв неістот, наприклад: А місяців батько (його сон -
цем звуть) саме люльку закурив (Тич.).

Присвійні прикметники мають свої словотворчі типи і
своєрідні граматичні ознаки. Твірними основами присвійних
прикметників виступають лише іменникові і тільки назви
істот (за рідкісними винятками у випадку уособлення нежи-
вих предметів). Присвійні прикметники творяться: а) від
назв людей за допомогою суфіксів - ів (- їв), - ин (-їм):
Петрів, Василів, товаришів, Сергіїв, сестрин, Мико -
лин, Маріїн; б) від назв тварин за допомогою суфіксів - ач
(ий), - яч (ий), - ин (иă), - їн (ий): курячий, орлиний, со -
лов’їний.

У поодиноких прикметниках, похідних від назв тварин,
виступають суфікси - ів, - ин: соловейків, зозулин. Деякі
присвійні прикметники мають нульовий суфікс, наприклад:
вовчий, овечий.

Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у назив-
ному й знахідному відмінках мають коротку форму (ковалів,
Іванів, материн, Маріїн, доччин), а прикметники, похідні
від назв тварин, мають повну форму (гусячий, качиний,
собачий).

Якщо прикметник виражає належність предмета не одній
тварині, а позначає загальну родову віднесеність чи влас-
тивість тієї або іншої тварини, то він входить до розряду
присвійно-відносних або присвійно-якісних прикметників.

Порівняйте, наприклад: ведмежа голова, орлиний клюв
(присвійні прикметники); ведмежа шуба, собача зграя,
орлине пір’я (відносні); ведмежа послуга, собачий хо -
лод, орлиний зір (якісні прикметники).

Не виражають значення присвійності і ті прикметники, що
входять до складу фразеологічних словосполучень і терміно-
логічних назв, наприклад: ахіллесова п’ята, гордіїв ву -
зол, дамоклів меч, адамове яблуко, торрічеллієва пус -
тота, петрові батоги (бот.), воловий язик (діал., назва
квітів). Не мають присвійного значення і прикметники, що
стали географічними назвами або прізвищами, наприклад:
Київ, Харків, Шевченкове, Павлів, Яків, Ковалишин.

Присвійні прикметники вживаються в уснорозмовному
стилі, в мові художньої літератури і фольклору. В інших
стилях української мови присвійні прикметники вживають-
ся рідко. Значення індивідуальної віднесеності особі в нау-
ковому, публіцистичному та інших стилях мови найчастіше
передається формами родового відмінка іменника: твори
Франка, музика Лисенка, світогляд письменника, слово
учителя, заява Ігнатенка, наказ директора.

Присвійні прикметники, утворені від назв тварин, порівняно
рідко вживаються навіть у розмовному та в художньому
стилях мови.

Присвійно - відносні
та присвійно - якісні прикметники

В українській мові виділяються проміжні групи прикмет-
ників, що поєднують присвійне і відносне значення або вис-
тупають у значенні безпосередньо виявленої зовнішньої ха-
рактеристики предмета.

Присвійно-відносні прикметники творяться від назв лю-
дей, зрідка від назв тварин за допомогою суфікса - ськ -. При-
єднуючись до суфікса твірної прикметникової основи, суфікс
- ськ - виступає частиною складного суфікса - івськ - або
- инськ -, наприклад, адмірал — адміральський, козак —
козацький, батько — батьківський, учень — учнівський,
мати — материнський, Малишко — Малишківський.

Від назв тварин творяться присвійно-відносні прикмет-
ники тими самими суфіксами, що й присвійні: - ач - (- яч -),
- ин - (- їн -), зрідка - ов - або нульовим суфіксом (телячий,
конячий, журавлиний, качиний, зміїний, воловий, ове -
чий, орлій).

На відміну від присвійних прикметників, що виражають
належність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні

прикметники вказують на більш узагальнену віднесеність,
наприклад: Шевченківські місця (місцевість, де народився,
жив і навчався Т. Г. Шевченко); дівчачий гурт, дівочий
хоровод; орлина сім’я, журавлиний ключ, звіряче по -
томство.

До присвійних прикметників ставляться питання чий?
чия? чиє? чиї?, присвійно-відносні прикметники в
основному відповідають на питання який? яка? яке?
які?: дівочі уста (ч и ї?), дівочий хоровод (яки й?);
дідова хата (ч и я?), дідівська хата (ч и я?, як а?),
дідівська спадщина (я к а?); ластівчине крило (ч и є?),
ластів’яче гніздо (я к є?), ластів’яче шугання (я к е?).
Втрачаючи семантичний відтінок присвійності, присвійно-
відносні прикметники входять цілком у розряд відносних,
наприклад: учительська конференція, батьківський ко -
мітет, риб’ячий жир, коров’яче молоко, кролячий пух,
соболиний комір.

Усі присвійно-відносні прикметники виступають тільки в
повній формі.

Присвійно-відносні прикметники можуть поступово набу-
вати значення якісних прикметників. Переосмислення це
можливе на основі переносних значень слова. Такі прикмет-
ники виділяються в окрему групу присвійно-якісних, наприк-
лад: материнська ласка, дружній потиск руки, дідівські
закони, звірячий погляд, вовчий апетит, заяча душа,
воляча сила, осляча (ослина) впертість і багато ін.

З таким же значенням виступають прикметники в стійких
фразеологічних сполученнях: діло теляче, лебедина пісня,
охрімова свита, куряча сліпота, езопівська мова, ма -
мина доня, прометеївський вогонь.

Присвійно-відносні прикметники, переходячи в розряд
якісних, набувають деяких граматичних ознак, властивих
якісним прикметникам. Деякі з них набувають здатності
сполучатися з кількісно-означальними прислівниками, напри-
клад: майжезвірячий погляд, винятководружня роз -
мова, надтоосляча (ослина) впертість. Від цих при-
кметників творяться означальні прислівники суфіксально-
префіксальним способом: по - батьківському (по - батьків -
ськи), по - материнському (по - материнськи), по - дідівсько -
му, по - звірячому, по - собачому, no - качиному, по - волячо -
му, по - ведмежому, по - телячому.

Проміжні групи прикметників є наслідком незаверше-
ності становлення нових семантичних відтінків на основі
переносних значень слова. Розподіл прикметників і відне-

сеність їх до певних семантико-граматичних розрядів мо-
же здійснюватися на рівні основних значень. А в кон-
текстуальних умовах виявляються різні випадки переходу
прикметників з одного семантико-граматичного розряду в
інший.

Якісні прикметники можуть характеризувати якість пред-
мета безвідносно до інших предметів і в порівняльних зв’яз-
ках щодо інтенсивності вияву ознаки. Для вираження сту-
пеня вияву ознаки вживаються дві форми прикметника: ви-
щого і найвищого ступенів порівняння.

Вищийступіньпорівняння

Вищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному з
порівнюваних предметів якість виражена більшою або мен-
шою мірою, ніж у іншому (інших), наприклад: Колодязі до -
водилось копати на двадцять метрів і глибші (Ян.).

Якщо прикметник виступає в ролі іменної частини скла-
деного присудка, то форма вищого ступеня може виражати
те, що властива предмету ознака виявлена більшою або мен-
шою мірою в ньому самому у зіставленні за часовою перс-
пективою, наприклад: Ольга була вища, ніж я собі уяв -
ляв. Вона була худіша, ніж я пам’ятав. Вона стала
наче старша (См.).

Форми вищого ступеня бувають прості (синтетичні) і скла-
дені (аналітичні).

Проста (синтетична) форма вищого ступеня
утворюється приєднанням до кореня або основи прикметни-
ка суфікса - ш - або - іш -, наприклад: дешевий — дешевший,
молодий — молодший, розумний — розумніший, ретель -
ний — ретельніший.

Від деяких прикметників вищий ступінь твориться за до-
помогою обох суфіксів, виступаючи у варіантних формах:
тихий — тихший і тихіший, грубий — грубший і грубі -
ший, здоровий — здоровший і здоровіший.

Варіантні форми ступеня порівняння переважно пов’язані
з різними семантичними відтінками прикметників. Так, на-
приклад, рідший означає і конкретні предмети, і абстрактні
поняття {рідші посіви, рідші випадки), а форма рідкіший
виражає особливості структури конкретних предметів
(рідкіша олія, рідкіше полотно).

При творенні форм вищого ступеня прикметників за до-
помогою суфікса - ш - відбуваються зміни в основі слова:
а) суфікси основи прикметника - к -, - ок -, - ек - випадають:
рідкий — рідший, глибокий — глибший, далекий — даль -
ший; б) кінцеві приголосні основи г, ж перед суфіксом - ш -
внаслідок асиміляції і дисиміляції змінюються і разом із
суфіксом утворюють звукосполучення [ жч ]: дорогий — до -
рог - ш - ий — дорожший — дорожчий; дужий — дуж - ш -
ий — дужчий; кінцевий приголосний основи внаслідок аси-
мілятивно-дисимілятивних процесів разом із суфіксом -ш-
дає звукосполучення [ шч ], що графічно передається буквою
щ: високий — вис - ш - ий — виїиший — вишчий — вищий
[ ви ^] шчиі ].

Перед суфіксом -í'ш- ніяких змін в основі прикметни-
ка не відбувається, порівняйте: товстий — товщий
і товстіший. Окремі прикметники утворюють форму ви-
щого ступеня від основи іншого слова, наприклад: гарний —
кращий, поганий — гірший, малий — менший, великий —
більший, добрий — кращий і ліпший. Це суплетивні
форми.

Складена (аналітична) форма вищого сту-
пеня утворюється за допомогою додавання слів більш або
менш до початкової форми: уважний — більш уважний;
чуйний — більш чуйний; розкішний — менш розкішний;
яскравий — менш яскравий.

Додавання слова більш - менш нейтралізує значення сту-
пеня порівняння, і прикметникова форма вживається із зна-
ченням неповноти, часткового вираження ознаки, порівняй-
те: вдалий і більш - менш вдалий, солодкий і більш - менш
солодкий.

До форм вищого ступеня прикметників можуть приєдну-
ватися слова багато, значно, набагато, куди (розм.),
що виражають посилення, виділення інтенсивності ознаки:
багато ширший, значно дорожчий, набагато дешев -
ший, куди кращий.

За допомогою слова трохи виражається вказівка на не-
значний рівень ступеневого вияву ознаки: трохи нижчий,
трохи бадьоріший.

Різні семантичні відтінки інтенсивності ознак можуть
виражатися в прикметниках і словотворчими засобами (по-
рівняйте: старий — старенький, старуватий, пристар -
куватий, старезний) та через повторення слів (старий -
старий, рудий - рудий).

Найвищийступіньпорівняння

Найвищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному
з порівнюваних предметів ознака виражена найбільшою або
найменшою мірою, наприклад: / найвища, по - моєму, кра -
са — це краса вірності (Гонч.).

Найвищий ступінь порівняння також має дві форми: про-
сту (синтетичну) і складену (аналітичну).

Проста (синтетична) форма найвищого сту-
пеня утворюється додаванням до форми вищого ступеня
префікса най - (частки за походженням): найбільший, най -
молодший, найвідважніший, найглибший.

До цієї форми можуть додаватися частки що і як, вира-
жаючи додаткові відтінки посилення ознаки, наприклад:
щонайдорожчий, щонайскладніший, якнайсмачніший,
якнаймиліший.

Складена (аналітична) форма найвищого
ступеня утворюється від початкової форми прикметника до-
даванням слова найбільш або найменш: найбільш при -
датний, найбільш авторитетний, найменш відповідаль -
ний, найменш цікавий.

Іноді до слів найбільш, найменш додаються частки що,
як, що вносить відтінок посилення: щонайбільш дошкуль -
ний, якнайменш згубний.

Не всі якісні прикметники можуть мати ступені порівнян-
ня. Так, не творять ступеневих форм якісні прикметники, в
яких інтенсивність вияву ознаки має словотворче виражен-
ня за допомогою суфіксів або префіксів, наприклад: синя -
вий, синенький, синюватий, синесенький, синісінький; здо -
ровенний, злющий, предобрий, ультрамодний.

Не можуть мати ступенів порівняння і прикметники, які
виражають семантично ознаку абсолютного порогу інтен-
сивності, наприклад: сліпий, босий, мертвий, німий, голий.
Не утворюють ступенів порівняння прикметники, що позна-
чають ознаки предметів на основі кольорової схожості до
інших предметів, наприклад: кремовий, шоколадний, бру -
натний, лимонний, бузковий, так само назви мастей: бу -
ланий, карий, вороний. Вони можуть означатися словами
густо, темно і творити з ними складні слова.

Не утворюють ступенів порівняння прикметники, які
переходять у розряд якісних, наприклад: батьківський
(- а любов), ворожий (погляд) та складні якісні прикметники,
наприклад: червонобокий, світло - зелений, яскраво - черво -
ний.

Примітка. У мовознавчій літературі для вихідної (початкової)
форми прикметника вживаються терміни «перший», «звичайний» ступінь.
Тоді розглядаються три ступені порівняння. Однак у такому випадку термін
«ступінь порівняння» є суперечливим за змістом, бо в початковій формі
прикметника інтенсивність ознаки не виражається.

Більш прийнятним можна вважати термін «нульовий ступінь», запро-
понований авторами академічного видання: Сучасна українська літера-
турна мова. Морфологія / За загальною ред. І. К. Білодіда (К., «Наукова
думка», 1969. — С. 156). Нульовий ступінь протиставляється, за терміно-
логією автора цього розділу Д. X. Баранника, першому і другому ступе-
ням порівняння.

Відмінювання прикметників
§124. Повніікороткіприкметники

§126. Увагидовідмінковихформ
прикметників