 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Відношення відношення
Учень виконує завдання. — Навколо все спить.
Завдання виконується учнем. Василько йде до школи.
Оленка одягає сестру. — Оленка сміється.
Оленка одягається (Оленка
одягає себе).
Морфологічно-словотворчим засобом вираження окремих
значень стану виступає постфікс - ся. За допомогою цього
| Суб'ектно-об'ектні відношення Учень виконуєзавдання. — Завдання виконується учнем. Оленка одягає сестру. — Оленка одягається (Оленка одягає себе). | Суб’єктні відношення Навколо всеспить. Василько йде до школи. Оленка сміється. |
словотворчого афікса виражаються значення зворотної і па-
сивної дії.
Співвідносні дієслова перехідні і неперехідні з постфіксом
- ся різняться не тільки значенням стану, а й семантичними
відтінками, порівняйте, наприклад: бороти — боротися, ко -
хати — кохатися, дерти — дертися, нести — нестися.
Лише при творенні дієслів із значенням пасивного стану
семантичні відтінки співвідносних дієслів майже непомітні,
наприклад: завод будуєцехи, цехибудуються заводом;
хор виконує кантату, кантата виконуєтьсяхором.
У сучасній українській літературній мові розрізняють такі
стани дієслів: активний (або дійсний), пасивний і зворотно-
середній.
Крім того, виділяють групу неперехідних дієслів, що не
виражають подвійних, суб’єктно-об’єктних відношень, це
дієслова нульового щодо об’єкта стану.
Примітка. У лінгвістичній науці ще з часів М. В. Ломоносова
визначалася традиційна система станів дієслів. М. В. Ломоносов у
«Російській граматиці» назвав шість станів: дійсний (або перехідний),
зворотний, взаємний, середній, пасивний (або страждальний) і спільний.
У працях О. О. Шахматова1 названо три стани: дійсний, пасивний і
зворотний, а в межах зворотного стану розглянуто різні значення його:
власне зворотні, непрямо-зворотні, взаємно-зворотні та ін.
В академічній граматиці української мови2 розглядаються тільки два
стани: активний і пасивний, підкреслюється, що категорія стану властива
тільки перехідним дієсловам; вона ґрунтується на двох взаємопов’язаних
корелятивних граматичних значеннях — активному і пасивному. Актив-
не значення виражається морфологічними формами, пасивне — морфоло-
гічними і синтаксичними.
У розгляді дієслівного стану спостерігається різний підхід учених до
цієї категорії: одні беруть до уваги семантико-граматичні відтінки суб’єкт-
но-об’єктних відношень, що виражаються в дієсловах; інші ототожнюють
стан з категорією перехідності/неперехідності; деякі вчені спираються
тільки на граматично виявлену кореляцію суб’єктно-об’єктних відношень,
лишаючи поза увагою суб’єктні відношення з нульовим об’єктом.
1.Активний стан. Дієслова активного (або дійс-
ного) стану виражають активну дію суб’єкта, спрямовану
на самостійний об’єкт. Це значення мають лише пере-
хідні дієслова, що керують формою знахідного відмінка без
прийменника. Наприклад: Косар на луці косу дзвінко клеп -
ле (Рил.); Дівчата вгляділи на леваді кущ калини
(Н.-Лев.).
ЧІІахматов А. А. Синтаксис русского языка. — Л., 1941. — С. 476—
481.
2Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І. К. Бі-
лодіда. — К., 1969.
Формальне вираження прямого об’єкта залежним імен-
ником (або займенником чи іншим субстантивованим сло-
вом) і є граматичним показником активного стану дієсло-
ва. У структурі речення з дієсловом активного стану грама-
тичні суб’єктно-об’єктні відношення відповідають логічним
суб’єктно-об’єктним відношенням.
2.Пасивний стан. Дієслова пасивного стану про-
тиставляються дієсловам активного стану за відношеннями
суб’єкта до об’єкта і за спрямуванням дії. Логічний суб’єкт
при дієслові пасивного стану має форму орудного відмінка
без прийменника і виступає в ролі непрямого додатка, вира-
жаючи цим самим відношення пасивного суб’єкта і пасив-
ної дії. Об’єкт дії при дієслові пасивного стану виражається
формою називного відмінка (займенника чи субстантивова-
ного слова), що виступає в ролі підмета, наприклад: Пісня
виконується всіма учасниками концерту.
Дієслова пасивного стану творяться від дієслів активного
стану за допомогою постфікса - ся. Співвідносні за значен-
ням стану дієслова виступають відповідно в активних або
пасивних зворотах мови, наприклад: Співак виконує
арію. — Аріявиконується співаком.
Форми словозміни дієслів пасивного стану дещо обме-
жені вживанням: при орудному суб’єкта частіше ставиться
дієслово в 3-й особі, рідше в 1-й або 2-й особі чи в минуло-
му часі. Значення пасивного стану може також виражатися
формою пасивного дієприкметника, наприклад: Ти дума -
ла — тобою весь з’їдаюсь? — та, подавившись, падаєш
в траву... Ястверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу
(Тич.); Енеєм кинута я бідна (Котл.).
Відсутність орудного суб’єкта при дієслові нівелює зна-
чення пасивності дії, і дієслово набуває значення зворотно-
середнього стану. Порівняйте: Фільм переглядається ко -
місією і Фільм переглядається вдруге.
3. Зворотно-середній стан. Дієслова зво-
ротно-середнього стану виражають дію суб’єкта, що не пе-
реходить на самостійний об’єкт, а зворотно спрямовується
на самого діяча чи додатково характеризує його через не-
названий об’єкт, наприклад: дитина взувається (взуває
себе); цехи змагаються (змагаються один з одним); соба -
ка кусається (може вкусити когось).
Зворотні дієслова можуть мати різні відтінки зворотно-
середнього стану, по-різному характеризувати відношення між
суб’єктом і об’єктом дії:
а) власне зворотні дієслова виражають дію, суб’єктом і
об’єктом якої виступає та сама особа. Сюди належать дієсло-
ва: умиватися, одягатися, взуватися, роззуватися, ку -
патися, митися, пудритися, голитися, наряджатися.
Наприклад: За матерньою поміччю хлопчик не забарився
умитися, прибратися (П. М.);
б) взаємно-зворотні дієслова виражають дію, виконувану
кількома суб’єктами, кожний з яких виступає водночас і
об’єктом дії. Сюди належать дієслова: зустрічатися, зма -
гатися, вітатися, обніматися, цілуватися, листувати -
ся, спілкуватися, радитися. Наприклад: Це ж тоді...
в селі, увечері, коли з Гаврилом познайомилися, те -
бе бачив. А тепер бач, де зустрілись, — пригадав Жер -
дяга (Скл.);
в) непрямо-зворотні дієслова виражають дію, здійснювану
для самого суб’єкта. При дієсловах із значенням непрямо-
зворотного стану може стояти непрямий додаток або обста-
вина, наприклад: готуватися до екзаменів, збиратися
до поїздки, лаштуватися в дорогу. Ці дієслова відрізня-
ються від власне зворотних тим, що логічний прямий об’єкт
при них не виражається. Порівняйте: Дівчина вмивається
(дівчина вмиває себе) і дівчина збирається в дорогу (дівчина
збирає речі в дорогу); Батько взявся за картуз: — Зби -
райся, сину, ходімо (П. М.) (означає «збирай речі»);
г) загально-зворотні дієслова виражають дію, що зосере-
джується в самій діючій особі, або виражають внутрішній
стан суб’єкта. Сюди належать дієслова із значенням став-
лення виконавця дії до об’єкта: милуватися, турбувати -
ся, дивуватися, злитися, сердитися, заспокоюватися,
журитися, трястися, мучитися і под. Наприклад: Там
три верби схилилися, мов журяться вони (Гл.);
д) активно-безоб’єктні дієслова виражають властивість
суб’єкта поза зв’язком його з об’єктом. Сюди належать
дієслова із значенням динамічної ознаки істот: кусатися,
битися, дряпатися, хвицатися (собака кусається, ко -
рова б’ється, кішка дряпається, кінь хвицається) або
неживих предметів: жалитися, колотися (крапива жа -
литься, будяк колеться);
є) пасивно-якісні дієслова виражають статичну ознаку
предмета, що підпадає впливові дії іншого предмета. Сюди
належать дієслова типу рватися, гнутися, битися, лама -
тися, кришитися, колотися, м’ятися, топитися (тану-
ти, переходити в стан рідини), плавитися і т. ін. Порівняй-
те у словосполученнях: залізо гнеться, ситець мнеться,
віск топиться, олово плавиться, лід колеться, хліб
кришиться, скло б’ється;
є) зворотно-пасивні дієслова виражають дію, приписувану
пасивному суб’єктові. Зворотно-пасивні дієслова керують
формою давального відмінка (давальний суб’єкта), що ви-
ступає непрямим додатком. Логічний об’єкт при дієсловах
зворотно-пасивного стану виражається формою називного
відмінка і виступає в реченні підметом. Наприклад: / зга -
дується Улянці дідова казка (О. Д.).
Якщо прямий об’єкт не виражається у формі називного
відмінка, то дієслово перетворюється на безособове з нульо-
вим значенням стану щодо об’єкта, наприклад: не їсться
хліб — мені не їсться.
Дієслова зворотно-пасивного стану творяться від пере-
хідних дієслів за допомогою постфікса - ся, в якому пев-
ною мірою збереглося значення зворотного займенника, особ-
ливо в групі власне зворотних дієслів.
Нульовий стан щодо вираження об’єкта мають усі непе-
рехідні дієслова без постфікса - ся (летіти, дзвеніти, пла -
кати, стати, бігти і под.), а також безособові дієслова з
постфіксом - ся (не спиться, не сидиться, не лежиться).
Неперехідні дієслова без постфікса - ся означають дію,
замкнену в самому суб’єкті, тобто ними виражається тільки
суб’єктне відношення (відношення дії до суб’єкта), напри-
клад: Літо збігло як день, і з невлежаного туману ви -
йшов синьоокий, золоточубий вересень (Ст.).
Безособові дієслова з постфіксом - ся також виражають
однобічні відношення дії до логічного суб’єкта у формі да-
вального відмінка (давального суб’єкта). Дія, виражена без-
особовим дієсловом з постфіксом - ся, приписується суб’єкту
як незалежний від нього внутрішній стан (мені неспало -
ся; дівчині несидиться в хаті; йому не лежалося).
Отже, категорія дієслівного стану виражає подвійні відно-
шення: основне відношення дії до суб’єкта і об’єкта і пов’я-
зане з ним — відношення між суб’єктом і об’єктом.
§145. Категоріяспособу
Факти об’єктивної дійсності можуть мислитися мовцем
як дійсні (реальні) або як можливі (ірреальні) чи як бажані.
Залежно від характеру віднесеності висловленого до дійсності
думка може сприйматися як факт ствердження або запере-
чення, розглядатися як певна можливість, необхідність, як факт
спонукання чи вагання, невпевненості і т. д.
Характер віднесеності висловленого мовцем до дійсності,
або модальність, передається в мові лексичними, морфоло-
гічними, синтаксичними та інтонаційними засобами.
Категорія способу дієслів — це граматична категорія, що
виражає відношення дії до дійсності.
У сучасній українській мові розрізняють три способи
дієслів: дійсний, наказовий і умовний.
Дійсний спосіб виражає реальну дію, що пере-
бігає в часі. Дійсний спосіб протиставляється умовному і
наказовому способам тим, що має часові форми. Наприклад:
Солдати зскочать, підштовхнуть (де в них береться
сила?) і за машиною ідуть, щоб знову не засіла (Перв.).
Наказовий спосіб виражає прохання, побажан-
ня, спонукання або наказ. Наприклад: Ти шапку скинь і
низько поклонись. Бо ліс — це світлий храм. Святиня
наша (Бич.).
Форми наказового способу утворюються від основи тепе-
рішнього — майбутнього часу за допомогою закінчень (дру-
га особова парадигма).
У сучасній українській мові виступає три різновиди форм
наказового способу:
а) з нульовою флексією у 2-й особі однини в дієсловах з
основою на приголосний [/ (і)]: читай, знай, чіпай, надси -
лай, вимагай; у 1-й особі множини ці дієслова мають флек-
сію - мо, а в 2-й особі множини — флексію - те: читаймо,
знаймо, чіпаймо, надсилаймо, вимагаймо; читайте,
знайте, чіпайте, надсилайте, вимагайте;
б) з нульовою флексією у 2-й особі однини в дієсловах з
кінцевим твердим приголосним [ ж ], [ ч ], [ б ], [ п ], [ в ], [ м ] та [ р ]
(ріж, плач, насип, вір) та з м’яким приголосним [з'], [c'],
[ d' ], U'], [«'] (злізь, винось, сядь, дозволь, стань); у 1-й
особі множини виступає флексія - мо: ріжмо, плачмо, вірмо,
злізьмо, виносьмо, сядьмо, дозвольмо, станьмо; у 2-й
особі множини — флексія - те: ріжте, плачте, вірте,
злізьте, виносьте, сядьте, дозвольте, станьте;
в) з флексією - и у 2-й особі однини, якщо наголос падає
на закінчення (вези, кажи, зроби, простуди), та в дієсло-
вах, що мають збіг приголосних у кінці основи (тягни, торк -
ни, увімкни); у 1-й особі множини виступає флексія - імо
(рідше - ім): везімо, кажімо, зробімо, простудімо, тяг -
німо, торкнімо, увімкнімо; у 2-й особі множини — флек-
сія - іть (або рідше - іте): везіть, кажіть, зробіть, про -
студіть, тягніть, торкніть, увімкніть.
Аналітичні форми наказового способу творяться за допо-
могою частки хай (нехай), що додається до форм 3-ї осо-
би теперішнього чи майбутнього часу: хай (нехай)
хай скажуть.
Дієслова пити, бити, лити, шити, вити, рити в нака-
зовому способі зберігають голосний [ и ] в корені слова, пе-
ред [у] (в основі теперішнього — майбутнього часу): пий,
бий, лий, ший, вий (але: віяти — вій), рий; пиймо, биймо,
лиймо, шиймо, виймо, риймо; пийте, бийте, лийте, ший -
те, вийте, рийте.
Дієслово їсти має форми: їж, їжмо, їжте. Деякі дієсло-
ва за своєю семантикою не можуть мати значення наказо-
вого способу стосовно 2-ї особи, наприклад: бачити, чути,
гнити.
Умовний спосіб виражає дію не реальну, а тільки
бажану або можливу за певних умов. Наприклад: Полеті -
ла б я до тебе, Та крилець не маю (Нар. тв.).
Дієслова в умовному способі часу не виражають. Форми
умовного способу аналітичні. Вони творяться за допомогою
частки би (б), що додається до форм минулого часу дійсного
способу. Форми умовного способу виражають значення роду
і числа за допомогою закінчень (третя особова парадигма).
Частка би (б) може входити до складу умовного сполуч-
ника аби, якби або сполучника мети щоб, наприклад: Якби
от проміння золоті у струни чарами обернути, я з них
зробила б арфу золоту (Л. У.).
Примітка. Частка би (б) походить від давньої форми 2-ї і 3-ї
особи однини аориста дієслова бути.
В українській мові форми одного способу можуть вжива-
тися в значенні іншого:
1) форми наказового способу — в значенні дійсного для
вираження моментальної дії з відтінком недоречності, напри-
клад: А хтось тоді й порадь — доки не пізно ще, доки
козаки ще в Князівці — мерщій знести усе в економію, хто
що взяв (Гол.), або для вираження дії, виконуваної з примусу:
Роби на других дні та ночі, і на годину незасни... (Гр.);
2) форми наказового способу — в значенні умовного з
відтінком дорікання комусь або особливого підкреслення
зумовленості дії, наприклад: Вийди я з дому на п’ять хви -
лин раніше, то й не запізнився б; Мати знала, що за -
стукай його в хаті білі, та ще довідайся, з ким і де
був — не помилують... (Панч.);
3) форми умовного способу — в значенні наказового для
пом’якшення наказу, наприклад: Поліксена: Пождав
би ти безмісячної ночі (Л. У.);
4) форми майбутнього часу дійсного способу — в зна-
ченні наказового для підкреслення категоричності наказу,
наприклад: — Гаразд, досить, — обірвав гетьман Капус -
ту, — пошлеш новий універсал, моїм іменем накажеш
бути селянам в послушенстві у пані ігумені, а гульвіс
злостивих скарати на горло (Риб.).
Категоричність наказу особливо підкреслюється вживан-
ням замість форм наказового способу інфінітивної форми,
наприклад: — Говорить Щорс. Негайно розшукати ко -
місара (Скл.).
§146. Категоріячасу
Категорія часу виражає відношення дії до мо-
менту мовлення. В основі цієї граматичної категорії лежить
розуміння часу як об’єктивно-реальної форми буття. Люди-
на сприймає нескінченність об’єктивно існуючої матерії в
окремих процесуальних виявах: виникнення, становлення,
тривання і переходу в нову якість. Дієслова є назвами дій
або динамічної ознаки. Становлення і тривання динамічної
ознаки сприймається мовцем як вияв процесуальності з
властивою для неї часовою перспективою. Ця часова пер-
спектива в дієслові пов’язується з моментом мовлення про
дію: дія збігається з моментом мовлення про неї або відбу-
вається не водночас з моментом мовлення.
У сучасній українській мові дієслова мають значення чо-
тирьох часів: теперішнього, майбутнього, минулого і давно-
минулого.
Усі чотири часи розрізняються за значеннями і мають
виразні морфологічні ознаки. Часові значення дієслова ви-
ражаються в дійсному способі, умовний і наказовий спосо-
би часу не виражають. Категорія часу тісно пов’язана з ка-
тегорією особи і виявляється в особових (та родових, що
були колись особовими) формах.
Своєрідно виявляється значення часу в неособових фор-
мах — дієприкметнику і дієприслівнику. Ці форми зберіга-
ють значення часу (як і значення виду) тієї основи, від якої
вони творяться (дієприкметник) або виражають час віднос-
но основної дії (дієприслівник).
Теперішнійчас
Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент
мовлення або збігається з моментом повідомлення про неї,
наприклад: Виходить сонце, і зірки роси поволі гаснуть
в білих хмарах цвіту (М. В.).
Дієслова в теперішньому часі виражають: а) дію, що
збігається з моментом мовлення про неї: Я пишу тобі зно -
ву, друже мій (Рил.); б) дію тривалу або постійну: Спокон -
віку Прометея там орел карає, що день божий довбе
ребра й серце розбиває (Т. Ш.); в) дію, що є властивістю
істоти або предмета: Весною в селі встають рано
(Гр. Тют.); Земля обертається навколо своєї осі.
Перше значення теперішнього часу позначають терміном
теперішній актуальний, що реалізує конкрет-
но-ситуативний вияв дії у момент повідомлення про неї.
Значення тривалого або постійного часу називають н є -
актуальним теперішнім часом, що передає характе-
ристики певних постійних станів істот і речей або перебіг
дій і процесів як даність, аксіоматичну істину, закономірність
на основі наукових узагальнень, власного досвіду чи тради-
ційної усталеності в народі. Теперішній неактуальний час
властивий науковому стилеві, народним прислів’ям, активно
використовується в описах народних звичаїв, у різного типу
довідниках, в інструкціях тощо. Наприклад: Риба дихає зяб -
рами; Дуби ростуть поволі, неквапливо (Рил.); Вночі
тріщить, а вдень плющить (Нар. тв.); На Святий Вечір
батько набирає в чисту миску по ложці всіх свят -
вечірніх страв... (Вороп.); У нас криги розбиває блакит -
ноокий березень (Ст.); / в епіцентрі логіки і стресу...
цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні сте -
реже (Кост.).
Форми теперішнього часу мають значення недоконаного
виду. Вони творяться від основи дієслів недоконаного виду
за зразком першої особової парадигми. У цих формах вира-
жається значення способу (дійсного), часу, особи і числа, на-
приклад: ходжу, ходиш, ходить, ходимо, ходите, ходять.
Майбутнійчас
Майбутній час означає дію, що здійсниться або триватиме
після розмови про неї, наприклад: Я візьму землі у жмень -
ку, натрушу з квіток краси і на всю округу дзенькну
свіжим голосом роси (Бич.); Я на гору круту крем’яную
буду камінь важкий підіймать і, несучи вагу ту страш -
ную, буду пісню веселу співать (Л. У.).
Форми майбутнього часу можуть виражати тривалу (необ-
межену в часі) дію і одноразову або обмежену із вказівкою
на завершеність. Відповідно вони творяться від основ дієслів
недоконаного і доконаного виду.
Форми майбутнього часу доконаного виду (прості) тво-
ряться за зразком першої особової парадигми тими самими
флексіями, що й форми теперішнього часу першої чи другої
дієвідміни, наприклад: виконаю, виконаєш, виконає, вико -
наємо, виконаєте, виконають; зроблю, зробиш, зробить,
зробимо, зробите, зроблять.
Від основ дієслів недоконаного виду творяться аналітич-
на, або складена, і синтетична форми майбутнього часу.
Аналітична, або складена, форма майбут-
нього часу твориться способом додавання до інфінітива (недо-
конаного виду) допоміжного дієслова бути в особових фор-
мах, наприклад: буду співати, будеш співати, буде співа -
ти, будемо співати, будете співати, будуть співати.
Синтетична форма майбутнього часу твориться від
інфінітива недоконаного виду додаванням суфікса - м - (це
залишок архаїчного допоміжного дієслова мти - в особових
формах) та особових закінчень, наприклад: казатиму, ка -
затимеш, казатиме, казатимемо, казатимете, каза -
тимуть.
Отже, у формах майбутнього часу значення часу вира-
жається або основою дієслова, або допоміжним дієсловом,
або суфіксом флексією, що походить від допоміжного дієсло-
ва. Значення часу органічно пов’язане із значенням особи і
числа, що знаходять своє вираження в особових флексіях,
розподілених за дієсловами першої і другої дієвідмін.
Минулий час
Минулий час означає дію, що відбувалася або відбулася до
моменту мовлення, наприклад: Могутнім спокоєм дихало
чорнолісся (Ст.); Скільки днів пролетіло над нами! (Goc).
Форми минулого часу творяться від основи інфінітива
дієслів доконаного і недоконаного виду.
Формальним показником минулого часу є суфікс - л - або
його видозмінений фонетичний варіант - в - (- ÿ -), що приєдну-
ється до основи інфінітива. Форми минулого часу в сучасній
українській мові виражають за допомогою флексій значення роду
(в однині) і числа, наприклад: возив, возила, возило, возили.
У формах чоловічого роду суфікс - в - приєднується тільки
до основи, що закінчується на голосний звук, порівняйте, на-
приклад: водити — водив, синіти — синів, збирати —
збирав, але нести — ніс, везти — віз.
При творенні форм минулого часу ненаголошений суфікс
- ну - може зникати, наприклад: сохнути — сохнув і сох, зів’я -
нути — зів’янув і зів’яв. У дієсловах з наголошеним суфік-
сом - ну -, а так само в дієсловах із значенням раптової чи
одноразової дії суфікс - ну - зберігається: стягнути — стяг -
нув, крикнути — крикнув, гукнути — гукнув.
Давноминулийчас
Давноминулий (або передминулий) час означає дію, що
відбулася перед іншою минулою дією, наприклад: Ніби й
задрімав був зразу, але щось приверзлося, що й проки -
нувся рано (Гол.).
Форми давноминулого часу творяться переважно від дієслів
доконаного виду аналітичним способом: до основного дієсло-
ва в минулому часі додається допоміжне дієслово бути в
родових формах однини і у формі множини, наприклад: ска -
зав був, сказала була, сказало було, сказали були.
Значення давноминулого часу сприймається в реченні на
основі зіставлення двох або більше дій, наприклад: Бувпо -
забував товаришів, — тепер пригадав (Вас).
Давноминулий час властивий розмовному і художньому
стилям мови. У науковому, публіцистичному, діловому сти-
лях форми давноминулого часу не вживаються.
§147. Вживаннячасовихформ
Крім основних значень часу, що безпосередньо виража-
ються часовими формами дієслів, у процесі спілкування, може
виражатися відносне значення щодо моменту мовлення.
Так, наприклад, у розповіді про минулі події поряд із фор-
мами дієслів минулого часу вживаються форми теперіш-
нього часу в значенні минулого: Вийшов за школу — світа
не видно, сліпить очі, рве за поли, з ніг валяє (Вас).
Форми майбутнього часу також можуть уживатися в зна-
ченні минулого або теперішнього часу, надаючи відтінку рап-
товості, несподіваності, енергійності: Сиджу — як загуде
в грибі, як сипне, війне снігом у вікна — зразу стемні -
ло (Вас). Сивий ус, стару чуприну вітер розвіває; то
приляжетапослуха, як кобзар співає... (Т. Ш.).
Відносність часового значення допомагають виражати
модальні частки було, бувало, наприклад: Ти булопідеш
орати, виореш, засієш і зажнеш, а панські козаки при -
йдуть та й заберуть усе (П. М.); Сидимобуло день при
дні у дівочій та робимо (М. В.).
§148. Категоріяособи
Категорія особи виражає відношення дії до суб’єкта (або
діяча) з погляду того, хто говорить. Значення особи в дієслові
ґрунтується на протиставленні стосунку до 1-ї особи (безпо-
середньо мовця) чи 2-ї особи (адресата 1-ї особи — його
співрозмовника) або до 3-ї особи (будь-кого, будь-чого, що є
предметом розмови), наприклад: я пишу, ти пишеш, він
пише; хлопець пише.
Особовість є однією із суттєвих ознак предикативності.
Дієслово-присудок, вступаючи в предикативні відношення з
підметом, вираженим іменником або особовим займенни-
ком, координує свою форму способом дублювання вказівки
на особу (чи осіб).
В іменниках і займенниках позначення особи або уза-
гальнена вказівка на особу є номінативною ознакою їх, у
дієслові особове значення є граматичним показником відно-
шення до особи. Залежно від морфологічного вираження
особи підмета дієслівний присудок виступає у формах усіх
трьох осіб однини і множини (при підметі, вираженому за-
йменником) чи тільки 3-ї особи (при іменниковому підметі).
Порівняйте: я читаю, ти читаєш, ми читаємо, ви читає -
те, вони читають; студент читає, студенти читають.
Дієслівні форми поділяються на особові і неособові. До
особових належать форми дієслів теперішнього і май-
бутнього часів дійсного способу та форми наказового спо-
собу, в яких граматичне значення особи виражається за до-
помогою флексій, і минулого часу та умовного способу, в
яких особа виражається синтаксично (особовими й особово-
вказівними займенниками).
Особові форми утворюють три парадигми дієвідмінюван-
ня: 1) теперішнього — майбутнього часів дійсного способу;
2) наказового способу і 3) минулого часу та умовного спо-
собу.
Парадигма теперішнього — майбутньо-
г о часів будується на основі протиставлень 1-ї, 2-ї і 3-ї
особи в однині та множині.
Поиск по сайту: