АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ГРАМАТИКА

Читайте также:
  1. Conserved forages.
  2. Crops for conservation
  3. Drier Operation and management
  4. Early Season Tips for Shrubs, Trees, and Orchards
  5. Ex. 3. Choose the right variant.
  6. Fertilizer Program
  7. Grass - drying.
  8. Haymaking.
  9. How to prepare the soil for planting
  10. Packaging.
  11. Store crop with minimum waste
  12. The Feeding Value of Conserved Forages.

§101. Предметграматики.
Розділиграматики

Термін граматика (від грец. grammatike — письмовий,
gramma — буква) у лінгвістичній літературі вживається:
а) в значенні граматичної будови мови, тобто системи об’єк-
тивно діючих закономірностей, що визначають способи зміни
слів, творення їх та сполучення у реченні; б) у значенні вчен-
ня про граматичну будову мови.

Граматика як наука про граматичну будову мови скла-
дається з двох розділів: морфології — учення про
граматичну природу та будову слова — і синтакси-
су — вчення про сполучення слів у реченні та речення.
Деякі вчені відносять до граматики також розділ словотво-
ру, зокрема питання про способи морфологічного словотво-
рення — афіксацію і основоскладання, — що тісно пов’язу-
ються з ученням про частини мови.

Центральним у граматиці є вчення про граматичні зна-
чення, граматичні форми і граматичні категорії.

§102. Граматичнезначення.
Граматичнаформа
. Граматичнакатегорія

Смислова структура повнозначного слова являє собою
єдність лексичного значення (індивідуального) і тих абст-
рактних значень, які характеризують видозміни його у зв’яз-
ках з іншими словами. Ці абстрактні значення, що супрово-
дять лексичне значення повнозначного слова в конкретно-
му випадку його вживання, називаються граматичними зна-
ченнями.

Граматичне значення не є приналежністю одного слова,
воно об’єднує граматично цілі групи або й класи слів. На-
приклад, різні за лексичним значенням іменники стіл, дуб,
килим
, солдат, герой мають однакові граматичні значен-
ня: Називного відмінка, числа однини, виражають належність


до чоловічого роду. Ці й усі інші іменники об’єднуються
також в одному класі слів із загальним значенням пред-
метності. Отже, граматичне значення відноситься до лексич-
ного як загальне до окремого.

Граматика оперує тільки загальними, граматичними зна-
ченнями, що формуються в кожному класі слів на основі
можливих видозмін слова в конкретних умовах уживання
його у зв’язному мовленні.

Слова, що не виконують номінативної функції, або так звані
неповнозначні слова, є носіями граматичних значень. На-
приклад, частка би (б) виражає значення умовного способу,
зв’язка бути виступає для вираження особи і числа в дієсло-
вах недоконаного виду майбутнього часу {буду робити, бу -
деш робити
, буде робити, будемо робити, будете роби -
ти
, будуть робити).

Граматичні значення слова формально виражаються че-
рез афікси, службові слова, зміну наголосу та інші засоби.

Граматична форма слова — це сукупність граматичних
значень і відповідних засобів вираження їх у конкретному
випадку вживання слова. Слово в різних формах здатне
виражати одно або кілька граматичних значень. Кілька гра-
матичних значень можуть виражатися за допомогою яко-
гось одного формального показника. Наприклад, у слові лег -
кий
формальний показник - иă водночас виражає значення
роду, числа й відмінка. І навпаки, для кожного граматичного
значення в слові може бути окремий формальний показ-
ник. Наприклад, у дієслівній формі принесли значення ми-
нулого часу виражається суфіксом - л -; значення множи-
ни — закінченям - и; видове значення завершеності дії —
префіксом при -.

Граматичні форми є морфологічні і синтаксичні. Морфо-
логічні форми — це видозміни повнозначного слова для ви-
раження властивих певному класу слів відношень до інших
повнозначних слів або для вираження різних абстракцій
(завершеності/незавершеності дії, інтенсивності виявлення
ознаки і т. ін.). У синтаксичних формах знаходять своє ви-
раження різні типи поєднуваності слів.

Часткові граматичні значення слів, що знаходять своє ви-
раження у відповідних формальних показниках, об’єднують-
ся у граматичні категорії.

Граматична категорія (від грец. kategoria — судження,
визначення) — це найзагальніше поняття, що об’єднує ряд
співвідносних граматичних значень і виражене в певній
системі співвідносних граматичних форм.


Поняття граматичної категорії ґрунтується на розумінні
об'ктивно існуючих взаємозв’язків між мовними системами
і підсистемами. Граматична категорія є поняттям родовим
щодо цілого ряду однорідних граматичних значень. Дієслівна
категорія особи, наприклад, об’єднує ряд співвідносних гра-
матичних значень, що виявляються у відповідних граматич-
них формах 1-ї, 2-ї і 3-ї особи; в категорії відмінка іменників
узагальнюється вся різноманітність значень семи відмінків
і система відмінкових форм.

Отже, граматична категорія є тим загальним, що знахо-
дить свій вияв у частковому — в граматичному значенні, в
конкретних граматичних формах.

У мовознавчій літературі термін «граматична категорія»
має і більш широкий зміст. Так, О. О. Потебня, вперше вжив-
ши цей термін, до складу таких граматичних категорій, як рід,
число, відмінок, зараховував і поняття частини мови.

Однак частини мови (див. § 105) характеризуються не
тільки спільністю співвідносних граматичних значень. Вони
самі визначаються за категоріальними ознаками, тобто по-
няттями родовими, вищого ступеня абстракції.

У сучасній українській літературній мові наявна чітка
система граматичних категорій, що визначаються її грама-
тичною структурою. Це категорії роду, числа, відмінка, сту-
пенів порівняння (компаратив), перехідності/неперехідності,
стану, виду, способу, часу, особи.

Якщо категорія знаходить вияв у морфологічних формах,
вона належить до морфологічних категорій. Морфологічні
категорії властиві змінюваним частинам мови.

Деякі граматичні категорії тісно пов’язані з лексико-се-
мантичними значеннями слів. Семантико-граматичні кате-
горії узагальнюють семантичні ряди слів з граматичними
характеристиками їх, наприклад, категорії істот/неістот, влас-
них і загальних назв, збірності/одиничності, конкретності/
абстрактності тощо.

§103. Основніспособивираження

граматичнихзначеньслова

вукраїнськіймові

В українській мові є три способи вираження граматичних
значень, а отже, і творення граматичної форми слова: синте-
тичний, аналітичний та аналітично-синтетичний.

За синтетичним способом граматичні значення
виражаються в єдності з лексичним значенням у межах


одного й того самого слова афіксальними засобами, наприк-
лад, в іменнику хат - ою значення роду, числа і відмінка ви-
ражається закінченням (флексією). Крім афіксів, граматичні
значення можуть виражатися також у межах того самого
слова чергуванням звуків і перенесенням наголосу, порівняй-
те, наприклад: забратизабирати, веснивесни.

Граматична форма, утворена синтетичним способом, нази-
вається синтетичною.

Аналітичний спосіб вираження граматичних
значень виступає тоді, коли формальним показником є служ-
бове слово, наприклад: співав би, співала б, співало б,
співали б
; вдалийбільш вдалий, найбільш вдалий.

Граматична форма, в якій граматичне значення знаходить
своє вираження поза основним словом у формалізованому
службовому слові, називається аналітичною.

Аналітичні форми майбутнього часу (буду читати, бу -
деш читати
і т. д.), так само наказового способу (хай пише,
хай пишуть
), виступають поряд із синтетичними в єдиній,
послідовно витриманій системі дієслівних форм. Хоч фор-
мальні показники винесені поза основне слово, граматичне
значення в аналітичній формі сприймається невідчленовано
від лексичного, як і в синтетичній формі слова (порівняйте:
завзятіший і більш завзятий; найуважніший і найбільш
уважний
).

Службове слово в аналітичній формі настільки формалі-
зується, що дорівнюється своїм призначенням стандартизо-
ваному (формалізованому) афіксу (порівняйте: частки хай,
нехай
та інші службові слова в аналітичних формах з фор-
мотворчими суфіксами -ш-, - іш - у формах ступенів по-
рівняння прикметників і прислівників та ін.).

Граматичні значення можуть також виражатися аналі-
тично-синтетичним способом. Наприклад, у су-
часній українській літературній мові значення місцевого
відмінка виражається водночас і закінченням (флексією) і
прийменником. Без прийменника форма місцевого відмінка
не вживається, а формальний показник його збігається з по-
казником давального відмінка.

Слово як своєрідна одиниця мовної структури є об’єктом
вивчення кількох розділів науки про мову (лексикології, се-
масіології, граматики), різноаспектний аналіз знаходить воно
і в окремих розділах граматики. У морфології вивчаються
слова як частини мови: їх граматичні категорії, граматичні
значення, форми словозміни; у синтаксисі слово аналізує-
ться як член речення (словосполучення).


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)