ГРАМАТИКА
§101. Предметграматики. Розділиграматики
Термін граматика (від грец. grammatike — письмовий, gramma — буква) у лінгвістичній літературі вживається: а) в значенні граматичної будови мови, тобто системи об’єк- тивно діючих закономірностей, що визначають способи зміни слів, творення їх та сполучення у реченні; б) у значенні вчен- ня про граматичну будову мови.
Граматика як наука про граматичну будову мови скла- дається з двох розділів: морфології — учення про граматичну природу та будову слова — і синтакси- су — вчення про сполучення слів у реченні та речення. Деякі вчені відносять до граматики також розділ словотво- ру, зокрема питання про способи морфологічного словотво- рення — афіксацію і основоскладання, — що тісно пов’язу- ються з ученням про частини мови.
Центральним у граматиці є вчення про граматичні зна- чення, граматичні форми і граматичні категорії.
§102. Граматичнезначення. Граматичнаформа. Граматичнакатегорія
Смислова структура повнозначного слова являє собою єдність лексичного значення (індивідуального) і тих абст- рактних значень, які характеризують видозміни його у зв’яз- ках з іншими словами. Ці абстрактні значення, що супрово- дять лексичне значення повнозначного слова в конкретно- му випадку його вживання, називаються граматичними зна- ченнями.
Граматичне значення не є приналежністю одного слова, воно об’єднує граматично цілі групи або й класи слів. На- приклад, різні за лексичним значенням іменники стіл, дуб, килим, солдат, герой мають однакові граматичні значен- ня: Називного відмінка, числа однини, виражають належність
до чоловічого роду. Ці й усі інші іменники об’єднуються також в одному класі слів із загальним значенням пред- метності. Отже, граматичне значення відноситься до лексич- ного як загальне до окремого.
Граматика оперує тільки загальними, граматичними зна- ченнями, що формуються в кожному класі слів на основі можливих видозмін слова в конкретних умовах уживання його у зв’язному мовленні.
Слова, що не виконують номінативної функції, або так звані неповнозначні слова, є носіями граматичних значень. На- приклад, частка би (б) виражає значення умовного способу, зв’язка бути виступає для вираження особи і числа в дієсло- вах недоконаного виду майбутнього часу {буду робити, бу - деш робити, буде робити, будемо робити, будете роби - ти, будуть робити).
Граматичні значення слова формально виражаються че- рез афікси, службові слова, зміну наголосу та інші засоби.
Граматична форма слова — це сукупність граматичних значень і відповідних засобів вираження їх у конкретному випадку вживання слова. Слово в різних формах здатне виражати одно або кілька граматичних значень. Кілька гра- матичних значень можуть виражатися за допомогою яко- гось одного формального показника. Наприклад, у слові лег - кий формальний показник - иă водночас виражає значення роду, числа й відмінка. І навпаки, для кожного граматичного значення в слові може бути окремий формальний показ- ник. Наприклад, у дієслівній формі принесли значення ми- нулого часу виражається суфіксом - л -; значення множи- ни — закінченям - и; видове значення завершеності дії — префіксом при -.
Граматичні форми є морфологічні і синтаксичні. Морфо- логічні форми — це видозміни повнозначного слова для ви- раження властивих певному класу слів відношень до інших повнозначних слів або для вираження різних абстракцій (завершеності/незавершеності дії, інтенсивності виявлення ознаки і т. ін.). У синтаксичних формах знаходять своє ви- раження різні типи поєднуваності слів.
Часткові граматичні значення слів, що знаходять своє ви- раження у відповідних формальних показниках, об’єднують- ся у граматичні категорії.
Граматична категорія (від грец. kategoria — судження, визначення) — це найзагальніше поняття, що об’єднує ряд співвідносних граматичних значень і виражене в певній системі співвідносних граматичних форм.
Поняття граматичної категорії ґрунтується на розумінні об'ктивно існуючих взаємозв’язків між мовними системами і підсистемами. Граматична категорія є поняттям родовим щодо цілого ряду однорідних граматичних значень. Дієслівна категорія особи, наприклад, об’єднує ряд співвідносних гра- матичних значень, що виявляються у відповідних граматич- них формах 1-ї, 2-ї і 3-ї особи; в категорії відмінка іменників узагальнюється вся різноманітність значень семи відмінків і система відмінкових форм.
Отже, граматична категорія є тим загальним, що знахо- дить свій вияв у частковому — в граматичному значенні, в конкретних граматичних формах.
У мовознавчій літературі термін «граматична категорія» має і більш широкий зміст. Так, О. О. Потебня, вперше вжив- ши цей термін, до складу таких граматичних категорій, як рід, число, відмінок, зараховував і поняття частини мови.
Однак частини мови (див. § 105) характеризуються не тільки спільністю співвідносних граматичних значень. Вони самі визначаються за категоріальними ознаками, тобто по- няттями родовими, вищого ступеня абстракції.
У сучасній українській літературній мові наявна чітка система граматичних категорій, що визначаються її грама- тичною структурою. Це категорії роду, числа, відмінка, сту- пенів порівняння (компаратив), перехідності/неперехідності, стану, виду, способу, часу, особи.
Якщо категорія знаходить вияв у морфологічних формах, вона належить до морфологічних категорій. Морфологічні категорії властиві змінюваним частинам мови.
Деякі граматичні категорії тісно пов’язані з лексико-се- мантичними значеннями слів. Семантико-граматичні кате- горії узагальнюють семантичні ряди слів з граматичними характеристиками їх, наприклад, категорії істот/неістот, влас- них і загальних назв, збірності/одиничності, конкретності/ абстрактності тощо.
§103. Основніспособивираження
граматичнихзначеньслова
вукраїнськіймові
В українській мові є три способи вираження граматичних значень, а отже, і творення граматичної форми слова: синте- тичний, аналітичний та аналітично-синтетичний.
За синтетичним способом граматичні значення виражаються в єдності з лексичним значенням у межах
одного й того самого слова афіксальними засобами, наприк- лад, в іменнику хат - ою значення роду, числа і відмінка ви- ражається закінченням (флексією). Крім афіксів, граматичні значення можуть виражатися також у межах того самого слова чергуванням звуків і перенесенням наголосу, порівняй- те, наприклад: забрати — забирати, весни — весни.
Граматична форма, утворена синтетичним способом, нази- вається синтетичною.
Аналітичний спосіб вираження граматичних значень виступає тоді, коли формальним показником є служ- бове слово, наприклад: співав би, співала б, співало б, співали б; вдалий — більш вдалий, найбільш вдалий.
Граматична форма, в якій граматичне значення знаходить своє вираження поза основним словом у формалізованому службовому слові, називається аналітичною.
Аналітичні форми майбутнього часу (буду читати, бу - деш читати і т. д.), так само наказового способу (хай пише, хай пишуть), виступають поряд із синтетичними в єдиній, послідовно витриманій системі дієслівних форм. Хоч фор- мальні показники винесені поза основне слово, граматичне значення в аналітичній формі сприймається невідчленовано від лексичного, як і в синтетичній формі слова (порівняйте: завзятіший і більш завзятий; найуважніший і найбільш уважний).
Службове слово в аналітичній формі настільки формалі- зується, що дорівнюється своїм призначенням стандартизо- ваному (формалізованому) афіксу (порівняйте: частки хай, нехай та інші службові слова в аналітичних формах з фор- мотворчими суфіксами -ш-, - іш - у формах ступенів по- рівняння прикметників і прислівників та ін.).
Граматичні значення можуть також виражатися аналі- тично-синтетичним способом. Наприклад, у су- часній українській літературній мові значення місцевого відмінка виражається водночас і закінченням (флексією) і прийменником. Без прийменника форма місцевого відмінка не вживається, а формальний показник його збігається з по- казником давального відмінка.
Слово як своєрідна одиниця мовної структури є об’єктом вивчення кількох розділів науки про мову (лексикології, се- масіології, граматики), різноаспектний аналіз знаходить воно і в окремих розділах граматики. У морфології вивчаються слова як частини мови: їх граматичні категорії, граматичні значення, форми словозміни; у синтаксисі слово аналізує- ться як член речення (словосполучення). 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | Поиск по сайту:
|