 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
К к ка знак
Л л ел Ю ю K)[jy]
М м ем Я я я[іа]
| Буква | Назва | Буква | Назва | |||
| велика | мала | велика | мала | |||
| А Б В Г Ґ д Е Є Ж 3 І 'I' Й К л м | аб в г ґ д є є ж и і їй к л м | а бе веге ґеде є e[je] же зе и i’lji] йот ка ел ем | Н 0 П Р С Т У Ф X ц ч ш щ ю я | н п Р с т У Ф X Ц ч ш Щ ь ю я | єн пе ер ес те У еф ха це че ша ща м’який знак K>[jy] fl[ja] |
ється також буква, яка не передає звука, а служить для по-
значення м’якості приголосних (м’який знак), та надрядко-
вий знак, яким передається тверда вимова приголосного пе-
ред м’яким звуком [/'] (апостроф).
Сукупність букв, прийнятих у певній писемності і розта-
шованих в усталеному порядку, називається алфаві-
том (від назви двох перших букв грецького алфавіту А
(альфа) і В (бета, новогрецьк. — віта), або абеткою
(від назв двох перших букв слов’янського алфавіту — а
і б), чи азбукою (від назв перших двох букв старослов’ян-
ського алфавіту — А (азъ) і Б (буки).
Український алфавіт складається з 33 букв, які записуються
у двох накресленнях — велика і мала букви (крім и та м’яко-
го знака). Розрізняються також друковані і писані букви.
§48. Співвідношення
міжбуквамиукраїнськогоалфавіту
ізвукамиукраїнськоїлітературноїмови
Для позначення голосних звуків української мови (фо-
нем і варіантів їх) в українському алфавіті є 10 букв: а, о,
у, є, и, і, я, ю, є, ї. Букви а, о, у, є передають наголошені
і ненаголошені голосні звуки [ а ], [ о ], [ у ], [ є ] на початку слів
і складів та після твердих приголосних: акваріум, реак -
тор, танок, осінь, переосмислити, солодкий, Україна,
неук, бук, екзамен, поліестер, поле.
Буква і позначає звук [ і ] на початку слова і складу (іній,
передісторія) та після приголосного, який під впливом цьо-
го звука вимовляється пом’якшено (літо, зірка, ріка, сіно)
або напівпом’якшено (бік, пісня, вікно, мілина, фініш,
гілка, кістка, Хівря).
Буква и на початку слова не може стояти, а вживається
тільки після твердих приголосних і позначає звук [ и ] неза-
лежно від наголосу (зима, сипати, солити, темний, кида -
ти, хилитися, вишня).
Букви я, ю, є передають або два звуки — голосний після
приголосного [/], або тільки один голосний і м’якість попе-
реднього приголосного.
Букви я, ю, є передають два звуки [ ja ], [ jy ], [ je ] на початку
слова: яма [ jÓMa ], юнга [ jurna ], Єва \jeea ]; після голосного
стояти [ cmojamu ], стою [ cmojy ], моє Woje ]; після апостро-
фа: п’ять [ njam’ ], в’юн [ ejyn ], в’ється [ ejeą’ -. a ] та після м’якого
знака в іншомовних словах: альянс [ ал'іáнс ], Ньютон
[ н'íутóн ], портьєра [ nopm’jepa ].
Буква ї завжди передає два звуки [//]: їхати [ jixamu ],
з’їхати [ з ] іхати ], Ананьїн [ анáн'іін ].
Якщо букви я, ю, є стоять після букви на позначення
приголосного, тоді вони передають голосні [ а ], [ у ], [ є ] і м’якість
попереднього приголосного: няня [ н'áн'а ], людина [ л'удúна ],
третє [ трéт'е ].
ц Сполучення звука [/] з [о] передається двома буквами йо:
Йосип, «Тойота» (марка машини), медальйон, а пом’якшення
приголосного перед [ о ] передається м’яким знаком: льодо -
вий, сьогодні, тьохкає, утрьох.
Для позначення приголосних звуків в українському алфа-
віті є 22 букви. Основне розрізнення приголосних — за
дзвінкістю/глухістю — передається чітко: кожний звук
передається окремою буквою (б — п, д — т, з — с, ж —
ш і т. ін.). Однак тверді і м’які приголосні позначаються
однією буквою, а для розрізнення м’яких звуків використо-
вується м’який знак: стан — стань, перелаз — перелазь,
білий — більший, Остап — ось так, а також букви я, ю, є:
стати — стягнути, запис — зяблик, радо — рядно, са -
ни — сяйво, лук — люк, статевий — життєвий.
Буква г в українській графіці позначає гортанний звук,
для задньоязикового використовується буква ґ: грати (на
бандурі); (міцні) ґрати. ^ ^
В українській мові африкати [ дз' \ і [ дж ] передаються дво-
ма буквами дз і дж: дзьоб, дзеркало, джміль.
Буква щ завжди передає два звуки [ шч \. щастя [ шчáс'ц'а ],
що [ шчо ], вищий [ вúшчиĭ ].
Основні правила написання букв і буквосполучень регу-
люються орфоепією.
§ 49. Апостроф
Апостроф — це надрядковий знак ['], що вживається в
українському письмі для позначення роздільної вимови м’яко-
го!/] з попереднім твердим приголосним: в’язати \ в}азати \,
бур’ян [ бур ] ан ], Стеф’юк [ стефіук ].
Апостроф пишеться перед буквами я, ю, є, ї у таких
випадках:
1) після букв, якими позначаються губні приголосні звуки,
якщо перед цими буквами немає приголосних (крім р), що
належать до кореня: п’явка, в’юн, в’ється, верб’я, черв’як
(але мавпячий, свято, цвях та ін., у яких перед буквами, що
позначають губні приголосні, є приголосні, які належать до
кореня);
2) після букви р, якою позначається твердий звук [ р ]\
пір’їна, міжгір’я, матір’ю (але рясно, дрюк, Рєпін та ін.,
у яких буквою р передається м’який приголосний [ p' ], а бук-
вами я, ю, є — звуки [ а ], [ у ], [ є ];
3) після префіксів та першої частини складних слів, які
закінчуються буквами, що передають тверді приголосні зву-
ки: без’язикий, від’їзд, з’їжджатися, об’єднати, роз’юши -
ти, дит’ясла, пан’європейський.
Примітка. Про вживання апострофа в іншомовних словах див.
§ 54, пункт 12.
§50. Принципиукраїнськогоправопису
Єдина, обов’язкова для всіх орфографічна система ґрун-
тується на певних принципах, обумовлених особливостями
звукового складу та граматичної будови мови, і відображає
історичний розвиток формування й усталення її правопис-
них норм.
Українська орфографія формувалася протягом кількох
століть, упродовж яких поступово усталювалася однаковість
написання звукового складу українських слів (частин їх) та
слів іншомовного походження.
Орфографічним називається правило, яке
необхідно застосувати до тієї чи іншої орфограми на основі
її відмінних ознак.
Орфограма — правильне (таке, що відповідає
правилам або традиціям) написання, яке потрібно вибрати
із ряду можливих.
В основу орфографії сучасної української мови покладено
принципи: фонематичний, фонетичний, морфологічний, тра-
диційний (або історичний); окремі написання ґрунтуються
на смисловому, або диференціюючому, принципі.
Фонематичний принцип онтологічно є першим і
найважливішим, оскільки забезпечує передачу на письмі не
тільки інваріанта фонеми, а й тих виявів, що є наслідком
історичних чергувань: гора — гір, села — сіл, спека —
спечний, горох — горошок — (у) горосі.
Цей принцип забезпечує єдність: «фонема — адекватна
їй літера (буква)». Фонетичний принцип застосовується, коли
доводиться вибирати правильне написання фонеми в слабкій
позиції (позиційного варіанта). Наприклад, дзвінкий приго-
лосний префікса [з] перед глухими [ к ], [ п ], [ т ], [ ф ], [ х ] запи-
сується відповідно до вимови (у слабкій позиції) як с - (ско -
сити, спитати, стекти, сформувати, схопити).
За фонетичним принципом позначаються:
1) спрощення в групах приголосних - здн -, - ждн -, - стн -,
- стл -, - рдц -, - лнц - та ін.: пізно, тижневий, чесний, щасли -
вий, серце, сонце;
2) зміна приголосних [ г ], [ к ], [ х ] в іменниках І прикметни-
ках перед суфіксами - ств (о), - ськ (иŭ): убогий — убозтво,
Прага — празький, свояк — свояцтво, козак — козаць -
кий, птах — птаство, чех — чеський;
3) написання о та є після шиплячих: жовтий, жолудь,
бджола, чорний, чотири, вчора, шостий, пшоно, але же -
нити, джерело, честь, четвер, вечеря;
4) написання [ а ] відповідно до вимови в словах (перед
постійно наголошеним складом з а): багатий, багач, га -
разд, гарячий, кажан, калач, качан, хазяїн (порівняйте
рос: богатый, горячий, кочан, хозяин);
5) написання букви у на місці давніх о, е, ъ в словах:
будяк, мачуха, парубок, яблуня, яблуко (порівняйте рос:
бодяк, мачеха, яблоня, яблоко) та деякі інші.
Морфологічний принцип полягає у позначенні
однаковим способом морфеми незалежно від її звучання в
різних словах або формах того самого слова. Наприклад,
фонеми \ е \, \ и \ в корені слів передаються буквами є, и як
у сильній позиції (під наголосом), так і в слабкій (у ненаго-
лошеному складі) за правилом: щоб перевірити написання,
треба змінити слово так, щоб на сумнівний звук падав наго-
лос: пишемо село [ сеило1 ], бо села; живу [ жиеву1 ], бо жити.
Більшість правил українських написань суфіксів, префіксів,
закінчень, чергувань у коренях слів, суфіксах і префіксах
ґрунтуються на морфологічому принципі:
1) передача ненаголошених [ є ], [ и ], [ о ] у коренях слів: вес -
ло — весла, життя — жити, голубка — голуб, лопух;
2) збереження буквеного позначення фонеми в позиції
дзвінкого перед глухим і навпаки: вогкий [ во1хкиі ], просьба
[ про ] з'ба ] — просити, боротьба [ бород'ба ]] — боротися;
3) збереження фонематичної передачі прийменника з пе-
íіед глухим приголосним наступного слова: з тобою
стобо^'у ], з хати [ схá^ти ], з чотирма [ жчотирма []; з ше -
лестом [ ш: еЫеистом ];
4) розрізнення префіксів пре - і при -: прекрасний [ при -
красиш ], але прилюдний [ приел'у1дниĭ ], прибути [ преибу [ ти \,
5) збереження фонем кореневої морфеми й закінчення в
дієслівних формах на - шся, - ться: снишся [ chuć: а ], зби -
раєшся [ збиера ] еис': а ], сниться [ сниц': а ], збирається
[ збиера ] 'еиц': а ] та ін.
Традиційний, або історичний, принцип
полягає в тому, що вибір написання здійснюється на осно-
ві традиції, а не відповідного правила збереження букве-
ної передачі фонеми, як це передбачає морфологічний прин-
цип.
Так, в українському правописі традиційно звукосполучен-
ня [ ji ] прийнято позначати буквою ї (їхати, пір’їна), а зву-
косполучення [ шч ] — буквою щ (щока, вищий, Київщи -
на). За традицією вживаються і букви я, ю, є для позначен-
ня сполучення приголосного з наступним голосним а, у, є
(яр, Юрій, Єва) або м’якості попереднього приголосного
перед а, у, є (рябий, любити, життєвий).
До традиційних належать також написання, які не можуть
бути пояснені ні з фонетичного погляду, ні з морфологічно-
го, а вимагають запам’ятання орфограми, яка прийнята тради-
цією. Наприклад, у словах тюркського походження кисет,
кишеня, кинджал, кизил, лиман традиційно виступає ко-
реневий и; в українських словах левада, леміш, лепеха
пишеться є; у прізвищі російського письменника Горький за
традицією після р ставиться м’який знак, хоч в українській
мові цей звук у кінці складу і слова вимовляється твердо
(гіркий, господар, терміновий).
Диференціюючі, або смислові, написання
регулюють розрізнення смислу слів і словосполучень. Так,
велика і мала букви на початку слів служать для розріз-
нення власних (індивідуальних) і загальних назв: Земля
(планета) — земля (ґрунт), явір (деревина) — Явір (прізви-
ще), велика ведмедиця (тварина) і Велика Ведмедиця (су-
зір’я), хребет звіра (термін) — Уральський хребет (то-
понім).
У сучасному українському правописі вживання великої
букви передбачено правилами писемного тексту та індиві-
дуальних позначень істот і предметів.
Смислова диференціація зумовлює написання разом, окре-
мо й через дефіс прислівників і прислівникових сполучень
на відміну від прийменниково-відмінкових форм іменників;
написання часток, сполучників тощо. Наприклад, вивчити
напам’ять (прислівник) — подарувати напам’ять (імен-
ник з прийменником у знахідному відмінку); як би сказа -
ти (прислівник як і частка би дієслівної форми умовного
способу пишуться окремо) — якби сказав, то... (сполуч-
ник якби пишеться разом).
§51. Позначення на письмі змінених
при словотворенні приголосних звуків
В українській мові при словотворенні спостерігаються
морфологічні зміни приголосних звуків, які передаються на
письмі відповідно до норм української орфографії:
З^к І Словотворчий І Зміна звуків І приклади
суфікс і запис їх F *
[г], [ас], [ з ] - ськ -, - cme - - зьк -, - зтв - Запоріжжя — запорізь -
кий, убогий — убозтво
[ к ], [ ч ], [ ц ] - ськ -, - ств - - цьк -, - цтв - ткач — ткацький, удар -
ний — ударництво
[де], lut ], [ с ] - ськ -, - ств - - ськ -, - ств - чех — чеський, чуваш —
чуваський
[ г ], [ ж ], [ з ] - ш - - жч - близький — ближче, до -
рогий — дорожчий
[ с ] - ш - - шч - (- Щ -) високий — вищий
[ ц'к ] - ин - - чч - Вінницький — Вінниччи -
на, вояцький — вояччина
[ с'к ], [ ск ] - ин -, - ан - - шч - (- Щ -) Київський — Київщина,
віск — вощина, пісок —
піщаний
[ ск ],[ ст ] - а - - шч - (- щ -) вереск — верещати,
простити — прощати
[ зк ] - а - - жч - брязкіт — бряжчати
[ с'к ], [ з'к ] - енк -, - ук - - жч - Васько — Ващенко,
Кузько — Кужчук
[ к ], [ ц ] - н - - чн - вік — вічний, сонце —
сонячний
§52. Позначеннянаписьмі
подовженихприголоснихзвуків
Унаслідок збігу однакових приголосних звуки на письмі
передаються двома однаковими буквами. Подовжені звуки
виникають на стику префікса і кореня: віддати, беззубий;
на стику двох частин складноскорочених слів: військкомат,
міськком, юннат; на стику кореня і суфікса: годинник, ран -
ній, законний, розрісся, піднісся. Подовжені звуки також
у словах бовваніти, ввесь, ссавці.
У цілому ряді іменників середнього роду II відміни подо-
вжилися приголосні звуки внаслідок уподібнення (яке відбу-
лося давно) приголосного [ й ] з колишнього суфікса [ь/] до
попереднього приголосного: знання, гілля, зілля, суддя,
| Звук | Словотворчий суфікс | Зміна звуків і запис їх | Приклади |
| [г], [ ж ], [з] [ кШАц ] їх ], [ш], [с] Іг ], [ ж ], [ з ] [ с ][ ц'к ] Іс'к ], [ ск ] [ ск ], [ ст ] Ізк ][ с'к ], Із'к ] Шц ] | - ськ -, - ств - - ськ -, - ств - - ськ -, - ств - - ш - - ш -- ин - - ин -, - ан - - а - - а -- енк -, - ук - - н - | - зьк -, - зтв -- цьк -, - цтв -- ськ -, - ств -- жч - - ШЧ - (- Щ -) - чч - - ШЧ - (- Щ -)- ШЧ - (- Щ -) - жч -- жч - - чн - | Запоріжжя — запорізь - кий, убогий — убозтво ткач — ткацький, удар - ний — ударництво чех — чеський, чуваш — чуваський близький — ближче, до - рогий — дорожчий високий — вищий Вінницький — Вінниччи - на, вояцький — вояччина Київський — Київщина, віск — вощина, пісок — піщаний вереск — верещати, простити — прощати брязкіт — бряжчати Васько — Ващенко, Кузько — Кужчук вік — вічний, сонце — сонячний |
стаття, піддашшя, роздоріжжя, збіжжя. Таке ж подо-
вження виникло у формі орудного відмінка іменників III відміни:
повінню, розкішшю, річчю, сіллю та в дієслові лляти {ллю,
ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють) і в похідних від нього сло-
вах {вилляти, пролляти, віділляти).
Примітка. Передача на письмі двома буквами фонетично подо-
вжених приголосних можлива тільки між голосними звуками. У словах
молодістю, любов’ю, матір’ю [ мо^лод'іс'т'у, л'убо^Щу, ма{т'ір \ у \ і по-
дібних подовження немає, бо в них наявний збіг приголосних (cm, ej, pj).
§ 53. Вживанняніякогознака
М’яким знаком позначаються м’які приголосні.
М’який знак пишеться:
1) після д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова та складу: мідь,
паморозь, вісь, міць, сіль, кінь, донька, молотьба, близь -
ко, просьба, кільце, ганьба;
2) після цих же букв та після р на позначення м’яких
приголосних усередині складу перед о: дьоготь, тьохка -
ти, дзьоб, сьогодні, льон, чотирьох;
3) у суфіксах - зьк (иŭ), - ськ (иŭ), - цьк{иŭ); - зькість,
- ськість, - цькість; - зько, - сько, - цько; - зькому, - ському,
- цькому; - зьки, - ськи, - цьки: близький, міський, хвацький,
близькість, людськість, вузько, військо, по - українсько -
му (по - українськи), по - словацькому (по - словацьки).
Примітка. М’який знак не пишеться в словах дерзкий,
в’язкий, ковзкий, різкий, баский, порский, жаский, плоский (плаский)
і похідних від них: боязкість, в’язкість, баско, різко, оскільки в них
звуки [з], [с] і [ к ] не утворюють суфіксів;
4) у суфіксах прикметників із значенням зменшеності і
пестливості - еньк (иŭ), - есеньк (иŭ), - ісіньк (иŭ), - юсіньк (иŭ)
та в похідних від них прислівниках: тоненький, тонесень -
кий, тонісінький, тонюсінький; тоненько;
5) після л перед приголосним: читальня, сільський, стільчик.
Примітка. Не ставиться м’який знак після л у групах
- лц -, - лч -, коли вони походять із - ák -: балка — балці, галка — галці,
галченя, Наталка — Наталці, Наталчин, рибалка — рибалці, рибал -
чин, спілка — спілці, спілчанський, але: Галька — Гальці, Гальчин.
§54. Правописслівіншомовногопоходження
У сучасній українській літературній мові написання слів
іншомовного походження визначається такими правилами
передачі звуків українськими літерами.
1. Звук [ L (/)] у словах іншомовного походження пере-
дається а) літерою л, коли звучить твердий приголосний:
алея, атлас, лампа, новела, пенал, металургія, Лондон,
Лафарг, Голсуорсі, Флуранс; б) літерою л і додатковим
засобом пом’якшення (м’яким знаком — ль або буквами
я, ю, є), коли звучить м’який приголосний: емаль, сальто,
гольф, кльош, спондильоз, пляж, алюміній, Льєж,
Лінкольн, Лютер; в) сполучення Іе передається буквоспо-
лученням ле, в якому приголосний л перед є звучить твер-
до: білет, легенда, лекція, телеграф, Палермо, Галілей.
2. Звуки [ G (g)] і [ Н (h)] звичайно передаються літерою г
та в окремих давньозапозичених словах — літерою ґ: га -
раж, генетика, лінгвістика, гороскоп, гумус, Гаага, Люк -
сембург, Гете, Гданськ, Гейне; Гете, Ґданськ, Гізо, аґрус,
ґоґель - моґель.
3. Звук [/] і буквосполучення ph передаються літерою ф:
фабула, факт, фах, фаянс, фігура, фото, футляр, ка -
федра, орфографія, Флобер, Франція, Афіни.
4. У загальних назвах іншомовного походження не збе-
рігається подвоєння приголосних: акомодація, акорд,
бароко, бравісимо, група, грип, клас, сума, фін (фіни),
шасі. Лише в окремих словах італійського походження на-
явне подвоєння н, л, т, ц: бонна, ванна, манна (манний),
панна, пенні, тонна; брутто, нетто, лібретто, інтер -
меццо; вілла, булла, білль, а також подвоєння р у назві
рослини дурра та в назві ароматичної смоли мірра.
У загальних назвах можливе подвоєнняг при збігу однако-
вих звуків префікса і кореня: апперцепція (перцепція),
імміграція (міграція), ірреальний (реальний), сюрреалізм
(реалізм).
У власних назвах і похідних від них словах подвоєні при-
голосні зберігаються на письмі: Андорра, Голландія, Каль -
кутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Яффа, Торрічеллі, Флам -
маріон; андоррський, марокканець, яффський.
5. Початкове буквосполучення іе (hie) звичайно пере-
дається буквосполученням іє: ієна, ієрархія, ієрогліф, ієрей,
але єзуїт, Ємен, Єрусалим (див. п. 11).
6. Початкові буквосполучення іо, уо, jo передаються че-
рез іо, якщо в українській мові вони звучать як два скла-
ди: іон, іонізатор, іонічне море, або через йо, коли вимов-
ляються як один склад: йод, йота, Йорданія, Йосип, Нью -
Йорк. ^
7. Букви і, у (а також [ и ] німецького дифтонга [ ей ]) в
позиції між двома голосними в українській мові звичайно
ПО
не передаються окремою літерою: буєр, конвеєр, плеяда,
секвоя, фаянс, феєрверк, але в окремих словах запису-
ються буквою й: фойє, майя (народність), Гойя, Савойя,
Фейербах, Гавайї.
8. Букви і, у (ігрек), що позначають голосний [ і ] в словах
іншомовного походження, залежно від позиції та вимови в
українській мові передаються літерами і, ї та и.
На початку, а також у середині слова перед голосним та
перед й завжди пишеться і: ідилія, ірис, інтернат, інер -
ція, біологія, радіус, діаграма, матеріал, тріумф, калій,
інструментарій; кінцеве звукосполучення іа передається
через ія: артерія (порівняйте артеріальний), геометрія,
симетрія, Естонія, Дієго - Гарсія, Бразилія.
Літера і пишеться також у кінці слова та після приголос-
них перед наступним приголосним у власних назвах: Капрі,
Міссісіпі, Нагасакі, Россіні, Поті, Кріт, Сідней, Севілья,
Тіціан, Ціцерон (літера і зберігається і в похідних прикмет-
никах: сомалійський, тіціанівський, шіллерівський); у кінці
невідмінюваних загальних назв: візаві, журі, колібрі, таксі,
харакірі; в усіх інших випадках після букв б, п, в, м, ф, г,
к, х, л, н перед наступним приголосним: бінокль, пілот,
віраж, міф, гігант, кімоно, хімія, лінза, німфа.
Примітка. У ряді слів тюркського походження за традицією
чується й пишеться и: башкир, гиря, калмик, килим, кисет, кинджал,
кишлак; відповідно до вимови и пишеться в словах: вимпел, імбир,
інжир, кипарис, лимон, миля, нирка, спирт, химера та в словах цер-
ковного вжитку: диякон, диявол, єпископ, єпитимія, митра, митропо -
лит, християнство та деяких інших.
9. Літера ї пишеться після голосного: мозаїка, наївний,
прозаїк, руїна, Енеїда, Каїр. Однак після голосного, що
належить до префікса або є сполучним афіксом в осново-
складанні, пишеться і: доісторичний, позаінспекційний, но -
воірландський, давньоіспанський, а після префікса дез - пи-
шеться и: дезинфекція, дезинформация, дезинтеграція
(але: безідейний, передісторичний, суперінфляція).
10. Літера и пишеться: а) в загальних назвах після д, т,
з, с, ц, ж, ч, ш та р перед наступним приголосним (прави-
ло «дев’ятки»): дизель, дидактика, директор, дисциплі -
на, тиран, партитура, тираж, зигзаг, азимут, позиція,
сирена, синонім, цистерна, цифра, режим, джинси, речи -
татив, шифр, шихта, риф, арифметика, карикатура;
б) у географічних назвах з кінцевими - ида, - ика:
Антарктида, Атлантида, Флорида, Америка, Африка,
Арктика, Балтика, Корсика, Мексика;
в) у географічних назвах після шиплячого приголосного:
Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Чикаго, Чилі;
г) у власних назвах, у яких за традицією вимовляється
твердий приголосний з групи «дев’ятки»: Аргентина, Бас -
тилія, Братислава, Бразилія, Ватикан, Великобрита -
нія, Єрусалим, Китай, Париж, Палестина, Рим, Рига,
Сардинія, Сицилія, Сирія, Скандинавія, Тибет, Тифліс;
д) у власних назвах, в яких усталилася вимова и після
губних та задньоязикових: Вавилон, Єгипет, Пакистан.
11. Звук [ є ] передається літерою є: елізія, еволюція, енергія,
ешелон, ідеал, театр, фаетон, каре, купе, Есхіл, Теруель.
На початку слова після приголосного [/] звук [ є ] в ук-
раїнській мові передається буквою є: єгер, єнот, єресь, Євро -
па, Ємен, Єфрат, Єсперсен.
Після апострофа, голосних є, і, о та м’якого знака звук [ є ]
передається буквою є: бар’єр, інтер’єр, п’єдестал, конвеєр,
феєрверк, абітурієнт, кольє, месьє, В’єтнам, Трієст, Мольєр.
Примітка. У словах проект, проекція і подібних пишеться є,
а в слові траєкторія — літера є.
12. Апостроф у словах іншомовного походження та по-
хідних від них ставиться перед я, ю, є, ї:
а) після букв б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф,
п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є;
б) після префікса з кінцевим приголосним: ад’ютант,
ін’єкція, кон’юнктурний.
Апостроф не ставиться після б, п, в, м, ф, г, к,
х, ж, ч, ш, р, якщо букви я, ю, є позначають м’якість при-
голосних: бязь, бюро, пюре, фюзеляж, кювет, рюкзак,
Рюрик, Гюго, Вюртемберг.
Не ставиться апостроф після букви на позначення твер-
дого приголосного перед звукосполученням [ jo ], для якого
в українському алфавіті немає «йотованої» букви: курйоз,
серйозний.
13. М’який знак в іншомовних словах ставиться після
букви л відповідно до м’якої вимови приголосного у кінці
слова: емаль, дрель, Рафаель, але: бал, канал, метал (як
і інших приголосних: банан, алмаз, шприц); так само відпо-
відно до вимови ставиться (не ставиться) м’який знак після
л перед іншим приголосним: фільм, фальш, але полк, залп.
М’який роздільний знак ставиться після д, т, з, с, л, н
перед я, ю, є, ї, коли перед голосним звучить м’який приго-
лосний [/] та перед сполученням йо: Касьян, віньєтка, Ла -
вуазье, Люсьєн, Віньї.
§55. Правописпрізвищукраїнського
походженнятаіншихслов’янських
Українські прізвища пишуться за загальними орфографіч-
ними правилами.
У написанні неукраїнських прізвищ використовуються
правила, закріплені українським правописом.
Зокрема, власні іншомовні назви іменникового типу ма-
ють такі ж закінчення, як і загальні назви-іменники: Гоŭя,
Жанна — як в іменниках І відміни; Чапек, Жюль Берн —
як в іменниках II відміни.
Російські та інші слов’янські прізвища записуються відпо-
відно українськими літерами (див. таблицю).
Переда-
Росій- ються в У таких випадках Приклади
ські україн-
букви ській мові
як
є є після приголосних Державін,
Лєрмонтов
є є 1) на початку слів Єгоров
2) після букви, якою передається го- Зброєв
лосний звук
3) після м’якого знака Афанасьев
4) при роздільній вимові Григор’єв
5) після приголосних, за винятком Фатєєв
шиплячих і ц, у суфіксах -ее, - єєв
6) після букв, якими передаються Мацев,
звуки [ ж ], [ш], [ ч ], [ ц ] у суфіксах Аракчеев
- ев, - еєв
є є у випадках, коли звукові [ є ] відпо- Пешков,
відає колишній довгий [ є ], який у Лесков,
давній мові передається буквою Насєдкін
■в (ять)
Примітка. Такий звук в ук- П р и м і т -
раїнській мові не чергується з [ є ], к а. В укра-
а всюди виступає лише як [і]: їнських пріз-
ліс — лісочок — лісник вищах має-
мо і: Білик,
Лісовий,
Сіденко
ё [йо] йо 1) на початку слова Йолкін,
2) після літер на позначення голос- Бугаŭов
них звуків
3) після літер, які позначають звуки Воробŭов
| 1 [б],ы,[«],иш __________|_________
| Росій- ські букви | Переда- ються в україн- ській мові як | У таких випадках | Приклади |
| є є єё [йо] | є є є йо | після приголосних 1) на початку слів 2) після букви, якою передається го- лосний звук 3) після м’якого знака 4) при роздільній вимові 5) після приголосних, за винятком шиплячих і ц, у суфіксах - ев, - єєв 6) після букв, якими передаються звуки [ ж ], [ш], [ ч ], [ ц ] у суфіксах -ее, -еее у випадках, коли звукові [є] відпо- відає колишній довгий [є], який у давній мові передається буквою ■Б (ЯТЬ) Примітка. Такий звук в ук- раїнській мові не чергується з [є], а всюди виступає лише як [і]: ліс — лісочок — лісник 1) на початку слова 2) після літер на позначення голос- них звуків 3) після літер, які позначають звуки ІбШЛвШЛф) | Державін, Лєрмонтов Єгоров Зброєв Афанасьев Григор’єв Фатєєв Мацев, Аракчеев Пешков, Лесков, Насєдкін Приміт- ка. В укра- їнських пріз- вищах має- мо і: Білик, Лісовий, Сіденко Йолкін, Бугайов Воробйов |
Продовження табл.
Переда-
Росій- ються в У таких випадках Приклади
ські україн-
букви ській мові
як
є о 1) після м’якого знака Кльонов
2) після літер ч, ш, щ, які познача- Щотов,
ють звуки [ч], [ ш ] Сичов І
и і 1) на початку слова ĭгнатов
2) після літер на позначення приго- Гагарін,
лосних, крім [ ж ], [ ч ], [ш], [ ц ] але Брицин,
Рощин
и ї 1) після букви, якою позначається Ізмаїлов
голосний звук
2) при роздільній вимові Гур’їн
3) після м’якого знака Ільїн
и и 1) після букв, якими передаються зву- Шишков,
ки [ ж ], [ч], [ ш ], [ ц ] Жилін,
Чичиков,
Ципін
2) у префіксі при - Пришвін
3) у прізвищах, утворених від слів, що Борисов,
мають спільний корінь в україн- Курилов,
ській і російській мовах Грибанов
и і у прізвищах, утворених від росій- Нікітін,
ських імен Ніколаєв
и и у суфіксах - ик -, - ич -, - иш - росій- Беликов,
ських прізвищ, а також з інших Гнєдич,
слов’янських Засулич
ы и у російських словах та словах ін- Циганков,
ших слов’янських мов Пташин -
ський
Іншомовні прізвища, які мають у кінці є, і, о, у, а (є, ї, ю,
я) не відмінюються: Верді, Дюма, Золя.
Не відмінюються жіночі прізвища з кінцевим приголос-
ним та о: Ковтун, Данилюк, Дорошенко, Григоренко.
§56. Правилапереносуслівзрядкаврядок
В українській мові слова переносяться з рядка в рядок за
складами. Якщо склад закінчується на приголосний чи наяв-
ний збіг приголосних різних морфем, тоді слід:
1. Не розривати буквосполучення, яким передається на
письмі один звук: гу - дзик, ра - джу.
| Росій- ські букви | Переда- ються в україн- ській мові як | У таких випадках | Приклади |
| є и и и и и ы | О і ї и і и и | 1) після м’якого знака 2) після літер ч, ш, щ, які познача- ють звуки [ч], [ ш ] 1) на початку слова 2) після літер на позначення приго- лосних, крім [ ж ], [ ч ], [ш], [ ц ] 1) після букви, якою позначається голосний звук 2) при роздільній вимові 3) після м’якого знака 1) після букв, якими передаються зву- ки [ ж ], [ ч ], [ш], [ ц ] 2) у префіксі при - 3) у прізвищах, утворених від слів, що мають спільний корінь в україн- ській і російській мовах у прізвищах, утворених від росій- ських імен у суфіксах - ик -, - ич -, - иш - росій- ських прізвищ, а також з інших слов’янських у російських словах та словах ін- ших слов’янських мов | Кльонов Щотов, Сичов 1 Ігнатов Гагарін,але Брицин, Рощин Ізмаїлов Гур’їн Ільїн Шишков, Жилін, Чичиков, Ципін Пришвін Борисов, Курилов, Грибанов Нікітін, Ніколаєв Беликов, Гнєдич, Засулич Циганков, Пташин - ський |
2. Зберігати значущі частини слова, не відривати одну
букву від кореня, префікса: роз - кидати, а не ро - зкидати,
пре - красний, а не прек - расний.
3. Не залишати в попередньому рядку і не переносити в
наступний одну букву: олі - вець, а не о - лівець, ра - діо, а не
раді - о.
4. Не можна розривати односкладні частини складноско-
рочених слів: пед - рада, а не пе - драда, зокрема й ініціальні
і комбіновані абревіатури: АПН України.
5. Не можна відривати ініціали від прізвища (повні іме-
на та імена по батькові можна розривати для переносу):
Т. Г. Шевченко, а не Т. Г. - Шевченко.
6. М’який знак і апостроф залишати біля попередньої
букви: пред' - явити, п’ять - ма.
7. Однакові букви, якими фіксуються довгі звуки, внаслі-
док збігу їх, розриваються: від - дати, осін - ній.
8. Не розриваються цифрові записи і скорочені слова при
них, а також будь-які скорочення слів: 1998 р. (а не 19 — 98р.
чи /995 - р.), і т. д. (а не і — т. д. чи і т. — д.).
У словах, де подовжений звук виник у результаті асимі-
ляції, букви, якими позначається цей подовжений звук, мож-
на розривати або переносити разом: знан - ня і зна - ння, сіл -
лю і сі - ллю.
Поиск по сайту: