 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ПУНКТУАЦІЯ
|
Читайте также: |
Пунктуація (від латинського puncłuatio — рип -
ctum, що означає крапка) — це система правил уживання
на письмі розділових знаків і розділ мовознавчої науки про
використання розділових знаків.
Розділові знаки — це частина графічної системи мови —
умовно прийняті значки (крапка, кома, тире і т. ін.), вживані
на письмі для членування тексту за змістом та інтонацією.
Наприклад, у тексті «Я знову був серед природи. Я скучив
за нею... Адже за роки партизанської боротьби я звик
до лісу, до лук, до небесного простору» (36.) логічно виді-
ляються три речення, у кінці яких ставиться крапка. Після
другого речення крапки недостатньо: автор тексту ставить
багато крапок, щоб передати душевний стан людини, яка після
довгого часу потрапляє знову на лоно природи, в ліс, і її
охоплюють спогади про роки партизанської боротьби. У тре-
тьому реченні коми відповідають інтонації переліку, яка
властива однорідним членам.
Призначення розділових знаків — полегшити читачеві
сприйняття смислу написаного.
§233. Принципиукраїнськоїпунктуації
Розділові знаки є насамперед показниками синтаксично-
го членування писемного мовлення. Такі розділові знаки, які
обумовлені структурою речення, є обов’язковими. До них
належать знаки, якими відділяються у тексті одно від одного
прості речення, або частини складного речення, або виділя-
ються введені до речень, але граматично з ними не пов’язані
вставні і вставлені слова, словосполучення і речення, звер-
тання, вигуки. Отже, розділові знаки, які ґрунтуються на син-
таксичному принципі, є структурно обумовленими. Тому цей
принцип ще названо структурним. Саме цей принцип надає
сучасній українській пунктуації стабільності, загальноприй-
нятості й обов’язковості.
Структурний принцип, на якому ґрунтується вживання
розділових знаків, пов’язаний із смисловим, оскільки струк-
турно значущі частини є одночасно й логічно значимими.
Однак зустрічаються випадки, коли логічне членування підпо-
рядковує собі структурне (синтаксичне). Наприклад, вислов-
лення У кімнаті один задумався без розділового знака
означає: у кімнаті знаходиться кілька осіб, один з них заду-
мався. Висловлення становить структуру простого повного
речення.
Якщо ж у цьому реченні поставити кому, то вона познача-
тиме межу двох частин уже складного речення, у якому ви-
словлена зовсім інша думка: у кімнаті лише одна особа, вона
задумалася. Кожна з частин складного речення структурно
неповна. Саме слово один у цих двох реченнях сприймає-
ться по-різному: у першому — це числівник, у другому —
займенник (прономіналізоване слово).
Іноді розділові знаки є виразниками мовленнєвої економії.
Наприклад: — Хліб підвівсь — в долоню колос, Що суворо
дивиться докором (Ус).
У цьому реченні тире допомагає сприйняти ширшу інфор-
мацію від тієї, яка виражена словесно: хліб підвівсь високо
(а може, й більше: хліб добре вродив).
У безсполучникових реченнях розділові знаки «економ-
лять» словесні засоби зв’язку частин складного речення:
Гей, рідний Дунаю... Хвиль твоїх не вкриють байдаки
ворожі; в мене рука бистра, в мене шабля гостра —
тобі допоможу! (Ус).
Українська пунктуація ґрунтується також на інтонаційно-
му принципі, наприклад: Закінчили роботу, сіли відпочи -
вати (інтонація переліку). Закінчили роботу — сіли відпо -
чивати (інтонація обумовленості).
Усі три принципи пунктуації — структурний,
смисловий та інтонаційний — в українській
мові діють одночасно, один якийсь принцип можна виділити
тільки умовно.
§234. Системарозділовихзнаків
Розділові знаки сучасної української мови становлять
усталену систему. До цієї системи належать одиничні роз-
ділові знаки: крапка, двокрапка, багато крапок (три крапки),
кома, крапка з комою, тире, знак питання, знак оклику —
і парні: дві коми, дужки, двоє тире, лапок. За функцією роз-
ділові знаки поділяються на знаки роздільні і ви-
дільні.
Роздільну функцію виконують такі розділові знаки.
Крапка ділить текст на речення.
Знак питання виконує таку ж функцію, але разом з тим
вказує на те, що речення містить у собі питання.
Знак оклику також розділяє текст на речення, але разом
з тим вказує на експресивність мовлення, оклик.
Кома розділяє граматично рівноправні частини простого
ускладненого чи складного речення.
Крапка з комою функціонально подібна до коми, але
розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично
рівноправні частини.
Тире розділяє головні члени речення (підмет і присудок),
частини речення (однорідні члени й узагальнююче слово, що
стоїть після них), частини складного безсполучникового ре-
чення, які перебувають в умовно-часових, протиставних та
причиново-наслідкових зв’язках.
Двокрапка не лише віддаляє одну частину складного
речення від другої, а й вказує на те, що в цій другій частині
міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшло-
ся у першій.
Багато крапок (три крапки) вказує на те, що в ре-
ченні не всі його компоненти наявні, речення не закінчене,
обірване.
Знак виноски — видільний. Він вказує, що за словом,
біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту,
яка подається у підрядковій частині сторінки або в кінці
тексту.
Видільну функцію виконують парні розділові знаки: дві
коми, дужки, двоє тире, лапок, виділяючи певний відрізок
тексту (другорядні члени речення, коли є потреба їх відокре-
мити, вставні і вставлені слова, словосполучення та речення,
звертання, пряму мову та ін.).
У текстах часто поєднуються (збігаються) розділові зна-
ки. Наприклад: Болгарка, мов сонце, розквітла (А з нею
дитина мала!), мені усміхнулась привітно і в кухлі води
подала... (Ус.) Тут поєдналися (збіглися) знак оклику, дуж-
ка, кома. Поєднання можуть бути такими: [?!], [!...], [! —],
[. — ], [. «] та ін.
СПИСОКУМОВНИХСКОРОЧЕНЬ
| Ант. — Богдан Ігор Антонин Багм. — І. Багмут Баж. — М. Бăжан Баш — Я. Баш Бедз. — Ю. Бедзик Бич. — В. Бичко Бойч. — 0. Бойченко Б. Ол. — Б. Олійник Бр. — Р. Братунь Вас. — С. Васильченко Вин. — В. Винниченко Вор. — П. Воронько Вороп. — О. Воропай Воскр. — С. Воскрекасенко Гавр. — 0. Гаврилюк Газ. — Газета Гл. — Л. Глібов Гол. — А. Головко Гонч. — 0. Гончар Горд. — К. Гордієнко Горл. — Л. Горлач Гр. — П. Грабовський Гр. Тют. — Григір Тютюнник Г.-Арт. — П. Гулак-Артемовський Гуц. — Є. Гуцало Г. Ч. — Г. Чубач Дім. —А. Дімаров Дм. — Л. Дмитерко Д. Тк. — Д. Ткач Довж. — 0. Довженко Д.-М. — Ю. Дольд-Михайлик Дон. — Г. Донець Досв. — 0. Досвітній Др.-Хм. — М. Драй-Хмара Жил. — І. Жиленко Заб. — В. Забаштанний Загр. — П. Загребельний 36. — Ю. Збанацький Земл. — В. Земляк їв. — 0. Іваненко | Івч. — М. Івченко Ірч. — М. Ірчан Іщ. — М. Іщенко Карм. — П. Карманський Кв.-Осн. — Г. Квітка-Основ’я- ненко К.-Кар. — I. Карпенко-Карий Коб. — 0. Кобилянська Коз. — В. Козаченко Кол. — В. Коломієць Коп. — О. Копиленко Кост. — Л. Костенко Котл. — І. Котляревський Коц. — М. Коцюбинський Коч. — I. Кочерга Кр. — В. Крищенко Л. 3. — Л. Забашта Ле — I. Ле Лев. — 0. Левада Леп. — Б. Лепкий Л. У. — Леся Українка Луц. — Д. Луценко Мал. — А. Малишко Малан. — Є. Маланюк М. В. — Марко Вовчок Мик. — I. Микитенко Мовч. — П. Мовчан М. Ол. — М. Олійник М. Тк. — М. Ткач Мур. — I. Муратов Мушк. — Ю. Мушкетик Нагн. — М. Нагнибіда Н. 3. — Н. Забіла Нар. тв. — Народна творчість Н.-Лев. — I. Нечуй-Левицький 0. В. — Остап Вишня О. Д. — Олесь Донченко Ол. — 0. Олесь 0. Пч. — Олена Пчілка Ор. — П. Оровецький |
| Павл. — Д. Павличко Панч — П. Панч Перв. — Л. Первомайський Піде. — О. Підсуха П. М. — Панас Мирний Риб. — Н. Рибак Рил. — М. Рильський Руд. — С. Руданський Св. — М. Свидницький Сим. — В. Симоненко Скл. — С. Скляренко См. — Ю. Смолич Сміл. — Л. Смілянський Соб. — В. Собко Сое. — В. Сосюра Ст. — М. Стельмах Степ. — Б. Степанюк Стеф. — В. Стефаник Сух. — В. Сухомлинський Тел. — О. Теліга Тесл. — А. Тесленко | Тич. — П. Тичина Тк. — В. Ткаченко Тр. — М. Трублаїні Тул. — 3. Тулуб Т. Ш. — Т. Шевченко Тют. — Григорій Тютюнник Уп. — М. Упеник Ус. — П. Усенко Фальк. — Д. Фальковський Фр. — I. Франко Цюпа — I. Цюпа Чуб. — А. Чубинський Шв. — В. Швець Шер. — М. Шеремет Шиян — А. Шиян Шовк. — Ю. Шовкуненко Шп. — Я. Шпорта Шум. — М. Шумило Ю. Ф. — Ю. Федькович Ющ. — О. Ющенко Ян. — Ю. Яновський |
ЗМІСТ
| Вступ § 1. Зміст і завдання курсу § 2. Українська мова — національна мова українського народу § 3. Походження і розвиток української мови § 4. Сучасна українська літературна мова § 5. Мовна норма та її соціальне значення § 6. Основні стилі сучасної української літературної мови § 7. Територіальні діалекти української мови ФОНЕТИКА І ФОНОЛОГІЯ § 8. Предмет фонетики § 9. Фонетичне членування мовного потоку § 10. Склад як частина фразового такту §11. Український складоподіл § 12. Наголос § 13. Загальна характеристика та класифікація мовних звуків § 14. Голосні звуки сучасної української літературної мови. Артикуляційна класифікація голосних звуків § 15. Зміни голосних звуків у потоці мовлення § 16. Приголосні звуки § 17. Артикуляційно-акустична класифікація приголосних звуків § 18. Палаталізація приголосних звуків § 19. Асиміляція і дисиміляція приголосних у потоці мовлення § 20. Спрощення в групах приголосних § 21. Подовження приголосних звуків § 22. Фонетична транскрипція Фонологічна система сучасної української літературної мови § 23. Поняття про фонему § 24. Фонеми і варіанти фонем § 25. Головні вияви і варіанти голосних фонем § 26. Головні вияви і варіанти приголосних фонем § 27. Фонематична транскрипція § 28. Чергування фонем § 29. Найдавніші чергування голосних § ЗО. Чергування о \ та | є | з |/1 § 31. Чергування о \ та \ е \ з фонемним нулем § 32. Чергування е \ — \ о \ після шиплячих приголосних та після 1/1 | 3 3 3 4 7 8 9 13 17 18 18 20 21 23 24 26 28 29 33 33 38 39 42 43 45 47 50 61 63 64 65 69 |
| § 33. Звукосполучення [ ри ], [ ли ] — [ po ], [ ло ] — [ р'і ], [ л'і ] § 34. Чергування \ і \ — |і| та |ÿ| — \ ÿ \ — |в| § 35. Чергування приголосних фонем § 36. Чергування задньоязикових \ к \, \ х \ і глоткового | г | із шиплячими 1 ч 1, 1 ш 1, 1 ж 1 § 37. Чергування \ к \, \ х \, \ г \ із \ ц' \, \ с' \, \ з' \§ 38. Чергування твердих і м’яких передньоязикових відповідників § 39. Чергування приголосних передньоязикових зубних із шиплячими § 40. Чергування однієї приголосної фонеми із звукосполученням з двох приголосних ОРФОЕПІЯ §41. Поняття про орфоепію § 42. Вимова голосних § 43. Вимова приголосних § 44. Вимова звукосполучень приголосних § 45. Уподібнювальна палаталізація передньоязикових приголосних у звукосполученнях § 46. Деякі особливості вимови слів іншомовного походження ГРАФІКА Й ОРФОГРАФІЯ § 47. Звуки і букви § 48. Співвідношення між буквами українського алфавіту і звуками української літературної мови § 49. Апостроф § 50. Принципи українського правопису § 51. Позначення на письмі змінених при словотворенні приголосних звуків § 52. Позначення на письмі подовжених приголосних звуків § 53. Вживання м’якого знака § 54. Правопис слів іншомовного походження § 55. Правопис прізвищ українського походження та інших слов’янських § 56. Правила переносу слів з рядка в рядок ЛЕКСИКОЛОГІЯ § 57. Предмет лексикології § 58. Слово як одиниця мови § 59. Значення слова і поняття § 60. Багатозначність слів у сучасній українській мові § 61. Омоніми § 62. Синоніми § 63. Антоніми § 64. Формування української лексики § 65. Активна і пасивна лексика в сучасній українській мові § 66. Склад української лексики з стилістичного погляду ФРАЗЕОЛОГІЯ § 67. Предмет фразеології. Типи фразеологічних одиниць | 73 75 77 78 79 84 86 90 95 99 100 103 104 105 108 108 109 109 113 114 116 117 118 119 122 124 125 126 132 135 |
ЛЕКСИКОГРАФІЯ
| § 68. Предмет лексикографії. Типи словників МОРФЕМНА СТРУКТУРА СЛОВА § 69. Поняття морфеми § 70. Корінь слова. Слова спільного кореня § 71. Афікси. Типи афіксальних морфем § 72. Словотворчі (деривативні) і граматичні афікси § 73. Основа слова і закінчення (флексія) § 74. Зміни в морфемній будові слова СЛОВОТВІР § 75. Об’єкт і завдання словотвору § 76. Словотвірна структура слова в українській мові § 77. Поняття твірної основи § 78. Словотвірне значення слова § 79. Словотвірний тип. Продуктивність словотвірного типу Способи словотвору § 80. Морфологічні способи словотвору § 81. Осново- і словоскладання. Абревіація § 82. Морфологічно-синтаксичний спосіб словотвору § 83. Лексико-синтаксичний словотвір § 84. Лексико-семантичний словотвір Творення іменників § 85. Структура іменникових основ § 86. Суфіксальний словотвір іменників § 87. Префіксальний словотвір іменників § 88. Префіксально-суфіксальний спосіб творення іменників § 89. Іменники безафіксного творення (нульова суфіксація) § 90. Словесний наголос в афіксальних утвореннях іменників § 91. Творення складних іменників § 92. Творення складноскорочених іменників (абревіатур) Творення прикметників § 93. Способи творення § 94. Суфіксальний спосіб § 95. Префіксальний спосіб § 96. Префіксально-суфіксальний спосіб § 97. Творення складних прикметників § 98. Перехід дієприкметників у прикметники Творення дієслів § 99. Способи творення Творення прислівників § 100. Способи творення ГРАМАТИКА § 101. Предмет граматики. Розділи граматики § 102. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія | 145 146 147 148 150 153 155 156 156 158 159 160 162 163 164 165 165 166 172 173 174 176 178 181 182 183 186 187 188 188 194 194 |
| § 103. Основні способи вираження граматичних значень слова в українській мові МОРФОЛОГІЯ § 104. Предмет морфології. Основні поняття морфології § 105. Частини мови і принципи виділення їх ЧАСТИНИ МОВИ Іменник § 106. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки § 107. Семантико-граматичні категорії іменника § 108. Категорія збірності й одиничності § 109. Категорія істот і неістот Граматичнікатегоріїіменника § 110. Категорія роду §111. Категорія числа § 112. Категорія відмінка § 113. Основні значення відмінків Відмінювання іменників §114. Поділ іменників на відміни § 115. Форми іменників першої відміни §116. Форми іменників другої відміни §117. Форми іменників третьої відміни §118. Форми іменників четвертої відміни § 119. Відмінювання іменників множинної форми § 120. Незмінювані іменники Прикметник § 121. Значення прикметника, його граматичні ознаки § 122. Розряди прикметників за значенням § 123. Ступені порівняння якісних прикметників Відмінювання прикметників § 124. Повні і короткі прикметники § 125. Тверда і м’яка групи прикметників § 126. Уваги до відмінкових форм прикметників Числівник § 127. Значення числівника і його граматичні ознаки § 128. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками § 129. Кількісні числівники § 130. Порядкові числівники § 131. Групи числівників за будовою § 132. Відмінювання числівників Займенник § 133. Значення займенників. Співвідношення займенників з іншими частинами мови § 134. Групи займенників за значенням § 135. Відмінювання займенників § 136. Перехід займенників в інші частини мови | 198 199 201 202 203 205 206 209 212 213 215 217 219 225 227 228 228 229 229 239 239 242 244 244 249 250 254 255 261 264 |
| § 137. Вживання інших частин мови у ролі займенників (прономіналізація) Дієслово § 138. Значення і граматичні ознаки дієслова § 139. Дві основи дієслова § 140. Структурні класи дієслів §141. Категорія виду § 142. Творення корелятивної видової пари § 143. Категорія перехідності /неперехідності § 144. Категорія дієслівного стану § 145. Категорія способу § 146. Категорія часу § 147. Вживання часових форм § 148. Категорія особи § 149. Безособові дієслова § 150. Дієприкметник § 151. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники § 152. Предикативні форми на - но, - то § 153. Дієприслівник Прислівник § 154. Значення прислівника, його граматичні ознаки § 155. Розряди прислівників за значенням § 156. Морфологічний склад прислівників Прийменник § 157. Загальні відомості про прийменник § 158. Вживання прийменників з відмінковими формами іменників та субстантивованих слів § 159. Групи прийменників за походженням і морфологічним складом Сполучник § 160. Загальне поняття про сполучник § 161. Сполучники сурядності і підрядності § 162. Морфологічний склад сполучників Частка § 163. Загальне поняття про частки § 164. Формотворчі і словотворчі частки § 165. Модальні (фразові) частки § 166. Правопис часток Вигук § 167. Загальне поняття про вигук § 168. Групи вигуків за значенням СИНТАКСИС § 169. Предмет синтаксису Словосполучення § 170. Поняття про словосполучення § 171. Типи словосполучень | 265 267 267 269 270 273 274 279 282 285 285 289 290 292 293 293 295 295 297 298 299 301 302 303 305 306 306 307 308 309 309 312 317 |
| § 172. Способи зв’язку слів у словосполученні Речення § 173. Поняття про речення § 174. Ознаки речення § 175. Зовнішньосинтаксична структура речення. Основні ознаки речення § 176. Класифікація речень за метою висловлення Просте речення § 177. Внутрішньосинтаксична структура речення § 178. Двоскладні речення § 179. Головні члени двоскладного речення § 180. Другорядні члени речення Синтаксичне й актуальне членування речення §181. Односкладні речення §182. Неповні та еліптичні речення § 183. Нечленовані конструкції (слова-речення) Просте ускладнене речення § 184. Поняття про просте ускладнене речення § 185. Речення з однорідними членами § 186. Речення з відокремленими членами § 187. Речення з відокремленими означеннями § 188. Відокремлені прикладки § 189. Відокремлені обставини § 190. Відокремлені додатки § 191. Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями § 192. Звертання Складне речення Складне речення як синтаксична одиниця § 193. Поняття про складне речення § 194. Засоби поєднання частин складного речення § 195. Основні типи складних речень Складносурядне речення § 196. Загальні відомості § 197. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень § 198. Класифікація складносурядних речень Складнопідрядне речення § 199. Загальні поняття про складнопідрядні речення § 200. Принципи класифікації складнопідрядних речень § 201. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень Складнопідрядні речення нерозчленованої структури § 202. Складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними § 203. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково- співвідносними § 204. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними | 322 324 324 326 331 332 335 344 348 349 350 352 356 357 358 359 362 362 366 367 369 373 374 375 377 377 |
| Складнопідрядні речення розчленованої структури § 205. Складнопідрядні речення з підрядними часу § 206. Складнопідрядні речення з підрядними умови § 207. Складнопідрядні речення з підрядними мети § 208. Складнопідрядні речення з підрядними причини § 209. Складнопідрядні речення з підрядними місця §210. Складнопідрядні речення порівняльні §211. Складнопідрядні речення допустові §212. Складнопідрядні речення наслідкові §213. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними Безсполучникові складні речення §214. Загальні відомості § 215. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами §216. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами § 217. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні Складні синтаксичні конструкції § 218. Загальні відомості § 219. Безсполучникові багатокомпонентні речення § 220. Складносурядні багатокомпонентні речення § 221. Складнопідрядні багатокомпонентні речення § 222. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв’язку § 223. Період Конструкції з чужим мовленням § 224. Загальні відомості § 225. Пряма мова § 226. Непряма мова § 227. Невласне пряма мова § 228. Діалог § 229. Цитата Складне синтаксичне ціле § 230. Поняття про складне синтаксичне ціле § 231. Засоби зв’язку між компонентами складного синтаксичного цілого § 232. Структурні типи складних синтаксичних цілих Пунктуація § 233. Принципи української пунктуації § 234. Система розділових знаків Список умовних скорочень | 382 383 384 384 385 386 386 387 388 392 394 395 395 397 398 404 406 408 409 410 411 411 412 414 416 419 420 |
Навчальне видання
Плющ Марія Яківна
Бевзенко Степан Пилипович
Грипас Надія Яківна
Козачук Ганна Олександрівна
Леута Олександр Іванович
Лобода Василь Васильович
Щ№Ш
Поиск по сайту: