СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Словосполучення — синтаксична одиниця, що
утворюється поєднанням двох або більше повнозначних слів
на основі підрядного зв’язку — узгодження, керування або
прилягання.

Одне із слів у словосполученні є головним (стрижне-
вим), а друге — граматично залежним, підпорядкованим го-
ловному.

Поза реченням словосполучення розглядають як моделі
поєднань слів за підрядним зв’язком, що відображають спе-
цифіку мови, закономірності сполучуваності слів.

Специфіка словосполучення як синтаксичної одиниці ви-
являється у зіставленні зі словом та реченням.

Словосполучення і слово мають такі спільні ознаки: 1) сло-
восполучення, як і слово, належить до некомунікативних оди-
ниць (на відміну від речення — комунікативної одиниці мови);
2) словосполучення, як і слово, виконує номінативну функ-
цію; 3) словосполучення, як і слово, характеризується пев-

ною системою форм з тією відмінністю, що його початкова
й усі інші форми визначаються за формою головного слова;
4) словосполучення, як і слово, є будівельним матеріалом
для речення, але слово щоразу відтворюється зі значенням,
відповідним функції у реченні, а словосполучення будується
за моделлю, відповідною функціям, які виконують його ком-
поненти (уся структура в цілому) у реченні.

Відмінність між словом і словосполученням полягає в
тому, що 1) словосполучення має складнішу від слова будо-
ву: воно утворюється з двох (або більше) повнозначних слів,
одно з яких є головним (стрижневим), а друге — залежним;
2) виконуючи номінативну функцію мови, словосполучення,
на відміну від слова, дає розгорнуте найменування предме-
там і явищам, розчленоване на окремі компоненти: позна-
чає предмет і його ознаку (довгцйдень, вечірня пора), пред-
мет і кількісний вияв, об’ємний вимір, вміст речовини (два
дні, тонна цукру, пляшка молока), ознаку і предметний
вияв її {добрий серцем, широкий у плечах, ласий до гро -
шей), дію та об’єкт її вияву, спрямованості тощо (кінчити
роботу, орати трактором, подякувати другові), дію і її
ознаку, ступінь вияву, просторові, часові та інші характерис-
тики її (бігти швидко, працювати надміру, іти полем,
повідомити звечора, відставати через хворобу) та інші,
значення яких виражаються на основі семантико-синтаксич-
них відношень між поєднуваними словами.

Особливості номінації словом полягають у тому, що слово
не лише називає предмети і явища об’єктивного світу, а й
виражає поняття про них і, таким чином, виявляє здатність
щоразу відтворюватися у процесі мовлення. Словосполучення
не виражає понять про предмети і явища як єдине ціле, а
розчленовує свою семантику на основі синтаксичного відно-
шення між компонентами на окремі поняття, а отже, щоразу
будується за певною моделлю (структурною схемою), здат-
ною виражати певний тип відношень — атрибутивних, об’єкт-
них, обставинних. До системи мови належать не тільки схе-
ми парадигм (відмінювання й дієвідмінювання) змінюваних
частин мови, а й схеми їх зв’язку для вираження семантико-
синтаксичних відношень між пов’язуваними словами і сло-
воформами. У мовленнєвих побудовах словосполучення не
відтворюється, а будується за певним зразком для реалізації
конкретних смислів повідомлення. Тому правомірно роз-
глядати вільні синтаксичні словосполучення на двох рівнях:
1) на абстрактно-синтаксичному (у систе-
мі мови) — як найпростіші схеми синтаксичного зв’язку

слів для вираження основних семантичних відношень підпо-
рядкування залежного слова головному (атрибутивних,
об’єктних, обставинних) і 2) на конкретно-синтак-
сичному (у мовленнєвих побудовах) — як поєднання
лексично повнозначних компонентів за певною схемою для
вираження семантико-синтаксичних відношень між ними в
структурі конкретного речення. Згідно з таким трактуван-
ням словосполучення можна розглядати, з одного боку, як
будівельний матеріал для речення, а з іншого — як компо-
нент, що вичленовується з речення на основі логічних запи-
тань від головного до залежного слова.

Словосполучення має спільні ознаки з реченням: 1) обидві
синтаксичні одиниці складаються з слів; 2) словосполучен-
ня і речення характеризуються формальною організацією
компонентного складу їх за структурними схемами, власти-
вими мові.

Проте більш істотною є відмінність між словосполучен-
ням і реченням. Словосполучення належить до некомуніка-
тивних одиниць, а речення є комунікативною одиницею. На
відміну від речення словосполучення не має таких ознак, як
предикативність, модально-часова віднесеність висловленого
до дійсності, інтонаційне оформлення, що характеризують
речення як одиницю вищого рівня мовної структури з її
функцією позначати ситуацію, певний фрагмент дійсності
на основі предикативного зв’язку смислових компонентів,
що становлять ядро речення. Формальна організація компо-
нентного складу в словосполученні і реченні є також
відмінною. У реченні наявні предикативний зв’язок між се-
мантичними компонентами суб’єкта і предиката, який фор-
мально виражається способом координації форм головних
членів, та непредикативні — підрядні зв’язки між компонен-
тами в групах підмета і присудка (у двоскладному пошире-
ному реченні) або одного головного члена (в односкладно-
му). Відмінність виявляється і в тому, що в реченні синтак-
сичне словосполучення, компоненти якого звичайно функ-
ціонують як два різні члени, можуть ставати синтаксично
нерозкладними і виконувати роль одного члена. Наприклад:
Десь собачатко... загавкало і аж зайшлося, — Таке було
навдачузле (Воскр.). У хвіртку пара за парою ввійшли
двадцятеро хлопців (См.). У наведених реченнях слово-
сполучення зле на вдачу є нерозкладним, воно разом із зв’яз-
кою було виконує функцію присудка, а двадцятеро хлоп -
ців — підмета. Тобто у реченні, крім простих словосполу-
чень, можуть функціонувати і складні. Порівняйте: у складі

речення Вишивала я узори з тривогою пополам виділя-
ються просте (вишивала узори) і складне (вишивала з три -
вогою пополам).

Синтаксичні словосполучення називають вільними,
оскільки в них зберігаються самостійні лексичні значення
обох (усіх) компонентів, що входять до їх складу, а входжен-
ня лексем до них є необмеженим.

Вільні (синтаксичні) словосполучення слід відрізняти від
лексичних (наприклад, чорне золото — вугілля; неозначена
форма дієслова — інфінітив, терм.) та фразеологічних спо-
лук (типу лікті кусати — бути невдоволеним, шкодувати
через щось; п’ятами накивати — втекти; впасти в око —
приглянутися комусь), які подібно до слова відтворюються у
мовленні без зміни лексичного складу і виступають одним
членом речення.

Складні словосполучення в простому ускладненому ре-
ченні реалізують синкретичні семантико-синтаксичні відно-
шення на основі подвійних синтаксичних зв’язків слів. На-
приклад, означення-прикладка входить в атрибутивні відно-
шення з субстантивом на основі зв’язку узгодження, а та-
кож у предикативний зв’язок з тим же словом, даючи пред-
метові іншу назву, тобто виражає вторинну предикацію:
Повернулися додому п’ятьбратів - богатирів із боїв
(Бич.): братів я к и х? і «п’ять братів, які у боях виявили
себе богатирями».

Словосполучення з другоряднопредикативним значенням
є відокремленими другорядними членами речення, які вхо-
дять у підрядний зв’язок з головним словом, а семантично
тяжіють до іншого, виражаючи вторинну предикацію. На-
приклад: Гола земля, бита крилами вітру,
безнадійно сіріла під олив’яним небом (Коц.); Ось ше -
лихвіст просто летить на мене, певно, з наміром
сісти до мене в каючок (Досв.). Порівняйте: летить,
наміряючись сісти до мене в каючок.
У першому реченні відокремлене означення формально по-
в’язане з підметом, але водночас семантично поєднане і з
присудком, виражаючи другорядну предикацію. У другому —
складне словосполучення летить з наміром сісти вира-
жає синкретичні відношення мети і способу дії, оскільки
віддієслівний іменник намір зберігає семантику, властиву
предикатним за функцією словам, і може означатися об-
ставинно, хоч як іменник насамперед визначається за якіс-
ною характеристикою (намір який? — сісти). Зістав-
лення з трансформованим словосполученням летить, на -

магаючись сісти до мене в каючок виявить інший харак-
тер відношень: між основною і другорядною предикацією та
між основною дією і способом та наміром її реалізації. Встав-
не слово певне, уведене в просте речення, видозмінює мо-
дальність ствердження, яка може бути виражена або част-
кою ніби (ніби намагаючись), або трансформуватися в підряд-
не порівняльне речення (летить, ніби намагається чи на-
міряється сісти).

Крім словосполучень з підрядним зв’язком між його ком-
понентами, у простому ускладненому реченні вичленовуються
і словосполучення з сурядним зв’язком, яким пов’язуються
однорідні члени. Наприклад: Поузліссі і нагалявині зе -
леніє перший ряст (Л. Укр.); Тихатаревна мелодія
викликає образ милої дівчиноньки (Коц.).

Таким чином, якщо номінативні й морфологічні влас-
тивості словосполучень розглядаються на рівні абстрактних
побудов (зразків, схем, моделей), то в простому неускладне-
ному реченні синтаксичні властивості їх реалізуються на
основі системних мовних схем саме з підрядним зв’язком,
де головне слово виявляє свої валентні можливості до спо-
лучуваності відповідно до виконуваних функцій його та за-
лежного слова. Складні словосполучення, що реалізують
ускладнені семантико-синтаксичні відношення в реченні, —
відокремленими членами з подвійними зв’язками, однорідними
членами, ізольованими від основного змісту компонентами-
звертаннями та іншими, природа яких ще недостатньо вивче-
на на рівні сполучуваності, слід розглядати лише на конкрет-
но-синтаксичному рівні як частину сегментованого тексту,
виділену з конкретного речення. Очевидно, сурядні та інші
словосполучення, що виражають ускладнені відношення, ґрун-
туються на схемах підрядних зв’язків, властивих простому
реченню: підпорядкованість однорідних членів одному чи
підпорядкованість одного члена кільком однорідним; фор-
мальна підпорядкованість залежного слова стрижневому і
водночас виявлення семантичного зв’язку з іншим словом;
кореляція прикладки з субстантивом або звертання зі сло-
вом з дейктичною функцією ти — ви та ін. В усіх випадках
сполучення повнозначних слів граматично оформляється за
законами мови на усталених зразках зв’язків між ними (сло-
вами і словоформами), відповідно до функцій, які вони вико-
нують у реченні.

За морфологічним вираженням головного слова словос-
получення поділяються на іменні, дієслівні і прислівникові.
Іменні словосполучення — це словосполучен-
ня, утворювані іменником, прикметником, числівником або
займенником. Словосполучення з іменником у ролі голов-
ного слова можуть містити залежне слово, виражене при-
кметником (білий сніг, дружня розмова), займенником
(наша країна, весь край, щось невідоме), числівником
(три класи, дев’ятий день), іменником (дума прокоза -
ка, сторінка підручника, місто - герой), прислівником
(листи здалека), неозначною формою дієслова (думка по -
їхати), дієприслівником (читання лежачи).

Словосполучення з прикметником у ролі головного слова
включає залежне слово, виражене: іменником (сильний ду -
хом, широкий увимірах, вищий забрата), займенником
(дорожчий надусе, рівний середнас), прислівником (по -
мітний давно, хоробрий надзвичайно).

Словосполучення з числівником у ролі головного слова
являють собою поєднання числівника з залежним іменни-
ком або займенником (п’ять книг, сто вистав, двоє з
нас, однатретя площі, нуль градусів).

Словосполучення із займенником у ролі головного слова
нечисленні. Вони являють собою єдність займенника (пере-
важно неозначено-особового та заперечного) з залежним
іменником, займенником особовим та особово-вказівним,
субстантивованим прикметником, займенником, дієприкмет-
ником (дехто з підлітків, дещо у висловленому, хтось із
нас (них), котрийсь із старших, усі з прибулих, ніхто з
зареєстрованих).

Дієслівні словосполучення — це слово-
сполучення, утворювані дієсловом (особовими формами, інфі-
нітивом, дієприкметником і дієприслівником).

Залежним словом у дієслівному словосполученні може
виступати: відмінкова або прийменниково-відмінкова форма
іменника (будувати міст, увійти в форму, зроблено за -
пис, сідаєш у вагон, пройшов відстань, стань у ряд,
записаний пером, втілений ужиття, ставши пілотом,
їдучи достолиці), займенника (пізнати себе, спитав у
нього, звернений довсіх, запросивши декого), числівни-
ка (поділити натри, вирахувавши ізста), прислівника
(вирішити негайно, виконую систематично, дозволе -
ний недавно, піднявши догори) або неозначеної форми

дієслова (пропонувати заспівати, сів відпочити, запро -
грамований розпізнавати звуки, задумавши учитися).
Прислівникові словосполучення — це
словосполучення, утворювані прислівником. Залежним сло-
вом при прислівнику може бути: прислівник міри або сту-
пеня (надзвичайно гарно, особливо старанно, зовсім
недавно) або прийменниково-відмінкова форма іменника (да -
леко від Батьківщини, сумно задомівкою).

Словосполучення будується на основі підрядного зв’язку
слів. Є три основні способи підрядного зв’язку: узгодження,
керування і прилягання.

Узгодження — синтаксичний зв’язок, при якому
залежне слово стоїть у тій самій формі, що й головне: полу -
м’яне слово (с. р., одн., наз. відм.), далекі галактики (мн.,
наз. відм.); полум’яного слова (с. р., одн., род. відм.), дале -
ких галактик (мн., род. відм.); у полум’яному слові (с. р.,
одн., місц. відм.), на далеких галактиках (мн., місц. відм.).

Керування — синтаксичний зв’язок слів, при якому
залежне слово стає в тому відмінку, якого вимагає головне
слово: зібрати (кого? щ о?) урожай, пишатися (к и м?)
сином, зустрітись (з к и м?) з товаришем, виконання
(ч о г о?) завдань.

При зміні головного слова залежне лишається в одній і
тій самій формі: зібрав урожай, зберу урожай, зберемо
урожай; виконання завдань, у виконанні завдань, з ви -
конанням завдань.

Прилягання — це синтаксичний зв’язок, при
якому залежне слово приєднується до головного тільки за
смислом. Зв’язком прилягання приєднуються незмінювані
слова і форми слів — прислівник, неозначена форма дієсло-
ва, дієприслівник: швидко пересуватися, озватися стиха,
сніданок нашвидку, співати йдучи.

Зв’язок узгодження є суто граматичним, він не
залежить від семантики головного слова. Головне слово,
виражене іменником, займенником іменникової форми, будь-
яким субстантивованим словом, визначає форму залежного
слова, яке уподібнюється формі головного слова у роді, числі
й відмінку, або в числі й відмінку, або тільки у відмінку.
Зв’язком узгодження пов’язуються слова, що вступають з
іменником в атрибутивні відношення і змінюються за рода-
ми, числами та відмінками (прикметник, дієприкметник, за-

йменник прикметникової форми, порядковий та кількісний
числівники, але останній — тільки в род., дав., орудн. й місц.
відмінках виконує атрибутивну функцію, до того ж не має
форм роду, крім один, одна, одно, два, дві).
Наприклад: вечірня прохолода, достиглі овочі, цей день,
восьма година, у трьох оповіданнях.

Узгодження слова в усіх можливих формах називається
повним. Неповним є узгодження не в усіх
можливих формах. Порівняйте: зелений гай, пророщене зер -
но, моя оселя, щирі вітання, з кількома нагородами, де
наявне повне узгодження в роді, числі і відмінку — у пер-
ших трьох; у числі і відмінку, якщо іменник стоїть у формі
множини (щирі вітання); тільки у відмінку, якщо головне
слово виражене кількісним числівником у формах непря-
мих відмінків, крім знахідного (з кількома нагородами) —
словосполучення, побудовані на основі підрядного зв’язку
повного узгодження; дівчина - водій, село Піски, такий не -
зграба, обидві сторінки — словосполучення з неповним
узгодженням (у 1-му немає узгодження в роді, у 2-му —
в числі, а в 3-му наявне узгодження тільки в роді на тлі
взаємного підпорядкування форм обох слів за семантикою
кількісного вияву предмета та вибору форми називного
відмінка як початкової в його називанні). Повне узгоджен-
ня в числі властиве тільки у зв’язках з іменником кількісного
числівника один. Традиційним термінам «повне — не-
повне» узгодження у науковій літературі протиставляють
терміни «власне граматичне — умовно граматичне» з по-
дальшим розрізненням в останньому «смислового», коли
форма залежного слова визначається за поняттєвим осмис-
ленням предметності в її узагальненості «воно» (твоє ні,
тихе «оŭ», постійне «завтра»), та асоціативно-граматич-
ного, коли при незмінюваному слові залежне означальне слово
застосовують у формі роду на основі асоціативного зв’язку
з поняттям, що виражене іменником, чи за головним словом
абревіатури (тодішня «Юманіте», тобто газета; смачна
кольрабі, тобто один із сортів капусти; відома НДП —
народно-демократична партія). Щодо словосполучень при-
кладкового типу термін узгодження також дещо умовний.
Слідом за Є. В. Кротевичем, зв’язок прикладки з пояснюва-
ним іменником трактують як проміжний між сурядністю і
підрядністю — корелятивний¹. Він визначається як

'Цей термін обстоюється у навчальному посібнику «Синтаксис сучасної
української мови. Проблемні питання» (Автори: І. І. Слинько, Н. В. Гуй-
ванюк, М. Ф. Кобилянська). — К., 1994. — С 31—35.

такий зв’язок між іменниками, коли один з них дублює флексії
іншого слова для вираження апозитивних відношень. Однак
трактування відмінностей між узгодженням і кореляцією
лише на підставі того, що при узгодженні рід, число, відмінок
прикметникових форм уподібнюються відповідним формам
іменника, а при кореляції форми тільки збігаються, дублю-
ються, недостатньо обґрунтоване. Особливості узгодження
прикладки з пояснюваним іменником зумовлюються тим, що
вона входить з ним у подвійний смисловий зв’язок: припи-
сування ознаки на основі іншої назви (у реченні це друго-
ряднопредикативна ознака), а також як атрибутивний компо-
нент словосполучення. За першими смисловими відношен-
нями цей зв’язок можна трактувати як координацію, за дру-
гим — як узгодження (тип підрядного зв’язку).

Керування за своєю природою є також граматич-
ним типом зв’язку, але визначається лексико-граматичними
властивостями слова, яке в ролі головного компонента сло-
восполучення здатне реалізувати свою валентність певною
формою залежного слова.

Розрізняють валентно зумовлене сильне керування,
обов’язкове для реалізації відповідною відмінковою формою
залежного субстантива, займенника, субстантивованого сло-
ва (відвідати друга, боятися грози, керувати колекти -
вом, відчуття болю, підписаний ректором) і слабке,
коли залежна форма також зумовлена валентністю головно-
го слова, але в реченні необов’язково може бути реалізова-
ною або об’єктне значення цього компонента реалізується
після першого об’єкта чи навіть третього (напр.: вручив
подарунок ювілярові; засіяти лан вівсом; поселити при -
булих на хуторі; робота над темою за планом).

За способом керування утворюються словосполучення з
головним словом, вираженим дієсловом, дієприкметником,
дієприслівником, іменником та прикметником. Дієслівні сло-
восполучення входять у речення як його компоненти з при-
слівним зв’язком для вираження об’єктних відношень (пе-
редбачуване обов’язкове керування або керування формою
другого чи третього після обов’язково реалізованого першо-
го об’єкта), а також залежні слабко керовані дієсловом без-
прийменникові й прийменникові форми дієслівного слово-
сполучення реалізують обставинні та інші, синкретичні, відно-
шення. Дієприкметник у ролі головного слова, приєднуючи
залежне слово суб’єктної семантики, утворює атрибутивне
словосполучення, яке в реченні функціонує як один член
речення (виражений дієприкметниковим зворотом). Так само

дієприслівник разом із залежними словами утворює дієприс-
лівниковий зворот, який у реченні виступає одним членом —
обставиною, виражаючи водночас значення другорядної пре-
дикації, і як поширене означення — дієприкметниковий зво-
рот: Стежечка повела їх... між піщані кучугури, порослі
лозами (Мушк.); Сідало сонце за тухольські гори, тону -
чивлегенькихчервониххмарах (Фр.).

Прилягання визначається лише семантикою по-
єднуваних слів. До головного слова (дієслова, прислівника,
прикметника, іменника) приєднується слово, яке не має форм
словозміни (прислівник) або незмінювана форма (дієприслів-
ник, інфінітив). Вони пов’язані обставинними відношеннями,
властивими дієслову та його формам, або відношеннями оз-
начальної характеристики за ступенем чи мірою вияву оз-
наки, властивими, крім дієслова, також прикметнику, або ат-
рибутивними, властивими іменнику у ролі головного слова:
мчати навперегони, приїхати здалека, співати йдучи,
наказати вийти, занадто поспішати, надзвичайно пра -
цьовитий, дуже високо, надмірно силкуючись, нагода
помиритися, читання лежачи.

Одним із різновидів прилягання є зв’язок невідмінювано-
го прикметника іншомовного походження з іменником: паль -
то реглан (у якому рукав із плечем становлять одне ціле),
кабіна люкс (надзвичайно розкішна, найкраще обладнана),
спідниця міні (дуже коротка) та ін.

На відміну від традиційного трактування синтаксичних
зв’язків узгодження, керування й прилягання в сучасних
синтаксичних теоріях спостерігаються розбіжності, насампе-
ред, щодо поєднання відмінкових та прийменниково-відмінко-
вих форм з головним словом у випадку непередбачуваного
необов’язкового зв’язку для вираження обставинних відно-
шень. З одного боку, важко встановити межу між іменником
та прислівником, який характеризується неповною адвербіа-
лізацією, по-друге, саме непередбачуваність форми, справді,
зумовлює її не стільки граматично, як семантично (напр.:
іти дорогою, тягтися без краю, цідити краплями, роз -
сипатися трісками, робити з обережністю), де залежні
форми нечітко виявляють семантику предметності, можуть
бути замінені прислівниками. Але доки не описано сполучу-
ваність слів кожної частини мови, не можна чітко встанови-
ти межі між керуванням і так званим відмінковим та прий-
менниково-відмінковим приляганням, оскільки в основі та-
кого зв’язку лежить вибір словоформи змінюваного слова,
який є більше підстав трактувати як слабке керування.

Поиск по сайту: