І ІЧ'І-

Фонематична транскрипція передає
фонемний склад мовного потоку (фраз, тактів та складів).

ГІри фонематичній транскрипції (на відміну від фонетич-
ної) користуються лише тими знаками, що позначають го-
ловні вияви фонем сучасної української літературної мови.
Додаткові варіанти до уваги не беруться й у фонематично-

му записі не позначаються, а отже, система знаків, що вико-
ристовуються у фонематичній транскрипції тієї чи іншої мови,
кількісно визначена: вона відповідає кількості властивих мові
фонем.

Для фонематичного транскрибування текстів сучасної
української літературної мови використовується 38 знаків:
6 — для позначення голосних і 32 — для позначення приго-
лосних.

Знаки для позначення голосних фонем:
а| — хата, земля; \ е \ — веселий, село;

о \ — голуб, зозуля; \ и \ — дим, життя;

у \ — мудрість, тютюн; \ і \ — біда, іноді.

Знаки для позначення приголосних фонем:

б — бити, біда; \ p' | — ряска, рідний

в — вода, пішов; \ с | — свиснути, суспільст -

г — густий, гірка; во;

ґ — ґава | c' | — сьорбати, сідло, сюди;

д — дударик, під; \ т \ — татусь, трепет;

д' — дядько, молодь; \ т' \— тьма, тінь, тяти -

ж — жати, жінка; ва;

з — земля, звук; ф | — фарфор, філософія;

з' — зять, мазь; х | — хиба, хвиля;

й — яма, їх, прийдешній; ц | — цап, цокати, цнот -

к — коло, кіно; ливий;

л — село, лекція; \ ц' | — ціна, міць, цюкання;

л' — літо, лялька; \ ч | — чепурний, чмихати,

м — мова, міць; ніч, чільний;

н — неначе, нудьга; ш | — шашка, туш, шість;

н' — нічогісінько, нянька; § | — дзеркало, дзижчати;

п — подвиг, пітьма; д' | — гедзь, дзьобати;

р — рак, розрахунок; дк | — джерело, бджола.

Фонематична транскрипція сучасної української літера-
турної мови збігається переважно з орфографічним напи-
санням. Порівняймо:

Орфографічний запис: Фонематична транскрипція:

Вірю я в правду свого ідеа - І вір'у ja в правду свого ідеа-
лі/, / коли б я тую віру лу [ і коли б ja Tyjy віру зла-
зламала — Віра б злама - мала | віра б зламалас' у влас-
лась у власне життя, не жит'т'а || в вічн'іст' ма-
В вічність матерії, в сві - тер'ÿі | в світа бут'т'а 11 влас-

та буття, Власним очам ним очам ja б не вірила j слу-
я б не вірила й слуху, Я б ху | ja б не впевн'алас' н'і т'ілу
не впевнялась ні тілу, ні | н'і духу | се ж бо дл'а віри
духу, Се ж бо для віри HajBHiiwaja віра ||
найвищая віра!

(Леся Українка)

Чергування фонем — це «незалежні від фонетич-
них умов зміни у фонемному складі фонеми, що полягають
у заміні однієї фонеми іншою, а також сполукою фонем або
фонемним нулем і служать як один із морфологічних за-
собів мови в галузі формотворення та словотвору»¹.

Отже, чергування фонем виявляється в заміні однієї фо-
неми іншою в межах тієї чи іншої морфеми². Так, у корені
слова віз наявні фонеми | в |, | і |, |з|,ав іншій формі цього
самого слова, наприклад вози, наявні фонеми | в ], \ о \, \ з \.
Водночас, порівнюючи звукові значення фонеми | в | в обох
словах, зазначимо, що в першому випадку вона реалізується
у варіанті | в' |, а в другому — виступає в своєму голов-
ному вияві. Таким чином, у названих формах спостерігає-
мо дві заміни звуків. Перша заміна [ і ] — [ о ] виконує важ-
ливе навантаження — виступає одним із засобів творен-
ня форм слова. Друга ж заміна звуків є вторинною: звук
[e'] з’явився у певних фонетичних умовах, властивих сучас-
ній українській мові (усі приголосні перед голосним [t'], як
правило, пом’якшуються); у цьому випадку чергуються не
фонеми, а тільки її варіанти (додатковий і головний вияви).
Чергування фонем |í"| — \ о \ не пояснюється діючим в
сучасній українській мові вимовними закономірностями, а
тільки історичними змінами в системі фонем української
мови.

На основі цього всі чергування можна поділити на по-
зиційні та історичні.

Позиційні чергування залежать від фонетичних умов
реалізації фонем у процесі мовлення, а тому про них іде
мова, коли з’ясовують функціонування фонем (у їх головно-
му вияві) та варіанти їх. Значення цих чергувань за межі
фонетики не виходить.

'Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / За заг. ред.
І. К. Білодіда. — С 264.

²Морфемою називається найменша значуща частина слова (корінь,
префікс, суфікс, закінчення).

Історичні чергування мають свою історичну осно-
ву. Значення їх у сучасній мові велике, бо вони виступають
одним із граматичних засобів: за допомогою чергувань фо-
нем творяться нові слова та нові форми слів.

Історичні чергування охоплюють усю фонологічну систе-
му сучасної української літературної мови, вони властиві
голосним і приголосним фонемам.

§ 29. Найдавніші чергування голосних

Сучасна українська мова, як і російська та інші слов’янські
мови, успадкувала і зберігає чергування голосних, що сяга-
ють доісторичної слов’янської, а то ще й дослов’янської доби
і відбивають індоєвропейські кількісні і якісні чергування
голосних (як монофтонгів, так і дифтонгів).

У сучасних слов’янських мовах ці чергування виконують
тільки морфологічну функцію.

Найважливішими серед них виступають такі:

1) чергування \ о \ — а|, що утворилося з чергуван-
ня дослов’янських [ о ] і [ а ], які різнилися кількістю ([о] <-
<- * [ о ] чи * [ ă ], [ а ] < - * [ ā ] чи * [о]): котити — качати,
ломити — ламати, клонитися — кланятися тощо. Це
чергування відбувається в основах дієслів і забезпечує ви-
раження видових відтінків їх, зокрема тривалість або повто-
рюваність дії (таку ж роль відіграють й інші чергування го-
лосних звуків у дієслівних основах);

2) чергування \ е \ — \ і \: гребти — загрібати, мес -
ти — замітати, пекти — запікати, летіти — літати.
Голосний [ є ] у таких випадках утворений з давнього дослов’ян-
ського * [ є ], український [í] ятевого походження, а *, в свою
чергу, утворений з [ ē ]; отже, сучасне чергування | є | — \ і \ —
результат кількісного чергування * [ē] — * [<?];

3) чергування \ е \ — \ о \ з давнього * [ ě ] — * [ б ]: вез -
ти — возити, нести —- носити;

4) чергування | г | — | а | з * [ē] -> í — * [ ā ] чи * [о]:
сідати — садити, лізти — лазити і под.;

5) чергування \ і \ — \ и \ з * [ ē ] - > t — * [ і ]: вінок —
вити, ліпити — липнути;

6) чергування \ а \ — \ у \ з * [ є ] — * [ в ] < - * [ єн ] —
* [ он ]: в’язати — вузол, трясти — трусити та ін.

7) давні чергування, ускладнені пізнішими змінами голос-
них. До цієї групи належать чергування, що відбуваються в
дієслівних основах та в похідних віддієслівних утвореннях.
Прикладами таких чергувань можуть бути зміни:

а) \ е \ — |о| — іí'і¹— \ и \ —(фонемний нуль): беру —
збори — збір — збирати — брати; стелити — столи —
стіл — застилати — слати (назване чергування з давньо-
руського | є | — | о | — | и | — |_ь |, що, в свою чергу, похо-
дить з * [ ě ] — * [б] —... -*[Л-* [ і ]);

б) | а — \ им — 1-й: жати — зажим — жму (з дав-
нього [ ę <- * [ ем ], * [ им ] — [ им ] — [ ьм ]);

в) \ а <- \ ин \ — \ ен \ — \ н \: жати — пожинати —
женці — жну (з давнього [ є ] < - * [ єн ], * [ ин ] — [ ин ] —
[ єн ] — [ ьн ]);

г) | ja | — І ви І: ім’я — імені (з давнього [ є ] <- * [ єн ] —
[ь«]) та ін.

Окремі з названих чергувань ускладнювалися пізнішими
змінами. Так, у чергуванні \ ja \ — \ ен \ в першому компо-
ненті [/] виник після деназалізації носового [ ę ] в [ а ] між
новим [ а ] і попереднім твердим губним. Деякі чергування
можуть «обростати» своїми чергуваннями, наприклад: кі -
нець — споконвічний — початок — почин — почну
(\ ін \ — |он| — \ а \ — \ ин \ — \ н \) тощо.

Отже, серед найдавніших історичних чергувань можна
спостерігати такі, що в сучасній українській мові замінили-
ся простими співвідношеннями звуків у дієслівних основах
з різними видовими значеннями (див. пп. 1, 2, 3), а також
пережиткові морфонологічні чергування, що наявні в давніх
утвореннях, які ще не втратили повністю зв’язку між собою.

Іншу групу історичних чергувань становлять активні чер-
гування, що відбуваються при словотворенні та формотво-
ренні і пояснюються історичними процесами у фонетичній
системі давньоруської та давньоукраїнської мов: чергування
І о І — \ і \; \ е \ — \ і \; \ е \ — \ о \; [ е \, \ о \ — фонемний
нуль тощо.

§30'. Чергування / о / та Іejз \ і \

Чергування |о| — | і \, \ е \ — \ і \ належать до специфіч-
но українських чергувань. Вони охоплюють у сучасній ук-
раїнській літературній мові й сферу словозміни (іменників,
прикметників, займенників, числівників, дієслів: гостя —
гість, Петрового — Петрів, мого — мій, шести — шість,
росла — ріс) і сферу словотворення (гора — загір’я, п’яте -
ро — п’ятірка, межа — суміжний).

'Голосний [t] в таких випадках є результатом зміни етимологічного
[ о ] в новоутворених закритих складах.

Фонема І і І, що чергується з \ о \ та | є |, є вторинною, яка
утворилася в староукраїнській мові з давніх \ о \, \ е \.

Історична довідка. Як відомо, після занепаду редукованих у слабкій
позиції утворювалися нові закриті склади, а голосні, що вживалися перед
складом із редукованим, який занепадав, за рахунок компенсуючої довго-
ти подовжилися.

У староросійській мові подовжені \ о \, \ ē \ далі змінювалися, як і інші
[о], [ є ], залежно від характеру наголосу; при цьому якість [о] не змінилася.

У староукраїнській мові подовжені [о], [ ē ] зазнали якісних змін: [о]
спочатку дифтонгізувався в \ уо \, \ уŭ \, \ ÿу \, |t/i|, а потім перейшов у
закритому складі в новий [ і ]: [ домъ ] -» [<5'íлí], [кось] -» [ н'іс ]; у північних
говорах української мови перехід [о] -> [ і ] припинився на стадії дифтон-
гів: [вÿол], [ вуйн ], [ куун ] і под. Давній подовжений [ ē ] перед твердим
приголосним, після якого далі редукувався [»], спочатку лабіалізувався:
[ē] -> [о] -> [о], а далі тим самим шляхом, що й [ о ], перейшов у [t']:
[ неслъ ] -* [ н'óс ] -» [ ндс ]... -> [и'іс]. Якщо [є] вживався у складі, закрито-
му м’яким приголосним, після якого редукувався [ь], то він дифтонгізував-
ся в [ іе ]. Цей дифтонг позначався на письмі так званим новим і: камень
-> [ кам'ĕн' ] —> [/салí'іен']; всежь -> [ вс'ēм' ] -> [ ес'іем ] (граф, камінь,
всім). Новий і закономірно змінився в [і]: камінь, всім.

Таким чином, етимологічні [о] та [є] в новоутворених закритих скла-
дах перейшли в новий голосний [ і ]. У відкритих складах компенсуючого
подовження, а отже, й дифтонгізації і переходу [о] та [ є ] в [ і ] не було.

Історичні чергування \ о \ — \ і \, \ е \ — |í | відбуваються
в сучасній українській літературній мові послідовно.
Етимологічні | о |, | є | чергуються з | і | при творенні:

а) іменників жіночого і середнього роду з суфіксом
- к (а): ніжка, зірка, говірка, лебідка, гребінка, ліжко;

б) іменників з ускладненим суфіксом - івк (а), що утво-
рився з суфіксів - ов - і - к (а): верхівка, Лукашівка, Пет -
рівка;

в) іменників з суфіксом - ник та - ц (е): робітник, будів -
ник, слівце, кільце; пічник, ремісник, сільце;

г) прикметників з суфіксом - н (иŭ): вільний, гідний,
шкільний; корінний, суміжний тощо.

Чергуються І о І, І є І з І і І при зміні форм:

а) іменників: вечора — вечір, стола — стіл, моло -
дості — молодість, постелі — постіль, кореня — корінь;

б) присвійних прикметників і похідних від них топоніміч-
них назв: Іванового — Іванів, братові — братів; ковале -
вому — ковалів; Василькова — Васильків; Канева — Канів;

в) кількісних числівників: шести — шість, семи — сім;

г) дієслів: могла — міг, везла — віз.

Чергування |о| — \ і \, \ е \ — \ і \ охоплюють, таким чи-
ном, слова різних морфологічних розрядів і відбуваються в
обох найважливіших сферах: словотворенні і словозміні.

Однак в сучасній українській літературній мові досить
часто трапляються слова, в яких у закритих складах вжи-
ваються | о |, | є |, а не І і | і, навпаки, у відкритому складі
наявна фонема | і \, а не \ о \, \ е \.

У закритих складах \ о \ та \ е \ вживаються:

1. Коли [ о ], [ є ] секундарні, тобто такі, що утворилися з
сильних редукованих [ ъ ], [ ь ]: сон (із сънъ), книжок (із
кънижькъ), честь (із чьсть) тощо, або такі, що з’явилися
після приголосного перед сонорним, після якого занепав
слабкий редукований [ ъ ], [ ь ]: сосен, сосон (із соснъ), земель
(із земль), вогонь (з огнь) і под.

2. У повноголоссі - оро -, - оло -, - ере -, - еле -: голос, ко -
лос, горошку, боровся, терен.

Виняток становлять слова: моріг, оборіг, поріг, про -
сторінь, сморід та форми родового відмінка множини імен-
ників, у яких другий компонент повноголосся наголошується:
борін, голів, борід, доліт.

3. У звукосполученнях - ор -, - ол -, - ов - (з давньоруських
- ър -, - ьр -, - ъл -, - ьл -)\ вовк (вьлкъ), шовк (шьлкъ), торг
(търгъ), смерть (съмьрть) тощо.

Виняток: погірдний (але погорда).

4. У кінцевих частинах складноскорочених слів на - вод,
- воз, - роб, - ход, - нос, якщо вони є назвами людей і наго-
лошується у слові цей компонент: бензовоз, хлібороб,
золотонóс, діловод і под.; | о | зберігається також у похідних
словах: хліборобський, золотоносний, діловодство тощо.

У словах-назвах предметів чи похідних словах (навіть
під наголосом) | о | переходить в | і \: водопровід, всюдихід,
лісовізний і под.

Виняток: паровоз, тепловоз.

5. У словах, утворених за допомогою суфіксів - енк -,
- еньк -, - есеньк -, - ечк -, - оньк -, - ОЧК -, - тель: Тарасенко,
Шевченко, тихенько, тихесенький, донечка, голубонь -
ка, навчатель, цінитель тощо.

6. У префіксах роз -, без - (у таких випадках редукованого
не було після | з |): розрісся, безпечний. Так само, без пере-
ходу І о І — |і|, вживається префікс воз -: возвеличу, воз -
з’єднання.

7. У родовому відмінку множини віддієслівних іменни-
ків середнього роду на - ення: передбачень, значень, схо -
джень.

8. У родовому відмінку множини багатьох іменників жіно-
чого і середнього роду з чистою основою: вод, тополь,
статей, основ; імен, небес, веретен.

9. У дієслівному закінченні другої особи однини - еш та
в особових формах наказового способу {несеш, береш, ідеш;
виходь, виносьте), а також у дієсловах теперішнього часу
третьої особи на - еться (йдеться, хочеться).

10. У словах іншомовного походження — загальних назвах:
том, агент, шофер, авіатор, екзамен, фарватер і под.

11. В окремих іменах (Харитон, Федот, Мирон, Євген,
Платон, Тадей, Семен, Артем), російських прізвищах та
географічних назвах на - ов, - ев, - єв: Куйбишев — Куйби -
шевка, Чапаев, Ростов — ростовський тощо.

12. У старокнижних словах (закон, прапор, народ, завод,
вирок, основний, головний, верховний, словник), окремих
українських прізвищах (під впливом книжної мови): Арте -
мовський, Котляревський, Боровиковський, Писаревський,
але Дідківський, Голованівський, Чабанівський тощо.

У наведених групах слів давні [ о ], [ є ] не переходять в [ і ]
в нових закритих складах з різних причин. В одних випад-
ках вони вживаються фонетично закономірно (випадні | о |,
|е|; вставні \ о \, \ е \;] о \, \ е \ в повноголоссі), в інших —
під впливом наголосу, ще в інших (і чи не найчастіше) —
під впливом аналогій: береш, бо бере, берете, беремо; ос -
нов, бо основа, основи, основі, основою, основами і под.
Нарешті, | о |, | є | зберігаються в порівняно недавно запози-
чених іншомовних словах, у яких не втратився зв’язок з ори-
гіналом (наприклад, з рос. Тютчев; шпиковка, формовка,
маршировка і под.) або які запозичені з неслов’янських
мов і асиміляції за історичною зміною не підлягали (атом,
агент, декрет, інженер). У тих словах, що були запози-
чені в давньоруський і староукраїнський періоди, зміна відбу-
вається відповідно до зміни в українських словах: гніт,
дріт, табір, якір, курінь, шкільний тощо.

У відкритому складі \ і \ вживається:

1. У словах, в яких | і] утворився з давнього або нового *:
ціна < - ціна, цін <— цЪнъ; діда <— діда, хріну <- хріну
тощо.

2. У початковій формі іменників чоловічого роду (за ана-
логією до непрямих відмінків, у яких склад з [ і ] закритий):
кінець, бо кінця, кінцем, кінці, кінцям, кінцями; кілок,
бо кілка, кілки; рівень, бо рівня, рівнем; ремінець, бо
ремінця, ремінці і под. Але: боєць (бійця, бійцем), гонець
(гінця, гінцем).

3. У непрямих відмінках іменників усіх родів (за анало-
гією до початкової форми, де \ і \ закономірний): жінок, бо
жінка; вічок, бо вічко; кілець, бо кільце.

4. У похідних зменшено-пестливих іменникових формах
(за аналогією до твірної основи): ніженька, бо ніжка; місто -
чок, бо міст; зіронька, бо зірка тощо.

5. У повноголоссі на місці другого [ о ] чи [ є ] або під впли-
вом наголосу, або ж за аналогією до інших форм: берізок,
бо берізка; сторінок, бо сторін, сторінка; голівонька,
бо голів, голівка і под. Але: деревце, бо дерев; джерельце,
бо джерел.

6. У словах: брів, кріт, бліх, недокрів’я (на місці давнього
Ы), сліз (на місці давнього [ ь ]), в яких [ і ] вживається, мож-
ливо, за аналогією до інших слів з подібним звуковим скла-
дом, але таких, в яких [ і ] розвинувся з [ о ], [ є ] або [ге]: бліх —
стріх (стрЪхъ), кріт — боліт (болотъ) тощо.

7. В окремих префіксах типу піді -, наді -, зі -, пі -
(з подо -, надо -, по -, со -, які, в свою чергу, утворилися з
надъ -, подъ -, съ -): підібрав, надійшов, піти. У таких
випадках [ і ] може бути і закономірним (пойти -» поіти ->
-» піїти -> піти), і аналогійним (за аналогією до під -,
від - тощо).

§31. Чергування / о І та І є /
з фонемним нулем

Чергування |о| — фонемний нуль, \ е \ — фонемний нуль
також належать до історичних чергувань, що закономірно і з
невеликими відхиленнями спостерігаються в українській
мові. В основі їх лежить одна й та сама історична зміна у
фонетичній системі давньоруської мови.

Ці чергування пов’язані із занепадом давніх редукованих у
слабкій позиції і їх вокалізацією у сильній: садъкъ - т> [ садо ^] к ],

але садъка -> [ садка *]; вьсь -» [ вес' ] -> вьсіл -> [ вс'а ] і под.
Оскільки редуковані сильні і слабкі в різних формах слова
могли чергуватися між собою, то й рефлекси їх маємо різні:
або | о |, | є |, або фонемний нуль. Голосні |о| та
\ е \, що виникли на місці сильних [ ъ ] і [ ь ], що називають
випадними (в інших формах слова вони випадають).
Українська мова знає і вставні секундарні \ о \, \ е \.
Такі голосні утворилися також у зв’язку із занепадом реду-
кованих у кінці слова після сонорного, але не на місці реду-
кованих. Вони є вставками між звуками «шумний плюс
сонорний», що після занепаду [ ъ ] чи [ ь ] після сонор-
них [ р ], [ л ], [«], [ м ] почали вимовлятися поряд у межах од-
ного складу: огнь -> [ огн' ] -» [ ого¹н' ], [ вого ^] н' ]; сестръ ->
-> [ сестр ] -> [ се^исте * р ].

З фонемним нулем чергуються як випадні,
так і вставні секундарні \ е \, \ о \.

У сучасній українській літературній мові чергування \ о \,
\ е \ з фонемним нулем, виконуючи морфоноло-
гічну функцію, відбувається при словотворенні і словозміні,
тобто як у коренях і суфіксах, так і в закінченнях.

При словозміні І о І або | є | чергується з фо-
немним нулем:

а) в іменниках із суфіксами - ок, - очок, - оть, - ень, - ець.
Тут фонема | о | або | є | вживається в суфіксі перед нульо-
вим закінченням і зникає перед закінченням з голосним:
гурток — гуртка, гуртком; пісок — піску, пісками; кіло -
чок — кілочка, кілочки; лікоть — ліктя, лікті; хло -
пець — хлопця, хлопцем.

Якщо редукований був і в корені, то чергування може
відбуватися в кількох різних складах: жнець — женця,
женці (чергується кореневий [ є ] і суфіксальний [є]);

б) у непохідних іменниках типу: день — дня, вітер —
вітру, сон — сну.

Виняток: лоб (лъбъ) — лоба [ лъба ], рот (рътъ) — рота
(ръта). ^{+ +}

Тут у непрямих відмінках [о] зберігається за аналогією
(порівн. з рос. лоб — лба, рот — рта);

в) у родовому відмінку множини іменників жіночого й
середнього роду: весен — весна, сестер — сестра, сотень —
сотня, банок — банка, голок — голка.

У словотворенні названі чергування трапляються
рідко і не в межах якогось морфологічного розряду: дно —
бездонний; тьма [ т'ма ] — темний, сто — сотня, сса -
ти — соска, день — дніти.

\ ри \, \ ли \ — \ ро \, \ ло \ — \ рЧ \, \ лЧ \

У ряді слів сучасної української літературної мови, пере-
важно у відкритих складах між приголосними, вимовляються
звукосполучення [ ри ], [ ли ], голосний [ и ], у яких іноді може
чергуватися з голосним [ о ], наприклад: к [ ри ] вавиŭ — к [ ро ] в,
г [ ли ] тати — г [ ло ] тка, чорноб [ ри ] вці — б [ ро ] ва, а також

б [ ри ] ніти, г [ ри ] мати, г [ ри ] міти, д [ ри ] гати, к [ ри \ шити,
т [ ри ] мати, т [ ри ] вати, т [ ри ] вога, б [ ли ] щати.

Ця зміна, як і вже розглянуті, пояснюється історичними

причинами.

Історична довідка. Звукосполучення \ ри \, \ ли \ і \ ро \, \ ло \ розви-
нулися закономірно з давньоруських сполучень — плавні [ р ], [л] плюс
редуковані голосні [ ъ ], [ ь ].

Якщо редукований [ ъ ] чи [ ь ] був у сильній позиції, як у слові
кръвь, крьстъ, то він прояснився у голосний повного творення [о] чи

[є] — кров, хрест. Якщо ж в іншій формі цього слова або новому слові
цього самого кореня редукований опинявся у слабкій позиції, він занепа-
дав (кръвавъ — крвав), а плавний набував вторинної складотворчості,

що не властива східнослов’янським мовам. У російській мові за рахунок
складотворчої вимови [ р ], [ л ] розвинувся голосний [о], [є], що був і в

о °

сильній позиції: крвав -> кровав, глтать —> глотать; тр'вога -» тре -
вога і под.

В українській мові за рахунок складотворчості плавного розвинувся
новий голосний нечіткої артикуляції [«]: крвав (ьш) -> кривавий, глта -

ти -> глитати; трьвога -> тр'вога -> тривога. В українських діалек-
тах нерідко голосний їй ], а то й [ є ], міг розвинутися не після плавного, а
перед ним: кирниця (керниця), кирвавий (кервавий), тирвога, гилта -
ти, силза (замість сльоза).

Таким чином, [ о ] чергується з [и] в звукосполученнях
[ ри ], [ ли ] і [ ро ], [ ло ] переважно при словотворенні, а саме
чергування зумовлене і пояснюється історичними причинами.

Однак не всякий [и], як і [о], в названих звукосполучен-
нях можна пояснити історичними фонетичними змінами:
і в цих випадках аналогія нерідко спричинилася до вирівню-
вання фонемного складу слова, а отже, вона (аналогія) ви-
кликала відхилення від закономірного розвитку редукова-
них [ ъ ], [ ь ] після плавних. У слові бръва, наприклад, законо-
мірно міг розвинутися тільки голосний [ и ], однак за анало-
гією до інших форм цього слова (бръвь -> бров, бръви ->

-» брови тощо) розвинувся [о]: брова. У слові кръхъта,

навпаки, повинен розвинутися [о], але за аналогією до слова
кришити (з кръшити) вимовляємо не [ кро'хта ], а [ кри'х -
та ]. Аналогічно вживаються голосні [о] або [ и ] після плав-
ного і в інших словах: б [ ли ] ск (замість б [ ле ] ск < - бльскъ),

б [ ло ] ха (замість б [ ли ] ха, бо блъха), сльоза (замість сл [ и ]-
за, с [ л'і ] за, бо сльоза), к [ ро ] ві (замість к [ ри ] ві, бо кръви)
тощо.

Крім звукосполучень [ри], [ли] — [ po ], [ ло ], в сучасній укра-
їнській літературній мові вживаються звукосполучення [ р'і ],

[ л'і ]. Здебільшого вони закономірні: голосний [ і ] утворився
з етимологічних [о], [ є ] у нових закритих складах (ровъ ^ *
-» рів, камень -» камінь -> камінь), з дифтонга [te]
(лíто -> літо, дíдг -> дí'д). Проте трапляються випадки,
коли групи [ p'і ], [ л'і ] розвинулися з давньоруських звукоспо-
лучень [ ръ ], [ лъ ], тобто таких, що переходили закономірно в
розглянуті вище групи [ ри ] — [ ро ], [ ли ] — [ ло ]. У таких
випадках діє аналогія до інших (здебільшого односкладових)
слів із закономірним [ і): брів (замість бров <- бръвь), як

брів < - * бредлъ; бліх (замість блох < - блъхъ), як гріх < -
<- гріхь; грім (замість гром <- гръмь), як крім; кріт (за-
мість крот < - крътъ), як лід; недокрів’я (замість недо -
крив’я <- (недо) кръвив) і под.

§34. Чергування Іі /—/ і / та / у /—/ ý /—/в /

У сучасній українській літературній мові досить поши-
рене чергування фонеми | у | з варіантами | ÿ | та | в |.

З нескладотворчим [ ÿ ] чергується початковий ненаголо-
шений [ у ], що послаблює свої акустичні особливості: \ у \ Чи -
ти — \ ÿ \ чити, |^|день — \ ÿ \ день. Іншою фонетичною
умовою послаблення звучання \ у \ до ступеня |й| є вжи-
вання його після голосного: на ] у \ чає — на \ ÿ \ чає, жив
\ у \ селі — живе \ ÿ \ селі.

Проте губно-губна фонема | в \ може посилюватися до сту-
пеня нескладового [ ÿ \ і навіть [ у ] на початку такту або скла-
ду перед дальшим приголосним: ді [ в ] очиŭ — ді [ ÿ ] ка, [ в ] зяв —
[ $ ] зяв. Така ж зміна | в \ чітко простежується в кінці слова:
дро [ в ] а — дро [ ÿ ], кро [ в ] і — кро [ ÿ ] тощо¹.

Цими фонетичними умовами пояснюється і чергування
голосного [t'] з нескладовим варіантом |і|², який вимовляється
на початку такту перед приголосним (при умові, що він не
належить до етимологічного кореня): [ і ] шов, вона [ і ] він,
але [ і ] ніŭ, [ і ] ноді та в середині і в кінці слова (такту) після
голосного: сири [ і), на [ і \ вищи [ і \, бі [ і \ ці, ми [ і) ся і под.

Крім названих фонетичних умов, важливим фактором
вживання \ у \ — |ÿ|, | (| — | і І є темп мовлення: у своєму

'У дієсловах минулого часу у формі чоловічого роду буквою в завжди
позначається на письмі нескладотворчий [ ÿ ], що не чергується ні з скла-
дотворчим голосним [ у ], ні з приголосним [в]: [jf]na[jf] — [e]na[jf];
[ у ] з'а [ ÿ ], [ ÿ ] зя [ ÿ ] — [в]з'а[ÿ] тощо.

²На письмі [ і ] позначається буквою й (йот).

голосному вияві \ у \, \ і \ виступають у названих випадках
при повільному темпі мовлення, а при швидкому — нескла-
дотворчі \ ÿ \, \ і \.

Чергування \ у \ — \ ÿ \ — \ в \ та \ і \ — |/| відбивається
українською орфографією.

Чергування | у | — | ÿ | відбувається у вимові, а на пись-
мі пишеться буква в у таких випадках:

1) між приголосними з метою уникнення збігу їх: наш
учитель, вихід у місто, працюють у нас, світ учить
розуму;

2) на початку речення перед дальшим приголосним вжи-
вається прийменник або префікс у: Учора відбулися зма -
гання. У нас усе гаразд;

3) постійно перед дальшим [ в ] або [ ф ] (навіть коли попе-
реднє слово закінчується голосним): зайшла у фойє, був у
фотографа, записано у вимогах до уроку;

4) у середині фрази після тривалої паузи, якщо далі ви-
мовляється приголосний: Синочки зросли — у школу пішли
(Чуб.).

Голосний [ ÿ ] вимовляється, а буква в пишеться:

1) між голосними (з метою уникнення збігу голосних):
живе в Одесі;

2) після голосного перед приголосним, крім [в] чи [ ф ]:
Пішла в садок у вишневий (Т. Ш.);

3) незалежно від тривалості паузи й закінчення поперед-
нього такту перед голосним: Ходи до нас вечеряти: у нас
козак в очереті, в очереті, в осоці (Т. Ш.).

Крім того, в сучасній українській літературній мові на-
явні слова з постійно вживаним [ у ] або [в], такі, в яких
заміна [ у ] на [в] чи навпаки веде до зміни значення слова,
порівняйте: вдача — удача, вклад — уклад, вправа —
управа, вступ — уступ. Так, тільки з голосним [ у \ вжива-
ються слова і похідні утворення: увага (уважний, уважність
тощо), ударник (ударний), узбережжя, указ, умова, уста -
лення, установа, уява, а також іншомовні слова: універ -
ситет, увертюра, унія, уран, утопія, ультиматум,
умлаут, устриці, Уельс, Уругвай, Уолл - стріт, Уайльд
тощо.

З постійним початковим [в] — слова: влада, вплив, вра -
ження, внутрішній, вказівка, а також іншомовні й ук-
раїнські власні назви типу Владивосток, Врубель, Вла -
сенко і под.

Чергування [ і ] — [г.] здійснюється за такою ж законо-
мірністю, як і чергування [ у ] — [ ÿ ]. При цьому в одній групі

слів чергування відбувається, а в інших постійно вживає-
ться [ і ] або [ і ] (граф. ŭ).

Голосний [t'], що чергується з [ і ], вживається:

1) на початку речення (постійно, без заміни [і,]): / смер -
кає, і світає, день Божий минає, і знову люд потомле -
ний і все спочиває (Т. Ш.);

2) після приголосного або паузи перед словами з будь-
яким початковим звуком: Лев і стрибав, і по траві ка -
чався, і у кущі ховався (Гл.);

3) при зіставленні понять (постійно): Війна і мир. Живі
і мертві. Хліб і сіль. Правда і кривда;

4) перед словом, що починається [/] у сполученні з голос-
ним: Іван і Євген, гори і яри, вона і її мати.

Голосний [ і ] вживається (граф, й):

1) між голосним: Оце й уся врода (П. М.);

2) після голосного перед приголосним (в межах такту):
Ми на роботу йдемо.

Звичайно, чергування \ у \ — |ÿ| — |в|та|і| — |/|
чітко простежуються у творах наукового стилю, в прозових
творах. Щодо поетичної мови, то названі чергування пору-
шуються досить часто з вимог ритму вірша.

Чергування приголосних фонем у сучасній українській мові
зумовлюються переважно, як і чергування голосних, історич-
ними змінами в системі консонантизму і вокалізму, вияв-
ляються' в заміні однієї фонеми іншою (в межах однієї мор-
феми) і відбуваються при словозміні і словотворенні.

Поширеними в українській мові виступають:

а) чергування задньоязикових \ к \, \ х \ і глоткового \ г \
із стверділими передньоязиковими шиплячими;

б) чергування задньоязикових \ к \, \ х \ і глоткового | г \
з м’якими передньоязиковими свистячими;

в) чергування твердих передньоязикових з парними м’я-
кими;

г) чергування твердих передньоязикових зубних із ствер-
ділими шиплячими;

д) чергування однієї приголосної фонеми із сполучен-
ням двох приголосних та інші чергування.

§ 36. Чергування задньоязикових I к І, І х І
і глоткового І г І із шиплячими І ч І, \ ш \, \ ж \

Чергування \ к \ — \ ч \, \ х \ — \ ш \ і \ г \ — \ ж \ нале-
жать до найдавніших слов’янських чергувань, що зумовлені
першим перехідним пом’якшенням задньоязикових \ ґ |, | к |,
| х І перед голосними переднього ряду. Ці чергування успад-
кували всі слов’янські мови. Однак шиплячі, що були м’яки-
ми, пізніше або стверділи, або вживаються як по-новому по-
м’якшені (перед НОВИМ [{']).

Цей тип чергувань відбувається при словозміні і слово-
творенні.

У сфері словозміни задньоязикові і глотковий за-
мінюються шиплячими:

а) у кличному відмінку іменників чоловічого роду з осно-
вою на [ к ], [ х ], \ г \. коза [ к ] — коза [ ч ] е, юна [ к ] — юна [ ч ] е;
nacmy [ x ] — nacmy [ iu ] e; дру [ г ] — дру [ ж ] е, лу [ г ] — лу [ ж ] е;

б) у називному і непрямих відмінках множини від імен-
ників о [ к ] о і ву [ х ] о (о [ ч ] і, у [ ш ] і — о [ ч ] еŭ, у [ ш ] еŭ, о [ ч ] ам,
у [ ш ] ам і т. д.);

в) у дієслівних особових та дієприкметникових відмін-
кових формах: кли [ к ] ати — кли [ ч ] у, кли [ ч ] еш, кли [ ч ],
кли [ ч ] те; збере [ г ] ти — збере [ ж ] у, збере [ ж ] е, збере [ ж} -
уть, збере [ ж ] и, збере [ ж ] імо, збере [ ж ] ениŭ, збере [ ж ] ено -
му; коли [ х ] ати — коли [ ш ] еш, коли [ ш ] емо, коли [ ш ] и, ко -
ли [ ш ] іть і под.

При словотворенні І к І — І ч |, |jc| — \ ш \ і
| г | — | ж | чергуються переважно перед суфіксами (ці су-
фікси колись починалися голосним переднього ряду):

а) при творенні іменників жіночого роду за допомогою
суфіксів - к (а) <- - ьк (а)\ - ечк (а), - еньк (а), - б (а): ру \ к \ а —
ру \ ч \ ка (ручька), ру \ ч \ ечка, ру \ ч \ енька; земля \ к \ —
земля \ ч \ ка; кни \ г \ а — кни \ ж \ ка; но \ г \ а — ні \ ж \ ка,
ні | ж | енька; кома \ х \ а — кома \ ш \ ка; воро \ г \ — во -
ро \ ж \ ба, дру \ г \ — дру \ ж \ ба;

б) при творенні іменників чоловічого і середнього роду з
суфіксами - ок (< — ек, - ьк), - ечок, - к (о) (<— ьк), - ечк (о):
ві | к І о — ві \ ч \ ко; зна \ к \ — зна \ ч \ ок — зна \ ч \ є \ ч \ ок;
коза |к| — коза \ ч \ ок; бере \ г \ — бере \ ж \ ок; мі \ х \ —
мі І ш І ок — мі І ш І є І ч І ок;

в) при творенні іменників із суфіксами - ин (а), - иськ (о),
- ищ (е), - ник (<— ьник): вся \ к \ иŭ — вся \ ч І ина; вое \ к —
вое ] ч | ище — вов | ч | исько; ру \ к \ а — ру \ ш \ ник; дру \ г —
дру | ж | ина;

г) при творенні прізвища на - енк (о), - ук: Вар \ ч \ ен -
ко (від Вар | к | а); Они \ щ \ енко (фон. Ониш \ ч \ енко — від
Онись \ к \ о)\ Шуль \ ж енко, Шуль \ ж \ ук (від Шулъ \ г \ а);
Дов \ ж \ енко (від Доз г \ ий), Сте \ ш \ енко (від Сте \ х \ а)
і под.;

Поиск по сайту: