Творення

Курс сучасної української літературної мови тісно пов’я-
заний з професійною підготовкою в Україні вчителя укра-
їнської мови і літератури та іноземних мов, учителя початко-
вої школи та вихователя дошкільних закладів, учителя допо-
міжної школи та будь-якого спеціаліста-гуманітарія.

Завдання цього курсу — дати основні відомості про фоне-
тичну систему, лексичний склад і граматичну будову сучас-
ної української літературної мови, допомогти студентам опа-
нувати її літературні норми.

Поняття «сучасна українська літературна мова» слід розу-
міти як унормовану літературну форму загальнонародної ук-
раїнської мови від часів І. П. Котляревського, Т. Г. Шевчен-
ка і до нашого часу. Лінгвістичну основу цього курсу ста-
новлять теоретичні питання української мови на сучасному
етапі її розвитку.

Курс складається з таких розділів: 1) фонетика і фоноло-
гія, орфоепія (вчення про звукову систему мови); 2) графіка і
орфографія (вчення про передачу звуків на письмі та прави-
ла написання слів і частин їх); 3) лексикологія і фразеологія
(вчення про словниковий склад і фразеологічні одиниці мови);
4) морфеміка і словотвір (учення про будову і способи тво-
рення слів); 5) граматика — морфологія і синтаксис (учення
про частини мови, форми слів і словозміну, про будову сло-
восполучення і речення); 6) пунктуація (вчення про систему
розділових знаків, їх типи та правила вживання, які розгляда-
ються побіжно й у зв’язку з вивченням формально-синтак-
сичної структури простого і складного речення).

Українська мова є національною мовою багатомільйонно-
го українського народу. Вона належить до високорозвине-
них мов із давніми писемними традиціями.

Переважна більшість українців проживає в Україні. Крім
того, українською мовою розмовляють українці в Молдові,
Казахстані, Киргизстані, в Росії (Воронезькій, Ростовській
областях, Краснодарському і Ставропольському краях, По-
волжі, на Алтаї, Далекому Сході), у Польщі, Чехії, Словаччині,
Румунії, Угорщині, Сербії, Хорватії, Канаді, США, Бразилії,
Австралії та інших країнах.

Українська мова входить до групи слов’янських мов (індо-
європейської сім’ї), яку складають три підгрупи: східно-
слов’янська (українська, російська, білоруська мови), півден-
нослов’янська (болгарська, македонська, сербська, хорват-
ська, словенська мови) і західнослов’янська (польська, че-
ська, словацька, верхньолужицька і нижньолужицька мови).
Спорідненість їх виявляється в лексиці й граматичних сис-
темах, у способах словотворення та звукових співвідношен-
нях слів і морфем.

Найближче споріднена українська мова з російською і біло-
руською, з якими утворює східнослов’янську підгрупу сло-
в’янських мов. У цих мовах багато спільного у фонетичній і
граматичній будові, зокрема у формах словозміни, в будові
словосполучень і речень. Багато спільного і в словниковому
складі: досить порівняти звучання загальновживаних слів:

українські: мати, сестра, ячмінь, берегти, учитися,
осінній, один, ніде, учора, хтось, же (ж);

російські: мать, сестра, ячмень, беречь, учиться, осен -
ний, один, нигде, вчера, кто - то, же {ж);

білоруські: маці, сястра, ячмень, берегчы, вучыцца,
асенні, адзін, нідзе, учора, хтосьці (хтось), жа (ж).

Історія кожної мови якнайтісніше пов’язана з історією її
носія. Слов’янські мови походять з одного джерела — пра-
слов’янської (спільнослов’янської) мови, від якої й успадку-
вали спільні або подібні тенденції розвитку.

Розпад праіндоєвропейської спільності, з якої виділилася
праслов’янська мовна єдність, сягає бронзового віку — III тис.
до н. є. На думку вчених¹, праслов’янська єдність розпалася
приблизно в IV—VI ст. н. е., а десь із VII ст. можна говорити
про консолідацію трьох етномовних груп: західнослов’ян-
ської, південнослов’янської та східнослов’янської.

––––––––––––

¹ Німчук В. В. Походження і розвиток мови української народності
// Українська народність: нариси соціально-економічної і етнополітичної
історії. — К.: Наук, думка, 1990.

Близько VIII—IX ст. на сході Славії оформляється мова
східних слов’ян — давньосхіднослов’янська (прадавньо-
руська).

У IX—XIII ст. східні слов’яни мали могутню давньорусь-
ку державу — Київську Русь. Ця ранньофеодальна держава
протягом IX—X ст. об’єднала всі східнослов’янські племе-
на (полян, деревлян, сіверян, ільмен, кривичів, радимичів, уличів
та ін.), що зумовило руйнування родоплемінної мовної єдності
і початок формування спільної мови східних слов’ян, яка діста-
ла назву давньоруської мови.

У складі давньоруської мови IX—XIII ст. виділялися кілька
діалектних масивів, межі між якими не були виразними і
мінялися протягом історії давньоруської народності.

Українська мова розвинулася з південного давньоруського
діалектного масиву. Із специфічних фонетичних явищ у півден-
норуських говорах виділяють такі: збіг фонеми ě (*) з і в
усіх позиціях (лЪсъ — ліс — лісок — лісу — ліском); збіг
давніх ы та и в середній звук и {риба — від д. р. рыба,
носити — від д. р. носити); подовження споконвічних о, є
після занепаду ъ, ь, дифтонгізація та поступовий перехід у
монофтонг і (віл — від д. р. воль, піч — від д. р. печь) та ін.

Чимало діалектних відмінностей спостерігалося в морфо-
логії іменних частин мови: розрізнення флексій іменників
-o(jo)- основ та й-основ у давальному відмінку (столу,
отьцю і синові), чергування г, к, х із з, ц, с у давальному
й місцевому відмінках іменників жіночого роду основ на
-а (руці, нозі та ін.); у морфології давньоруського дієслова:
наявність дієслівних форм без кінцевого -т- (напише, несе,
зна); поширеність закінчення дієслів першої особи множи-
ни теперішнього й минулого часів -мо на місці давнього
-мь (піємо) та ін.

У давньоруському синтаксисі також виявлено окремі півден-
норуські особливості: вживання зворотів з пасивними дієприк-
метниками на -но, -то без узгодження його з іменником;
частіше, ніж у інших діалектних масивах, уживання сполуч-
ників, сполучних слів і часток а, та, чи (чили, ци), бо, яко,
коли; вживання прийменника до у конструкціях на позна-
чення адресата дії або об’єкта її спрямування тощо.

У зв’язку з монголо-татарською навалою у другій поло-
вині XIII ст. і розпадом Київської Русі розвинулися говір-
кові територіальні відмінності. Оскільки процеси мовного
об’єднання у цей період загальмувалися, з’явилися перед-
умови для поділу східних слов’ян на три народності (україн-
ську, російську й білоруську) та формування мов цих на-
родностей. Мовні особливості південнодавньоруського пле-

мінного, а надалі територіального діалекту XI—XIII ст., а та-
кож періоду формування української народності (IV — поч.
XVII ст.) перетворилися у відмінні риси мови української
народності, а згодом й української нації.

Дещо відмінну періодизацію історії української мови на
основі даних про фонологічні зміни пропонує О. Ю. Карпенко
(Українська гіпотеза)(Мовознавство. — 1993. — № 5. —
С. З—8). Він виділяє такі періоди: 1. Кінець II тис. до н. є. —
II ст. н. є. — праслов’янська мова. 2. II ст. н. є. — IV ст. —
спільна мова східних і південних слов’ян. 3. IV — X ст. —
спільносхіднослов’янська мова. 4. IV — VII ст. — антська
мова; VIII — X ст. — давньоруська. 5. XI—XIV ст. — давньо-
українська мова. 6. XV — XVIII ст. — староукраїнська мова.
7. XIX — XX ст. — нова українська мова.

Гіпотеза про походження східнослов’янських мов із однієї
давньої мови — спільноруської прамови належить О. О. Шах-
матову. Вона була підтримана багатьма ученими. Походжен-
ня української мови в радянському мовознавстві висвітлюва-
лося за схемою: індоєвропейська спільність (мовної роди-
ни) — праслов’янська спільність (слов’янської групи мов) —
східнослов’янська (спільноруська мова) — українська мова.
Проте прихильники теорії самостійного розвитку української
мови І. Огієнко, С. Смаль-Стоцький, Є. Тимченко, В. Ганцов,
П. Ковалів, Ю. Шевельов та ін.) піддавали гострій критиці
теорію О. Шахматова про спільноруську прамову. Так, поси-
лаючись на праці М. Грушевського, який вважав, що слов’яни,
виділившись з індоєвропейської спільноти, займали терито-
рію від Карпат до Валдайської височини, Подніпров’я та між
Віслою й Німаном, тобто на землях пізнішої України, І. Огієн-
ко робить висновок, що вже на своїй прабатьківщині спільно-
слов’янська мова розпадалася на окремі говори, які в процесі
свого розвитку виросли в окремі слов’янські мови. На думку
вченого, на Сході слов’янства ніколи не було й не могло бути
якоїсь однієї спільної руської мови¹.

Дослідження О. Потебні, П. Житецького, М. Максимовича
науково обґрунтували самостійність, автохтонність розвит-
ку української мови. У наш час цілісність, старожитність
української мови від самого світанку розвитку східносло-
в’янських мов обстоюють Г. Півторак, В. Русанівський та
інші українські дослідники. Г. Півторак² вважає, що процес

¹ Огієнко І. [Митрополит Іларіон]. Історія української літературної мо-
ви. — К., 1995. — С 52—69.

² Півторак Г. Коли ж виникла українська мова? // Історія української
мови: Хрестоматія. — К., 1996. — С 270—279; Його ж: Українці: звідки
ми і наша мова. — К., 1993.

становлення східнослов’янських мов не був синхронним.
Найраніше він розпочався з української мови через те, що
майже вся територія нинішньої України була частиною пра-
батьківщини слов’ян. Увібравши в себе значну частину
праслов’янської мовної спадщини, протоукраїнські діалекти
протягом VI—IX ст. розвивалися, виявляючи чимало спе-
цифічних українських або українсько-білоруських діалект-
них рис і менше — російських особливостей. Цей процес
тривав і в епоху Київської Русі. Рубежем, від якого є вагомі
підстави вважати українську мову самостійною, згідно з тео-
рією Г. Півторака, є XI—XII ст., коли остаточно оформляє-
ться своєрідність фонетичної системи української мови.

Відомі й інші погляди на проблему походження української
мови. За теорією Ю. Шевельова¹, у розвитку української мови
виділяються чотири періоди від часу розпаду праслов’янської
мови: 1) протоукраїнська мова (VII—XI ст.), 2) староукра-
їнська (XI—XIV ст.), 3) середньоукраїнська (кінця XIV —
початку XVIII ст.) і 4) нова українська мова.

Різне бачення загальної картини формування східно-
слов’янських мов свідчить про творчий пошук істини, особ-
ливо важливий для національно-мовної свідомості українців,
чия мова в історичному минулому не раз зазнавала утисків
і заборон, насильницької асиміляції в інтересах тих держав,
до складу яких входила Україна.

Сучасна українська літературна мова є вищою формою
вияву української національної мови. Нижчими її формами
є територіальні та соціальні діалекти.

Літературна мова — це відшліфована мова, яка характери-
зується поліфункціональністю, унормованістю, стандартністю,
уніфікованістю, розвиненою системою стилів.

Функціональне призначення літературної мови в житті
української нації полягає в обслуговуванні усіх сфер діяль-
ності суспільства. Вона є мовою державного функціонуван-
ня в Україні, спілкування людей у матеріально-виробничій і
культурній сферах, мовою науки і освіти, радіо і телебачен-
ня, преси, художньої літератури, засобом вираження націо-
нальної культури, національної самосвідомості українців.

Основна ознака літературної мови та, що вона є унормова-
ною формою загальнонародної мови.

¹ Шевельов Ю. Чому общерусский язык, а не вібчоруська мова? — К.,
1994.

Багатогранність суспільного функціонування української
літературної мови в усній і писемній формах відображає
загальнонаціональне в ній, що й відрізняє літературну мову
від територіально обмежених діалектів як форм побутового
мовлення, та соціальних діалектів, обмежених невеликими
соціальними колективами людей.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на
основі південно-східного наріччя, увібравши в себе окремі
риси північних і південно-західних діалектів. У становленні
її літературних норм важливу роль відіграла художня літе-
ратура. Зачинателем нової української літературної мови
називають І. П. Котляревського, який увів до літерату-
ри багату, колоритну, мелодійну, співучу народну розмовну
мову.

Основоположником сучасної української літературної мови
став Тарас Григорович Шевченко, який з неперевершеною
майстерністю розкрив красу і силу українського слова.

Заслуга Т. Г. Шевченка полягала в тому, що він відібрав
з народної мовної скарбниці багаті лексико-фразеологічні
шари, відшліфував орфоепічні і граматичні норми, відкрив
перспективи багатофункціонального використання літератур-
ної мови, вивів українську мову на рівень високорозвинених
європейських мов.

Подальший розвиток української літературної мови не-
розривно пов’язаний із творчістю І. Франка, Лесі Українки,
Панаса Мирного, М. Коцюбинського та інших письменників.
Мова художньої літератури вбирає в себе духовні цінності
народу, в тому числі досягнення культури мовлення, і тим
самим, з одного боку, сприяє закріпленню багатовікової сус-
пільної мовної практики українського народу, а з іншого —
збагачує її виразовими засобами, шліфує літературні норми.

Норма (літературна норма) — прийняте в суспільній
практиці людей правило вимови, вживання слова, граматич-
ної форми, побудови словосполучення, речення (фрази) тощо.

Літературні норми вимови звуків і звукосполучень (орфо-
епічні), слововживання (лексичні), запису звуків на письмі
(графічні), написання слів та їх частин (орфографічні), вжи-
вання граматичних форм слів, побудови словосполучень і
речень (граматичні), постановки розділових знаків (пункту-
аційні), відбору мовних засобів відповідно до умов спілку-
вання (стилістичні) характеризуються системністю, історич-
ною і соціальною обумовленістю, стабільністю. Ця остання

ознака (стабільність) не суперечить властивості літератур-
ної норми змінюватися з часом. За ступенем стійкості літе-
ратурні норми неоднакові на різних рівнях мовної структу-
ри. Найстабільнішими є норми граматичні, оскільки відно-
шення системи і норми в граматиці спираються на усталені
зразки і моделі парадигм, словосполучень, речень. Орфо-
графічні норми час від часу зазнають змін відповідно до
потреб суспільства в кодифікації написань з огляду на нові
підходи. Наприклад, у четвертому виданні «Українського
правопису» змінам підлягають написання слів іншомовного
походження з метою наближення їх до української вимови;
відновлюється вживання букви ґ для передачі на письмі в
словах ґанок, ґудзик, ґрати, ґринджоли та ін.

Зміни літературної норми можуть бути викликані внутріш-
ньомовними чинниками (явищами аналогії, взаємодією з діа-
лектними формами та ін.) або позамовними (як данина
часу, моді, відновлення давньої, забутої норми тощо).

В оцінці норми і варіантів беруть до уваги традиції вжи-
вання, поширення, регулярну відтворюваність у мовленні.
Наприклад, в українській мові при звертанні до особи нор-
мативною є форма кличного відмінка. Називинй відмінок
однини у цій функції обмежений.

Норми літературної мови закріплюють традиції, культурні
здобутки минулого і водночас регулюють використання не
тільки усталених правил, а й появу нових у процесі мовлен-
нєвої діяльності людей.

Дотримання літературних норм усіма, хто використовує
українську мову як засіб спілкування, оберігання її від за-
смічення, суржикового викривлення є обов’язком кожного
мовця.

Сучасна українська літературна мова поєднує системи
книжного (писемного) й усного літературного мовлення.
Функціональна розгалуженість мови породжує стилі літера-
турної мови.

Стиль (від лат. stylus — загострена паличка для пи-
сання) — система мовних елементів, способів відбору й ужи-
вання їх, об’єднаних певним функціональним призначенням.
Основою виділення стилів мови є організація мовних еле-
ментів відповідно до настанови — спілкування, повідомлен-
ня, вольового впливу. Наприклад, розмовне мовлення проек-
тується, головним чином, на спілкування (діалог, полілог),

в основі публіцистичного стилю лежить повідомлення, хоча
тут наявний і чинник волевиявлення.

Чим багатша мова за своїми суспільними функціями, тим
розвиненіші її стилі. Композиційно-мовленнєва структура
стилів зумовлена соціальними завданнями функціонально-
го розрізнення мовленнєвої комунікації в сферах діяльності
людини — науки, техніки, політики, діловодства, у мистецтві
і в побуті.

Розрізняють книжні й уснорозмовні стилі літературної
мови.

До книжних стилів української літературної мови нале-
жать: публіцистичний, науковий, офіційно-діловий та стиль
художньої літератури.

Публіцистичний стиль (від лат. publicus —
суспільний) — це функціональний різновид літературної мови,
який використовується в газетах, періодичних громадсько-
політичних виданнях, агітаційно-пропагандистських та інших
засобах масової комунікації. Основна настанова — популяр-
ний виклад фактів, подій, агітаційно-пропагандистська спря-
мованість і націленість на досягнення результативного впли-
ву. Це зумовлює доступність, яскравість і чіткість викладу,
наприклад, у жанрі політичного трактату, відповіді, нарису,
передової статті в газеті, статті громадсько-політичного
журналу; полемічність, образність, експресивність, наприклад,
у памфлеті, фейлетоні, відозві, листівці, зверненні. Це сприяє
широкому використанню на тлі загальновживаної лексики
слів суспільно-політичного звучання, термінів, емоційно за-
барвлених слів, фразеологічних зворотів. З синтаксичних
засобів типовими є: використання імперативних (наказово-
го способу) форм дієслів, спонукальних і риторично-питаль-
них речень, уведення звертань, модальних слів і часток, пе-
рифраз, цитат. Яскраво виражена в окремих публіцистич-
них творах експресивність наближує публіцистику до сти-
лю художньої літератури, а полемічність і логіка викладу
думок — до наукового стилю.

Науковий стиль обслуговує сферу науки, при-
значенням якої є передача наукової інформації аргументо-
вано і доказово, що зумовлює відбір і широке використання
науково-термінологічної лексики, слів з абстрактним значен-
ням; іншомовних слів та інтернаціоналізмів; речень, усклад-
нених дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами
(відокремлення), вставними словами, словосполученнями і
реченнями (діалогізація, персуазивність, поділ на логічні час-
тини і підсумок); складних синтаксичних конструкцій;
підкріплення положень за допомогою схем, діаграм, карт, таб-

лиць, реєстрів та ін. На фоні наукового стилю виділяється
його підстиль — науково-популярний, якому властива наста-
нова на доступність викладу наукової інформації, коменту-
вання явищ.

Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу
стосунків ділових (місцевого, галузевого, державного діло-
водства) та юридично-правових, виробничо-економічних і ди-
пломатичних.

Офіційно-ділові папери (протокол, заява, акт, анкета, ха-
рактеристика, закон, указ, договір, міжнародний пакт, комюні-
ке, нота) відзначаються чітким і лаконічним викладом змісту,
факту; однозначністю формулювань, несуперечливою аргу-
ментацією викладеного в документі. У зв’язку з цим в
офійційно-діловому мовленні спостерігається стандартизація
в оформленні документів, штампи (слухали... ухвалили —
у протоколі;... уповноважений заявити... — в ноті; Ми,
що нижче підписалися... — в акті); використання слів з
нейтральним значенням і відмова від займенниково-вказів-
них слів — він, вона, вони (у юридичних протоколах).
У синтаксичному оформленні тексту ділового паперу (на-
каз, закон, ухвала, інструкція) поширені інфінітивні конструкції
спонукання та складні речення із відношеннями з’ясуваль-
ними, причиновими, умови і наслідку.

Стиль художньої літератури виділяє-
ться за функцією естетичною, яка накладається на комуніка-
тивну функцію. Усі жанрові різновиди художньої літерату-
ри — епос, лірика, драма та інші — характеризуються емо-
ційністю, експресивністю, естетичною мотивованістю мовних
засобів, образністю.

Специфіка художнього мовлення полягає в тому, що в мові
художньої літератури використовуються елементи усіх стилів,
передусім уснорозмовного, у тому числі й ті, що не належать
до літературної норми, — діалектні, просторічні, арготизми та ін.
Включаючись в індивідуально-образну систему художнього
мовлення, усі засоби взаємодіють для вираження естетичного
змісту твору через систему художніх образів.

На лексичному рівні стиль художньої літератури широко
послуговується словами з переносним значенням, що ста-
ють основою тропів, емоційно забарвленими словами, фра-
зеологічними одиницями, фольклорними джерелами, прислів’я-
ми і приказками, Євангелієм та іншою церковно-релігійною
літературою.

Естетичні функції здатні виконувати в художньому тексті
фонетичні, словотвірні, морфологічні і синтаксичні засоби
мови. Звукопис у поезії, новотвори і суфікси емоційної оцін-

ки, проекція граматичних категорій на семантику тексту, уве-
дення звертань, обірваних речень, слів-речень, періодичне
мовлення — усе це сприяє нарощенню на комунікативну
функцію художньої літератури естетичного смислу.

Уснорозмовний стиль виявляє себе як усне
літературне мовлення та розмовно-побутове на наддіалект-
ному і діалектному рівнях української мови.

Оскільки усне мовлення ситуативне і за основною функ-
цією мови виникає як потреба у спілкуванні, тобто діалогіч-
не, то, природно, розмовний стиль має свою специфіку. Усне
літературне мовлення ґрунтується на дотриманні орфоепіч-
них норм — правильної літературної вимови звуків, звуко-
сполучень, дотримання правил постановки в словах наголо-
су, словесного і фразового наголосу, інтонаційного оформ-
лення речень відповідної модальності, дотримання словопо-
рядку й логічних пауз, що відповідають закономірностям
мелодики української мови.

У розмовно-побутовому мовленні спостерігається від-
сутність чіткої регламентації літературних норм. Таке мов-
лення характеризується деякою довільністю у відборі лек-
сичних засобів. Літературно-нормативні правила можуть
порушуватися уживанням русизмів, діалектизмів, просторіч-
них слів, вульгаризмів, жаргонізмів. Порушуються законо-
мірності чергувань звуків, наголосу, вимови, голосних або
приголосних звуків також і під впливом говірки, іншої мови,
через незасвоєність літературної норми та з причин неуваж-
ного ставлення до побутового спілкування.

Примітка. Особливості вимови звуків, зумовлені діалектними
впливами, не можна розглядати як незнання літературної норми.

Різновидом усного стилю вважають ораторський, особли-
вістю якого є монологічне мовлення із застосуванням
прийомів ораторського мистецтва. Оратор повинен добре
бути обізнаним, знати предмет розмови, психологію і рівень
підготовки до сприйняття повідомлюваного аудиторії, вміти
переконати і нав’язати свою волю, досягти поставленої мети.
В ораторському мовленні елементи доказовості часто гіпер-
болізовані, виступ супроводжується закликами, насичений
лексичними (синтаксичними) повторами, перифразами, афо-
ризмами, текст має логічно наголошену кінцівку.

Крім функціональних стилів літературної мови, виділя-
ють експресивно-стилістичні різновиди мовлення: урочис-
тий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, жартівливий,
насмішкуватий (іронічний). Розрізняють також високий стиль
та його різновиди — патетичний і знижений (аж до просто-
рікування).

Місцеві (територіальні) діалекти як нижчі форми загаль-
нонародної мови — це залишки попередніх мовних форму-
вань, що виникли за часів феодалізму і не розвинулися до
рівня мови народності чи нації. Залишки колишніх терито-
ріальних діалектів за доби капіталізму влилися в систему
національної мови, зазнаючи поступової нівеляції під впли-
вом української літературної мови, основу якої склали цен-
трально-наддніпрянські говори. Однак, незважаючи на про-
цес значної нівеляції говіркових рис, територільні діалекти
відзначаються великою стійкістю.

У сучасній українській мові виділяють три основні групи
діалектів: північну, південно-західну та південно-східну.

1. П і в н і ч н і діалекти. Територія північних діалектів
відділена від південних умовною лінією, що йде на північ від
Володимир-Волинського: Здолбунове — Житомир — Біла
Церква — Корсунь-Шевченківський — Канів — Лубни і на
захід від Сум до Суджі. На північ від зазначеної лінії знахо-
диться стокілометрова зона перехідних говірок до південно-
західних і південно-східних діалектів.

Найголовніші особливості північних діалектів такі.
^Ф онетичні: а) наявність дифтонгів [ уо ], [ уе ], [ уŭ ],
[ уі ] на місці давнього о в історично нових складах (вуол,
вуел, вýŭл, вÿіл) або монофтонга [ у ], [ у ], [ u ] (вул, кут, нÿс,
мист замість літературних віл, кіт, ніс, міст); б) наявність
на місці давнього^ē в нових закритих складах та на місці t
дифтонга [ īе ] {теч, шíест, дīед, лīес) або монофтонга [ є ]
(печ, стена, мешок); в) збереження дзвінкої вимови приго-
лосних у кінці слів і перед глухим приголосним (дуб, ко -
лодез, казка); г) ствердіння [ р ] у кінці слова та в деяких
інших позиціях (базар, зора, вечерат); д) тверда вимова
звука [ и ] (хлопец, серца); є) наявність звукосполучень [ гі ],
[ кі ], [ xi ] проти літературних [ ги ], [ ки ], [ хи ] (стожкі, ложкі,
тонкі палец, сухі лист).

Морфологічні: а) закінчення іменників II відміни
чоловічого (середнього) роду в давальному відмінку - у без
розрізнення назв осіб (брату, коню, ведру); б) закінчення
прикметників чоловічого роду називного відмінка однини без
- й (І), тобто стягненої форми (молоди, дебели, осенн'і) і
навпаки; в) уживається нестягнена форма прикметників (зай-
менників) жіночого роду називного й знахідного відмінків
однини та називного множини [ мала; 'а, малуї'у, Maja, myjy,
поÿнщі, нашщі ]; г) в інфінітиві переважає суфікс - т' -, рідко
вживаються форми на -ти [ робúт', брат', пуіти' ].

Лексичні: наявні обласні (вузьколокальні) слова:
кияхú (кукурудза), вилка (рогач), вúхолка (гойдалка), утвá
(качки), валка (череда) та ін.

До північних діалектів належать східнополіські, середньо-
поліські і західнополіські говори, що різняться окремими
рисами.

2. Південно-західні діалекти поширені
в південно-західній Україні. Сюди входить і Закарпатська
область. У них найбільше збереглися архаїчні форми і фо-
нетичні риси давніх епох.

Найголовніші особливості південно-західних діалектів такі.

Фонетичні: а) перехід давніх [о], [ є ] в новоутворе-
них закритих складах в [ і ] (віл, кінь, піч, осінь); б) перехід
давнього дифтонга [ге], позначуваного буквою t, в [ і ] (білий,
пісок, літо); в) вимова ненаголошеного [ о ] з наближенням
до [ у ] (чоУлов'ік, соУб'і); г) тверда вимова [ р ], зрідка поява
після твердого [ р ] звука [/] (рабий, расно, бур \ а, eapjy);
д) наявність поряд із нормативними звукосполученнями
-ри-, -ли- (на місці давніх -ръ-, -лъ-, -рь-, -ль- між приго-
лосними) звукосполучень [ ир ], [ ил ] чи [ ер ], [ ел ] (кирниця —
керниця, сильза, гирміти); є) відсутність подовження м’я-
кого приголосного в іменниках з давнім суфіксом -bj- —
[ жит'е, нас'ін'е, з'іл'е ]; є) оглушення дзвінких приголос-
них у кінці слова і складу перед приголосним (рас, рúпка,
т'áшка), хоча в багатьох карпатських говорах зберігається
дзвінкість приголосних у цих позиціях; ж) у частині говорів
спостерігається дорсально-палатальна (дуже м’яка) вимова
з призвуком шиплячого звуків [з], [с], [ ц ], [ дз ], [ з^жор'ана н'іч,
с^шпина, ц^нв'іте, дз^джв'ін ] та перехід звуків [ н ], [ д ], [ т ] у
певних позиціях в [ і ] (годиноĭка, дваїц'ат', д'івоĭка).

Морфологічні: а) поширення флексій - ови, - еви
в давальному відмінку однини іменників II відміни (брато -
ви, коньови, коневи); б) поширення флексії - ом на м’яку і
мішану групи іменників II відміни (хлопцом, коньом);
в) збереження етимологічного - и в давальному і місцевому
відмінках однини та називному множини іменників II відміни
(земли, по земли, на кони, у кінци, на поли); г) наявні
застарілі форми займенників при дієсловах (зроби мі, узяв
тя, ся бою, питав го); д) наявність залишків давньої пер-
фектної форми минулого часу (пішов - єм, пішла - м, пішли -
сьмо); є) вживання аналітичної форми майбутнього часу
(му робити — робитиму, меш робити — робитимеш, мемо
робити — робитимемо) та ін.

Лексичні: наявні в говірках вузькодіалектні слова:
кліть (комора), неньо (батько), бадіко, вуйко (дядько), вепр

(кабан); у тому числі багато засвоєнь з польської, румун-
ської, угорської мов: гречний (чемний), милитися (помиля-
тися) — з польської; гавра (барліг ведмедя), плай (гірська
стежка), сарака (бідний, нещасний) — з румунської; марга,
маржина (худоба) — з угорської.

Кожна з трьох груп південно-західних говірок — півден-
но-волинська, галицько-буковинська і карпатська — мають
багато спільного, відрізняються окремими фонетичними і
граматичними рисами.

3.Південно-східні діалекти охоплюють тери-
торію більшої частини центральних (Київської, Черкаської,
Полтавської, Харківської), південних і східних областей Ук-
раїни (Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької,
Кіровоградської, Миколаївської, Херсонської, більшої части-
ни Одеської та частини Сумської).

Порівняно з іншими південно-східні діалекти виявляють
менше відмінностей і мають більше рис, спільних з україн-
ською літературною мовою. До південно-східної групи на-
лежать говори центральної Наддніпрянщини, які лягли в
основу сучасної української літературної мови.

Особливості південно-східних діалектів такі:

Фонетичні: а) «звуження» [о] в нових закритих
складах послідовно фіксується монофтонгом [t'] (віл, кінь,
гірко, під, вікном, Канів), порушується ця закономірність
лише в поодиноких випадках під впливом північних говірок
(од, оддати, одослати); б) «звуження» [ є ] в новоутворе-
них складах, де переходить д fi] (осінь, попіл, привіз);
в) перехід давнього дифтонга [te], що позначався буквою *, в
монофтонг [t'] (сніг, міх, біда, пісок); г) змішування у ви-
мові ненаголошених [є], [ и ] (се^ило, бе^ирут, жи^евут); нена-
голошений [ о ] «звужується» перед складом з наголошеним
[ у ] або [t'] (коУжух, тоУбі); д) ствердіння у кінці слова й
складу звука [ р ] (пов'ір, зв'ір, комар, гірко), але спорадично
він пом’якшується в середині складу (р'ама — рама, кур -
ч'ата — курчата); є) наявність альвеолярного (припала-
тального, пом’якшеного) звука [ л ] перед [ є ], [ и ] (клен, ко -
лись, були, калина).

Морфологічні: а) паралельне вживання флексій
- ові, - вві і - у (- ю) у давальному відмінку однини імен-
ників II відміни (братові, котові, коневі і брату, коту,
коню); б) поряд із закінченнями орудного відмінка в чоло-
вічому і середньому та жіночому роді - ем, - ею (- ejy) мож-
ливі флексії - ом, - ою (- ojy) (ковалем, кручо'іу, дин'о \ у);
в) вживання дієслів II дієвідміни з закінченням - є, власти-
вим дієсловам І дієвідміни (ходе, робе, носе, воде, косе

замість ходить, робить, носить, водить, косить); г) вжи-
вання стягнених форм 3-ї особи однини теперішнього часу
(пита, дума, співа замість питає, думає, співає).

Лексичні: локальні діалектизми досить рідкісні: бур -
та (горб, шпиль), ворочок (торбинка), жабуриння (водорості),
утлий (кволий).

Південно-східні діалекти більш-менш одноманітні у цен-
тральній Наддніпрянщині, на Слобожанщині, у степовій Ук-
раїні і на Донеччині. Крім того, окремі говіркові масиви роз-
міщені в Краснодарському краї Росії, на Поволжі, в Західно-
му Сибіру, а також у Казахстані, Киргизстані, де діалектні
особливості перехрещуються з літературними мовами цих
країн. Так само в Україні наявні говірки російської, бол-
гарської, молдавської та інших мов народів, які проживають
на її території і володіють, як правило, українською або ро-
сійською літературною мовою.

ФОНЕТИКАІФОНОЛОГІЯ

Фонетика (від гр. phonetikos¹ — звуковий) — це
розділ мовознавства, в якому вивчається звуковий склад мови.
Якщо у фонетиці взагалі вивчаються звуки людської мови,
то у фонетиці сучасної української літературної мови —
звуки сучасної української мови.

Звуки людської мови є явищем фізичним. Вони характе-
ризуються загальними фізичними ознаками: мають свою силу
(у фонетиці — звучність) та тембр.

У природі існує необмежена кількість звуків, серед яких
невелику групу становлять звуки людської мови. Вони
відрізняються від інших звуків особливостями творення і
функціонування: у творенні їх беруть участь органи мов-
лення людини, що діють цілеспрямовано, а отже, творення
звуків людської мови є процесом, осмисленим людською
свідомістю.

Звичайно, мовні органи людини здатні творити багато різно-
манітних звуків і звукових комплексів. Одні з них творять-
ся легко, для утворення ж інших необхідні спеціальні трену-
вання. Це тому, що одні звуки і цілі звукові комплекси лю-
дина використовує повсякденно, а інші (хоча б звуки якоїсь
чужої мови з іншими фонетичними особливостями) — спе-
ціально, вряди-годи. З цього випливає, що в процесі спілку-
вання тією чи іншою мовою використовуються чітко окрес-
лені звуки мови, а не всі, іщґїх може творити мовний апарат
людини.

Фонетика сучасної української літературної мови вивчає
звуки української мови. Головним при цьому є мовний чи
фонологічний аспект вивчення, що виступає на фоні фізич-
но-акустичних та фізіологічно-артикуляційних особливостей
звуків української мови.

'Тут і далі терміни грецького походження подано в латинському на-
писанні.

Фонетика розглядає звуки не в їх ізоляції, а в процесі мов-
лення. Тому у фонетиці висвітлюються також деякі питання
членування потоку мовлення на окремі одиниці, зокрема склади.

При членуванні мовного потоку виділяють найбільшу фо-
нетичну його одиницю — фонетичну фразу. Фрази мо-
жуть мати різну тривалість: так, у діалогах вони короткі, в
монологах — довгі. Наприклад: \ Під Києвом дальня доли -
на | вся окопами копана | в вибухах небо рясне | ну а
мати | звичайно \ як мати у кожного сина \ сяде їсти \
не їсть | а приляже \ ніяк не засне | (А. Малишко) — (1).

— Якщо не заперечуєте \ ми вам допоможемо \ — (2).

— Спасибі | (М. Стельмах) — (3).

Серед наведених прикладів перша фраза об’єднує кілька
синтаксичних одиниць (простих речень і зворотів), друга —
одне речення, а третя — тільки одне слово-речення.

У свою чергу фраза членується меншими паузами на більші
чи менші відрізки. Перша з наведених вище фраз містить 10
об’єднаних за інтонацією і значенням кількаслівних сполу-
чень, друга — два, третя членуватися не може.

Отже, фрази складаються з тактів — частин, об’єдна-
них одним наголосом. Такт переважно складається з одного
слова, але часто трапляються випадки, коли в межах одного
такту вимовляються двоє і більше слів. Так, у першому при-
кладі в межах першої фрази виділяємо десять тактів, кожен
з яких містить по кілька слів.

При повільному темпі мовлення в межах такту чітко ви-
діляються склади — група звуків, об’єднаних навколо
складотворчого голосного: під - Ки - є - вом - даль - ня - до - ли - на...
Склади ж включають у себе звуки: п - і - д K - u - j - е - в - о - м
д - а - л' - н' - ад - о - л - и - н - а...

Отже, звук — це найменша, неподільна одиниця мовно-
го потоку, що використовується для побудови складів і фо-
нетичних одиниць вищого рівня, за допомогою яких вислов-
люються думки.

Склад (рос. слог) — це частина фразового такту, що
має переважно кілька звуків, об’єднаних навколо складо-
творчого центра (голосного звука), і вимовляється при віднос-
ному зростанні м’язового напруження мовних органів.

У сучасній українській літературній мові залежно від аку-
стичних і анатомо-фізіологічних характеристик склади по-
діляються на відкриті й закриті, наголошені і ненаголошені.
У такті стільки складів, скільки складотворчих голосних
звуків.

Відкриті склади закінчуються складотворчим ком-
понентом: люди [л'уí-ди^е], минає [ми^е-на'-]е^и], Золотоноша
[зо-ло-то-ноі-ша].

Закриті склади закінчуються нескладотворчим ком-
понентом: шумним або сонорним приголосним, а також не-
складотворчим голосним [ ÿ ], [ і ]: можна [мо'ж-на], прий -
дешній [приі-де'ш-н'п], правда [пра'ÿ-да], алтайський [ал-
та'|-с'кш], гарбуз [гар-бу'з]. З історичного погляду закриті
склади в українській мові, як і в інших східнослов’янських
мовах, є явищем новим. У сучасній українській мові закриті
і відкриті склади характеризуються певними фонетичними
особливостями, зокрема історичними чергуваннями, змінами
якості голосних і под.

У такті не всі склади вимовляються однаково. Один із
складів кількаскладових тактів має найбільшу силу зву-
чання, тобто виступає наголошеним. Усі інші скла-
ди в такті ненаголошені.

Наголошений і ненаголошений склади протиставляються
не тільки силою звучання, а й іншими фонетичними ознака-
ми. Так, у наголошених складах голосні вимовляються чітко,
а в ненаголошених складах набувають варіантних виявів,
наприклад: [те'-ма] — [те^и-ма-ти'ч-ниі], [зо'-зул'] — [зоУ-зу¹-
л'а].

Крім того, виділяються ще склади прикриті і неприкриті.
Прикриті починаються нескладотворчим звуком, тобто при-
голосним, а неприкриті — складотворчим, тобто голосним. У
сучасній українській мові переважають прикриті склади.
Більше того, в українській мові спостерігається тенденція до
прикриття початкових і середніх неприкритих складів, що
починаються або починалися голосними. Прикладами цього
процесу можуть бути випадки появи протетичних приголос-
них (улиця — вулиця, онъ — він, овьця — вівця, отьчиз -
на — вітчизна, арба — гарба, Анна — Ганна, орЪхъ —
горіх, остръ — гострий; діалектно: Гандрій, гармія, ги -
наче, гартист і под.), а також епентетичних приголосних,
здебільшого при освоєнні нових слів іншомовного похо-
дження (арміа — армія, Індіа — Індія, розм.-побут. ра -
діо — радіво, Ларіон — Ларивон тощо).

Склади виділяються в процесі мовлення, а межами між
ними служать моменти найбільшого затухання звучання. Ці
межі в одних випадках (наприклад, при уповільненому темпі
мовлення) сприймаються на слух чітко, в інших (при швид-
кому темпі мовлення) — майже не сприймаються, отже, межа
між складами може змінюватися при зміні темпу мовлення,
інтонації, наголосу, розширенні фонетичної фрази тощо. Крім
того, чіткіше простежуються межі між складами, коли між
складотворчими вимовляється один приголосний.

У сучасному українському літературному мовленні скла-
доподіл підпорядкований прояву двох головних тенденцій.
По-перше, в сучасній українській мові продовжує діяти за-
гальнослов’янська тенденція наростаючої звучності в ме-
жах складу, що зумовлює дію відкритого складу. У зв’язку з
цим українські склади повинні закінчуватися голосними —
звуками найвищої сонорності. По-друге, сучасній українській
мові властива тенденція до милозвучності, що зумовлює усу-
нення груп приголосних у межах одного складу, уникнення
різких перепадів між наростанням і послабленням звуч-
ності в межах складу і на межі складів тощо.

На основі цього можна встановити такі головні правила
поділу слів на склади¹:

1. Приголосний будь-якої якості, якщо вимовляється між
двома голосними, належить до наступного складу: [во-да¹],
[о-го-ло'-шу^'е"].

2. Нескладотворчі [ ÿ ], Ц], якщо вони вимовляються після
голосного перед іншим будь-яким приголосним, завжди відно-
сяться до попереднього складу: війна [в'п-на¹], вовна
[во'ÿ-на].

3. Приголосні [ р ], [ л ], [ м ], [ н ] після голосного перед приго-
лосними також відносяться до попереднього наголошеного
чи ненаголошеного складу: мирний [ми'р-нш], алтайці
[ал-та'і-ц'і].

4. Якщо між голосними вимовляється двочленна група
приголосних, у якій першим виступає не [ р ], [ а ], [ м ], [«], то
межа між складами залежить від характеру приголосних у
звукосполученні та місця наголосу:

а) сполучення [ ст ], [ ск ], [ся] належать до наступного складу
незалежно від місця наголосу: [мо'-ло-до-с'т'і], [ве'-ре^и-ску];

¹ Правила українського складоподілу не збігаються з правилами пере-
носу слів з рядка в рядок (це правила орфографії), а також із визначен-
ням морфем у слові (це правила морфології).

б) подвоєні фонетичним і морфологічним шляхом приго-
лосні завжди відносяться до наступного складу: [п'і-д:а'-ш':а],
[о-б:и^е-ва'-н':а]. Це стосується і подовжених приголосних, що
утворилися в результаті повної асиміляції: [c’M’i-je’-c’ta],
[д'іЧе^и-ц':а];

в) інші звукосполучення здебільшого не розпадаються, якщо
вживаються після ненаголошеного голосного, і розпадають-
ся, якщо вживаються після наголошеного голосного: [ба-шта'н],
але [ба'ш-та]; [ро-зти^е-на'-ти^е], але [ро'з-ти^ен].

5. Якщо між голосними вимовляються тричленні звуко-
сполучення приголосних, першим у яких не виступає [ р ], [ л ],
[ м ], [ н ], то розподіл їх між складами теж зумовлюється місцем
наголосу і характером приголосних.

а) у переднаголошеній позиції перший шумний приголос-
ний може закривати попередній склад (особливо тоді, коли
відноситься до префікса): [бе^из-при'к-ла-дниí]; [се^истра'] і
[се^и-стра'];

б) у післянаголошеній позиції група розпадається, якщо
кінцевим у ній виступає шумний (делегатський [де^и-ле^и-
га'тс'кш], кістка [к'і'с-тка]), і не розпадається, якщо кінце-
вим у ній виступає сонорний (гострий [го'-стрш], настрій
[на'-стр'п], затхлий [за'-тхлш], заздрісний [за'-здр'і-снш]
тощо).

Ці правила поширюються на чотиричленні звукосполучення
приголосних, що трапляються в сучасній українській літера-
турній мові дуже рідко: абстрактний [аб-стра'-ктниі],
розстріл [ро'з-стр'іл], розстріляти [ро-зстр'і-л'а'ти^е]
і [роз-стр'і-л'-а'-ти^еІ.

Наголос — це виділення фонетичними засобами од-
ного із складів фразового такту.

Як відомо, в різних мовах склади чи цілі такти наголошу-
ються різними засобами, а отже, бувають і різні типи наго-
лосів.

Наголос у словах української мови характеризується од-
ними й тими самими особливостями, що і в російській та
білоруській мовах: він динамічний (силовий), різномісний
(вільний, не закріплений, рухливий).

Динамічним (видихувальним, експіраторним, сило-
вим) у сучасній українській літературній мові наголос є тому,
що наголошений склад виділяється з-поміж ненаголошених
складів у межах цього ж такту більшою напруженістю

артикуляції складотворного голосного і більшим напором
видихуваного повітря.

Різномісним (вільним) він є або кваліфікується
тому, що позиційно не закріплюється за певним складом, а
може падати в різних словах на будь-який склад, отже, мо-
жуть наголошуватися різні морфологічні компоненти слова
(корінь, префікс, суфікс, закінчення). Так, у двоскладових сло-
вах сучасної української літературної мови може наголошу-
ватися перший (добре, вада, дев’ять) і другий {вода, вікно,
один) склад; у трискладових — перший (озеро, вúношц,
наголос, борошно), другий (оскільки, робота, виношу),
третій (боротьба, мотузок, бойовий); у чотирискладо-
вих — перший (виносити, моторошно), другий (виносити,
морозиво), третій (трактористів, Шепетівка), четвертий
(непроїзний, переворот) склад тощо.

Рухливим наголос називається тому, що в різних
формах одного слова він може змінювати своє місце (гу -
ба — губи, добір — добору, школяр — школяра).

Місце наголосу в слові зумовлює найрізноманітніші зміни
звуків у потоці мовлення, зокрема позиційні чергування го-
лосних, сполучуваність фонем у межах складу, складоподіл.

Водночас наголос виконує морфологічну функцію, більше
того, може виступати засобом вираження різних граматич-
них значень (виносити — виносити, дружка — дружка,
вікна — вікна і под.).

З цього погляду наголос у певних формах того самого
слова повинен бути закріпленим, а порушення місця його
може Привести до зміни лексичного (коса — коса, гори —
гора від горіти, плакати — плакати) чи граматичного
значення (забігати — забігати, гаряче — гаряче),

У сучасній українській літературній мові кожне слово має
наголос для будь-якої своєї форми.

В одних словах зміна форми не веде до зміни наголосу
(такі слова можна назвати словами з Постійним наголосом):
відмова, відмови, відмов, в Інших — зміна форми супро-
воджується зміною місця наголосу (такі слова називаються
словами з рухливим наголосом); глядач, глядача, глядачі.
Однак є слова з паралельними наголосами, при цьому зміна
наголосу не змінює значення слова: беззахисний —
беззахйсний, доповісти. <-* доповісти, оповідач — оповідач,
помилка — помилка, усмішка — усмішка тощо.

В українській мові є й такі слова, що мають, крім головно-
го, побічний наголос. Це переважно складноскороченІ слова
типу педінститут, сільськогосподарський.

У межах фрази може виділятися одне або кілька слів.
Таке виділення певного слова називається смисловим,
або фразовим, наголосом.

Звуки людської мови вивчаються в трьох аспектах: фізич-
но-акустичному, фізіологічно-артикуляційному і лінгвістич-
ному (фонологічному).

Перші два аспекти становлять основу вивчення того, які є
мовні звуки, як ці звуки творяться, що і як впливає на акус-
тичні особливості кожного звука.

Лінгвістичне вивчення звуків мови передбачає досліджен-
ня, які саме звуки виступають необхідними в спілкуванні
тією чи іншою мовою, які зміни в якості звуків допуска-
ються в процесі мовлення.

Отже, для складання описової характеристики звукової
системи мови насамперед звертають увагу на акустичні особ-
ливості кожного звука та його артикуляцію.

У свою чергу, акустичні і артикуляційні особливості звуків
тісно пов’язані між собою, бо якість звука залежить від фор-
ми резонатора і діяльності мовних органів.

До мовних органів людини належать: а) губи; б) зуби;
в) верхні ясна; г) передня частина твердого піднебіння;
д) задня частина твердого піднебіння; є) м’яке піднебіння;
є) язичок; ж) кінчик і вінце язика; з) передня частина спин-
ки язика; и) середня частина спинки язика; і) задня частина
спинки язика; ї) голосові зв’язки.

Одні з названих мовних органів є активними (рухоми-
ми): губи, язичок, голосові зв’язки (найактивнішим органом
є язик); інші — зуби, ясна, тверде і м’яке піднебіння — нале-
жать до пасивних (нерухомих) мовних органів.

У ролі резонатора виступають ротова порожнина, но-
сова порожнина, порожнина горла і незначною мірою гор-
тань.

Якість звука (його сила, тембр тощо) залежать від об’єму
і форми резонатора, в якому цей звук твориться.

Головними компонентами звуків людської мови є голос і
шум. Одні звуки творяться за участю самого голосу (го-
лосні звуки), інші — за участю голосу й шуму чи тільки
шуму (приголосні звуки).

Поділ звуків на голосні і приголосні базується на ряді
протиставлень.

По-перше, голосні звуки утворюються в гортані в резуль-
таті дрижання наближених одна до одної голосових зв’язок,
тому на слух сприймаються насамперед музикальні тони з
незначними домішками шумів, що виникають уже в ротовій
порожнині. При вимові голосних звуків ротова порожнина
відкрита досить широко, струмінь видихуваного повітря не
зустрічає додаткових перепон, а тому відносно слабкий.

Приголосні звуки утворюються в ротовій порожнині (де-
які — за участю носової порожнини), тому на слух сприйма-
ються передусім шуми. При вимові приголосних ротова по-
рожнина ледь відкрита, струмінь видихуваного повітря долає
більш чи менш значні перепони, в результаті чого він силь-
ніший, ніж при утворенні голосних.

По-друге, з погляду функціонування в мовленні голосні і
приголосні звуки протиставлені й тим, що голосні виступа-
ють в українській мові складотворчими, на них може падати
наголос, а приголосні не бувають складотворчими і наголо-
шеними. Це протиставлення чітко простежується між голос-
ними і приголосними шумними. Що ж до сонорних приго-
лосних, то вони колись були складотворчими, а отже, близь-
кими до голосних; у сучасних східнослов’янських мовах вони
перейшли в розряд приголосних, хоч і зберігають свою
звучність. При творенні їх, як і при творенні голосних звуків,
голосові зв’язки дрижать (у російській мові за певних умов
вони зберігають здатність творити склади: до - бр, во - пль;
в деяких слов’янських мовах вони закономірно складотворчі,
наприклад у словацькій мові: strć, prst, skrz, krk).

Артикуляція ізольованого голосного звука, як і вимова
приголосного, складається з трьох фаз: екскурсії, витримки і
рекурсії. У мовному потоці ці фази артикуляції виявляють-
ся по-різному: екскурсія і рекурсія властиві такту чи цілій
фонетичній фразі, а не звукам; навіть витримка не залишається
незмінною.

Зміни у вимові неізольованих голосних звуків сучасної ук-
раїнської літературної мови зумовлюються кількома факторами,
найважливішими серед яких виступають: консонантне оточен-
ня, наголошеність / ненаголошеність, темп мовлення тощо.

Консонантне оточення має неоднаковий
вплив на окремо взятий голосний. Крім того, на артикуля-
цію голосного такий вплив, що сприймається не лише спе-
ціальними технічними засобами, а й простежується тим, хто
говорить, має лише артикуляційна характеристика поперед-
нього і дальшого (меншою мірою) приголосного.

Класифікаційна таблиця голосних звуків сучасної
української літературної мови

* Фігурними дужками () позначаємо огублену вимову голосних [о], [ у ].
26

Інші фактори (сонорність, дзвінкість/глухість, зімкне-
ність/щілинність) вирішального значення при цьому не ма-
ють.

По-перше, при артикуляції після твердих передньоязико-
вих приголосних голосні [ а ], [ о ], [ у ], [ є ] значно передніші, ніж
ті, що вимовляються ізольовано. Після пом’якшених і м’яких
передньоязикових названі голосні звуки наближені до се-
реднього ряду. Порівняймо, наприклад, вимову ізольова-
них голосних і цих же голосних у потоці мовлення: [ у ] —
[тук] — [т'ук], [ є ] — [не'бо си'н'е^и] — [си'н'е^и не'бо], [ а ] —
[сад] — [с'ад'].

По-друге, якщо голосні вимовляються після губних, то вони
додатково злегка лабіалізуються, при цьому більшого впливу
зазнають голосні переднього ряду [ и ] та [ і ].

Поиск по сайту: