Рід рід рід

кабан свиня порося

бик (віл) корова теля

кінь кобила лоша

лев левиця левеня

заєць зайчиха зайченя

Граматичні показники належності іменника до роду на-
явні і в наведених прикладах: нульова флексія в чоловічо-
му роді; флексія - а (- я), приєднана до кореня або до слово-
творчого суфікса іменників жіночого роду; флексія - а (-я),
що при відмінюванні приєднується до суфікса - ат (- ят)
іменників середнього роду.

У назвах неістот значення роду не знаходить ніякого се-
мантичного обґрунтування (порівняйте: трактор, жаль,
бритва, сало, зілля).

Іменники множинної форми значення роду не виражають
(наприклад, канікули, Суми), як і будь-який інший іменник,
вжитий у формі множини {книги, джерела, змії).

Значення роду у невідмінюваних іменниках пов’язується
з віднесеністю їх до назв істот чи неістот.

Назви осіб жіночої статі за семантичною мотивацією на-
лежать до іменників жіночого роду: місіс, мадам, леді,
Бетті, Беатріче, Вірменин, Толейко і т. ін.

До чоловічого роду належать назви осіб чоловічої статі
або назви людей без вказівки на стать (месьє, рантьє, бур -
жуа), а також назви тварин безвідносно до статевого розпо-
ділу (кенгуру, шимпанзе, зебу, поні). Коли треба вказати
на самку, значення жіночого роду передається синтаксично:
та кенгуру, маленька колібрі.

Назви неживих предметів належать до іменників серед-
нього роду, наприклад: резюме, соло, рагу, алібі, па, шасі.

У назвах істот родове протиставлення іменників спирає-
ться, хоч і непослідовно, на семантичну мотивацію — вказів-
ку на стать.

Основним показником родової віднесеності іменників
виступає характер основи і система флексій.

Так, наприклад, іменники степ, кір, Сибір, біль за харак-
тером основ і системою флексій в українській мові нале-
жать до чоловічого роду (в російській мові це іменники
жіночого роду), а іменник путь — до жіночого роду (рос.
путь — іменник чоловічого роду).

§111. Категорія числа

Категорія числа виражає кількісний вияв позначуваного
в іменнику. Граматичне значення числа виражається у
співвідносних формах однини і множини або виступає як
невизначена однинність чи множинність.

За граматичним значенням числа іменники в сучасній
українській літературній мові поділяються на дві групи:
1) слова з формально вираженим протиставленням кількісно-
го вияву; 2) слова, що кількісного протиставлення не вира-
жають.

Більшість іменників в українській мові має співвідносні
форми однини і множини. До цієї групи належать назви пред-
метів, що піддаються рахунку або кількісному вираженню.

Однина — граматичне значення для позначення одного
предмета — протиставляється множині, що позначає кілька
або багато предметів (день — дні, стіна — стіни, кни -
га — книги, комаха — комахи). Однина, крім основного
свого значення, може виражати узагальнення без вказівки
на кількість, тоді іменник не творить форми множини. На-
приклад: У будівництві човнів широко використовується
граб, дуб, бук та інша деревина.

Протиставлення однини множині може бути семантично
нечітким. Так, наприклад, іменники гурт, ватага, полк,
дивізія, бригада, колектив, ланка, шеренга виражають
однину як сукупність багатьох істот, а слова ряд, низка,
стос — як сукупність багатьох предметів.

Форми множини таких іменників вказують на кількісну
визначуваність сукупних одиниць (гурти — два гурти,
полки — п’ять полків, колективи — кілька колективів,
шеренги — три шеренги). Порівняйте також значення од-
нини і множини в іменниках типу квасолина (одна, виділе-
на із сукупності) і квасолини (кілька, багато, виділених із
сукупності). Одиничність у таких іменниках є семантико-
словотворчим значенням, а значення однини і множини є
граматичною абстракцією, однаково застосовуваною до всіх
назв предметів за їх кількісною характеристикою, крім тих,
що не підлягають кількісному визначенню. Назви предметів
і явищ, що не підлягають кількісному визначенню, граматич-
но вираженого протиставлення за числом не виражають.
Це іменники, що мають форму лише однини чи множини.

До іменників однинної форми (singularia tantum) нале-
жать:

а) слова з речовинним значенням (мука, сіль, пиво, мо -
локо, сталь, вапно);

б) слова із збірним значенням (старостат, учительство,
агентура, дрібнота, рідня, городина, вишняк, верб’я);

в) назви абстрактних понять (молотьба, жовтизна, ку -
рява, тиша, змагання, блиск, радість, дружба, садів -
ництво, успішність, рань).

Виражаючи інші семантичні відтінки, окремі слова однин-
ної форми можуть виступати і в формі множини, напри-
клад: іменники з речовинним значенням на позначення типів,
сортів, гатунків (вина, води, масла, сталі, ґрунти, солі)
або іменники абстрактного значення, коли виражають
конкретний прояв почуттів, стану чи конкретний вияв
ознаки, властивості (болі, печалі, висоти, злети, глибини,
світи).

Однинну форму мають також іменники — власні назви:
Дмитро, Василина, Шевченко, Смотрич, Харків.

Проте й ці іменники можуть мати множинну форму, коли
позначають однорідні поняття: Шевченки, Василі.

Значення числа в однинних іменниках виражається за
допомогою відмінкових флексій. У множинних формах по-
казником числа часто виступає також перенесення наголо-
су (глибина — глибини, висота — висоти, пісок — піски,
масло — масла).

До іменників множинної форми (pluralia tantum) нале-
жать:

а) назви конкретних предметів парної або симетричної
будови: вила, ворота, кайдани, куранти, ножиці, ковза -
ни, штани, ночви;

б) назви предметів, що сприймаються як сукупність,
збірність: гроші, кучері, солодощі, нутрощі, фінанси, чари,
шахи, оплески;

в) назви речовин, залишків і т. ін.: вершки, ліки, дріжджі,
консерви, згребини, покидьки, висівки;

г) назви дій, процесів, станів: вибори, проводи, збори, піж -
мурки;

д) назви часових понять: канікули, роковини, сутінки;
є) деякі географічні назви: Чернівці, Житні Гори, Кар -
пати, Дунаєвці.

Іменники множинної форми, що означають конкретні пред-
мети і семантично виражають однинність (порівняйте: две -
рі — одні двері, ножиці — одні ножиці, шаровари — одна
пара шароварів), можуть виражати граматичне значення
множини синтаксично, сполучаючись із збірними числівни-
ками (двоє дверей, п’ятеро ножиць, шестеро шароварів
або: шість пар шароварів).

До іменників множинної форми наближаються за значен-
ням і ті однинні іменники, що утворюють множину із зміною
семантичного відтінку, наприклад: матеріали, коштовності,
грязі, каплі, вина, бігá.

Граматичне значення числа в іменниках множинної фор-
ми знаходить своє вираження у відмінкових флексіях мно-
жини та через синтаксичний зв’язок іменника з числівни-
ком.

Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається
синтаксично: цікаве інтерв’ю — цікаві інтерв’ю, таке
па — такі па, нове кашне — нові кашне.

Категорія числа в іменнику на відміну від інших іменних
частин мови і дієслів є синтаксично незалежною. Грама-

тичне значення числа в іменнику являє собою формальне
вираження кількісної характеристики предмета в її реаль-
ному вияві. Формальне вираження числа іменників
здійснюється через їхню відмінкову парадигму.

§112. Категоріявідмінка

§ИЗ. Основнізначеннявідмінків