Складносурядне речення

Складне речення, що утворюється з двох або й більше
предикативних одиниць, які об’єднані між собою за принци-
пом рівнозначності в єдине семантичне, граматичне й інто-
наційне ціле сполучниками сурядності та іншими граматич-
ними засобами, називається складносурядним.

Рівнозначність предикативних частин є однією з найха-
рактерніших ознак складносурядних речень, де тісно пов’я-
зане те, що в них кожна з предикативних її одиниць висту-
пає як відносно самостійна, зберігає значення окремого по-
відомлення і відносну синтаксичну незалежність. Щоправда,
лише перша з цих одиниць будується більш-менш вільно, а
друга й наступні у своєму лексичному складі і побудові
зумовлені включенням їх в єдине ціле з першою.

Другою характерною ознакою речень цього типу є те, що
вони свої предикативні частини поєднують між собою спо-
лучниками сурядності, які завжди знаходяться тільки між цими
частинами, належачи складносурядному реченню в цілому.
Цим складносурядні речення суттєво відрізняються від склад-
нопідрядних, в яких сполучник чи сполучне слово належить

підрядній частині і при зміні порядку структурних частин
завжди переміщується разом з нею.

Однією із структурних ознак складносурядного речення є
й те, що ніколи один з його компонентів (предикативних
одиниць) не може знаходитися усередині іншого, чим також
ці речення істотно відрізняються від складнопідрядних.

Найважливішими засобами поєднання предикативних оди-
ниць у складносурядному реченні є сполучники сурядності
та інтонація.

Інтонація складається із мелодики звучання, інтенсивності,
темпу мовлення, пауз. Вона може бути перелічувальною, про-
тиставно-зіставною, градаційною, розділовою. Проте пов’язу-
вати окремі різновиди інтонацій з конкретними типами склад-
носурядних речень не можна, бо те саме речення може інто-
нуватися по-різному.

Дуже важливою є роль сполучників сурядності в орга-
нізації складносурядних речень, серед них, як відомо, виділя-
ють єднальні, протиставні і розділові, а серед перших ще й
окремі підрізновиди — приєднувальні і пояснювально-при-
єднувальні. Класифікація сполучників звичайно лежить і в
основі класифікацій складносурядних речень, бо вони є не
тільки засобом поєднання в них предикативних одиниць, а й
засобом виявлення взаємовідношень між предикативними
частинами цих речень.

Важливу роль для вираження взаємозв’язку між предика-
тивними частинами складносурядних речень відіграє
співвідношення видових, часових і способових форм дієслів-
присудків усіх компонентів речень, які звичайно відповід-
ним чином скоординовані.

Зв’язок між предикативними частинами складносурядних
речень може також здійснюватися: за допомогою займен-
ників, які, заступаючи іменник попередньої частини у на-
ступній, тим самим вказують і на зв’язок між ними, напри-
клад: Рядок за рядком, поема за поемою народжувались
в заповітній книжечці, і ожила в ній жахлива правда
кріпацтва (Тул.); за допомогою спільних членів речення,
наприклад: Земля неможежити без сонця, а людина —
без щастя (Ст.); за допомогою порядку предикативних оди-
ниць, який може бути як сталим, незмінним, що вказує на
логічну послідовність розвитку дій у різних частинах, на-

приклад: I розійдуться тумани, і на світі буде ясно (Тич.);
на поступове розгортання дій у часі, наприклад: У нас тепер
вишні та черешні цвітуть, а далі й мак красуватиметься
(М. В.).

Зв’язок між предикативними частинами складносурядних
речень може бути і відносно вільним, що спостерігається
звичайно в реченнях, в яких дії усіх його складових частин
відбуваються водночас (Дівчина троянди поливала, і ку -
дись котилась трав навала, і сміялась осінь за вікном
(Coc.) або ж чергуються, замінюючи одна одну (То проне -
сеться над болотами чайка, то промайне бистрий бар -
кас (Шиян).

У кожному складносурядному реченні виступає щонай-
менше два засоби взаємозв’язку між предикативними части-
нами — сполучники сурядності та інтонація, які є найголов-
нішими. Що ж до інших засобів, то їх може й не бути.

Залежно від сполучників, за допомогою яких поєднуються
між собою предикативні частини складносурядних речень,
серед цих речень виділяється кілька різновидів: 1. Складно-
сурядні речення з єднальними сполучниками і(ŭ), та, та
ŭ, ні... ні, як... так, за допомогою яких виражаються як
власне єднальні відношення (наприклад: Вже червоніють
помідори, і ходить осінь по траві (Рил.), так і єднально-
перелічувальні (Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову
день шумить кругом (Coc), єднально-поширювальні (Ве -
села душа моя, і світ мені милий, і таке в світі гарне
все, таке красне (М. В.), єднально-наслíдкові (За те пан
прогнав його з двору, і тепер Гудзь вештається без служ -
би (Коц.). 2. Складносурядні речення з приєднувальними
сполучниками та й, ще й, також, причому, при тому,
при цьому (наприклад: Вона настирливо з тобою говори -
ла, та й їй далась не легко та розмова (Л. У.). 3. Склад-
носурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполуч-
никами тобто, себто, а саме, як - то (наприклад: Ця баба
з ґанжою, як - то бувають з ґанжою коні або корови
(Н.-Лев.). 4. Складносурядні речення з зіставно-протистав-
ними сполучниками а, але, та (але), проте, однак, зате,
так та градаційними не тільки... а й, не лише... а й, не
тільки... але й, не лише... але й (наприклад: Війна скінчи -
лася, але в душі вона вирувала (Гонч.); Самій не трудно
збитися з путі, та трудно з неї збитися в гурті (Л. У.);

А мати хоче научати, так соловейко не дає (Т. Ш.); Все
це, здавалось, було готове в мене в дорогу, проте днів
на три ще вистачило біганини (Вас); Нетільки той
поет, що засіває віршами папір, але й той, що має в
душі радощі й тривогу хліба, радощі й тривогу людини
(Ст.). 5. Складносурядні речення з розділовими сполучни-
ками або, чи, а чи, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не
то... не то (наприклад: Ні, серйозно, се ви або жартує -
те зі мною, або просто перевтома винна (Л. У.); То
Катря усе хвалить, то Катря усе ганить (М. В.).

Поиск по сайту: