ФРАЗЕОЛОГІЯ

Фразеологія (від грец. phrasis — вираження,
logos — вчення) — розділ.мовознавства, в якому вивчають-
ся лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією нази-
вають також сукупність властивих мові усталених зворотів
і висловів.

Одиниця фразеологічної системи називається фразео-
логізмом і визначається як лексико-граматична єдність
двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично
оформлених за моделлю словосполучення чи речення, яка,
маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією,
автоматично.

Фразеологізм подібний до слова і словосполучення таки-
ми ознаками:

1) не конструюється щоразу в процесі мовлення, а відтво-
рюється як готова значеннєва одиниця;

2) має стійку структуру;

3) входить у синонімічні зв’язки зі словами;

4) виконує синтаксичні функції в реченні.

Об’єктом фразеології як науки є насамперед власне фра-
зеологізми, що мають повний набір категоріальних значень, за
якими відрізняються від слова як значеннєвої одиниці мови:

1) лексичне значення виражається сполученням кількох
слів: воно єдине, узагальнене і, як правило, експресивне; се-
мантично неподільне на значення окремих слів, що входять
до його складу;

2) компоненти фразеологізму не можуть вільно сполуча-
тися з усіма словами, а лише з обмеженим рядом (кількома
словами);

3) фразеологізм характеризується стійкістю граматичної
форми й усталеністю порядку слів;

4) слова у складі фразеологізму часто мають переносне
значення.

Фразеологізм відрізняється і від вільного синтаксично-
го словосполучення і речення тим, що відтворюється як
цілісна структура, а не будується щоразу за певними син-
таксичними моделями і функціонує як один член речення
на відміну від вільного словосполучення, яке членується
мінімум на два компоненти з різними синтаксичними функ-
ціями.

Крім основних ознак фразеологізмів, можна назвати й такі,
як контекстуальна зумовленість їх уживання, стильова закріп-
леність, неможливість перекладу на іншу мову, а тому утруд-
нений пошук відповідника у кожній мові тощо.

Фразеологія тісно пов’язана з соціально-економічними,
політичними, культурними умовами життя. У фразеології
відбивається багатовіковий життєвий досвід народу, вона є
багатою скарбницею людського духу, що передається від
покоління до покоління.

Науці відомі кілька класифікацій фразеологічних одиниць.
В. В. Виноградов започаткував класифікацію за семантич-
ним принципом, згідно з якою виділяються три групи: фра-
зеологічні зрощення, фрезеологічні єдності і фразеологічні
сполучення.

Фразеологічні зрощення — це стійкі не-
подільні словосполучення, зміст (значення) яких не виво-
диться із значень слів, що входять до фразеологізму: розво -
дити антимонії, дати драла, врізати дуба, не до солі,
точити ляси.

Семантичне злиття у таких фразеологізмах пояснюється
наявністю застарілих, незрозумілих слів: притча во язи -
цех, темна вода в облацех. Фразеологічні зрощення за се-
мантикою найближчі до окремого слова: живе на широку
ногу (живе заможно).

Фразеологічні єдності також семантично не-
подільні і цілісні, але в них цілісна семантика частково мо-
тивована значеннями слів, що становлять фразеологізм: за -
кинути вудку, тягнути лямку, мілко плавати, поклас -
ти зуби на полицю, товкти воду у ступі.

Фразеологічні єдності не мають такого міцного поєднан-
ня слів, як зрощення. Якщо фразеологічні зрощення немож-
ливо поповнювати іншими компонентами, то у фразеологіч-
них єдностях це іноді допускається: зітерти в порошок
(зітерти в дрібний порошок), але не можна у зрощен-
ні — врізати високого (чи зеленого) дуба.

Фразеологічні сполучення — такі стійкі
мовні звороти, в яких один із компонентів має самостійне

значення, що конкретизується у постійному зв’язку з інши-
ми словами. Так, наприклад, слово брати утримує своє лек-
сичне значення, але у поєднанні з різними іменниками вияв-
ляє конкретні значення єдиного цілого фразеологізму: нічо -
го в рот не брати (нічого не їсти), брати рушники (свата-
тися), брати гору (перемагати когось/щось); брати близь -
ко до серця (болісно переживати що-небудь); брати на
глум (глузувати) тощо.

Л. Г. Скрипник пропонує генетичну класифікацію, виділя-
ючи фразеологізми двох груп:

1) фразеологічні одиниці, організовані за моделлю слово-
сполучення (рідше — речення), які за семантикою і струк-
турою співвідносяться з окремим словом: функціонують як
один член речення: без задніх ніг, і нашим і вашим, ні
кола, ні двора, танцювати під чужу дудку;

2) фразеологічні одиниці — фрази, що мають організацію
простих або складних речень: Далеко куцому до зайця.
Приший кобилі хвіст. Молоко на губах не обЬохло. За
царя Гороха, коли було людей трохи.

До фразеологізмів за ознакою відтворюваності у мовленні
та усталеності компонентного складу можна віднести і при-
слів’я, приказки та крилаті слова і вирази.

Прислів’я — влучний образний вислів, часто рит-
мічний за будовою, який у стислій формі узагальнює, типі-
зує різні явища життя. Прислів’я має повчальний характер.
За інтонацією і граматичним оформленням прислів’я
співвідноситься з реченням: Яка головонька, така й роз -
мовонька. Не все те золото, що блищить. Суха ложка
рот дере.

Приказка — влучний, часто римований вислів, близь-
кий до прислів’я, але без повчання. Приказки в образній
формі констатують предмет чи явище: тягти лямку, міря -
ти на свій аршин, як котові сало.

Крилаті слова — стійкі образні вислови, засвоєні
з фольклорних, літературних, наукових джерел, вислови ви-
датних людей, історичних діячів: Ви любите на братові
шкуру, а не душу! (Т. Ш.). Гомеричний сміх (Гомер). Див
кличе над деревами («Слово о полку Ігоревім»). Живуща
вода (Нар. тв.). Залізом і кров’ю (Бісмарк).

Фразеології також властиві явища синонімії: бити бай -
дики — гав ловити — сидіти сиднем; ні се ні те — ні
богу свічка, ні чорту кочерга — він такий, як хліб м’я -
кий; антонімії: ні пари з уст — роззявити пельку; взяти
в голову — викинути з голови.

Українська фразеологія формувалася впродовж віків, по-
повнювалася із таких джерел:

1) приказок, прислів’їв, висловів з уснопобутового мовлен-
ня народу: про вовка промовка; накрити мокрим рядном;
скільки вб’єш, стільки в’їдеш; п’ятами накивати; чужи -
ми руками жар загрібати; пальці знати;

2) виробничо-побутового життя: тріщить по всіх швах;
лити воду на чужий млин; сім раз відміряти, а раз
відрізати; латати дірки;

3) з висловлювань видатних і відомих майстрів худож-
нього слова: А хура й досі там (Гл.); У ріднім краї навіть
дим солодкий та коханий (Л. У.); На всіх язиках все
мовчить, бо благоденствує (Т. Ш.);

4) з дотепного народного мовлення: не до солі (ніколи):
Тепер їй, бачу, не до солі (Котл.);

5) з античної літератури: сади Семіраміди (розкішні, бар-
висті картини), прокрустове ложе (мірка, під яку щось си-
лою підганяють), спалити мости (перервати усі зв’язки)
тощо;

6) з біблійних та євангельських виразів: Содом і Гомор -
ра; берегти, як зіницю ока; пити (гірку) чашу.

Поиск по сайту: