 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
II дієвідміна
|
Читайте также: |
Однина Множина
1-ша ос. друж - у забіж - у друж - имо забіж - имо
2-га ос. друж - иш забіж - иш друж - ите забіж - ите
3-тя ос. друж - ить забіж - ить друж - ать забіж - ать
| 1-ша ос. 2-га ос. 3-тя ос. | вед - у вед - еш вед - е | віднес - у віднесе - еш віднес - е | вед - емо вед - ете вед - уть | віднес - емо віднес - ете віднес - уть | |||||
| 1-ша ос. 2-га ос. 3-тя ос. | друж - у друж - иш друж - ить | забіж - у забіж - иш забіж - ить | друж - имо друж - ите друж - ать | забіж - имо забіж - ите забіж - ать | |||||
Уваги до особових закінчень:
1. У дієсловах з кінцевим приголосним основи й (/)
флексії виступають у графічних варіантах: - ю, - єш, - є,
- ємо, - єте, - ють (І дієвідміна); - ю, - їш, - їть, - їмо, - їте,
- ять (II дієвідміна), наприклад: співаю, співаєш, співає,
співаємо, співаєте, співають; стою, стоїш, стоїть, сто -
їмо, стоїте, стоять.
2. Утворення 1-ї особової парадигми супроводжується
змінами приголосних в основах дієслів перед закінченням:
а) у дієсловах V класу чергуються з — ж, к — ч, с — ш,
т — ч, х — ш, наприклад: казати — кажу, кажеш, каже,
кажемо, кажете, кажуть; ткати — тчу, тчеш, тче,
тчемо, тчете, тчуть; писати — пишу, пишеш, пише,
пишемо, пишете, пишуть; гуркотіти — гуркочу, гурко -
чеш, гуркоче, гуркочемо, гуркочете, гуркочуть; колиха -
ти — колишу, колишеш, колише, колишемо, колишете,
колишуть;
б) у дієсловах IX класу з кінцевим губним приголосним
основи у 1-й особі однини і 3-й особі множини після цього
губного з’являється вставний звук [ л ], наприклад: ловити —
ловлю, ловлять; топити — топлю, топлять; губити —
гублю, гублять;
в) у дієсловах IX класу в 1-й особі однини відбувається
чергування приголосних: д — дж, з — ж, с — ш,
т — ч, зд — ждж, ст — шч(щ), наприклад: водити —
воджу, лазити — лажу, носити — ношу, вертіти —
верчу, їздити — їжджу, мостити — мощу;
г) у дієслові хотіти (VI клас) кінцевий приголосний ос-
нови [ т ] чергується з [ ч ]: хочу, хочеш, хоче, хочемо, хоче -
те, хочуть;
д) у дієсловах VIII класу приголосний основи [ г ] змінюється
на [ ж ], а [к] на [ ч ], наприклад: стерегти — стережу, стере -
жеш, стереже, стережете, стережуть; текти — течу,
течеш, тече, течемо, течете, течуть;
є) у дієслові бігти (XII клас) кінцевий приголосний ос-
нови \ г ] змінюється на [ ж ]: біжу, біжиш, біжить, біжимо,
біжите, біжать.
За зразком 1-ї особової парадигми творяться складна і скла-
дена форми майбутнього часу, лише в складеній формі змінює-
ться допоміжне дієслово, наприклад: буду їхати, будеш їха -
ти, буде їхати, будемо їхати, будете їхати, будуть їхати
(про утворення форм майбутнього часу див. § 147).
Особова парадигма наказового способу бу-
дується також на протиставленні трьох осіб в однині і мно-
жині, але спеціальні особові флексії виступають тільки в
трьох формах: 2-ї особи однини, 1-ї і 2-ї особи множини, на-
приклад:
1-ша ос. — — пиш - імо читай - мо
2-га ос. пиш - и читай пииі - іть читай - те
(або пиш - іте)
Форми 3-ї особи творяться аналітично — за допомогою
частки хай (нехай).
У складеній формі 3-ї особи однини і множини значення
особи виражається флексіями, що виступають у формах те-
перішнього — майбутнього часу, наприклад:
Однина
3-тя ос. хай напиш - е хай порад - ить
Множина
3-тя ос. хай напиш - уть хай порад - ять
Дієслівна парадигма минулого часу дійсно-
го способу та умовного способу не має
морфологічного показника особи. Ці форми належать до
системи дієвідмінювання поряд із особовими, але в основі
парадигми лежить розрізнення за родами і числом. У дієслові-
присудку, вираженому формою минулого часу або умовного
способу, відношення до особи виражається синтаксично —
через зв’язок із займенником або через підстановку зай-
менника замість іменника, наприклад: я працював, ти пра -
цював, учень (він) працював.
Зразок:
Однина Множина
чол. рід ходив, приніс
жін. рід ходила, принесла ходили, принесли
середи, рід ходило, принесло
Отже, видозміна дієслова за відношенням до особи і числа
або до роду і числа органічно пов’язана з граматичними
категоріями часу і способу.
До неособових форм дієслів належать інфінітив,
дієприкметник і дієприслівник. Синтаксичні відношення
дієслова в цих формах з іншими словами виключають по-
требу вказівки на особу (інфінітив, дієприслівник) або осо-
бовість як предикативна ознака виражається номінативно-
синтаксично (порівняйте: я стомлений, ти стомлений, він
стомлений) і в дієслівну парадигму (парадигму дієпри-
кметника) не входить.
§149. Безособовідієслова
Дієслова, що означають дію поза відношенням її до особи
(діяча), називаються безособовими, наприклад:
світає, смеркає. Безособові дієслова утворюють окремі
тематичні групи. Вони виражають: а) явища природи: ве -
чоріє, дніє, розвидняється, дощить, мрячить, смеркає;
б) фізичний і психічний стан людини: морозить, нудить,
хочеться (не хочеться), не сидиться, не віриться; в) мо-
дальні значення необхідності, буття — небуття: належить
(вам належить оцінити), не було, немає, не стало;
г) значення випадковості, незалежного від особи стану: ща -
стить (не щастить), таланить; д) значення міри наяв-
ності: вистачить (вистачило), бракує (бракувало) та ін.
Безособові дієслова ніколи не пов’язуються з підметом, що
позначає особу діяча, а тому значень особи і числа не виража-
ють. Безособові дієслова не змінюються ні за особами, ні за
числами, ні за родами. Вони виступають (крім інфінітива)
тільки у формі теперішнього (рідко майбутнього) часу дійсного
способу, історично спорідненій з 3-ю особою однини (світає,
бракує, дощить), та у формі минулого часу (світало, браку -
вало, дощило), спорідненій із формою середнього роду.
Безособові дієслова можуть творитися від особових за
допомогою постфікса - ся: лежати — не лежиться, ходи -
ти — не ходиться, спати — спиться (не спиться),
їсти — їсться (не їсться).
Безособового значення можуть набувати і особові дієслова
у формі 3-ї особи однини, вжиті в реченні без підмета, на-
приклад: Пахне морем і озоном від притихлої землі (Рил.).
Синтаксичне вживання особових дієслів без формально
вираженого підмета сприяє тому, що дієслово втрачає
здатність вказувати на конкретну особу і набуває значення:
а) узагальнено-особового (у 2-й особі однини або множи-
ни, рідше — у формі 1-ї особи множини): Ідеш і слухаєш,
і чуєш рідну землю, що годує тебе не тільки хлібом, а й
думками, піснями і звичаями... (Довж.); Посієш вчас -
но — вродить рясно (Нар. тв.); Що маємо — не дбаємо,
а втративши, плачемо (Нар. тв.).
Якщо в реченні є звертання, то дієслово у формі 2-ї особи
вказує на означену особу, наприклад: О слово! Будь мечем
моїм! Ні, сонцем стань! (Ол.).
б) неозначено-особового (у 3-й особі множини та у формі
множини минулого часу), наприклад: Скрізь порання: печуть,
варять, вимітають, миють... (Т. Ш.); Сіяли всю ніч (Гонч.).
§150. Дієприкметник
Дієприкметник — це відмінювана дієслівна фор-
ма, що передає дію або стан як динамічну ознаку предмета,
виявлену в категоріях виду і стану. Як і інші форми дієсло-
ва, дієприкметник має значення виду, часу (теперішнього і
минулого), стану (активного і пасивного), може керувати фор-
мою залежного іменника і означатися словами, що виража-
ють ступінь вияву ознаки та різні обставини, наприклад:
написаний чорнилом, посинілий від холоду, давно за -
бутий, злегка затягнений.
Дієприкметник, подібно до прикметників, узгоджується з
пояснюваним іменником у роді, числі і відмінку, наприклад:
довго нестихаючий вітер; пісня, виконана хором; за -
росле споришем подвір’я; затужавілі стежки.
Дієприкметникові форми зберігають значення того виду,
який має дієслово в початковій формі, наприклад: зітхаю -
чий — недоконаний вид (початкова форма — зітхати), за -
везений — доконаний вид (початкова форма — завезти).
Дієприкметники поділяються на активні і пасив-
н і. Активні дієприкметники творяться від неперехідних
дієслів і рідше — від перехідних, пасивні — тільки від пе-
рехідних дієслів.
Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від
основи теперішнього часу неперехідних дієслів або пере-
хідних, вжитих у неперехідному значенні, за допомогою
суфіксів - уч - (- ЮЧ -) або - ач - (- яч -).
Наприклад: терпнути — терпн (уть) + уч - ий — терпну -
чий; кипіти — кипл (ять) [ кипл' - am’ ] + - яч - (- ач -)- иŭ —
киплячий.
Форми активних дієприкметників можуть утворюватися
тільки від тих семантичних груп дієслів, що виражають дію
поза об’єктними відношеннями, наприклад: квітучий сад,
благаючі очі, в’януча краса, жевріюче вугілля, палаю -
чий огонь, мертвіючі звуки, несуча курка, пануючий
погляд, ріжучий інструмент.
Активні дієприкметники в сучасній українській мові об-
межені вживанням. Так, дієприкметник, що пов’язаний із
назвою особи, замінюється зворотом «той, що + дієслово в
3-й особі однини теперішнього часу». Наприклад: замість
працюючі на заводі робітники краще сказати робітники
заводу; замість робітників, перевиконуючих план, пре -
мійовано: робітників, що перевиконують план, премійо -
вано.
Зовсім не утворюються в українській мові дієприкметни-
ки від дієслів з постфіксом - ся. Порівняйте рос: учащий -
ся, светящийся — укр.: той, що навчається; той, що
світиться.
Активні дієприкметники минулого часу творяться від
основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду
за допомогою суфікса - л -. Наприклад: змарніти — змар -
ні (ти) + - л - ий — змарнілий.
При творенні активних дієприкметників минулого часу
в основі дієслів VII класу суфікс - ну - випадає. Так само
випадає в основі приголосний [ с ] перед суфіксом - Л -: від -
пасти — відпалий, осісти — осілий.
У сучасній українській мові не творяться активні дієпри-
кметники минулого часу за допомогою суфіксів - ш -, - вш -.
Цей суфікс зберігся лише в кількох давніх дієприкметниках,
як от: перемігший, здолавший, бувший, минувший (діал.).
Пасивні дієприкметники мають значення доконаного або
недоконаного виду. Вони творяться тільки від перехідних дієслів,
виражаючи динамічну ознаку щодо об’єкта при неназваному
логічному чи пасивному суб’єктові, наприклад: запорошені
снігом вулиці; прочитане вголос оповідання; вишита на
полотні троянда; шлях, пройдений туристами; вікно,
пофарбоване маляром; книга, прочитана учнем.
Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива
(інакше — основи минулого часу) за допомогою суфіксів
-«- (- єн -, - єн -) або - т -, наприклад: бажати — бажаний,
вибрати — вибраний, забути — забутий, підтягнути —
підтягнутий і підтягнений, озброїти — озброєний.
При творенні пасивних дієприкметників за допомогою
суфікса -н- суфікси основи - и -, - і - змінюються на - є - (- є -),
наприклад: бачити — бачений, топити — топлений, на -
поїти — напоєний, заспокоїти — заспокоєний.
Від дієслівних основ із суфіксом - ува - або - овува - тво-
ряться пасивні дієприкметники недоконаного виду, що мо-
жуть виступати із значенням теперішнього часу. Порівняй-
те, наприклад: написати — написаний, надписувати —
надписуваний; розвідати — розвіданий, розвідувати —
розвідуваний; застосувати — застосований, застосову -
вати — застосовуваний.
У суфіксі - ува - голосний [ у ] зберігається, якщо наголос
падає на корінь слова, а в наголошеному суфіксі на місці [ у ]
виступає [о], наприклад: показувати — показуваний,
виношувати — виношуваний, опрацювати — опра -
цьований, відшкодувати — відшкодований.
За допомогою суфікса - т - творяться форми пасивних
дієприкметників від двох структурних класів дієслів —
VII і VIII. Зокрема, суфікс - т - приєднується до дієслівних
односкладових основ, що закінчуються голосними [«], [ і ],
[ а (я)], [ у ] або на - ер: бити — битий, подіти — подітий,
вижати — вижатий, дерти — дертий. Від більшості
дієслів VII і VIII структурних класів пасивні дієприкметни-
ки утворюються як суфіксом - т -, так і суфіксом -«- (- єн -),
наприклад: посунути — посунутий і посунений, коло -
ти — колотий і колений, пороти — поротий і порений,
вернути — вернутий і вернений.
§151. Перехіддієприкметників у прикметники
таіменники
Дієприкметникові форми можуть втрачати ознаки дієслів
і переходити в розряд прикметників, виражаючи статичні
ознаки предмета, наприклад: сидяча робота, колючий дріт,
спілий кавун, сіяне борошно, битий шлях.
Прикметники дієприкметникового походження не керу-
ють формами непрямих відмінків іменника, не можуть озна-
чатися словами з обставинним значенням. Порівняйте, на-
приклад: розіпрілиă у печі борщ і пріле просо; сіяна
квадратно - гніздовим способом кукурудза і сіяне борош -
но; палена сонцем рослинність і палена цегла.
У прикметниках дієприкметникового походження може
змінюватися наголос, наприклад: варений, печений (дієпр.)
і варений, печений (прикм.).
Прикметники дієприкметникового походження слід від-
різняти від прикметників, що творяться від основ дієслів
або віддієслівних іменників прикметниковими суфіксами,
наприклад: блискучий, біжучий, плакучий, поживний, не -
впинний, посівний, підписний, навісний, коханий, пере -
кладний, докладний.
Дієприкметникові форми можуть також переходити в
розряд іменників, наприклад: заручений, наречений, судже -
ний, полонений, учений, придане і под.
Позначаючи осіб або предмети, такі слова набули гра-
матичних ознак, властивих іменникам: мають постійний рід,
у реченні виступають підметом або додатком, наприклад:
Пряди, пряди — ниток багато білих зарученій потрібно
на весілля, на шлюбні шати й на дари для гостей
(Л. У.).
§152. Предикативніформина - но, - то
У сучасній українській мові вживаються співвідносні з
пасивними дієприкметниками незмінні форми на - но, - то,
наприклад: подано, виконано, розбито, перекрито.
Ці форми творяться від основи інфінітива перехідних
дієслів. Від форм пасивних дієприкметників вони відрізня-
ються тим, що не змінюються і в реченні виконують тільки
предикативну функцію: виступають головним членом безосо-
бового речення, наприклад: Кожній людині відкрито в нас
дорогу — твори, дерзай (Бойч.).
Незмінні предикативні форми на - но, - то мають значен-
ня виду {писано — написано, роблено — зроблено, бито —
збито) і мають здатність керувати відмінковою формою за-
лежного іменника: знахідного (або родового) прямого об’єк-
та, орудного знаряддя або засобу дії та давального суб’єкта,
наприклад: запрошено його, підписано протокол, зшито
поли, не викопано ями, не всипано цукру, написано пе -
ром, налякано словом, схоплено рукою, тобі наказано
(щось, кимось), синові велено (щось, кимось).
Предикативні форми на - но, - то можуть означатися сло-
вами з обставинним значенням (іменниками, прислівника-
ми), наприклад: посіяно в полі, зроблено вдало, помічено
недавно.
§153. Дієприслівник
Дієприслівник — це незмінювана дієслівна фор-
ма, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні
основне дієслово (присудок), наприклад: Брати, пригина -
ючись, входять до хати (Ст.).
Дієприслівник завжди пов’язується з тим самим іменни-
ком, що й основне дієслово, але, виражаючи додаткову дію
(або додаткову динамічну ознаку предмета), виступає в ре-
ченні обставиною часу, причини, мети або способу дії, на-
приклад: Хлопець, увійшовши, привітався (кол и?); За -
хворівши, Маринка пропустила заняття (чом у?); Сил -
куючись не обмовитись, дівчинка закушує губу (з якою
мето ю?); Підстрибуючи на вибоїнах, машина мчить
далі (я к?).
За синтаксичною роллю в реченні і морфологічною оз-
накою незмінності дієприслівники зближуються з прислівни-
ками. Дієприслівники, як і прислівники, виступають у ре-
ченні обставинами.
Дієприслівники мають значення виду і часу.
Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи
теперішнього часу за допомогою суфіксів - учи { - ючи) від
дієслів першої дієвідміни і - ачи (- ячи) — від дієслів другої
дієвідміни: вед (уть) — ведучи, мел (ють) — мелючи, сте -
ж (ать) — стежачи, ход (ять) — ходячи.
Дієприслівники теперішнього часу виражають додаткову
дію, яка збігається з основною в теперішньому або минуло-
му часі. Порівняйте, наприклад: Раз у раз Черниш зупи -
нявся перепочити, тримаючись за скелю руками і нога -
ми (Гонч.); Гуляє містом одчайдушна хуга, висвистую -
чи, дико кричучи (Баж.).
Дієприслівник може також виражати додаткову дію, що
збігається з дією майбутнього часу, наприклад: Конспектую -
чи літературу, будемо виділяти основні положення.
Дієприслівники минулого часу творяться від основи інфінітива
дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів
- ши і - вши (якщо основа закінчується на голосний), наприк-
лад: біг (ти) — бігши, вез (ти) — візши, взува (ти) —
взувавши, взу (ти) — взувши, відда (ти) — віддавши.
Дієприслівники минулого часу виражають додаткову дію,
що передує основній або збігається з нею, чи наступну дію,
що відбувається після основної. Порівняйте, наприклад: Риб -
ка, почувши волю, завмерла, піднявши плавники під
самий верх води, і зникла в глибині (Ст.). Стоїть на
варті над розливом стихії юнак, приклавши бінокль до
очей (Гонч.). Швидко вийшов, зачинивши за собою двері.
Дієприслівники можуть пов’язуватися з дієслівними фор-
мами наказового способу, вжитими в узагальнено-особово-
му значенні або в стосунку до конкретної особи, а також із
формою інфінітива. У таких зв’язках виражається одно-
часність дій або додаткова дія передує основній. Наприклад:
Не спитавши броду, не лізь у воду (Нар. тв.); — Хлоп -
ці, — шепотить Кіндрат Калистратович, — один стри -
бай тут і, пригнувшись, до річки. Другий ізстрибуй
трохи далі (О. В.); Виконуючи стрибки вгору, треба
стежити за правильним диханням.
Окремі дієприслівники можуть втрачати ознаку дієслова
(здатність підпорядковувати собі залежні слова) і набувати
значення прислівників.
Найчастіше переходять у прислівники (адвербіалізують-
ся) дієприслівники недоконаного виду теперішнього часу,
наприклад: Раділи люди встаючи (Т. Ш.);... Він не кли -
кав і не стогнав, він умирав стоячи (Ян.).
Поиск по сайту: