ЗАЙМЕННИК

За своїми значеннями займенники поділяються на дев’ять
груп: особові, особово-вказівні, зворотні, присвійні, вказівні,
питально-відносні, означальні, заперечні та неозначені.

1. До особових займенників належать: я (ми), ти (ви).

Займенник я дає вказівку на особу мовця. Займенник ти
вказує на особу співбесідника, того, до кого звернена мова.
Займенники ми і ви відповідно виражають також вказівку
на кількох мовців — хто говорить і тих, до кого звернена

мова. Семантика займенників ми і ви неоднозначна. Ми —
це не тільки кілька я, сюди включається я і ти; я, ти і він
і т. д. Тому займенникові пари я — ми, ти — ви певною
мірою умовно сприймаються як суплетивні форми однини і
множини.

Займенники ми, ви можуть вказувати на одну особу, якщо
вони заступають слова я і ти, я і він сполученням ми з
тобою або синонімічним сполученням ми плюс іменник в
орудному відмінку: ми з батьком, ми з Данилом, ми з
Тетяною; По полях ми з Вишнею бродили восени, шукаю -
чи зайців (Рил.).

Із вказівкою на одну особу виступає також авторське ми,
дуже поширене в науковому мовленні. Вживання ми замість
я властиве офіційно-діловому мовленню (так звертались до
народу царі, королі, імператори), науковому, спостерігається
також у мові художньої літератури, часто з відтінком іронії.

Займенник ви може вказувати і на кількох осіб, і на одну.
Вживається як форма пошанної множини замість займенни-
ка ти.

Займенник ти (ви) може набувати в реченні узагальне-
но-особового значення, наприклад: Тільки - тільки що літо
настало, не те пекуче, душне, що всього тебе потом
обливає, курявою обдає, а тепленьке, зелененьке, ясне,
веселе (П. М.).

Займенники я і ти значення граматичного роду формаль-
но не виражають.

2. До особово-вказівних належать займенники він, вона,
воно, вони. Займенник він (вона, воно) вказує на третю
особу — ту, про яку говорять, або на предмет, про який йде
мова. Займенник він як вказівне слово співвідноситься з
іменниками чоловічого роду, вона — з іменниками жіночого
роду, а воно — з іменниками середнього роду. Займенник
вони є спільною формою множини для всіх трьох родів.

Вживання займенника він замість ти надає відтінку зне-
важливого ставлення до особи, наприклад: / де ти, Чіпко,
ходиш?.. Ні корова, ні кобила не наповані, а він блукає...
(П. М.).

Форма вони в українському розмовно-побутовому мов-
ленні може вживатися як пошанна стосовно однієї особи
або набувати неозначено-особового значення, наприклад: Гаї
Вже воно так довго не буде!.. Вони [ пани ] як візьмуть у
свої руки, то швидко пустять пару! «Пани» — були німці
чи чехи, а може євреї, що перед шістьма роками при -
їздили оглядати згорілу сахарню (Коц.).

3. Зворотний займенник себе вказує на виконавця (су-
б’єкта) зворотної дії, наприклад: примусив себе, запитала
себе, заспокоїли себе. Зворотний займенник не має форми
називного відмінка, постійно вживається у формах непрямих
відмінків і виступає у ролі додатка: поглянь на себе збо -
ку, купив собі книгу, хизується собою.

Граматичного значення роду і числа зворотний займен-
ник не має. Вказівка на стать особи і кількісний вияв по-
дається в реченні через синтаксичні зв’язки з іншими сло-
вами, наприклад: Хлопець переміг себе й посміхнувся;
Роздуваючи ніздрі, як козуля, дівчина жадібно втягу -
вала в себе хвилюючий солодкий дух гарячого жита
(З тв. О. Донченка).

У формі давального відмінка зворотний займенник може
переходити до розряду часток, наприклад: Ти пам’ятник
собі воздвиг нерукотворний, і нічиїм його не зруйнувать
рукам (М. Рильський); Чіпка сидів собі в хаті мовчки,
наче зажурився (П. М.).

4. Присвійні займенники вказують на належність предме-
та особі: мій (наш) — першій особі, твій (ваш) — другій
особі, свій (свої) — будь-якій особі, що є суб’єктом дії:
я записую свій план, ти записуєш свій план, він (вона,
воно) записує свій план, вони записують свій план. Вка-
зівка на приналежність третій особі виражається за допомо-
гою форм родового відмінка особово-вказівних займенників
його, її, їх: його книжка, її вдача, їх пісня.

Присвійні займенники за значенням і граматичними озна-
ками співвідносні з прикметниками. Як і прикметники, вони
змінюються за відмінками, родами і числами. Вжиті без імен-
ника присвійні займенники субстантивуються і набувають
предметного значення, наприклад: мій, твій у значенні «чо-
ловік» (рос. муж) або «наречений»; моя, твоя у значенні
«жінка» (рос. жена) або «наречена»; наш, наші в узагальне-
ному значенні осіб, близьких по крові, по духу, за соціальною
чи національною ознакою тощо. Наприклад: Земля вже наша.
Скоро почнуть ділити (Коц.); Помагай Бог нашим! —
А которі ж ваші? — Которі подужають! (Нар. тв.).

5. Вказівні займенники цей (заст. сей), той, такий дають
вказівку на один предмет з ряду однорідних: цей день, той
випадок, такий олівець. Займенники цей і той семантич-
но позначають ступінь віддаленості предмета: той — це
більш віддалений у просторі (в часі) предмет, уже згадува-
ний раніше, а цей вказує на ближчий предмет, наприклад:
Тільки весною цього року я побував у Солоницях (См.);

Мар’ян вскочив у човен і навстоячки подався на той
берег (Ст.).

Займенник такий вказує на узагальнену ознаку або вжи-
вається для підсилення вираженої прикметником ознаки,
наприклад: Весною Чижик молоденький, такий співучий,
проворненький, в садочку все собі скакав... (Гл.); Лан,
довгий такий та широкий дуже, що оком зіздріти не
можна (Стеф.).

Вказівні займенники цей, той, такий за значенням і
граматичними ознаками співвідносні з прикметниками. Як і
прикметники, вони змінюються за відмінками, родами і чис-
лами.

Займенник стільки вказує на невизначений або невизна-
чено-великий кількісний вияв предмета, наприклад: Ніколи
ще земля не почувала на собі стільки дбайливих рук
(Бойч).

За морфологічними ознаками займенник стільки подібний
до кількісних числівників: у називному й знахідному відмінках
він керує формою іменника родового відмінка однини або
множини, а в непрямих відмінках узгоджується з іменником
у формі множини: стільки весен, стількох весен, стілько -
ма веснами.

6. Означальні займенники сам (самий), весь (увесь),
усякий, кожний (кожен), жоден, інший узагальнено вка-
зують на ознаки предмета.

Займенник сам виражає значення «самостійно, без сто-
ронньої допомоги»: Добрий товар хвалити не треба, він
хвалить себе сам (Нар. тв.).

Займенник сам вживається з іменниками, що позначають
осіб, істот, або з особовими займенниками і має форми роду
і числа: Павло сам заспівав; Марина сама прийшла; Ягня
само звелося на ніжки; Діти самі готували вечерю.

Займенник сам може виступати із значенням «один», тоді
наближається до частки тільки і виражає виділення предме-
та чи особи, наприклад: У хаті сам Тарасик (рівнозначно:
удома тільки Тарасик). Час, мабуть, і збиратись, мамо, —
кажу задумливо, а самому так не хочеться кидати теп -
лої хати, не хочеться розставатись з ненькою (36.).

Займенник самий вживається із вказівними займенника-
ми: той самий, такий самий, ця сама.

Займенники сам і самий можуть вживатися при іменни-
ках, вказуючи на крайню межу просторової чи часової пер-
спективи (в самі жнива, в самий кінець села), тоді вони
наближуються за значенням до часток якраз, саме, аж

(в самі жнива — якраз у жнива, в самому кінці села —
аж у кінці села).

Займенник весь (увесь), пов’язуючись з іменником, вка-
зує на охоплення предмета ознакою або дією сукупно, на-
приклад: Увесь Дніпро був ніби помальований ще ясніше
й блискучіше, ніж небо (Н.-Лев.); Там подвигами брата
пишається маля, там чуємо: Про тата говорить вся
земля (Рил.).

Займенники кожний і кожен, усякий (рідше — усяк)
дуже близькі за значенням: вони виражають виділення пред-
мета з сукупності однорідних предметів, більшою мірою це
виявляється в значенні займенника кожний (кожен) і мен-
шою мірою — в займеннику всякий (всяк): І в кожнім
колосі тяжкім весняне сонце й майський грім, і літній
дощ, і ночі сині (Рил.); Командир підняв на всякий випа -
док зброю (Ян.).

Займенник інший вказує на предмет чи особу, виражаючи
відокремлення, відмежування його від подібних йому або
раніше названих, наприклад: / трактори, в ріллі загрузши
до колін, встеляють світло фар до іншої планети
(А. Малишко).

За своїм значенням і граматичними ознаками означальні
займенники співвідносні з прикметниками, вони змінюються,
як і прикметники, за відмінками, родами і числами.

7. Питально-відносні займенники вживаються для оформ-
лення питання про осіб (хто) чи предмети (що), про ознаки,
якості чи приналежність предмета (який, чий), про кількість
або порядок предметів при лічбі (скільки, котрий), а в струк-
турі складнопідрядного речення пов’язують підрядне речен-
ня з головним (як сполучні слова) і відносно якогось його
члена є уточнюючими словами (той — хто, те — що,
такий — який, стільки — скільки). У підрядному'реченні
відносний займенник виступає членом речення (підметом,
додатком, іншою частиною складного присудка):

Поиск по сайту: