Парадигми першої відміни

Твердагрупа

Однина Множина

Н. сестр - а рук - а сестр - и рук - и

Р. сестр - и рук - и сестер рук

Д. сестр - і руц - і сестр - ам рук - ам

3. сестр - у рук - у сестер рук - и

О. сестр - ою рук - ою сестр - ами рук - ами

М. (на) сестр - і (на) руц - і (на) сестр - ах (на) рук - ах

Кл. сестр - о рук - о сестр - и рук - и

М’якагрупа

Однина Множина

Н. ткал - я наді - я ткал - і наді - ї

Р. ткал - і наді - ї ткаль надій

Д. ткал - і наді - ї ткал - ям наді - ям

3. ткал - ю наді - ю ткаль наді - ї

О. ткале - ю надіє - ю ткал - ями наді - ями
М. (на) ткал - і (на) наді - ї (на) ткал - ях (на) наді - ях

Кл. ткал - е наді - е ткал - і наді - ї

Мішана група

Однина Множина

Н. миш - а круч - а миш - і круч - і

Р. миш - і круч - і миш - ей круч

Д. миш - і круч - і миш - ам круч - ам

3. миш - у круч - у миш - ей круч - і

О. миш - ею круч - ею миш - ами круч - ами

М. (на) миш - і (на) круч - і (на) миш - ах (на) круч - ах

Кл. миш - е круч - е миш - і круч - і

Однина

У родовому відмінку однини іменники першої відміни твер-
дої групи мають закінчення - и (школ - и, мух - и) та - і у м’якій
і мішаній групах (стел - і, груш - і). В іменниках, що мають
кінцевий приголосний основи - й, виступає графічно флексія
- ї (наді - ї, мрі - ī).

У давальному відмінку в іменниках усіх трьох груп вис-
тупає флексія - і {школі, стелі, груші), яка в іменниках з
основою на - й графічно передається флексією - ї (Софії).

В іменниках твердої групи, основи яких закінчуються на
- г, - к або - х, перед флексією - і відбувається перехід цих
приголосних у - з, - ц, - с {нога — нозі, рука — руці, стрі -
ха — стрісі).

У знахідному відмінку однини в іменниках твердої і міша-
ної груп виступає флексія - у {весну, ружу), яка графічно
передається буквою - ю в іменниках м’якої групи (вишню,
тополю).

В орудному відмінку іменники твердої групи мають закін-
чення - ою (рибою, липою, смугою); у м’якій та мішаній
групах виступає флексія - ею (вишнею, працею, межею)
або графічно передається (після кінцевого основи -ŭ) бук-
вою є {надією, грацією).

У формі місцевого відмінка виступає та сама флексія, що
й у давальному відмінку (- і або графічно -í), але виражає-
ться відмінкове значення за допомогою прийменників на,
у (в), по, о (об): на горі, у гаї, по хаті, о п’ятій го -
дині.

Клична форма твориться від іменників твердої групи
флексією - о {Ганно, весно), від іменників м’якої і міша-
ної груп переважно флексією - є (- є) або в пестливих наз-
вах - у { - ю): Софіє, земле, круче; Полю, бабусю (і ба -
бусе).

Множина

У називному відмінку множини іменники твердої групи
мають закінчення - и (дороги, гори), а м’якої і мішаної груп —
закінчення - і або графічно - ї (яблуні, кручі, мрії).

Родовий відмінок множини в основному характеризує-
ться нульовою флексією (верб, тополь, вишень, меж, мрій).
Проте в деяких словах виступає флексія - ів (бабів) або
- ей (статей, мишей).

У формі родового відмінка закономірність чергування
звуків [ о ], [ є ] з [ і ] (див. § ЗО) часто порушується, порівняйте,
наприклад: гора — гір, особа — осіб, але межа — меж,
тополя — тополь, лелека — лелек і т. д.

Якщо в кінці основи збігається два приголосних, то перед
сонорним з’являється вставний (епентетичний) [о] (пере-
важно в іменниках з кінцевим твердим приголосним):
іскра — іскор, сосна — сосон (і сосен), крихта — крихот
або [ є (є)]: мітла — мітел, весна — весен; крапля —
крапель, вишня — вишень; війна — воєн, стайня —
стаєнь. У словах іншомовного походження вставного го-
лосного немає: букв, верст, клятв, пальм, фірм, шахт.

У давальному відмінку множини виступає закінчення
- ам (у твердій і мішаній групах: сестрам, мишам, кру -
чам) або графічно - ям (у м’якій групі: пісням, мріям).

Знахідний відмінок множини в іменниках першої відміни
виражає розрізнення назв істот і неістот: у назвах істот
форма знахідного відмінка збігається з родовим (кличу сес -
тер), а в назвах неживих предметів форма знахідного відмінка
збігається з називним (кладу книжки). Порушення цих норм
спостерігається у назвах комах та деяких свійських тварин
(пасу овець і вівці, розводив бджіл і бджоли).

В орудному відмінку іменники першої відміни мають закін-
чення - ами (в твердій і мішаній групах: жінками, гру -
шами) або - ями (як графічне позначення м’якості приго-
лосного основи: землями, лініями). У деяких словах висту-
пає флексія - ми (сльозами і слізьми, свинями і свиньми).

У місцевому відмінку виступає флексія - ах (в іменниках
твердої і мішаної груп: у книжках, на кручах) або - ях
(у м’якій групі: на полицях, на лініях).

§116. Формиіменниківдругоївідміни