Обставинні прислівники

Особливістю морфологічного складу прислівників є
співвіднесеність їх з усіма частинами мови. Ця співвідне-
сеність вказує на їх походження як класу адвербіальних (при-
дієслівних) слів.

Адвербіальна функція, яку первісно виконували іменні
словоформи, сприяла формуванню нової синтаксичної семан-
тики в них у напрямку створення морфологізованого засо-
бу вираження цієї функції, яким став клас прислівників.
Процес адвербіалізації відбувався поступово, шляхом пере-
осмислення іменних слів на основі зміни синтаксичної ролі
в реченні: замість означальної при іменнику — на обста-
винну у зв’язках із дієсловом. Водночас цей процес супро-
воджувався змінами морфологічних ознак адвербіалізованих
словоформ та морфемного складу слів. Утворені шляхом
адвербіалізації прислівники в своїй будові відображають
застиглі (змертвілі) відмінкові (відмінково-прийменникові)
форми іменників, прикметників, числівників, займенників,
колишніх дієприкметників, закінчення яких перетворилися
на суфікси, а прийменники — на префікси: набік, знадвору,
донедавна, здалека, вповні, надвоє, доки, навприсядки,
сидячи.

Адвербіалізація є одним із засобів поповнення класу при-
слівників і нині (див. словотвір прислівників, § 100).

Прийменники — це службові слова, за допомо-
гою яких виражаються відношення між предметами та відно-
шення дії або ознаки до предмета. У сполученні з формою
непрямого відмінка іменника (або субстантивованого слова)
прийменник виражає залежність іменника від Інших слів у
реченні, диференціюючи значення відмінкової форми. Так,
наприклад, у реченні А по долині, по роздоллі із степу
перекотиполе рудим ягняточком біжить до річечки води
напитись (Т. III.) прийменники по, із, до виражають відно-
шення дії (біжить) до предметів (долина, роздолля, степ,
річечка), вказують на синтаксичні зв’язки між дієсловом
(керуючим словом) та іменниковими формами (керованими
словами).

Прийменники допомагають виявити значення відповідної
форми іменника і синтаксичну роль її у реченні. У наведено-
му реченні за допомогою прийменників виражаються різні
значення просторових відношень: місця дії, поширення її
(біжить по долині, по роздоллі), напрямку руху (біжить
із степу, біжить до річечки).

За допомогою прийменників виражаються багатоманітні
відношення до предмета — просторові, часові, цільові, умови,
допустові і причинові, способу дії (наприклад: поїхати до
міста, сидіти до вечора, боротись для щастя, викона -
ти при бажанні, продовжити роботу всупереч наказу,
скривитися від болю, розсипатися з тріском) та різні
об’єктні відношення (узяти за руку, надіти на голову,
турбуватися про друга, додати до суми).

Якщо керуючим словом виступає іменник, то за допомо-
гою прийменника виражаються переважно атрибутивні відно-
шення (наприклад: дівчина з косою, стежка через гору,
вікна на балкон, кімната для малят, порошок від каш -
лю), рідше — об’єктні відношення (інтерес до науки, по -
тяг до знань, дума про тебе).

Якщо в ролі керуючого слова виступає займенник або
прикметник, числівник, дієприкметник, то керована за допо-
могою прийменника форма, як правило, об’єднується з керу-
ючим словом і виступає одним членом речення, наприклад:
дехто з нас, хтось із них, троє з них (складені підмети);
рожевий від сонця, синій від холоду, виконаний на ве -
чорі, зроблений у цеху (поширені означення).

звідмінковимиформамиіменників

тасубстантивованихслів

У сучасній українській мові відмінкові значення виража-
ються морфологічно за допомогою флексій. Із співвідносг
ним їм значенням виступають прийменники: «...зв’язки
прийменника з тим чи іншим відмінком зумовлені відповід-
ністю значень прийменника і відмінкової форми... При цьо-
му прийменник розвиває, доповнює, посилює значення
відмінкової форми, уточнює, спеціалізує, ускладнює її»¹.

Прийменник може вживатися з формою одного непрямо-
го відмінка (наприклад: без, біля, від, для, до, з - за (із - за),
з - під, проти, серед вживаються тільки з родовим) або може
сполучатися з двома чи трьома відмінками (наприклад: над,
під, перед, поза — із знахідним і орудним; на, о (об),
по — із знахідним і місцевим; з, за — з родовим, знахід-
ним і орудним відмінками).

Кожний прийменник має визначене коло зв’язку з відпо-
відними відмінками і виражає певні відношення тільки з
відповідною формою.

Так, наприклад, прийменники біля, близько, коло, що
вживаються лише з формою родового відмінка, виражають:

а) місце дії, близькість до чогось (рости біля тину, поста -
вити близько вогню, стояти коло дороги); б) при-
близність у будь-яких вимірах (пробути близько години,
лишилося близько кілометра шляху).

Прийменник від (од) вживається з формою родового
відмінка, виражаючи при дієсловах: а) просторові відношення
віддалення (відійшов від криниці), а в словосполученнях
від... до... — протяжність дії (їхали від села до села);

б) причину дії (плакати від щастя), так само при прикмет-
никах, дієприкметниках (чорний від кіптяви, скривлений
від болю); в) порівняння (вищий від брата, солодший від
меду поряд із конструкцією вищий за брата, солодший за
мед); г) при керуючому іменнику — функціональну (чи віднос-
ну) ознаку предмета (ключ від дверей, від стола та ін.).

Прийменник до у сполученні з формою родового відмінка,
залежного від дієслова, вказує: а) на предмет, у напрямку до
якого спрямовано рух або дію: піти до школи, поїхати до
Львова, покласти до комори; б) на час або межу дії: чи -
тав до ранку, дожив до старості; в) на об’єкт, до якого

■Сучасна українська літературна мова. Морфологія/ За заг. ред. І. К. Бі-
лодіда. — С. 478.

виявляється зацікавленість, потяг: вдався до віршування, при -
чепився до незнайомого (порівняйте при прикметнику: ла -
сий до меду, швидкий до роботи, меткий до шиття) та ін.
Прийменник за в сполученні з формою родового відмінка
виражає значення часу в його протяжності: вибратися за
години (означає: в сприятливу погоду); із знахідним від-
мінком при дієсловах і віддієслівних іменниках виражає:

а) об’єктні відношення: дякувати (подяка) за обід, пла -
тити (плата) за роботу, боротися за свободу, піклу -
ватися за дітей (при більш уживаному — про дітей);

б) призначення особи або предмета: бути за пастуха, пра -
вити за виделку (означає: замість виделки); в) час дії: з’їха -
тися за день, виїхати за місяць до зими, здобути знан -
ня за час навчання; г) просторові відношення обмеження:
перебувати за кілометр від дороги та ін.

Прийменник з (із, зі) вживається з родовим, знахідним і
орудним відмінками. Коло відношень, що виражаються цим
прийменником, дуже широке:

1)з родовим відмінком виражається: а) напрямок
руху зсередини чогось: вийти з приміщення, витягти з
води; б) причина дії: замовкнути з переляку; в) непрямий
об’єкт при перехідному дієслові: скинути з себе ковдру —
чи об’єкт при неперехідному дієслові: сміятися з ледаря;
г) атрибутивні відношення — ознака особи або предмета за
галузевою віднесеністю до науки, вчення, спеціальності тощо:
фахівець з нейрохірургії, навчання з англійської мови,
урок з арифметики, змагання з легкої атлетики;

2) із знахідним відмінком виражається приблизна
кількість предметів: було осіб з двадцять; минуло років з
п’ятнадцять;

3)з орудним відмінком виражається: а) соціатив-
ний зв’язок осіб: брат із сестрою ідуть; б) непрямий об’єкт
при дієсловах руху, говоріння: іти з дитиною, розмовляти
з другом; в) характеристика особи або предмета за зовніш-
ньою ознакою: дівчина з русою косою, шафа із дзеркалом;
г) часові відношення із вказівкою на початок дії: з настан -
ням морозів, з приходом весни та ін.

Прийменник у (в, уві) вживається з формами родового,
знахідного і місцевого відмінків:

1)з родовим відмінком виражає стосунки до осо-
би¹: був у брата, запитав у майстра;

'Значення просторової близькості прийменник у в сучасній українській
мові не виражає (порівняйте рос: стоит у окна, ждет у входа —
укр.: стоїть біля (коло) вікна, чекає біля (коло) входу).

2) із знахідним відмінком виражає значення:

а) напрямку руху всередину предмета або взагалі в про-
сторінь чи в пункт призначення: увійти в клас, налити
в склянку, піти в світ (у світи), поїхати в Черкаси;

б) часу дії: посіяв у дощ; в) міри вияву ознаки: довжиною
в три кілометри, висотою в шість поверхів та ін.;

3) з місцевим відмінком виражає: а) місце дії: пра -
цювати в бібліотеці, оселитися в Переяславі; б) час дії:
виконати у грудні; в) зовнішню ознаку людини, предмета:
дівчина у веснянках, помідори у власному соку та ін.

Прийменник по у сучасній українській мові поєднується
з формами знахідного і місцевого відмінків (з формою да-
вального відмінка не вживається):

1) із знахідним відмінком виражає: а) відношення
просторової межі: зайти у воду по коліна, заміряти по
канаву; б) часової межі: відпочивати по серпень;

2) з місцевим відмінком виражає: а) місце поши-
рення дії: іти по дорозі, розкидати по кімнатах; б) час
дії, що відбувається після якоїсь межі: довідатись по свя -
тах (після свят), виїхати по весні, а також протяжність дії:
не спить по ночах (ночами) та ін.

Прийменник через вживається лише із знахідним від-
мінком і виражає відношення об’єктні (перестрибнув че -
рез рівчак), просторові або просторово-атрибутивні {леті -
ти через Карпати, дорога через ліс), причинові (не з’я -
вився черезхворобу).

Окремі прийменники виражають обмежене коло відно-
шень, як наприклад: при, про, крізь, між, ради.

Прийменники під, над, перед, о (об) та деякі інші, особ-
ливо похідні від прислівників та іменників, також виража-
ють невелике коло синтаксичних відношень.

За походженням прийменники поділяють на прості, або
первинні, і похідні, або вторинні. До первинних при-
йменників належать ті, що вже втратили будь-який гене-
тичний зв’язок із самостійними словами (з, із, за, без, од,
від, під, по, при, про, для, до, між, на, над та ін.).

До вторинних належать прийменники прислівни-
кового (близько, поруч, навкруг, відповідно до, подібно
до) та іменникового (коло, кінець) походження.

Ці слова можуть виступати то як прислівники чи іменни-
ки, то як прийменники. Порівняйте, наприклад: