Особливості препарування каріозних порожнин п’яти класів за Блеком

Препарування – це оперативне хірургічне втручання на твердих тканинах

зубів, яке направленне на повне висікання паталогічно зміненених тканин зуба (емалі і дентину) з метою призупинення наступного прогресування каріозного ураження, а також створення необхідних умов фіксації пломби, відновлення анатомічної форми і функції зуба.

Проводиться про хорошому освітленні та обезболені, а голова пацієнта повинна бути у вертикальному положені при маніпуляціях на зубах нижньої щелепи та у горизонтальному - на зубах верхньої щелепи (відкинута назад).

Умовою ефективного препарування є гострі бори, справний наконечник, відповідна швидкість бору.

Умови для ефективного препарування:

- В кожному конкретному випадку визначиити елементи каріозної порожнини і забезпечити надійний зоровий контроль при препаруванні.

- Послідовно виконувати всі основні етапи препарування.

- Мати чітку уяву про можливості використання і виборі інструментів для досягнення необхідної форми порожнини.

- Дотримуватися принципів препарування каріозної порожнини:

- біологічна доцільність, враховуючи границі розширення порожнини і топографію пульпи;

- технічної раціональності – правильний вибір і використання інструментів.

Етапи препарування тканин будь-якого зуба:

Незалежно від локалізації каріозної порожнини існують загальні принципи препарування твердих тканин зуба, а саме:

- Знечулення;

- Розкриття каріозної порожнини;

- Розширеня порожнини (видалення розм’якшеного і пігментованого дентину);

- Некроертомія;

- Формування каріозної порожнини;

- Обробка країв каріозної порожнини

1 кл. Оптимальною вважається порожнина із плоским дном і перпендикулярними до неї стінками. В залежності від каріозного процесу порожнина може мати овальну, трикутну, хрестоподібну, циліндричну форму. Для фіксації пломби на стінках порожнини створюють ретенційні пункти у вигляді борозни, заглиблення, насічок. При малих і широких порожнинах допускається нахил під кутом 80-85º відносно дна.

2 кл. каріозну порожнину, розташовану на апроксимальній поверхні премолярів і молярів при наяв­ності сусіднього зуба, неможливо оглянути, а отже, і пре­парувати та пломбувати. Таке розташування каріозної порожнини змушує «виводити» каріозну порожни­ну на жувальну, піднебінну або язикову поверхні, біля по­верхні зуба, ураженої карієсом. Сформована порожнина II класу, як правило, містить два елементи: основну по­рожнину й додаткову площадку.

Основна порожнина фор­мується на контактно-жувальній поверхні, при її форму­ванні дотримуються загальних принципів препарування по­рожнин — створення прямовисних стінок І плоского дна. Частіше формування основної порожнини зумовлене не­обхідністю «виведення» порожнини на жувальну поверх­ню.

3 кл. Якщо розсунути зуби не вдається або коли емаль на язиковій поверхні зуба не має дентинової основи, тоді створюють порожнину трикутної форми, з «виведенням» її на язикову поверхню. Так само роблять у випадках, коли каріозна порожнина неглибока і має значну площу на кон­тактній поверхні, а отже, й можливості для фіксації у ній пломби мінімальні. Розміри каріозної порожнини залежать від ступеня ураження стінок патологічним процесом та їх доступності. Препарують порожнину трепанацією на неуражених ді­лянках емалі піднебінної поверхні зуба (з естетичних міркувань не на губній поверхні коронки) до з'єднання з каріозною порожниною конусоподібним або колесоподіб­ним борами невеликих розмірів (№ 1 або № 3). Некроектомію здійснюють гострим екскаватором. Особ­ливу увагу при цій операції звертають на видалення піг­ментованого дентину, щоб не «проглядався» крізь емаль губної поверхні коронки зуба.

4 кл. Формують порожнини IV класу, як і порожнини III класу: створюють основну та додаткову порожнини. Це важливо для віднов­лення різального краю, що досягається за допомогою вкладки або пломби.

Розкриття каріозних порожнин IV класу здійснюють у такий же спосіб, як і порожнин III класу — кулястим або фісурним борами, з наступною заміною їх конусопо­дібним для формування дна й остаточного препарування порожнини.

Кл.

При препаруванні пришийкових порожнин слід дотримуватись таких рекомендацій:

1) розширити порожнину у медіодистальному напрямі до кутових заокруглень щічної поверхні коронки (так зва­них імунних зон);

2) препарувати порожнину в межах колоясенної час­тини стінки зуба;

3) при препаруванні колоясенної стінки порожнинистворювати її шляхом відтіснення ясен;

4) колоясенну стінку препарувати так само ретельно,як препарують в апроксимальних порожнинах;

5) колоясенний край порожнини, якщо порожнина роз­ташована близько до ясен, слід формувати так, щоб після пломбування цей край був прикритий яснами — запобі­гання рецидиву карієсу;

6) прагнути, щоб стінки сформованої порожнини булирозташовані стосовно площини дна під прямим кутом.

Поиск по сайту: