Молодший дошкільний вік

Розвиток пам’яті, мислення і мовлення у дітей дошкільного віку

Молодший дошкільний вік

Пам'ять. Серед інших психічних процесів у цей період пам'ять розвивається найбільш інтенсивно. Дитина без особливих зусиль, не ставлячи собі за мету що-небудь запам'ятати і не використовуючи спеціальних мнемотехнічних засобів засвоює велику кількість різноманітних слів, виразів, віршів казок. Однак образна пам'ять переважає над словесною) Мимовільна пам'ять розвивається не під час спеціальних занять, а безпосередньо в процесі сюжетно-рольової гри, мовленнєвому спілкуванні, під час слухання літературних творів. Надбання пам'яті цього віку охоплюють не лише чуттєві компоненти, конкретні образи, а й символічні уявлення про предмети та події, слова-назви, фантастичні образи й уявлення про об'єкти. Пам'ять тісно пов'язана з уявленням. Так, дитина на основі сприйняття предмета може відтворити приховані йоги частини та оперувати образами цих прихованих частин.

Мислення. Наприкінці третього року життя в дітей зароджуються елементи символічної функції мислення та внутрішнього плану дій. Можна сказати, що в період з 3-х до 4-х років вони остаточно з'являються «на поверхню» психічного розвитку дитини і відбиваються в її зовнішній поведінці. Отже мислення дітей цього віку є наочно-дійовим і наочно-образним. Образність мислення означає, що дитина мислить. спираючись на уявлення, що воно відокремлюється від практичної дії та сприймання. Узагальнення предметів може відбуватися не лише за зовнішніми ознаками, а й прихованими від безпосереднього спостереження - за функціональними ознаками, тобто за їх вжитком (ці речі одягають, а ці - взувають). Щоправда, здебільшого таке узагальнення відбувається за до­помогою дорослого, його допоміжних питань.

Мислення цього періоду має деякі специфічні характеристики, а саме:

• реалістичність - для дитини реальне все, що існує; їй важко розрізняти сновидіння, фантазії і реальність, звідси і страхи дітей;

• егоцентричність - дитина не вміє стати на точку зору іншого, побачити ситуацію з іншого боку;

• аніманістичність - всі предмети можуть «відчувати» і «думати» так, як це робить сама дитина.

Оцінка предметів довкілля базується на виокремленні однієї, найбільш яскравої ознаки предмета.

Мовлення. Соціальна ситуація розвитку, зростаючі потреби дитини стають факторами розвитку нових форм мовлення. Воно все більше набуває характеристик діалогічності. Мовлення дитини зрозуміло не лише в певній ситуації, а й стає зрозуміло взагалі, адекватно вживаються слова за їх змістом і контекстом. Діти в цей період не лише коментують власні дії та за допомогою слів регулюють їх виконання, а й коректу­ють поведінку іншого, планують найближчі цілі, розподіляють ролі в грі. Однак мовлення все ще має зовнішню форму усного мовлення.

В цей період надзвичайно висока творча спрямованість мовлення. Так, діти конструюють слова, що відсутні в словнику дорослого, комбінують різні частини слів між собою. Дитина може утворити дієслово від іменника і навпаки. Так, «копатка» утворено від слова «копати», а за формою нагадує іменник «лопатка». Слово «пашлате» (в даному випадку йдеться про волосся) є комбінуванням прикметників «патлате» і «кошлате».

Урізноманітнюється вживання дітьми різних частин речення. Новим є поява антонімів, узагальнюючих слів (одяг, взуття, посуд).

Спостерігаються значущі індивідуальні відмінності розвитку мовленнєвих здібностей дітей.

Поиск по сайту: