Японія в XIX столітті

Капіталістичний уклад у Японії почав складатися в кінці XVIII-початку XIX вв. У 50-60-х рр.. у внутрішньополітичному житті країни відбулися глибокі зміни. Під тиском США, Росії та Англії в 1854 р. Японія змушена була відмовитися від політики самоізоляції, відкрити ряд портів для іноземних кораблів. Японія входила у світовий ринок. Розпочатий у 1867-1868 рр.. як традиційна боротьба між знатними пологами за владу завершилася буржуазною революцією Мейдзі. У цьому русі взяли участь народжувалася буржуа-зія, збіднілі, патріотично налаштовані самураї (лицарі), селяни, міська біднота. Імператорське військо, розбивши військо сьогуна (полководця), у травні 1868 р. вступило в столицю Едо (Токіо). Уряд було скинуто. Імператором Японії став 15-річний Муцухито (1852-1912).

Загострення соціальних суперечностей, необхідність прискореного розвитку економіки, прагнення протистояти колоніальній політиці США та інших держав змусили новий уряд Японії приступити до проведення реформ. Основна увага була звернена на розвиток промисловості, торгівлі, військової сфери та оволодіння передовою західною технологи-їй. З метою підірвати економічну базу феодальних князівств, що заважали національній єдності, в 1871 р. уділи були ліквідовані, країна розділена на губернії та префектури на чолі з призначеним центром чиновником і встановлено одноманітне управління по всій стра-не. Кадри чиновників формувалися з колишніх князів і самураїв, які втратили тепер незалеж-ності. Це був новий шар чиновництва, хоча і не мав поки досвіду, зате не погрузла в корупції та хабарництві і, отже, не заважав модернізації суспільства.

Реформа 1872 встановила в японському суспільстві три стани: вища дворянство, куди увійшли колишні князі і придворна аристократія, дворянство, до складу якого включені бувши-рілі самураї; стан простого народу, в тому числі і торгово-промислова буржуазія.

У 1872-1873 рр.. була проведена досить радикальна аграрна реформа, яка встановила ча-стную власність на землю. Земля була закріплена за тими, хто нею реально володів до моменту реформи, тобто за заможними селянами, хоча частина землевласників, що не мала можливості виплатити викуп за землю і податок, втрачала свої ділянки. Переважна частина селянства закріпив пила за собою нікчемні земельні наділи.

Ці селяни ставали орендарями, наймитами або спрямовувалися в міста. Заможне селянство і нові поміщики, отримавши землю, звільнялося від земельної ренти на користь князів. Були скасовані панщина і оброк, введений грошовий податок у розмірі 3% від ціни землі, виплачуваний державі.

До числа важливих для японського суспільства перетворень ставилися введення загальної під-їнської повинності і організація системи освіти за європейським зразком. Молодим японцям була надана можливість отримати вищу освіту з усіх галузей науки і техніки в Європі та Америці. Відбулися також зміни в ідеологічній сфері. Державного-кої релігією замість буддизму був оголошений синтоїзм, який зберіг культ стародавнього божества - богині Сонця, запровадив культ Тенно як втілення вищих небесних сил. Це повинно було стверджувати, що оселився в Японії божество небесних тіл є свідоцтво про пре-восходстве японців над усім людством.

Проведення реформ забезпечило швидкий розвиток капіталістичного способу виробництва, банківської системи.

Реформи 6080-х рр.. показали необхідність здійснення також і в політичній області відповідних перетворень, зокрема, створення парламентської системи. У 1889 р. був опублікований текст конституції, яка наділяла імператора широкими правами, проголошувала демократичні свободи і права громадян, а їх реалізація відкривала широкий шлях для інтенсивність-пасивного розвитку капіталізму. Перший японський парламент, який виявився багато в чому неза-мим і впертим у прийнятті відповідних рішень, зібрався в 1890 р. Створена конституцією-ційна монархія, в якій імператор був наділений законодавчою ініціативою, правом назна-чать міністрів, скликати і розпускати парламент, де вища палата складалася з членів їм-ператорской сім'ї та близьких до імператора осіб, свідчила про обмеженість демократи-чних інститутів влади і закономірності такого процесу.

Швидкі для недавно відсталої країни темпи економічної, соціальної та політичної модернізації були забезпечені працею селян і робітників, які жорстоко експлуатувалися японським капіталом: 12-14-годинний робочий день, низька заробітна плата, політичне бездрот-віє. Це було типовим явищем для раннього етапу розвитку капіталізму в будь-якій країні. Одна-ко Японії вдалося швидко минути цей період завдяки виникненню робочого і профспілка-ного руху і, що важливо, насадженню в японському суспільстві патерналістські традицій і прямих контактів роботодавців зі своїми робітниками. Це вело до ослаблення страйкового руху робітників. І, звичайно, широке використання досягнень науки і техніки, комплексу цінностей своїх та зарубіжних приносило свої плоди.

http://bukvar.su/istorija/page,2,164907-Ekonomicheskoe-razvitie-YAponii-v-konce-19-veka.html

Поиск по сайту: