Медсестринська етика та деонтологія

Етика – це вивчення принципів, цінностей та норм моралі.

Мораль – це принципи, цінності та норми, яких людина дотримується в своєму повсякденному житті; це сукупність історично зумов­лених правил, норм, звичаїв, принципів співжиття та поведінки лю­дей; їхні відносини в процесі виробництва матеріальних і духовних цінностей, що визначають обов’язки один щодо одного, до соціальних груп, верств, класів, до суспільства і виконання яких ґрунтуєть­ся на громадській думці.

Медична етика вивчає особливості виникнення й розвитку про­фесійної моралі медичного працівника, розкриває моральну цінність медичної праці, значення гуманності у виконанні професійного обов’язку, в боротьбі за здоров’я людини. Все це визначає обсяг вимог, які висуваються до моралі медичного працівника. Моральний образ медичного працівника фор­мується в процесі виховання основних моральних і ділових якостей: гуманне відношення до людей, справедливість і чесність, моральна чистота, простота й скромність в громадському та особистому житті, глибоке усвідомлення громадсь­кого обов’язку, добросовісність і самовідданість у праці, велике терпіння й витримка, любов до своєї професії, до хворої людини, патріотизм, любов до своєї Батьківщини.

Медична етика включає в себе сукупність норм поведінки та моралі, визначає почуття професійного обов’язку, честі, совісті й гідності медичних працівників.

Деонтологія — це сукупність етичних норм, необхідних медичним працівникам для виконання своїх про­фесійних обов’язків. Це практичне втілення морально-етичних принципів у діяльність лікарів, молодшого медичного персоналу, направлена на створення макси­мально сприятливих умов для ефективного лікування хворих.

Це наука, яка визначає принципи поводження медичного персоналу, спрямовані винятково на максимальне підвищення ефективності лікування і усунення шкідливих наслідків неповноцінної медичної роботи.

Взаємовідносини медичних працівників між собою є найваж­ливішою складовою ланкою медичної деонтології. Взаємовідносини в колективі медичних працівників визнача­ються чітким знанням і добросовісним виконанням своїх посадових обов’язків кожним його членом, правильною організацією праці й упорядкованою виробничою дис­ципліною, дотриманням всіма медичними працівниками ділової субординації. Етична сторона субординації обумовлена такими морально-етичними підходами, як доброзичливість, взаємоповага, тактовність і почуття товариської взаємодопомоги між старшими та молодшими посадовими особами.

До важливих питань медичної етики належить етика стосунків медичних сестер з рідними та близькими пацієнта. Бесіда медичної сестри з рідними не повинна виходити за рамки компетенції. Якщо рідні ставлять питання щодо характеру захворю­вання, можливого прогнозу, то медична сестра повинна запропону­вати звернутися за роз’ясненням до лікаря.

Предметом медичної деонтології є особистість медич­ного працівника, основні риси якого можуть і мають бути важливим лікувальним чинником у стінах медичного закладу.

Виділяють три основні групи особистісних рис медичної сестри, які значною мірою характеризують моральні, естетичні та інтелекту­альні сторони її особистості:

- Моральні риси: чуй­ність, витриманість, терпіння, ввічливість, привітність, чесність, доброчинність, ніжність, ласка, співчуття та почуття власної гідності.

- Естетичні риси: скромність, простота, охайність, уміння ство­рити святкову обстановку в лікувальному закладі.

- Інтелектуальні риси: професійна ерудиція, спостережливість, здатність до логічного осмислення діагностичних і лікувальних мані­пуляцій.

Незалежно від того, де трудиться медичний працівник, мож­на виділити два основних аспекти при розгляді проблеми етики його поведінки:

• дотримання правил внутрішньої культури поведінки: відношен­ня до праці, дотримання дисципліни, бережливе ставлення до сус­пільного надбання, дружелюбність і відчуття колегіальності;

• дотримання правил зовнішньої культури поведінки: пристой­ність, уміння поводитися, смак і відповідний зовнішній вигляд (зов­нішня охайність, необхідність стежити за чистотою свого тіла, одя­гу, взуття, відсутність надмірних прикрас і косметики, бездоганний спецодяг тощо), привітність і вміння спілкуватися з колегами та пацієнтами відповідно до обставин, взаємна ввіч­ливість.

Усі ці складники створюють медичний етикет.

У процесі становлення і розвитку професійної медичної етики було сформульовано моральні принципи діяльності медичних пра­цівників. На цій основі визначились узагальнені поняття моралі або категорії, що відображають моральні зв’язки між людьми та харак­теризують відношення медичних працівників до об’єкта своєї по­всякденної діяльності — хворої та здорової людини, до суспільства.

Основні категорії медичної етики: обов’язок, совість, честь, гідність, такт, сенс життя, щастя людини.

Обов’язок — визначає як посадову, так і моральну сторони професійної діяльності, відношен­ня медичного працівника до своїх службових обов’язків. Виконання посадових обов’язків визначається адміністрацією у відповідних інструкціях. Невиконання їх веде за собою одну з мір дисциплінарного пока­рання.

Моральний обов’язок є результатом кропіткої виховної роботи та самовдосконалення, що поступово перетворюється на глибоке внутрішнє переконання, на потребу працювати з душевною теплотою та з повною самовіддачею. Виконання морального обов’язку контролюється громадськими організаціями, порушення його може призвести до однієї з мір громадського впливу.

Обов’язок — почуття моральної необхідності виконання своїх обов’язків по відношенню до інших людей, до суспільства. В обов’язку зосереджуються ті моральні вимоги, які суспільство висуває до особистості, охоплює такі етичні елементи, як чесність, скромність під час виконання повсякденної роботи та про­яви мужності в надзвичайних ситуаціях.

У розумінні обов’язку можна умовно виділити дві сторони: фор­мальне виконання обов’язку та усвідомлене відношення до своїх посадо­вих інструкцій.

Совість — етична категорія, яка виражає вищу форму здатності особистості здійснювати моральний самоконтроль, це внутрішня усвідомленість і відчуття свого професій­ного обов’язку, самооцінка, відношення до моральних вимог сус­пільства. Людина обов’язку розглядає свої дії та вчинки через приз­му власної совісті.

Честь і гідність — етичні категорії, які визнача­ють відношення людини як до самої себе, так і до іншої людини та до суспільства в цілому. Добросовісна праця і чесне виконан­ня свого професійного обов’язку є основою виявлення честі та гід­ності. Гідність фахівця передбачає досягнення високої майстерності у своїй справі.

Високий авторитет медичного працівника досягається глибоки­ми знаннями й високою професійною майстерністю, вмінням, негребуванням рутинною роботою, готовністю прийти на допомогу людині в будь-яких умовах і в будь-який час. У людині медичної про­фесії мають гармонійно поєднуватись почуття обов’язку, совісті, честі та гідності.

Такт - це вміння тримати себе належним чином, почуття міри, яке підказує правильне відношення, підхід до будь-кого й будь-чого, підкреслює не­обхідність медичним працівникам виробляти в собі й дотримуватись відповідних правил поведінки у всіх сферах діяльності: у відношен­нях з колегами, пацієнтами та їх рідними, з іншими категоріями людей.

Медичний працівник керується перш за все внутрішньою культурою, високим рівнем морального виховання, професіоналізмом. Тактичного медика характеризує вміння бути ввічливим, суво­ре дотримання медичної деонтології.

Сенс життя і щастя людини — це етичні категорії, що визнача­ють мету, до якої прагне людина як у своєму особистому, так і в суспільному житті, а також кінцевий результат моральної та професійної досконалості. Сенс життя й щастя медичних працівників ми бачимо в тому, щоб боротися та перемагати хворобу, полегшувати страж­дання людей і рятувати їм життя.

Біоетика – наука, що вивчає етичні аспекти проблемних ситуацій у сучасній медицині (штучне запліднення, стерилізація, евтаназії, трансплантація органів, клонування, пере­ривання вагітності у разі розпізнавання невиліковної хвороби плода, сурогатного материнства, пересадки ембріональних тканин і взагалі доступу технологій до індивідуальної структури ДНК, діагноз смерті мозку).

Принципи біоетики:

- гуманності, поваги людської гідності, особистості;

- поваги моральної автономії особистості;

- благодійності;

- справедливості.

Стародавній лікар Гіппократ (460 – 370 р.р. до н.е.) створив фахову клятву для лікарів, яка стала етичним гімном для багатьох поколінь лікарів.

Основні положення:

1) повага до життя

2) заборона на заподіяння шкоди хворому

3) повага до особистості хворого

4) лікарська таємниця

5) повага до професії.

У XX ст. сестринська діяльність сформувалась як самостійна професія з власними функціональними обов’язками, методами та засобами їх виконання, які були закладені ще ФлоренсНайтінгейл в сестринській клятві. Ці функції вимагають конкретизації загаль­них моральних принципів і цінностей відповідно до умов праці ме­дичних сестер.

Етичний кодекс м/с – це етичні принципи, сформульовані представниками сестринської професії для своїх колег у кожній з країн; включає основні принципи поведінки й оцінки дій м/с, відображає основні цілі, обов’язки і цінності в професії м/с; складає систему світоглядів, у середині якої сестра може приймати рішення, що відповідають етичним нормам, і виконувати обов’язки перед суспільством, колегами і своєю професією.

Етичний кодекс медичної сестри був прийнятий на І з’їзді медичних сестер України в 1999 році в Чернівцях.

Медичні сестри України приймають Етичний кодекс, ураховуючи велике значення етичних норм для охорони здоров’я населен­ня, важливу роль медсестри як представниці однієї з наймасовіших медичних професій у суспільстві, а також керуючись сучасними етико-нормативними документами міжнародних медичних організацій.

Кодекс передбачає забезпечення ретельного та відповідального догляду за хворими, поважаючи незалежність і права пацієнтів, може слугувати еталоном мо­рально-етичної оцінки медсестер.

Кодекс професійної етики медич­них сестер України відіграє провідну роль для медсестер, які стика­ються з етичними проблемами. Правильне розуміння цього документа полегшить вирішення етичних проблем і сприятиме їх запобіганню.

У запропонованому Кодексі були використані такі матеріали та документи:

1. Настанови, клятви, присяги та праці з історії світової меди­цини.

2. Сучасні етико-нормативні документи міжнародних етичних організацій: Статут Всесвітньої організації охорони здоров’я (1946), Лісабонська декларація про права пацієнта (1981, 1995), Європейсь­кий кодекс медичної етики (1987), Венеціанська декларація з ме­дичної освіти (1991), Етичний кодекс професійної етики Міжнарод­ної ради медсестер (1973), Етичний кодекс Асоціації медичних сес­тер Канади (1997).

Етичний кодекс України складається з 6 частин:

1. Загальні положення.

2. Медична сестра і пацієнт.

3. Медична сестра і її професія.

4. Медична сестра і суспільство.

5. Професійні медсестринські організації.

6. Дія Етичного кодексу медичної сестри України, відповідальність за його порушення та порядок його перегляду.

Етичний кодекс створений колективом авторів, до складу яких входять:

Ю.В. Вороненко, начальник Головного управління освіти, науки та інформаційно-аналітичного забезпечення МОЗ України.

Т.І. Чернишенко, заступник начальника Головного управління освіти, науки та інформаційно-аналітичного забезпечення МОЗ України.

В.В. Лойко, декан медсестринського факультету, завідувачка кафедри сестринської справи ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», професор.

Поиск по сайту: