Історія розвитку медсестринської справи в Україні (організація шпиталів у Запорізькій Січі, догляд за хворими і пораненими в монастирях)

- Міжнародне визнання діяльності Ф. Найтінгейл (1820—1910). Товариство Червоного Хреста, його значення в створенні шкіл сестер милосердя.

Виникнення пов’язано з прийняттям християнства, при монастирях створювались лікарні, подорожні доми, які поєднували функції готелю, лікарні та амбулаторії для мандрівників, що направлялися до святих місць та потребували медичної допомоги. В Х ст. Княгиня Ольга організувала лікарню, де доглядали за хворими жінки.

В 1051р. Св. Антоній привіз до Києво-Печерської Лаври з Візантії медичні знання, літературу, організував допомогу хворим, готував ліки.

За часів середньовіччя в Україні не було навчальних медичних закладів. Мистецтво лікувати і доглядати за хворими передавалась від батьків дітям, або на зразок ремісничого учнівства при монастирях.

Починаючи з Середньовіччя і до початку ІІ половини ХVІІІ в Україні лікували населення переважно цирульники. Вони надавали термінову хірургічну допомогу, видаляли зуби, ставили п’явки, банки. Цирульники були попередниками фельдшерів, які з’явилися наприкінці XVIII — на початку XIX ст. спочатку як помічники лікаря. Вони надавали допомогу жителям міст і брали участь у військових походах та козацьких битвах. Цехи цирульників були у Львові (засновані у 1512 році), при Київському магістраті, в Кам’янці-Подільському та інших містах. У цехах цирульників проводилось навчання учнів.

У кінці XVIII ст. Київський військовий шпиталь почав приймати хлопчиків віком від 13 до 16 років для підготовки помічників, а згодом фельдшерів для самостійної роботи. Із 30-х років XIX ст. допоміжних медичних працівників офіційно стали називати фельдшерами. Багато цирульників подавали прохання на перейменування їх у фельдшери.

В Запорізькій Сечі для боротьби з епідеміями холери, дизентерії намагалися не використовувати сиру воду, застосовували для знезараження вугілля, в спеку не вживали жиру. Рани присипали попелом, пухом з комишу, в кисетах носили порошок з трав, які мають антисептичні властивості.

Георгій Дрогобич (ХVІ ст.) – доктор філософії та медицини, викладав в Краківському університеті, опублікував 1 в історії України книгу з астрономії та частково медицини.

Шпиталі створювались при братствах: Київському, Львівському.

Від 22 грудня 1772р. за призначенням імператриці Австрії Марії Терезії медициною опікувався на Галичині Андрій Крупинський. Він створив систему медичної служби 1 жовтня 1773р., відкрив Львівський акушерський колегіум, що ознаменував як зародження середньої медичної освіти за західноукраїнських землях.

Перша школа медичних сестер була створена у 1895 році при загальній лікарні у Львові. Вона була організована і фінансувалась крайовим відділом здоров’я спільно з товариством Червоного Хреста.

У 1775 році сенат видав наказ про створення у Києві урядового шпиталю. У 1792 році в місті був відкритий військовий шпиталь. З 1786 року при Кирилівському монастирі почав діяти будинок для інвалідів.

У 1831 р. у Харкові була відкрита перша фельдшерська школа в Україні. У 1842 р. у Києві на базі Кирилівської лікарні почала працювати друга фельдшерська школа.

У другій половині XIX ст. фельдшерські школи були відкриті в Полтаві, Чернігові, Одесі, Житомирі.

Під час Кримської війни (1853р.) Пирогов М. прийняв пропозицію щодо залучення загонів сестер милосердя, які надавали допомогу на полі бою. У 1870 році в Києві відкрито військову фельдшерську школу, а в 1877 році — курси медичних сестер.

Радянський уряд приділяв значну увагу розширенню медичних закладів та розвитку професійної підготовки медичних працівників.

У світі:

У 1860р. прийняли учнів до школи м/с при лікарні Святого Панаса у Лондоні, Відкриту Ф. Найтінгейл (була сестрою милосердя, видала 147 друкованих праць). Ця школа стала моделлю підготовки управлінської та педагогічної ланок сестринської справи, професія медичної сестри отримала своє визнання у світі. 12 травня – День м/с.

Головна заслуга ФлоренсНайтінгейл полягає в ство­ренні філософських основ медсестринської професії, що забезпечило можливість виникнення і еволюцію сучасних теорій.Вона ставилася до сестринської діяль­ності як до високого мистецтва, релігійного покликан­ня, і вважала, що відгукнутися на нього з здатна лише жінка.

У своїх працях вона наголошувала на тому, що потрібно лікувати людину, а не хворобу. Хоча хворій людині і відводилося центральне місце в процесі догляду, їй надавалася пасивна роль; догляд зосереджувався на трансформації оточення людини, тобто на створенні оптималь­них умов для відновлення та збереження здоров'я пацієнта.

В Америці на початку XX ст. у лікарнях почали впроваджувати принципи санітарії, введені Ф. Найтінгейл, з метою очищення брудних, переповнених тар­ганами, тодішніх лікарень.