Мистецтво спілкування в медсестринстві

Складові елементи спілкування:

1) відправник – людина, яка хоче передати інформацію;

2) повідомлення – інформація, що посилається цією людиною;

3) канал спілкування – метод відправлення повідомлення:

а) вербальний (усне мовлення)

б) невербальний (міміка, жести, положення тіла)

в) письмовий

4) одержувач – людина, якій посилається повідомлення;

5) підтвердження – метод, за допомогою якого одержувач дає звістку відправнику, що повідомлення отримане.

Рівні спілкування:

1) внутрішньоособове

2) міжособове без зворотнього зв’язку

3) міжособове зі зворотнім зв’язком.

Умови ефективного спілкування:

І. Відчуття присутності:

1) очі м/с знаходяться на одному рівні з очами пацієнта.

2) підтримувати добрий контакт очима.

3) використовувати положення тіла для прояву інтересу до того, що говорить пацієнт.

4) періодично хитати головою в знак згоди.

ІІ. Вміння слухати – це активне, свідоме зусилля для використання відчуття присутності, а не пусте пасивне сприйняття; потрібна чутливість, розуміння, утримання від будь-яких суджень про іншу людину.

Принципи вміння слухати:

1) перестаньте говорити;

2) усуньте фактори, що відволікають увагу;

3) дивіться на людину, яка говорить;

4) старайтесь вловити основну ідею;

5) вслухайтесь, як подається суть;

6) відділяйте людину від ідеї;

7) старайтесь розпізнати, про що людині хоче говорити;

8) відділіть емоції від реакції;

9) будьте обережне з інтерпретаціями, старайтесь зрозуміти факти;

10) проявляйте до пацієнта повагу, інтерес і турботу, співпереживайте, старайтесь щиро зрозуміти вчинки іншої людини.

ІІІ. Вміння сприймати:

ґрунтується на повазі до сприйняття світу, яке властиве іншій людині, розумінні її точки зору.

IV. Вміння проявляти турботу.

V. Розкриватись самому.

VІ. Співпереживати.

VІІ. Бути щирим – чесно ділитись своїми думками, відчуттями, досвідом.

VІІІ. Поважати іншу людину.

Умови ефективного вербального спілкування:

1) Говоріть доступною мовою.

2) Не зловживайте медичними термінами.

3) Виберіть темп мови, доступний для пацієнта.

4) Правильно виберіть час для спілкування.

5) Слідкуйте за інтонацією голосу.

6) Вибирайте необхідну голосність, тембр голосу.

7) Давайте тільки чіткі інструкції.

8) Не використовуйте натеки та підтексти.

9) Вчіть хворого тому, що його рішення повинні бути усвідомленими.

10) Не бійтесь повторитись, якщо відчуваєте, що хворий вас не зрозумів.

11) Впевніться, що у пацієнта не н залишилось невирішених проблем.

Чого необхідно уникати, спілкуючись з пацієнтом:

1. Ображати почуття та принижувати гідність пацієнта;

2. Давати нездійснені обіцянки;

3. Спекулювати на проблемах пацієнта;

4. Сперечатись, примушувати або чинити тиск на пацієнта;

5. Брати участь у обговоренні іншого медичного персоналу;

6. Приєднуватися до нападів пацієнта на родичів, друзів, сусідів;

7. Спонукати до дискусій на політичну, національну або релігійну тематику;

8. Втручатися без дозволу в особисті та фінансові справи пацієнта.

Складні теми для розмови:

1) статеве життя

2) злоякісні новоутворення

3) психічні хвороби

4) безпліддя

5) небажана вагітність

6) аборт

Види питань:

1) Загальні (Як справи?) – сприяють самовираженню пацієнта; важко контролювати відхилення від питання, обмежити говірких пацієнта; важко контролювати відхилення від питання, обмежити говірких пацієнтів.

2) Конкретні (П.І.Б? Адреса?) – дозволяють швидко зібрати конкретну, точну інформацію; обмежують самовираження.

3) Навідні (Ви кинете курити, чи не так?) наштовхують пацієнта на відповідь, яка відповідає вашій думці; обмежують самовираження, можуть викликати гнів.

4) Пробні (останнім часом болі у шлунку посилились?) – досліджують тему, яку м/с вважає головною, дають конкретну інформацію; можуть страшити пацієнта, викликати гнів.

5) Множинні (Як Ви справляєтесь самі з роботою, дітьми, ходите в магазин без допомоги чоловіка) – демонструють ентузіазм, інтерес; призводять до зніяковіння, бо пацієнт не знає, на яке питання відповідати.

6) Відкриті – розгорнута відповідь.

7) Закриті – відповідь «так», «ні».

Умови ефективного письмового спілкування:

1) пишіть акуратно

2) вибирайте правильний розмір і колір букв

3) малюйте малюнки

4) вибирайте прості слова

5) будьте точними

6) будьте уважні

7) пишіть грамотно

8) підписуйте повідомлення

9) перевіряйте ваше повідомлення

Аспекти немовного спілкування:

1.Зовнішній вигляд: охайний одяг, взуття, зачесане волосся, доглянуті руки.

2.Вираз обличчя.

3.Дотик.

4.Положення і рухи тіла.

Відстань між співрозмовниками і особистий простір:

1) Надінтимна зона – 15 см, проникають люди тільки за допомогою контакту.

2) Інтимна – 15-46 см, людина охороняє як свою власність, дозволяється проникати тільки особам, які знаходяться в тісному емоційному контакті з ними (діти, батьки, подружжя, близькі родичі, друзі).

3) Особиста – 46 см – 1,2 м – відстань яка розділяє глядачів в кінозалах, на стадіонах, людей на офіційних прийомах, дружніх вечірках.

4) Соціальна – 1,2 м – 3,6 м – відстань від сторонніх людей.

5) Суспільна – більше 3,6 м – відстань від великої групи людей (аудиторії)

Спілкування з пацієнтами з порушенням зору: важлива враховувати питання безпеки і проблем спілкування пацієнта. Щоб не налякати пацієнта, перед тим, як увійти до кімнати, постукайте в двері, або дайте йому знати, що ви наближаєтесь до нього. Стійте там, де він може вас побачити або відчути, зверніться по імені, і по батькові. Особисті речі пацієнта повинні лежати на певних місцях.

Спілкування з пацієнтами з порушенням слуху: для привернення уваги пацієнта доторкніться до його руки або плеча. Підходьте до пацієнта спереду і ставайте перед його очима. Використовуйте міміку, жести, рухи тіла, говоріть голосно. Говоріть короткими реченнями, повільно і зрозуміло, щоб пацієнт зміг прочитати по губах. Попросіть пацієнта повторити важливу інформацію. Запропонуйте користуватися слуховим апаратом.

Спілкування по телефону: назвіть себе, заклад, посаду. Будьте ввічливими, говоріть чітко і повільно. Передавайте і приймайте повідомлення уважно, запишіть його, поставте час і дату прийому повідомлення, підпишіться.

Психологічна класифікація пацієнтів

1) Тривожний – завжди хвилюється, підвищена тривожність; у поводжені з м/с боязкі, покірні, невпевнені в собі, м.б.соматизація страху (непритомність).

2) Підозрілий – поведінка відрізняється настороженістю і підозрілістю стосовно мед. персоналу і лікування в цілому.

3) Демонстративний – намагається справити враження на оточуючих, відчуває постійну потребу у визнанні, насолоджується своїми стражданнями, вимагає до себе підвищеної уваги, перебільшує свої скарги.

4) Депресивний – подавлений, ізольований від оточуючих, відмовляється від розмови з іншими пацієнтами та персоналом, настроєний песимістично, бо загубив віру в успіх лікування.

5) Іпохондричний – надмірно уважний до свого здоров’я, цікавиться аналізами, не обґрунтовано припускає наявність в себе різних захворювань, читає спеціальну літературу.

Поведінкові реакції пацієнтів:

1) Впевнені індивіди – не допускають гніву, чітко виражають свої почуття, вираз обличчя приємний, добрий зоровий контакт, розслаблене положення тіла, упевнені в собі, жести відповідають моменту.

2) Агресивні – ігнорують права інших, в силовій манері тисне на інших, приховуючи власну невпевненість, вразливість; говорять голосно, напружені, сердитий пильний погляд, стараються домінувати над іншими, жести різкі, стрімкі.

3) Пасивні – говорять м’яко, вираз нервовий, очі опущені вниз, незручне зігнуте положення тіла, голос часто тремтить, жести знервовані, стурбовані, прагнуть завжди виправдатись, підкоритись іншому.

Моделі взаємовідносин медичних працівників і пацієнтів.

1) батьківська – медичний персонал ставиться до пацієнтів, як батьки ставляться до своїх дітей: самі визначають у чому полягає благо пацієнта, приймають важливі рішення, беруть відповідальність на себе.

2) інженерна – мед персонал зводить свою роль до того, щоб виявляти і відновлювати якість функції, усувати злами в організмі, спілкування з пацієнтами ігнорується (рентгенологічний кабінет, функціональної діагностики, реанімаційне відділення).

3) колегіальна – повна взаємна довіра мед персоналу і пацієнтів.

4) контрактна – юридично оформлений договір із пацієнтом.

Типи м/с:

1) Сестра-рутинер – механічно виконує свої обов’язки, скрупульозна, технічно кваліфікована, акуратна. Не вкладає в свою роботу психологічного змісту, позбавлена співчуття, співпереживання.

2) Сестра-гренадер – рішуча, безкомпромісна, наполеглива, миттєво реагує на порушення «дисципліни», може бути груба і агресивна з хворими.

3) Сестра материнського типу – турботлива, співпереживає хворим.

4) Сестра-експерт – вузький спеціаліст, може бути фанатом своєї вузької діяльності, нічим більше не цікавляться.

5) «Нервова сестра» - емоційно не стійка, запальна, дратівлива, схильна до обговорення особистих проблем на роботі.

6) Сестра, яка грає завчену роль – поведінка відрізняється неприродністю, не сформувала фахової приналежності.

Поиск по сайту: