АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ДЕРЖАВНІ ТА ПОЛІТИЧНІ ДІЯЧІ ПЕРІОДУ

Читайте также:
  1. Архітектура Стародавньої Греції Гомерівського періоду
  2. Воєнно-політичні події 1649—1653 pp. Національно-визвольні війни
  3. Вопрос № 12 Політичні ідеї класичної німецької філософії(І. Кант, Гегель)
  4. Вопрос № 5 Політичні ідеї Нового часу
  5. Геополітичні концепції
  6. Геополітичні передумови стійкого розвитку регіонів України
  7. Державний кредит та державні запозичення, їх класифікація
  8. Державні запозичення можуть здійснюватись тільки тоді, коли вичерпані інші джерела формування доходів держави або коли доцільно обмежити рівень оподаткування.
  9. ДЕРЖАВНІ НОРМАТИВНІ АКТИ ПРО ОХОРОНУ ПРАЩ
  10. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ
  11. Економічні, політичні, соціальні та духовно-культурні засади конституційного ладу

Андрієвський Опанас Михайлович (1878-1955) - український державний і політичний діяч, мировий суддя, адвокат. З грудня 1917 року - член Української партії соціалістів-самостійників. 14 листопада 1918 року разом з В. Винниченком, Ф. Швецем, С. Петлюрою, А. Макаренком увійшов до складу Директорії Української Народної Республіки. Відстоював ідею безкомпромісної боротьби проти більшовиків і укладення союзу з Антантою. Згодом вийшов зі складу Директорії, а після поразки української національно-визвольної революції емігрував до Чехословаччини. Був професором Українського вільного університету в Празі. Помер і похований в Австрії.

Антонов - Овсієнко Володимир Олександрович (І883-1938) - радянський військовий діяч, дипломат.З 1903 року член РСДРП. З листопада 1917 року член комітету у військовим і морських справах Раднаркому. Брав участь у розробці плану воєнних дій проти Української Народної Республіки. Навесні 19І8 року був членом Народного Секретаріату та верховним головнокомандуючим військами Радянської України. У січні-червні 1919 року командувач Українським фронтом. У 1922-1924роки начальник політуправління Реввійськради. Розстріляний НКВС СРСР.

Винниченко Володимир Кирилович (І880-1951) - відомий український громадсько-політичний діяч, визначний письменник. Ще зі студентських років брав участь в українському національному русі. Член київської Громади. Один із засновників Революційної партії. Брав участь у створенні Української соціал - демократичної робітничої партії, редагував її друкований орган газету „ Боротьба." Як один з лідерів УСРДП у 1917 -1919 роки відігравав помітну роль в українському національно-визвольному русі. З березня 1917 року заступник голови Української Центральної Ради, згодом - заступник голови Малої Ради. З череня 1917 року голова першого українського уряду - Генерального Секретаріату УЦР з одночасним виконанням обов'язків генерального секретаря внутрішніх справ. У січні 1918 року очолив Раду Народних Міністрів УНР і міністерство внутрішніх справ. Очолював Український національний союз і був одним і організаторів і керівників повстання проти гетьмана П.Скоропадського. 14 грудня 1918 року був обраний головою Директорії, але в лютому 1919 р вийшов з її складу. Емігрував. Після перемоги більшовиків вів з ними переговори про повернення в Україну і брав участь у роботі більшовицького уряду. Живучи у Відні, гостро критикував національну політику більшовицького уряду. Автор численних оповідань, новел, романів, кіносценаріїв, спогадів.

Грушевський Михайло Сергійович (1866-1934) - визначний український історик, археолог, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, організатор української науки, видатний громадсько-політичний і державний діяч. Активну науково-організаційну діяльність розпочав у Науковому товаристві ім. Шевченка, з 1897 по 1913 рік був його головою, створив Львівську наукову школу істориків України. Після революції 1905- 1907 років переїхав до Києва, де продовжив наукову діяльність. Суспільно-політичну і громадську діяльність розпочав у Галичині. Один з засновників Української національно-демократичної партії (1899).В Петербурзі в 1906 році став одним із засновників часопису „ Український вісник"- орган української думської громади. Один із засновників українського позапартійного об 'єднання - Товариство українських поступовців. Відстоював принципи конституційного парламентаризму і автономії України.

З березня 1917 до кінця квітня 1917 року - голова і незмінний лідер Української Центральної Ради. На останньому засіданні ЦР був обраний Президентом УНР. Після державного перевороту II. Скоропадського перейшов на нелегальне становище і відійшов від активної політичної діяльності. Займався науковою діяльністю. Після повернення (1924) до УСРР працював академіком ВУАН, з 1929 року академіком АН СРСР. Автор понад 1800 наукових праць, серед яких,,(Очерк истории украинского народа" (1904), „ Ілюстрована історія України" (1911), „ Украииский народ в его прошлом и настоящем" (1914), „ Історія України -Руси ", „ Історія української літератури".

Макаренко Андрій Гаврилович (1886-1963) - український політичний діяч. У 1917 році один із організаторів діяльності українських залізниць, голова Спілки залізничників.У період Гетьманату директор департаменту міністерства - залізниць. З 14 листопада 1918 року - член Директорії УНР. Після поразки української революції емігрував. Жив у Німеччині, США.

Махно Нестор Іванович (1888-1934) - український повстанський отаман, один із лідерів анархістського руху в Україні у 1917-1921 роках. З 1906 року член анархістської організації "Спілка бідних хліборобів", що виникла і діяла на Катеринославщині. Помер в еміграції.

Петлюра Симон Васильович (1879-1926) - відомий український громадсько-політичний і державний діяч. Походив з родин козаків та священників. За революційні переконання був виключений ї Полтавської духовної семінарії, і 1900 року - член Революційної української партії. Після розпаду РУП у 1905 році став членом Української соціал - демократичної робітничої партії (УСДРП).У роки Першої світової війни працював у союзі земств і міст, обіймав посаду голови Українського військового комітету Західного фронту. Один з провідних діячів Української національно - демократичної революції 1917-1920 років, член Української Центральної Ради (голова Українського військового генерального комітету, Генеральний секретар військових справ). За часів П. Скоропадського очолював Київське губернське земство і Всеукраїнський союз земств. 14 листопада 1918 року обраний до складу Директорії. З лютого 1919 р очолив Директорію. У квітні 1920 року підписав у Варшаві антибільшовицький договір з польським урядом Ю. Пілсудського. Після поразки української революції емігрував до Франції, де організував видання українського тижневика "Тризуб". Був убитий Більшовицьким агентом.

Пілсудський Юзеф (1867-1935) - польський політичний, військовий та державний діяч, маршал. Член польської соціалістичної партії. Навчався на медичному факультеті Харківського університету (за участь у студентських політичних виступах був виключений), потім - у Віденському університеті. У листопаді 1918 року обійняв посаду тимчасового керівника Польської Держави. Проводив агресивну політику щодо ЗУНР. У 1920 році підтримав С. Петлюру в його боротьбі проти більшовиків, уклавши з ним Варшавський договір. У квітні 1920 року став маршалом Польщі. Вів польсько-радянську війну в 1920 році. Підписав Ризький мирний договір 1921 року. У 1930 році був ініціатором жорстоких агресивних акцій проти українського населення, спрямованих на придушення українського національно - визвольного руху.

Скоропадський Павло Петрович (1873-1945) - український державний і політичний діяч, воєначальник, гетьман України (1918). Нащадок старовинного козацького роду. Професійний військовий, генерал царської армії, учасник російсько-японської та Першої світової війни, командував корпусом. Улітку 1917 року став на чолі І Українського корпусу. 29 квітня при підтримці німецької армії здійснив державний переворот. Протягом 7,5 місяця очолював Українську державу. Усунений від влади в результаті повстання, очолюваного Директорією. В еміграції жив у Німеччині. Загинув у кінці квітня 1945 року під час бомбардувального нальоту союзної авіації.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)