Стародавня грецька філософія

Період становлення. Перші елементи філософського мислення проявилися вже в творах давньогрецьких істориків - Гомера, Геродота, Гесіоіда і Фукідіда. Ними ставилися і піддавалися осмислення питання про походження світу і його розвитку, про людину та її долю, розвитку суспільства в часі.

Найпершою філософською школою Стародавньої Греції прийнято вважати Мілетскут. У якій найчастіше звучало ім'я мудреця Фалеса, який зазвичай визнається першим давньогрецьким філософом. На першому місці стояло питання про пошук гармонії в цьому світі. Це була нутурфілософія або філософія природи.

Фалес виходив з припущення про те, що все існуюче в світі виникло з води. `Всі з води і все в воду`, так звучав основою теза філософа. Вода у філософській концепції Фалеса є як б основоположним принципом. Фалес був відомий також і як географ, астроном, математик.

У число мілесткіх філософів входив також Анаксимандр, учень і послідовник Фалеса, автор філософської прози. Він ставив і вирішував питання про основі світу. Апейрон був як щось безмежне й вічне. Він не знає старості, безсмертний і незнищенний, завжди активний і перебуває в русі. Апейрон виділяє з себе протилежності - вологе і сухе, холодне і тепле. Їх комбінації дають у підсумку землю (сухе і холодне), воду (вологе і холодне), повітря (вологе й гаряче) і вогонь (сухе і гаряче). Він вважав, що життя зародилося на кордоні моря і суші з мулу під впливом небесного вогню.

Послідовником Анаксимандра був третій відомий представник Мілетськой школи - Анаксимен, філософ, астроном і метролог. Початком всього сущого він вважав повітря. При розрядженні повітря стає спочатку вогнем а потім ефіром, а Згущаючи, - вітром, хмарами і водою, землею і каменем. На думку Анаксимена, душа людини теж складається з повітря.

У рамках ранньої грецької філософії помітну роль відігравала школа, пов'язана з ім'ям Геракліта з Ефеса. Він пов'язував все суще з вогнем, який розглядався як найбільш мінливе із всіх стихій світу - води, землі та інших. Світ був, є і завжди буде представляти з себе живий вогонь. Для грецького філософа вогонь не тільки джерело, а й символ динамічності і незавершеності всього сущого. Вогонь розумна моральна сила.

Душа людини також вогненна, суха (вогняна) душа - наймудріша і найкраща. Геракліт висунув також ідею Логосу. У його розумінні логос - це якийсь об'єктивний і незнищенний закон світобудови. Бути мудрим - означає жити за Логосу.

Геракліт у простій формі виклав основи діалектики як вчення про розвиток всього сущого. Він думав що все в цьому світі взаємопов'язано, і це робить світ гармонійним. По-друге, все в світобудові суперечливо. Зіткнення і боротьба цих начал є головним законом світобудови. По-третє, всі мінливе, навіть сонце кожен день світить по новому. Навколишній світ це річка в яку неможливо увійти двічі. Логос відкриває свої таємниці лише тим, хто вміє міркувати про нього.

Піфагор заснував власну філософську школу. Він поставив питання про числовий структурі світобудови. Піфагор учив, що основою світу є число: `Число володіє речами`. Особливу роль піфагорійці відводили одиниці, двійці, трійці і четвірці. Сума цих чисел дає число `десять`, яке філософи вважалиідеальним.

Поиск по сайту: