Українська філософія. Загальні особливості української філософії

Коріння філософії України сягає у сиву давнину Київської Русі. Визначення джерел філософії обґрунтовується дослідниками. Правда, ще в першій половині XIX ст. архімандрит Гавриїл запропонував вважати початок історії філософії Росії, України не в XVIII, а в XI — XII ст., відмітивши практичність стародавньоруської мудрості, її тяжіння до художнього відображення ідей. Отже, філософія має не лише наукову, але й духовно-практичну форму — національні традиції, характер, світогляд. Проте в умовах панування Просвітництва утверджувалося розуміння філософії як тільки наукового знання, духовно-практична ж форма філософії заперечувалася. Це заважало визначенню справжнього характеру, початку і періодизації української філософії, її національних особливостей, традицій. Досліджуючи розвиток філософської думки в Україні в культурі від Київської Русі до сучасності, історики розкривають її особливості, самобутність, національні традиції, підкреслюючи, що історія філософії може об'єктивно виглядати лише як складова історії національної культури, як історія способу усвідомлення змістовних життєвих проблем: життя і смерті людини, суті людини та її ставлення до навколишнього світу, свободи та необхідності, добра і зла тощо.

В історію філософії як науки входять, по-перше, дослідження історії філософської думки в Україні як невід'ємної складової частини світової культури. Функціонування філософських ідей створює ґрунт філософського світогляду тієї культури, що об'єднує людей, які живуть в Україні і формують її народ. По-друге, історія філософії в Україні охоплює філософські проблеми і теорії, сформовані саме філософами — вихідцями з України і віддалені від суто українських національно-культурних проблем. Нарешті, до історії філософії в Україні входять дослідження її специфіки, національних особливостей, традицій. В історії філософії України виділяються періоди: по-перше, період становлення і розвитку філософської думки в Київській Русі; по-друге, період філософії українського Ренесансу; по-третє, період Просвітництва і розвитку філософії в Києво-Могилянській академії; по-четверте, період розвитку філософії доромантизму (XVIII — початок XIX ст.); по-п'яте, період українського романтизму (від Гоголя до Юркевича), а також період, коли паралельно з романтизмом виникає філософія позитивізму та раціоналізму (університетська філософія Йоганна Шада, Олександра Потебні, Володимира Вернадського, Михайла Драгоманова, Івана Франка); по-шосте, період формування філософських ідей у лоні модернізму XX ст. і філософія української діаспори. Та ряд філософів у розвитку і становленні філософії в Україні виділяють три періоди: по-перше, період докласичної філософії, що охоплює історію української філософії від Київської Русі до Просвітництва, включаючи розвиток філософії в Києво-Могилянській академії; по-друге, класичний період — від філософії Григорія Сковороди до університетської філософії кінця XIX ст.; по-третє, період новітньої української філософії XX ст., включаючи філософію української діаспори. Причому особливістю періоду вважається екзистенціально-романтичний характер філософії.

Своєрідність кожного з періодів історії філософії полягає в тому, що перший період історії філософії в Україні охоплює існування Київської Русі. Тоді філософія ще не виділилась у самостійну сферу теоретичного осмислення світу. Це практична філософія, що становила невід'ємну частину культури X — XI ст. Основна її проблема: Людина — Бог. Другий період історії філософії в Україні охоплює XVI — XVIII ст. і зв'язаний з діяльністю братств, Острозького культурно-освітнього центру і Києво-Могилянської академії — період культури українського бароко, що зумовила виділення характерних рис філософії в Україні. У її центрі проблема: Людина — Всесвіт. Формується професійна філософія як специфічна сфера теоретичного мислення. її вершина — філософія Григорія Сковороди. Третій період — XIX — перша третина XX ст. — філософія культури романтизму з основною проблемою: Людина Нація, включає професійно-філософське знання (Памфіл Юркевич) і непрофесійну філософію, поєднану з художньою літературою. Виникнувши на сході України, у Харкові, філософія поширюється на захід до Києва та Львова. Три типи української культури: греко-слов'янський, бароко та романтизм — зумовили своєрідність окремих періодів історії філософії в Україні. Погоджуючись з такою концепцією періодизації історії філософії в Україні, мабуть, варто доповнити її четвертим періодом — від 30-х років XX ст. до початку XXI ст. Це філософія в Україні радянського та післярадянського періодів. При всій спільності з особливостями філософії інших народів філософія в Україні має, власне, свої національно-ментальні особливості: характер мислення, висунення та обґрунтування проблем, найважливішою з яких є проблема індивідуальності історичного процесу, народження культури незалежної України і формування сучасної філософії.

Історія праслов'ян та слов'ян сповнена сутичками з різними племенами, які проникали на їх територію: гуни, готи, тюркські болгари, авари та ін. На слов'янській території перехрещувались культури Сходу, Півдня, Заходу. На духовне життя слов'ян І ст. н. е. особливо значний вплив справили греки, поселення яких засновані у Північному Причорномор'ї в VII ст. до н. е. і розпались у III ст. н. е. Тисячолітній період античної цивілізації у Північному Причорномор'ї глибоко відбився на суспільному укладі та світогляді багатьох поколінь сусідніх з греками племен, мав безпосередній вплив на розвиток економіки, політики, культури. Прогресивна роль античних північно-чорноморських міст полягала в тому, що тривалий період слов'янські племена постійно спілкувалися з найпередовішою тоді античною культурою: літературою, театром, живописом, архітектурою, філософією, релігією. Античні традиції, влившись до візантійської та болгарської культур, досягли Київської Русі. Та на слов'янську культуру вплив античної, візантійської та інших культур не абсолютний. Слов'янство, переплавивши впливи, створювало і розвивало нову оригінальну культуру, що стала основою культури Київської Русі. Здатність філософської культури Київської Русі творчо синтезувати різні ідеї світової філософської думки, її «всесвітня відкритість» є однією з її особливостей. 

Поиск по сайту: