Вчення Платона

 Платон — син афінського громадянина. Справжнє ім'я Платона — Арістокл. За юних літ Платон — дуже красивий, фізично розвинений, здобував перемоги на олімпійських іграх. Звідси прізвисько Платон, тобто широкоплечий. Та Платон відомий не тільки фізичною силою, але й знаннями, літературними здібностями. Після смерті Сократа, в саду, присвяченому напівбогу Академу, Платон засновує філософську школу — Академію, що стає центром античного ідеалізму. Платон залишив велику філософську спадщину.

У чому ж суть філософської концепції Платона? За переконаннями Платон — об'єктивний ідеаліст. Навколишній матеріальний світ, на думку Платона, є лише тінню і утворений від світу ідей, тобто матеріальний світ вторинний. Усі явища і речі матеріального світу виникають і гинуть (і тому не можуть стати справжніми або сущими), а ідеї є незмінними, нерухомими та вічними. Багато уваги Платон приділяє і питанню класифікації ідей. Вище аніж усі ідеї, на думку Платона, стоять ідеї краси і добра.

Творчість визначного філософа Стародавньої Греції Платона велика і різноманітна. Соціально-політичні проблеми найповніше вирішуються в працях «Політика», «Держава», «Закони». Держава забезпечує задовольняння природних потреб людей, і тому в сучасній державі люди діляться на верстви, спільності, групи відповідно особливостям їх душі. Існують і різні недосконалі, правильні і неправильні форми державного ладу. Правильними формами державного ладу Платон вважає монархію і аристократію тому, що законні, і їх діяльність спрямована на досягнення у суспільстві благ та злагоди. Неправильні форми політичного устрою держави: тімократія (панування честолюбців і користолюбців, що прагнуть до наживи і збагачення), олігархія (панування купки багатіїв — марнотратців, злодіїв, майстрів темних справ, здатних на злочини заради користі людей, які не займаються своїми справами), демократія — влада більшості, що може бути законною і незаконною, якщо демос — народ — силою захопить владу, а тиранія — влада однієї особи над усіма. Тиран приходить до влади на хвилі лицемірного популізму: всім посміхається, всіх обіймає, звільняє від боргів, роздає землю, а трохи пізніше знищує декого з тих, хто виступає проти тирана або засуджує дії.

Платон правильним і неправильним формам державного устрою протиставляє ідеальну державу, що здатна реалізувати основний принцип життя: справедливість та благо (у його розумінні) для кожного члена суспільства. Держава Платона — це ідеалізація афінського кастового устрою. Суть полягає в поділі громадян на три стани: філософів-правителів, стражів і безпосередніх виробників — землеробів та ремісників. Кожний стан має займатися тим, на що здатний, і не втручатися в справи інших станів. Гармонічне ієрархічне поєднання, доповнюючи один одного, діяльність станів на основі внутрішніх якостей кожного з них, створює ідеальний державний устрій. Звичайно ж, залучення філософів до управління ґрунтується, насамперед, на тій основі, що філософи за духовним складом і родом діяльності найбільш далекі від мирських спокус. Суть політичного мистецтва полягає в умінні розумно організувати і вести загальнодержавне суспільне життя.

Поиск по сайту: