До програми навчання Академії входили слов’янська, грецька, польська, латинська мови, граматики цих мов, риторика, діалектика, астрономія, математика, філософія, богослов’я

За короткий час свого існування відіграла значну роль у розвитку науки, освіти й культури України.

П’ятий етап – Києво-Могилянська академія

Києво-Могилянська академія - один з перших за характером ВНЗ України, освітній та науковий центр східнослов’янських народів XVII-XVIII ст. Створений у Києві у 1632 р. шляхом об’єднання школи богоявленського братства (заснованого 1615 р.) та школи при Києво-Печерській лаврі (заснованій 1631 р.). До 1701 р. частіше називалась Києво-братською чи Києво-Могилянською (за іменем одного із засновників та покровителів – Петра Могили) колегією.

Виховала низку наукових, громадських та політичних діячів. Серед них М.Бантиш-Каменський, Симеон Полоцький, Я.Козельський, Г.Сковорода, Є.Славинецький, гетьман України І.Самойлович.

Шостий етап –

Сьомий етап – виникнення класичних університетів періоду нової та новітньої історії.

Розвиток освіти й зокрема вищої в тій частині України, що входила до складу Росії, відбувалася в жорстких умовах абсолютної русифікації. В регіонах, що входили до складу Польщі, Австро-Угорщини та Румунії здійснювалася, відповідно, полонізація, мадяризація, онімечення та румунізація українського населення. Здійснювався суворий нагляд колоніальними властями за діяльністю новостворених вищих шкіл. Це яскраво спостерігається на прикладі Львівського і Чернівецького університетів. За 263 роки перебування України в складі царської Росії (з 1654 по 1917 рр.) український народ втратив колишні високі освітні традиції. В зазначений історичний період спостерігається загальна тенденція: рівень освіченості українського народу систематично падає, а українська школа неухильно переслідується. Через цілеспрямовану політику русифікації сфера її дії постійно звужується аж до повного знищення державних українських навчальних закладів. Це виразно позначилися на історичній долі Києво-Могилянської академії, ліквідованої як світський навчальний заклад у 1817 році.

Українізація періоду 20-х початку зо-х років як реальне історичне явище в житті нашого народу, становлення і розвиток його освіти, зокрема вищої школи як важливого складового елементу національної української ідеї, за всіх численних суперечностей того часу все ж об’єктивно відіграє важливу роль. Українізація сприяла всебічній активізації духовного життя українців, насамперед засобами освіти. Вона викликала ентузіастів українського відродження педагогів і організаторів народної освіти.

Водночас утвердження командно-адміністративної системи в СРСР, а з нею і початок всеохоплюючої русифікації, зокрема і вузів. Згортається підготовка педагогічних кадрів для навчальних закладів національних меншин.

Поиск по сайту: