Поняття педагогічного дослідження

Під педагогічним дослідженням розуміють процес і результат наукової діяльності, спрямовані на одержання нових знань про закономірності процесу навчання і розвитку особистості, про структуру, теорію, методику і технологію організації навчально-виховного процесу, його зміст, принципи, організаційні методи і прийоми [??]. Педагогічні дослідження спрямовуються, передусім, на вивчення предметної діяльності особистості, яка розвивається, як головного джерела її соціального формування й виховання. Діяльність, про яку йде мова, повинна бути особисто орієнтованою, тобто мати своєю кінцевою метою розвиток особистості людини (дошкільника, школяра, студента), залученої до цієї діяльності.

Педагогічні дослідження пояснюють і передбачають факти і явища навчально-виховного процесу або окремих його сторін. Розкриття внутрішніх суперечностей педагогічних явищ, які вивчаються, дослідження шляхів чи засобів їх подолання – одне з головних завдань будь-якого педагогічного дослідження, тому що тільки таке вивчення створює умови для наукового управління складними процесами навчання, виховання й розвитку особистості. Досліднику необхідно завжди шукати причини змін, розвитку того чи іншого педагогічного явища чи процесу, а це можливе лише на шляху розкриття внутрішніх діалектичних суперечностей як рушійної сили цих змін.

Науково-педагогічне дослідження має ґрунтуватися на точно встановлених фактах, які допускають їхню емпіричну перевірку. Воно має спиратися на вже відомі філософські, світоглядні, психологічні чи педагогічні теорії, характеризуватися цілеспрямованістю, систематичністю, взамозв’язком усіх елементів, процедур і методів. Всяке педагогічне дослідження повинно відображати предмет дослідження в його власній внутрішній логіці. В протилежному випадку неможливе справді наукове пізнання педагогічних явищ, закономірностей їх розвитку і функціонування. Тому в кожному дослідженні обов’язковим є застосування такого методу чи такої системи методів дослідження, які б повністю відповідали внутрішній логіці явища чи процесу, що вивчається. Метод дослідження невіддільний від його змісту.

Дослідницька робота починається з вибору об’єктивної галузі дослідження, тобто тієї сфери педагогічної дійсності, в якій нагромадилися важливі проблеми, на розв’язання яких спрямована діяльність дослідника. Це може бути дошкільне виховання, навчальний процес у середній і вищій школі, громадянське і моральне виховання, гуманізація і інформатизація освіти, процес неперервної освіти, профільне навчання тощо. Вибір об’єктивної галузі визначається такими об’єктивними чинниками, як її значущість, наявність нерозв’язаних проблем, новизна і перспективність; і суб’єктивними чинниками: освітою, життєвим досвідом, нахилами, інтересами дослідника, його зв’язком з тим чи іншим напрямом практичної діяльності, науковим колективом, науковим керівником

Вибір об’єктивної галузі вимагає вивчення потреби в оновленні елементів освітньої системи, врахування реальних умов і можливостей. В умовах оновлення всієї освітньо-виховної системи актуальних сфер дослідження дуже багато. Це, передусім, визначання і перевірка нового змісту виховання, це опрацювання нових ефективних технологій і методик навчання і виховання, формування відносин, перехід до нових типів освітньо-виховних установ, перехід до більш ефективних технологій освіти тощо. Особливо гостро для педагогічної теорії і практики є нині проблема формування особистості студента.

Наукові дослідження в галузі педагогіки є специфічним видом пізнавальної діяльності, в ході якої за допомогою різноманітних методів виявляються нові, раніше невідомі сторони, відношення, грані предмету який вивчається. При цьому головним завданням є виявлення внутрішніх зв’язків і відношень, розкриття закономірностей і рушійних сил розвитку педагогічних процесів або явищ.

За своїм характером і змістом дослідження в галузі педагогіки поділяються на фундаментальні, прикладні і розробки.

Фундаментальні дослідження покликані розв’язувати завдання стратегічного характеру. Їхні основні характерні ознаки:

- теоретична актуальність, яка виражається у виявленні закономірностей, принципів або фактів, які мають принципово важливе значення;

- концептуальність;

- історизм;

- критичний аналіз науково неспроможних положень;

- використання методик, які адекватні природі об’єктів дійсності, що пізнаються;

- новизна і наукова достовірність одержаних результатів.

Але головним критерієм фундаментальності дослідження в галузі педагогіки вважається розв’язання перспективного завдання: підготувати розвиток педагогічної науки протягом найближчих 10-15 і більше років, а також зробити теоретичні висновки, які внесуть серйозні зміни в логіку розвитку самої педагогічної науки.

Основними ознаками прикладних досліджень є:

- наближеність їх до актуальних запитів практики;

- порівняна обмеженість вибірки дослідження;

- оперативність у проведенні і впровадженні результатів тощо.

Розв’язуючи оперативні завдання педагогіки прикладні дослідження спираються на дослідження фундаментальні, які озброюють їх загальною орієнтацією в часткових проблемах, теоретичними і логічними знаннями допомагають визначити найбільш раціональну методику дослідження. В свою чергу, прикладні дослідження дають цінний матеріал для фундаментальних досліджень.

До розробок в педагогіці відносяться як правило методичні рекомендації з тих чи інших питань навчання і виховання, інструкції, методичні засоби і посібники. Вони спираються на прикладні дослідження і передовий педагогічний досвід. Характерні особливості розробок: цільові спрямування, конкретність, визначеність і відносно невеликий обсяг. Так, рекомендації, детермінуючи діяльність педагогів і учнів, в той же час надають їм можливості для творчості.

Варто спеціально відмітити такий вид науково-педагогічного дослідження як вивчення, узагальнення і впровадження в практику передового досвіду навчання і виховання. Таке дослідження корисне на етапі емпіричного опису, якщо дослідник чітко розуміє, що це лише перший крок у вивченні проблеми (емпіричний опис).

Після завершення дослідження та апробації, його результати, а в певній мірі і хід дослідження, повинні бути оформленні у вигляді відповідної наукової праці (дисертації, монографії) або різних наукових чи методичних публікацій (методичні посібники, брошури, статті, наукові повідомлення, тези, реферати тощо).

Розглянемо особливості різних видів оформлення результатів дослідження.

Дисертація – наукова праця, підготовлена до привселюдного захисту в раді ВНЗ або науково-дослідної установи з метою одержання вченого ступення.

В Україні захищають дисертації на здобуття вченого ступення кандидата або доктора наук і магістерські роботи.

Магістерська дисертація (робота) – особливий різновид наукового дослідження: випускна кваліфікаційна робота, яка є самостійним науковим дослідженням, виконаним під керівництвом наукового керівника і належить до розгляду навчально-дослідних праць. В її основі моделювання вже відомих рішень. Науковий рівень магістерської дисертації має відповідати програмі навчання. Захист магістерської дисертації і складання випускних іспитів у ВНЗ, що мають державну акредитацію, відбувається публічно на засіданні Державної екзаменаційної комісії.

Кандидатська дисертація – це наукова кваліфікаційна робота, в якій міститься розв’язання завдання, котре має суттєве значення для відповідної галузі знань, або викладено обґрунтовані технічні, економічні чи технологічні напрацювання, які забезпечують розв’язання прикладних завдань. Кандидатська дисертація має бути самостійною дослідницькою роботою, яка містить теоретичне узагальнення й розв’язання значної наукової проблеми, значущий внесок у науку та практику. Кандидатська дисертація може бути подана до захисту у формі опублікованого високоякісного підручника, що є самостійною науковою або науково-методичною роботою здобувача. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук має містити нові наукові й практичні висновки й рекомендації, свідчити про здатність здобувача до самостійного наукового дослідження, глибокі теоретичні знання в галузі даної дисципліни й спеціальні знання з питань дослідження. Здобувач наукового ступеня кандидата педагогічних наук можуть бути особи з вищою професійною освітою.

Докторська дисертація є кваліфікаційною науковою працею на здобуття наукового ступеня доктора наук, де автор розробив теоретичне положення, сукупність яких можна кваліфікувати як нове значне досягнення в розвитку відповідного наукового напряму; розв’язав суттєву наукову проблему, котра має важливе соціально-культурне, народногосподарське або політичне значення; запропонував науково обґрунтовані, технологічні, економічні, технологічні рішення, впровадження яких сприяє прискоренню науково-технічного прогресу.

Докторська дисертація з педагогічних наук – самостійне експериментальне чи теоретичне дослідження значних і важливих питань теорії або історії педагогіки, методів навчання, з глибокими науковими узагальненнями й розв’язаннями конкретних педагогічних проблем. Здобувачами наукового ступеня доктора наук можуть бути особи, котрі мають учений ступінь кандидата наук. До захисту допускаються дисертації, опубліковані у вигляді монографії та ряду статей.

Поиск по сайту: