АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Загальнодидактичні принципи теорії навчання у вищій школі

Читайте также:
  1. II. Методологічні засади, підходи, принципи, критерії формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді
  2. А. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ
  3. Адаптивна система навчання з використанням інформаційних технологій.
  4. Антикорупційні принципи
  5. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  6. Б. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА
  7. БИЛЕТ 5-6Поняття про організаційні форми навчання. Класифікація форм навчання природознавству.Класифік норм навч.природозн.
  8. Бюджетна система та принципи міжбюджетних відносин
  9. Вибір системи виробничого навчання
  10. Вибори, виборче право, принципи виборчого права України
  11. Визнання , теорії та критерії держав
  12. Визначення категорії «технологія навчання». Технологія та методи навчання

На основі аналізу завдань всіх типів і рівнів вибудовується модель діяльності спеціаліста і його підготовки при умові урахування основних дидактичних принципів, які визначають обґрунтування всіх дій з організації і проведення навчального процесу. С.Архангельський в якості відправної платформи теорії навчання у вищій школі виділяє такі загальнодидактичні принципи.

Принцип науковості розкриває нерозривний зв’язок розвитку об’єктивного світу і процесу його відображення у наукових концепціях і теоріях, обґрунтовує наукоємність навчальних дисциплін, встановлює зв’язки з основними напрямами соціально-економічного розвитку. На основі даного принципу при засвоєнні студентами професійної інформації відбувається встановлення зв’язків з науковою прогностикою і систематична переоцінка наукових накопичень, оскільки вища кваліфікація спеціаліста визначається знаннями того, як відбувався розвиток науки в минулому, які її характерні особливості на сьогодні і своєрідним передбаченням логіки еволюції тієї чи іншої наукової сфери в контексті майбутнього розвитку людської цивілізації, науки і практики. При цьому освітній процес повинен мати як стабілізуючий (консервативний) науковий компонент, так і динамічний, пов’язаний з інноваційними технологіями, тобто «детермінований майбутнім».

Принцип систематичності (системності) визначає особливості функціонування навчального процесу у вузі як взаємопов’язаного комплексу, що забезпечує цілеспрямоване набуття студентами змістових, інтегративних знань, умінь і навичок, засвоєних в певній послідовності. Одночасно в контексті сутті даного принципу у сучасній вищій школі розв’язуються завдання створення умов для постійного саморозвитку особистості студента в рамках організації неперервного, багаторівневого навчального процесу, що дає змогу особистості повністю само реалізувати свої унікальні індивідуальні потреби і здібності в активній взаємодії з соціальним оточенням.

Принцип свідомості і самостійності навчання полягає у формуванні власної суб’єктної позиції студентів у галузі навчання за рахунок подолання існуючих навчальних стереотипів і розвитку здатності до рефлексії. При розгляді принципу усвідомлення в умовах вищої школи виділяються два аспекти: усвідомлення особистістю значимих мотивів навчальної діяльності і усвідомлення професійних вимог до засвоєння пропонованої навчальної інформації. Самостійність студентів передбачає великі можливості для розкриття їх індивідуальних здібностей шляхом пізнавальної активності і задоволення потреби в самоосвіті. Саме вища школа створює умови для активної науково-дослідної діяльності і пошуку власних шляхів розв’язання наукових і навчальних проблем.

Принцип зв’язку індивідуального з колективним передбачає розгляд студентського колективу як «сукупності суб’єкта діяльності», який формується в процесі обміну результатами пізнавальної діяльності кожного індивіда в навчанні, взаємної регуляції (корекції) виконуваних дій, взаємного стимулювання. Даний принцип визначає вищий рівень розвитку студентського колективу (групи, курсу), оскільки в ньому присутня загальна стратегія, програма спільної діяльності, формуються узагальнені і спільні уявлення, наукові ідеї, навчальні проблеми і способи їх розв’язання. Як підкреслює К.Абульханова-Славська, коріною особливістю діяльності є те, що «її суб’єктом буває деяка сукупність безпосереднього кооперативних або опосередковано пов’язаних громадськими відносинами індивідів» [??] [Альбуханова-Славская К.А. Деятельность и психология личнсти. – М., 1980]. Це положення також знаходить своє підтвердження в працях Л.Уманського і О.Ченишева, які визначають конкретно-психологічний механізм підвищення групової продуктивності навчальної діяльності за рахунок елементів змагальності, прагнення до першості, ідентифікації з групою шляхом координації і кооперації зусиль усіх її членів.

Принцип єдності конкретного і абстрактного найчастіше трактується як єдність абстрактного мислення з наочністю викладання. В праці В.Листенгартена і С.Годник [??] [Листенгартен В.С., Годник С.М. Самостоятельная деятельность студентов. – Воронеж, 1996] розглядається також зв’язок даного принципу з розвитком евристичного потенціалу студентів на трьох рівнях: фактологічному (змістове засвоєння матеріалу); теоретичному (уміння аналізувати, систематизувати і класифікувати навчальний матеріал); методологічному (розвиток уявлень про особливий апарат мислення).

Принцип доступності, міцності, надійності знань являє комплекс вимог до навчальної інформації, дає змогу звертатися до найвищих меж інтелектуальних можливостей студентів з метою постійного її підвищення. На підставі цих принципів визначається ступінь науково-теоретичної складності навчального матеріалу, його об’єм, форми і методи навчання. Це положення в образній формі представлено в цитаті М.Панка «Освіта – це те, що залишиться, коли все вивчене забудеться.»

 

 

Навчальний елемент 2.2

СТРУКТУРА ТА ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
У ВИЩІЙ ШКОЛІ

2.2.1. Зміст професійної освіти у вищій школі

2.2.2.Завдання освіти, виховання і розвитку особистості студента вищої школи

2.2.3. Болонський процес і перспективи розвитку вищої освіти в Україні

2.2.3.Показники якості навчання у вищій школі

 

Навчальний процес як система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньо-кваліфікаційному рівні під час підготовки фахівців та організації їх професійного вдосконалення, здійснюється відповідно до положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161, та інших нормативних документів з питань вищої освіти. Під час організації навчально-виховного процесу вищий навчальний заклад керується державними стандартами, затвердженими Міністерством освіти і науки України, які відображають зміст навчання у вищій школі відповідно до напрямів та спеціальностей. На основі державних стандартів (або їх проектів) кафедрами вищого навчального закладу затверджуються робочі навчальні плани і програми, що розроблені на основі освітньо-професійних програм.

Робочі програми повинні враховувати останні досягнення виробництва, науки, техніки і культури на сучасному етапі. Під час складання робочих програм повинен бути забезпечений взаємозв’язок між дисциплінами спеціальності, а також перераховані теми, які відведені на самостійне вивчення студентами вищого навчального закладу.

У робочих програмах надається розподіл годин за видами навчальних занять, конкретний перелік лабораторних і практичних занять, зміст курсових проектів (робіт), список основних і додаткових літературних джерел, що рекомендуються студентам з кожної теми, а також форми контролю за роботою студентів.

Фахова підготовка передбачає набуття студентами теоретичних знань з основ наук відповідної спеціальності та спеціалізації і вироблення практичних умінь та навичок, необхідних для здійснення професійної діяльності. зміст фахової підготовки визначається: фундаментальними навчальними дисциплінами спеціальності та спеціалізації; навчальними дисциплінами фахового спрямування. Фахова підготовка, виходячи із ступневості вищої освіти диференціюється за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями з урахуванням специфіки спеціальностей.

У навчальному елементі 2.2 зосереджується увага на особливостях навчального процесу у вищій школі В пункті 2.2.1. розкривається зміст професійної освіти у вищій школі, зокрема умови за яких забезпечується засвоєння змісту професійної освіти; тлумачаться рівні засвоєння навчальної інформації; характеризуються сучасні тенденції, що вливають на розвиток вищої школи. На завершення перераховуються організаційні форми, які використовуються сьогодні у навчальному процесі. В пункті 2.2.2 концентрується увага на завданнях освіти, виховання і розвитку особистості студента вищої школи. Перспективи законодавчого врегулювання розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу розкрито в пункті 2.2.3. В ньому зосереджено увагу на центральних положеннях Болонської декларації, аналізі основних напрямів її упровадження в Україні. В пункті 2.2.4 висвітлюються проблеми якості вищої освіти

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)