|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
САМОСТІЙНА СЛОВНИКОВА РОБОТАНа основі опрацювання довідкової літератури занотуйте для себе значення таких понять:«галузь знань», «елективне навчання», «інтегровані технології», «інформаційне середовище», «компетентнісний підхід», «контекстне навчання», «професорсько-викладацький склад», «педагогічна компетентність», «професійна діяльність», «професійно-значущі якості» ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА 1. Батракова С.Н. Методология становления педагогического процесса // Педагогика, 2003. - №3. – С.11-16. 2. Видт И.Е. Культурологическая интерпретация эволюции образовательных моделей // Педагогика, 2003. - №3 3. Глобализацыя и конвенгерция образования: технологический аспект. Научное издание. – М.,2004. 540 с. 4. Комплекс нормативних документів для розроблення складових системи стандартів вищої освіти // За загальною редакцією В.Д.Шинкарука. Укладачі: К.М.Левківський, В.Л.Гуло, Л.О.Котоловець, Т.Ю.Морозова, М.О.Писаренко, М.І.Тимошенко. – К., 2007. – 79 с. 5. Горностаев П.В. Развивающая педагогика В.П.Вахтерева // Педагогика, 2003. - №4. – С. 75-81. 6. Кремень В.Г. Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум. – К.,2007. – 576 с. 7. Сисоєва С.О., Соколова І.В. Нариси з історії розвитку педагогічної думки: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 308 с. 8. Урсул А. Романович А. Всемирный саммит по устойчиврому развитию: итоги, надежды, перспективы // Вестник высшей школы, 2003. - №4. С. 3-4
ДИВІТЬСЯ В ІНТЕРНЕТІ European Commission (2006), Benchmarking access and use of ICT in European schools 2006: Final report Head Techer and Classroom Teacher surveys sn 27 European countries/ Bonn: European Commission/ [Електроний ресурс] – http // europa/ tut / information_society/Europe/2010/docs/studies/final_report_3/pdf. РЕЗЮМЕ Якість підготовки фахівців у вищих навчальних закладах в умовах інноваційних тенденцій розвитку суспільства значною мірою визначається рівнем педагогічної компетентності професорсько-викладацького складу, його здатністю до інноваційної педагогічної діяльності. Нагальною проблемою сьогодення є не тільки удосконалення предметної компетентності викладача, а й формування його педагогічної компетентності. Формування і удосконалення педагогічної компетентності викладачів вищих навчальних закладів повинно, перш за все, здійснюватися на етапі навчання у магістратурі. Це потребує: - визначення статусу ступеня магістра відповідно до європейського контексту, тобто як науковця і викладача вищого навчального закладу; - розробка і впровадження стандарту формування педагогічної компетентності магістрів для вищих навчальних закладів; - педагогічної підготовки магістрів за всіма напрямами магістерської підготовки. У сучасних умовах викладач у вищій школі не тільки і не скільки є носієм наукової інформації, скільки організатором навчально-пізнавальної діяльності студентів, їх самостійної роботи, наукової творчості. Обсяг знань, які необхідні сучасному фахівцю постійно зростає і водночас зростає темп їх старіння. Саме тому виникає нагальна потреба в організації неперервної перепідготовки і підвищення кваліфікації викладача вищої школи. Формування і удосконалення педагогічної компетентності викладачів вищих навчальних закладів педагогічного профілю відбувається: через аспірантуру і докторантуру; отримання другої вищої освіти; у системі підвищення кваліфікації. Така система підвищення кваліфікації педагогічних кадрів вищої школи повинна бути відносно автономною і найбільш гнучкою підсистемою неперервної професійної освіти, оскільки саме вона може подолати кризу професійно-педагогічної компетентності викладача вищої школи і вирішити проблему якісної підготовки науково-педагогічних кадрів до діяльності в умовах модернізації вищої освіти. Рівень сформованості педагогічної компетентності викладача вищої школи виявляється при оцінці якості знань студентів з окремих предметів, рівня їх вихованості, сформованості ціннісних установок, задоволення процесом навчання. Для викладачів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю особливо важливим є: розуміння соціального значення своєї професії, свого місця у визначенні проблеми якісної підготовки фахівців до різних галузей господарства, а також розвитку у себе здатність до: змін, критичної оцінки власного життєвого та професійного досвіду, свідомого вибору шляхів та методів удосконалення своїх особистісних і професійних якостей. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.) |