Основні вимоги до педагогічного дослідження

Виклад матеріалу наукового дослідження залежить від типу публікацій, розмаїття яких обумовлене різними цілями упорядкування та фіксації змісту наукової інформації, необхідної для забезпечення обміну авторськими думкамита їх широкого розповсюдження й використання. Кожне з джерел має специфіку викладу, відповідний стиль, структуру й логіку побудови матеріалу та обсяг.

Монографія є найбільш повним та вичерпним висвітленням результатів наукової роботи, виконаної одним або групою авторів та становлять підсумок ґрунтовного багаторічного дослідження, що завершується одержанням фундаментальних наукових досягнень, які будуть використані у наступних дослідженнях. Обсяг монографії від 6 друкованих аркушів (1 др. арк..- 40 тисяч друкованих знаків)ю друкують монографію у вигляді книжки.

У монографічних дослідженнях застосовано такий підхід (метод) у дослідженні явищ та процесів, при якому як основний об’єкт виступає цілісна, відносно самостійна система, що найбільш повно розглядається у єдиному логіко-монологічному плані та є відмінно вираженою теоретичною направленістю.

Зосередженість на вивченні окремого питання або проблеми – риса, типова для всіх монографічних досліджень.

Залежно від направленості змісту, монографічні дослідження є:

- історичні;

- теоретичні;

- дослідно-інформативні;

- конструктивно-пошукові.

Підручник – видання, що містить систематизований виклад навчальної дисципліни у відповідності до державного стандарту навчальної програми, затвердженої офіційною установою з рекомендацією до використання у навчальних закладах.

Навчальний посібник – видання, що відповідає окремим розділам програми навчальної дисципліни, може частково доповнювати підручник та рекомендується для використання офіційними установами.

Основним видом оперативної публікації про нові дослідження з конкретної тематики є наукова стаття, мета якої полягає у поданні інформації про проведену наукову роботу, одержані результати та визначенні напрямку для подальшого розроблення теми, актуальних проблем, що потребують свого розв’язання.

Логіка викладення матеріалів статті:

- вступна частина, де пояснюються аргументи вибору і дослідження теми;

- основний зміст, де йдеться про основні положення, які автор прагне висвітлити;;

- висновки, що узагальнюють основний зміст статті.

Обсяг статті 6-24 сторінки, що становить 0,25-1,0 друкованого аркуша. Стаття друкується у фахових журналах та наукових збірниках за певними рубриками: історія, теорія, методика, практичний досвід та ін. головна вимога при підготовці статті – лаконічність, конкретність та змістовність.

Публікація відіграє важливу роль у процесі зростання молодого науковця, обрання власного наукового шляху, приналежності до певної наукової школи.

Написання публікації за сучасними вимогами ВАК передбачає:

- постановку проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями;

- аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор;

- виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття;

- формулювання мети статті (постановка завдання);

- виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

- висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

Крім того, існують певні правила прийому статті у наукові видавництва, дотримання яких вказує на компетентність науковця, його професіоналізм. У кожному видавничому відділі ці вимоги однакові, за винятком суто технічних характеристик редакції. Загалом же, вони передбачають такі вимоги.

Наукова стаття повинна містити обов’язкові структурні елементи, у тому числі:

- анотацію;

- вступ;

- огляд літератури;

- формулювання позиції автора та наукових гіпотез;

- емпіричний аналіз;

- висновки;

- перелік літературних посилань;

- додатки.

На початку кожної статті обов’язково вказується ім’я, по батькові та та прізвище автора, науковий ступінь, посада, кафедра, навчальний заклад, коротка анотація українською та англійською мовами та відомості про автора, фотокартка, код УДК.

Тези доповідей – стислий виклад основних думок, публікація яких передбачає ознайомлення учасників конференції, семінарів, симпозіумів та інших наукових форумів з результатами проведеного дослідження. Їх зміст у більш повному обсязі повідомляється автором-доповідачем в усній формі. Тези складаються з послідовного викладу окремих тверджень, що не підкріплюються фактичним матеріалом та висвітленням перебігу дослідження. Їх обсяг не перевищує 3-х сторінок, що зумовлює вимоги до написання, зокрема чіткість формулювань, принципових позицій автора, які він планує обґрунтувати у публічному виступі з доповіддю або повідомленням.

Доповідь - письмовий виклад розгорнутої усної форми виступу, що відповідає тексту тез. Доповіді не публікуються, а повідомляються учасникам наукового зібрання з метою залучення до дискусії і обговорення викладеного матеріалу.

Структурними компонентами побудови доповіді є:

- вступ, у якому визначено актуальність запропонованої проблематики;

- основна частина, у якій стисло розкривається провідна ідея, її теоретичне та практичне обґрунтування та авторська інтерпретація проблеми;

- висновки та рекомендації щодо подальшого вирішення проблеми.

Доповідь готується у письмовій формі обсягом 6-8 сторінок і розрахована на 15-20 хвилин виступу.

Науковий звіт – підсумок науково-дослідної роботи з обраної проблематики, у якому викладено основну ідею, задум та окреслено шляхи її реалізації. У звіті необхідно об’єктивно викласти суть досліджуваної проблеми, дати аналіз стану вирішених завдань та перспективи подальшої роботи, а також обсяг роботи, що виконано за звітний період.

За термін навчання у вузі студент має опанувати різні види наукових праць як за рівнем складності, так і за змістом викладеного матеріалу. Найпростішим з них є реферат – системний виклад у письмовій формі суті певного питання або наукової проблеми, що включає огляд відповідних джерел.

Реферат завжди має письмову форму і використовується для виголошення доповіді, підготовки наукового звіту, написання статті.

Для написання реферату необхідно вміти аналізувати використану літературу, розкривати своє ставлення до неї, робити правильні висновки на основі опрацьованих теоретичних положень.

Наступним етапом наукової роботи студентів є написання курсової роботи.

Курсова робота – це самостійне дослідження, присвячене актуальним проблемам теорії та практики. Робота виконується на основі глибокого аналізу наукової літератури, а також самостійної пошуково-дослідницької роботи студентів за розробленою методикою.

Мета курсової роботи – систематизація, закріплення, розширення, поглиблення та узагальнення теоретичних знань, одержаних у процесі вивчення курсу, їх застосування у вирішенні конкретного фахового завдання на практиці, розвиток навичок самостійної роботи, оволодіння методикою дослідження та експерименту, що пов’язані з темою роботи.

Робота над курсовою роботою дозволяє студентам оволодіти важливими для дослідження уміннями, а саме: навчитися працювати з науковими текстами, виділяти в них основне, суттєве, формулювати як свої, так і чужі висловлювання стисло, своїми словами, логічно будувати і систематизовувати вивчений матеріал.

Завершальним науковим завданням, яке виконує студент випускного курсу відповідно до навчальної програми є дипломна робота. Ця робота відіграє суттєву роль у системі професійної підготовки майбутнього фахівця, оскільки у концентрованому вигляді відображає результативність багаторічного процесу спільної праці викладача і студента, спрямованого на виконання соціального замовлення – забезпечення країни високо кваліфікаційними спеціалістами.

Мета дипломної роботи полягає у систематизації, закріпленні, розширенні теоретичних і практичних знань зі спеціальності, застосування цих знань при рішенні намічених наукових, технічних, економічних і виробничих завдань, а також завдань культурного будівництва; розвиток навичок самостійної роботи і оволодіння методикою дослідження та експериментування; з’ясування питання щодо підготовленості студентів до самостійної роботи в умовах сучасного виробництва.

Виконання дипломної роботи – це перша серйозна спроба наукової творчості майбутнього фахівця, випробування власних сил, усвідомлення та оцінки своїх можливостей. Дослідна перевірка висунутих у дипломній роботі положень вимагає від автора самостійного мислення, готовності до пошукової діяльності, розвиненої потреби самовираження себе як педагога-експериментатора, що має власну точку зору на проблеми сучасної психолого-педагогічної науки, оригінальні ідеї щодо ефективних шляхів навчання, виховання дітей та розробки нестандартних педагогічних технологій.

До дипломних робіт ставиться низка вимог, найважливішими з яких є:

- актуальність тематики, відповідність її сучасному стану і перспективам розвитку певної галузі науки, практичним завданням і загальній меті виконання дипломних робіт у вищому навчальному закладі;

- вивчення і критичний аналіз монографічної та періодичної літератури з теми дипломної роботи;

- вивчення та характеристика історії проблеми, яка підлягає дослідженню, та її практичного стану, а також передового педагогічного й особистого досвіду автора;

- чітка характеристика предмету, мети і методів дослідження, опису і аналізу проведених автором експериментів;

- узагальнення результатів, обґрунтування висновків та практичних рекомендацій.

Виконання дипломної роботи на достатньому рівні вимагає від студента:

- комплексу знань та умінь у сфері професійної діяльності;

- ерудиції та обізнаності у суміжних галузях педагогічної науки;

- готовності до використання отриманої інформації на практиці;

- розвитку творчих здібностей;

- досвіду самостійної роботи;

- усвідомлення своєї ролі як майбутнього фахівця.

Поиск по сайту: