Комплексні форми організації навчання

Розгляд змісту навчання як цілісної структури диктує необхідність комплексної організації навчального процесу, органічної єдності різних форм навчання, взаємозв’язку лекційних, семінарських і практичних занять, поєднання навчальних занять та педагогічної практики.

Традиційно використовують такі форми навчання в комплексі, як лекційні, семінарські і лабораторно-практичні заняття та педагогічна практика. У такому разі складаєтьсяя циклова система вивчення педагогіки в процесі лекційних, семінарських і лабораторно-практичних занять, а також навчальних занять та педагогічноїпрактики. За такої організації вивчення педагогіки теорія випереджає і надалі супроводжує практичну роботу студентів, вивчення кожної проблеми здійснюється комплексно, шляхом використання різних форм організації навчального процесу.

Слід зазначити, що найбільш ефективними формами організації навчання є аудиторна і науково-дослідна (курсове і дипломне проектування). Їх слід теж використовувати в комплексі. Так для залучення студентів до дослідної роботи можна використовувати такі педагогічні завдання:

– з добору педагогічної літератури за певною темою, складання анотацій окремих першоджерел, їх реферування;

– з узагальнення і систематизації знань, набутих з різних джерел;

– з добору методики і методів діагностики досліджуваного вміння, психологічного стану особистості;

– спрямованості на встановлення міжпредметних зв’язків (наприклад, розглянути характеристику якогось поняття або категорію, що дається у філософії, соціології, психології, педагогіці);

– визначення рівнів розвитку педагогічної спостережливості, уяви, мислення;

– іивчення і діагностика якостей особистості;

– діагностики потреби у спілкуванні, здатності до самоуправління в спілкуванні.

Результати виконання таких завдань оформляють у вигляді наукових рефератів, доповідей, повідомлень з педагогічних проблем, конспектів лекцій, рецензій, звітів тощо.

Підготовка до виконання дослідної роботи здійснюється у процесі лекційних, семінарських, лабораторно-практичних занять. Складність змісту та методів дослідної роботи студентів залежить від етапу навчання.

На першому курсі студенти опановують уміння аналізувати і конспектувати першоджерела, виділяти головне й другорядне в навчальному тексті, систематизувати навчальний матеріал.

На другому курсі вони вчаться пояснювати і доводити причинно-наслідкові зв’язки явищ, порівнювати, узагальнювати, оцінювати педагогічні явища й факти.

На третьому курсі майбутні вчителі засвоюють уміння рецензувати і реферувати, складати анотації, доповіді, виступи, мають добре орієнтуватися в довідковій і науковій літературі.

На четвертому-п’ятому курсах самостійна робота над темою дипломної роботи потребує від студентів умінь практичної діяльності (екперементування, спостереження, моделювання, аналогія тощо).

Проблемні запитання.

1. Що таке лекція та які особливості її проведення? Різновиди лекцій, які використовуються у сучасній вищій школі. Якою є стуктура традиційної лекції?

Лекція – це стрункий, логічно завершений, науково обгрунтований, послідовний і систематизований виклад певної наукової проблеми, теми чи розділу навчального предмету, ілюстрований за необхідністю наочністю та демонструванням дослідів. Лекція має органічно поєднуватися з іншими видами навчальних занять, слугувати підгрунтям для поглиблення і систематизації знань, які набуваються студентами у процесі аудиторної та позааудиторної роботи.

Згідно вимог сучасної дидактики вищої школи лекція повинна забезпечувати:

– великий об’єм чітко систематизованої і концентроаваної, методично грамотно опрацьованої сучасної наукової інформації;

– доказовість і аргументованість суджень;

–достатню кількість фактів, прикладів, текстів чи документів, які підтверджують основні тези лекції;

– ясність,логічність і лаконічність викладу інформації;

– активізацію навчально-пізнавальної діяльності слухачів різноманітними засобами;

– чітке окреслення кола запитань для самостійного опрацювання з посиланням на джерела інформації;

– аналіз різних точок зору на вирішення поставлених проблем;

– надання студентам можливість слухати, осмислювати і нотувати отриману інформацію;

– встановлення контакту з аудиторією та забезпечення ефективного зворотного зв’язку;

– педагогічно доцільне використання різноманітних засобів наочнсті;

– педагогічну завершеність (повне висвітлення наукової проблеми чи теми з логічними висновками).

Дидактична цінність лекції полягає в тому, що студент отримує можливість засвоїти значно більший об’ємінформації, ніж за той самий час самостійної роботи. Під час лекції досвідчений викладач може плідно впливати на погляди і переконання студентів, формувати у них уміння критично оцінювати отриману інформацію, ознайомлювати слухачів з новітніми науковими досягненнями.

У сучасній вищій школі використовують багато різновидів лекцій. Найпоширеніші з них:

Вступна лекція.У стислій, а можливо у схаматичній формі надається інформація про знання, зміст, структуру усієї навчальної дисципліни, її взаємозв’язки з іншими дисциплінами, значення у фаховій підготовці спеціаліста

2. Настановчі лекції. Використовуються, як правило, для студентів заочної форми навчання. На такій лекції крім розкриття предмету і завдання навчальної дисципліни, визначення кола її проблем, необхідно зробити огляд наявних джерел інформації, сформулювати методичні поради щодо організації самостійної роботи, окреслити терміни та зміст контрольних заходів, висловити рекомендації відносно форм звітності про хід та результати опрацювання навчального матеріалу.

Оглядова лекція. Найчастіше читають перед виробничою практикою, державними іспитами, перед виконанням курсових чи дипломних робіт. Головне завдання оглядової лекції полягає в забезпеченні взаємозв’язку і наступності між вивченими темами, між теоретичними заняттями і практичними вміннями. Мета такої лекції – узагальнення і систематизація наукових знань. Зазвичай стрижнем оглядової лекції виступає концептуальна основа всього курсу і його найбільших розділів.

Поиск по сайту: